побігти

(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк (пес) одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він (Ауер) підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній). 2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади (танки) з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

побі́гти очи́ма (по́глядом). Швидко оглянути що-небудь. Василина побігла очима схилом, до Бистрої (І. Чендей).

як(дурно́му) з гори́ бі́гти / побі́гти (збі́гти). Дуже просто, легко, без зусиль і т. ін. Тобі туди йти, як з гори бігти (Укр.. присл..); — Була весела,— одкаже (Катря), — бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти… (Марко Вовчок); (Віктор (регоче):) Ти, батьку, просто скарб. Я колись фейлетон про тебе напишу, їй-богу напишу. (Заболотний:) А чого ж, тобі це — як дурному з гори побігти (О. Левада).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побігти — (спрямовувати швидко свій біг) кинутися, метнутися, понестися, поет, полинути. Словник синонімів Полюги
  2. побігти — побі́гти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. побігти — див. бігти Словник синонімів Вусика
  4. побігти — [поуб’ігтие] поб'іжу, поб'іжиш, поб'іжиемо, поб'іжиете; нак. поб'іжи, поб'іж'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. побігти — -біжу, -біжиш, док. 1》 Почати бігти в якому-небудь напрямку. || розм. Швидко, спішно піти, сходити куди-небудь з якоюсь метою. || Почати тікати, відступати. 2》 перен. Почати швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. побігти — Побі́гти, -біжу́, -біжи́ш, -біжа́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. побігти — ПОБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш, док. 1. Почати бігти в якому-небудь напрямку. Оришка побігла, ляпаючи босими ногами (Г. Хоткевич); Сахно й Чіпаріу виплигнули з машини й побігли навпростець .. до кущів (Ю. Словник української мови у 20 томах
  8. побігти — Побіг, як собака за возом. Швидко побіг за чимось. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. побігти — БІ́ГТИ (швидко пересуватися на ногах), ЛЕТІ́ТИ підсил., МЧА́ТИ підсил., МЧА́ТИСЯ підсил., НЕСТИ́СЯ підсил., ГНА́ТИ підсил. розм., ГНА́ТИСЯ підсил. розм., рідше, ЧЕСА́ТИ підсил. розм., ЧУХРА́ТИ підсил. розм., ШКВА́РИТИ підсил. розм., ШПА́РИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  10. побігти — ПОБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш, док. 1. Почати бігти в якому-небудь напрямку. Оришка побігла, ляпаючи босими ногами (Хотк., II, 1966, 29); Сахно й Чіпаріу виплигнули з машини й побігли навпростець.. Словник української мови в 11 томах
  11. побігти — Побігти, -біжу, -жи́ш гл. 1) Побѣжать. Ой побігла дівчинонька до ворожки просто. н. п. 2) Поѣхать. Наум зараз шатнувсь, наняв збіржаника і побігли що є духу з цілюрником додому. Кв. Словник української мови Грінченка