1. Словник української мови в 11 томах

повимітати

ПОВИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка.

1. Вимести все або багато чого-небудь.

Розійшлися вечорниці. Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (Н.-Лев., І, 1956, 99);

Вони з кімнат повимітали панське сміття, побілили стіни, повимивали двері, вікна (Чорн., Визвол. земля, 1950, 116).

2. перен. Силою забрати все або багато чого-небудь.

Тисячі назганяли [інтервенти] — і старих, і жінок, і дітей — набили людьми повні амбари, ті самі амбари, з яких перед цим повимітали хліб (Гончар, II, 1959, 35).

3. перен. Видалити, вигнати звідки-небудь усіх або багатьох проти їх бажання.

По селах і хуторах пусто. Наче чума людей повимітала (Кач., II, 1958, 431).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повимітати — повиміта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повимітати — -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 Вимести все чи багато чого-небудь. 2》 перен. Силою забрати все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повимітати — ПОВИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без дод. 1. Вимести все або багато чого-небудь. Розійшлися вечорниці. Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (І. Словник української мови у 20 томах
  4. повимітати — виміта́ти / ви́мести під мітлу́ що. Забирати все начисто, зовсім нічого не лишаючи. Насувався голод.., а “рятівники” (інтервенти) тим часом під мітлу вимітали всі запаси хліба, що були в порту (О. Фразеологічний словник української мови
  5. повимітати — Повиміта́ти, -та́ю, -єш гл. Вымести (во множ.). Левиц. І. 54. Світлоньки повимітай. АД. І. 297. Словник української мови Грінченка