рахунок

відно́сити (рідше кла́сти) за (на) раху́нок кого, чого. Вважати що-небудь причиною чогось, пояснювати чимсь. Він став скритним і замкнутим. В сім’ї це помічали і відносили на рахунок особливої пристрасті до науки (М. Ю. Тарновський); Стара їмость і чоловік клали все то (те) на рахунок вагітності, і Маруся не розчаровувала їх (Г. Хоткевич).

в раху́нок чого. 1. Відповідно до чого-небудь (про джерело або призначення грошей, ресурсів і т. ін.). (Флорентієць:) Я не чекав, коли дадуть завдаток, і не в рахунок зарібку свого, Я навіть спродав материнський спадок, щоб оплатити бронзу і литво (Л. Костенко); В рахунок цього зобов’язання вже надійшло на заготівельні пункти 656 тисяч тонн молока (З газети). 2. За планами, зобов’язаннями якого-небудь періоду, часу. Машинобудівники випускають продукцію в рахунок грудня (З газети).

записа́ти на свій раху́нок що. Вважати своїм здобутком, досягненням що-небудь. — Ось так, товаришу комісаре, можеш записати на свій рахунок перший похід,— обернувсь до мене Олександр Васильович (В. Логвиненко).

за раху́нок. 1. кого, чого. Внаслідок використання кого-, чого-небудь з певною метою. Підвищується родючість ґрунтів за рахунок збільшення виробництва і внесення органічних добрив (З журналу); У країнах з тоталітарним режимом розцвітає спорудження палаців, пам’ятників..— і завжди за рахунок зниження рівня життя народу (З газети); Так, до самофінансування й самоокупності треба прагнути, але не за рахунок споживача, тобто нас із вами (З газети). 2. чого, який, чий. На чиї-небудь кошти. Багато клубних будинків споруджується за рахунок місцевих фінансових джерел і коштів колгоспів (З журналу).

зво́дити / звести́ раху́нки з ким і без додатка. Мстити кому-небудь, караючи його, розправляючись з ним за що-небудь. Наймити, біднота зводили рахунки з своїми господарями, а потім ішли у військо до Наливайка (Іван Ле); В думці він уже торжествував: “Іди, іди, товаришу Яремчук, одержуй директиви. Та назад ти не повертайся: тут тобі й лежати на дорозі з діркою в черепі. Зведемо старі рахунки до кінця...” (І. Цюпа). позво́дити раху́нки (з багатьма). І тепер він прийшов. У всякому разі треба позводити рахунки (Б. Грінченко).

ма́ти раху́нки з ким, які. Бути в поганих стосунках, у неладах і т. ін. з ким-небудь. Мундзьо.. говорив до Шарлоти довго, а притім бив кулаком об кулак, буцім грозив їй бійкою. Певне, мав з нею якісь домашні рахунки (Л. Мартович).

на раху́нку у кого. Хто-небудь має трудові, бойові та ін. здобутки. На рахунку в Яшка був не один вправно змонтований шлюз (Л. Дмитерко).

на раху́нок кого, чого, чий. За чиї-небудь кошти. А в коло в чорнім хороводі Сплелися всі, хто кат свободі, Кому вино солодить шлунок, Хто хоче на чужий рахунок Ходити в злоті, у шовках (В. Сосюра); Сміялись також, наприклад, з того, що Піня на рахунок комуни завів собі гребінець і дзеркальце, перед яким щоранку ретельно зачісував своє іржаве волосся (В. Винниченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рахунок — Чи правильний вислів платити за рахунком? Це механічне перероблення російського платить по счету. По-українському правильно: оплатити рахунок або платити по рахунку. Прийменник по не чужий нашій мові: там, де треба, його слід уживати. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. рахунок — раху́нок 1 іменник чоловічого роду підсумок; результат підрахунків; грошовий вклад раху́нок 2 іменник чоловічого роду документ із вказаною сумою грошей, які треба заплатити арх. Орфографічний словник української мови
  3. рахунок — г. конто; (змагань) підсумок, Результат; (за крам) квитанція, квиток; Р. Рахування; П. розрахунок, доцільність, рація, вигода <н. нема жодного рахунку йти>; (кому) звіт; (на товар) фактура; мн. РАХУНКИ, (особисті) порахунки. Словник синонімів Караванського
  4. рахунок — ч. 1》 род. -у. Виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок. || Результат спортивних зустрічей, змагань, цифрове співвідношення очок. Нічийний рахунок матчу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рахунок — РАХУ́НОК, ч. 1. род. у. Виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок. Якщо рахунок звели по продажу моїх книжок, то прохав би заслати мені і його (Панас Мирний); // Результат спортивних зустрічей... Словник української мови у 20 томах
  6. рахунок — (англ. account, bill) у бухгалтерському обліку, зокрема в банках, – спосіб економічного групування об’єктів обліку, поточного відображення та оперативного контролю за рухом і станом коштів, джерел їх формування і господарських процесів. Кожен... Економічний словник
  7. рахунок — ПІ́ДСУМОК (сума, кількість, одержувана внаслідок підрахування), РАХУ́НОК, ПІДРАХУ́НОК, ЛІК розм. Щойно підбито підсумки першого кварталу (з газети); "В бутині робив півтретя місяця, а на рахунку вийшло, що ще винен підприємцеві 12 левів..." (Г. Словник синонімів української мови
  8. рахунок — Раху́нок, -нку (ліку) і -нка (квитка), в -ху́нку; -ху́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. рахунок — РАХУ́НОК, ч. 1. род. у. Виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок. Якщо рахунок звели по продажу моїх книжок, то прохав би заслати мені і його (Мирний, V, 1955, 423)... Словник української мови в 11 томах
  10. рахунок — рос. счет 1. Таблиця (сторінка) у книзі чи картотеці для ведення бухгалтерських записів. 2. Назва рахунків (Р. каси, Р. сировини, Р. готової продукції тощо) та їхні шифри, які визначені планом рахунків. Eкономічна енциклопедія
  11. рахунок — Рахунок, -нку м. Счетъ, разсчетъ. В рахунку помилився. Котл. Ен. VI. 19. під рахунком бути. Быть считаннымъ. Мав.... саджавку, де були сами великі риби під рахунком. Гл. І. 193. здавати рахунок. Давать отчетъ. Пішла.... здавати рахунок, шьо робила почерез цілий рік. Гн. II. 56. Словник української мови Грінченка