повимітати
виміта́ти / ви́мести під мітлу́ що. Забирати все начисто, зовсім нічого не лишаючи. Насувався голод.., а “рятівники” (інтервенти) тим часом під мітлу вимітали всі запаси хліба, що були в порту (О. Гончар); — Хто хоче пити молоко, фуражу залишав би, — сказала Тоня.. А то влітку весь фураж під мітлу виметуть, а навесні, коли худоба дохне, знову давай його назад, із станції тягачами по багнищі тягнуть (О. Гончар). повиміта́ти під мітлу́ (про все). — Є дані, — знову продовжував херсонський посланець, — що греки зараз беруть хліб у Хорлах, під мітлу заповзялися усе повимітати, як зробили це і в нас, у Херсонськім порту (О. Гончар).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повимітати — повиміта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повимітати — -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 Вимести все чи багато чого-небудь. 2》 перен. Силою забрати все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повимітати — ПОВИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без дод. 1. Вимести все або багато чого-небудь. Розійшлися вечорниці. Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (І. Словник української мови у 20 томах
- повимітати — ПОВИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. 1. Вимести все або багато чого-небудь. Розійшлися вечорниці. Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- повимітати — Повиміта́ти, -та́ю, -єш гл. Вымести (во множ.). Левиц. І. 54. Світлоньки повимітай. АД. І. 297. Словник української мови Грінченка