1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пашіти

паші́ти

-шить, недок.

1》 Виділяти багато жару, тепла, будучи розпеченим, нагрітим, натопленим і т. ін.

|| безос.

2》 перен. Бути гарячим, червоним через підвищення температури, хвилювання, збудження (про тіло, обличчя і т. ін.).

|| безос.

3》 перен. Бути розгарячілим, рум'яним і т. ін. внаслідок якого-небудь сильного почуття або міцного здоров'я, доброго настрою і т. ін.

4》 перен., розм. Видавати, виділяти дуже сильний запах.

|| безос.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пашіти — (віддавати тепло) жахтіти. Словник синонімів Полюги
  2. пашіти — паші́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. пашіти — (жаром) жахтіти, (- щоки) горіти, с. палати, палахкотіти. Словник синонімів Караванського
  4. пашіти — ПАШІ́ТИ, ши́ть, недок. 1. Виділяти багато жару, тепла, від розпеченого, нагрітого, натопленого і т. ін. стану. Здорова піч була вже витоплена й пашіла вогнем (І. Нечуй-Левицький); Гаряча задуха стоїть у сараях. Пашить над головою розпечена черепиця (О. Словник української мови у 20 томах
  5. пашіти — (аж) паші́ти вогне́м (по́лум’ям). Бути дуже розгарячілим, рум’яним і т. ін. через сильне збудження, хвилювання тощо. Сьогодні бачив я в церкві три дами, — почав Леонід Семенович, — вони усі три чогось були червоні, аж пашіли огнем (І. Фразеологічний словник української мови
  6. пашіти — ГОРІ́ТИ (бути в жару — перев. від хвороби), ПАЛА́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПАШІ́ТИ, ЖАХТІ́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ розм. (про тіло, обличчя й т. ін.). У неї не тільки лице, шия, руки горіли, — вся вона пашіла, очі так і світили, так і сипали жаром (Панас Мирний)... Словник синонімів української мови
  7. пашіти — Паші́ти, пашу́, паши́ш, паша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пашіти — ПАШІ́ТИ, ши́ть, недок. 1. Виділяти багато жару, тепла, будучи розпеченим, нагрітим, натопленим і т. ін. Здорова піч була вже витоплена й пашіла вогнем (Н.-Лев., ІІ, 1956, 335); Гаряча задуха стоїть у сараях. Словник української мови в 11 томах
  9. пашіти — Пашіти, -шу, -шиш гл. 1) Издавать сильный запахъ. Погана смердюча горілка — аж із рота пашить. 2) Пышать, бить (о пламени). А полум'я з рота так і паше, так і паше. Рудч. Ск. II. 31. Словник української мови Грінченка