1. Великий тлумачний словник сучасної мови

побігти

побі́гти

-біжу, -біжиш, док.

1》 Почати бігти в якому-небудь напрямку.

|| розм. Швидко, спішно піти, сходити куди-небудь з якоюсь метою.

|| Почати тікати, відступати.

2》 перен. Почати швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямку.

|| Почати швидко нестися в повітрі (про хмари, дим і т. ін.).

|| Почати швидко проходити, мигтіти перед очима під час руху, їзди.

|| Простягтися в далечінь довгою смугою, довгим рядом.

|| З'явившись, почати швидко розходитися, поширюватись у якому-небудь напрямку.

3》 Швидко змінити напрям руху, перебігти з одного предмета на інший (про очі, погляд).

4》 перен. Потекти, политися.

5》 перен., розм. Зашумувавши під час кипіння, почати виливатися через вінця посуду.

6》 за кого і без додатка, розм. Узяти шлюб (про жінку); вийти заміж.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побігти — (спрямовувати швидко свій біг) кинутися, метнутися, понестися, поет, полинути. Словник синонімів Полюги
  2. побігти — побі́гти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. побігти — див. бігти Словник синонімів Вусика
  4. побігти — [поуб’ігтие] поб'іжу, поб'іжиш, поб'іжиемо, поб'іжиете; нак. поб'іжи, поб'іж'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. побігти — Побі́гти, -біжу́, -біжи́ш, -біжа́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. побігти — ПОБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш, док. 1. Почати бігти в якому-небудь напрямку. Оришка побігла, ляпаючи босими ногами (Г. Хоткевич); Сахно й Чіпаріу виплигнули з машини й побігли навпростець .. до кущів (Ю. Словник української мови у 20 томах
  7. побігти — Побіг, як собака за возом. Швидко побіг за чимось. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. побігти — (аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  9. побігти — БІ́ГТИ (швидко пересуватися на ногах), ЛЕТІ́ТИ підсил., МЧА́ТИ підсил., МЧА́ТИСЯ підсил., НЕСТИ́СЯ підсил., ГНА́ТИ підсил. розм., ГНА́ТИСЯ підсил. розм., рідше, ЧЕСА́ТИ підсил. розм., ЧУХРА́ТИ підсил. розм., ШКВА́РИТИ підсил. розм., ШПА́РИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  10. побігти — ПОБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш, док. 1. Почати бігти в якому-небудь напрямку. Оришка побігла, ляпаючи босими ногами (Хотк., II, 1966, 29); Сахно й Чіпаріу виплигнули з машини й побігли навпростець.. Словник української мови в 11 томах
  11. побігти — Побігти, -біжу, -жи́ш гл. 1) Побѣжать. Ой побігла дівчинонька до ворожки просто. н. п. 2) Поѣхать. Наум зараз шатнувсь, наняв збіржаника і побігли що є духу з цілюрником додому. Кв. Словник української мови Грінченка