рахунок

г. конто; (змагань) підсумок, Результат; (за крам) квитанція, квиток; Р. Рахування; П. розрахунок, доцільність, рація, вигода <н. нема жодного рахунку йти>; (кому) звіт; (на товар) фактура; мн. РАХУНКИ, (особисті) порахунки.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

рахунок — Чи правильний вислів платити за рахунком? Це механічне перероблення російського платить по счету. По-українському правильно: оплатити рахунок або платити по рахунку. Прийменник по не чужий нашій мові: там, де треба, його слід уживати. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
рахунок — раху́нок 1 іменник чоловічого роду підсумок; результат підрахунків; грошовий вклад раху́нок 2 іменник чоловічого роду документ із вказаною сумою грошей, які треба заплатити арх. Орфографічний словник української мови
рахунок — ч. 1》 род. -у. Виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок. || Результат спортивних зустрічей, змагань, цифрове співвідношення очок. Нічийний рахунок матчу. Великий тлумачний словник сучасної мови
рахунок — РАХУ́НОК, ч. 1. род. у. Виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок. Якщо рахунок звели по продажу моїх книжок, то прохав би заслати мені і його (Панас Мирний); // Результат спортивних зустрічей... Словник української мови у 20 томах
рахунок — (англ. account, bill) у бухгалтерському обліку, зокрема в банках, – спосіб економічного групування об’єктів обліку, поточного відображення та оперативного контролю за рухом і станом коштів, джерел їх формування і господарських процесів. Кожен... Економічний словник
рахунок — відно́сити (рідше кла́сти) за (на) раху́нок кого, чого. Вважати що-небудь причиною чогось, пояснювати чимсь. Він став скритним і замкнутим. В сім’ї це помічали і відносили на рахунок особливої пристрасті до науки (М. Фразеологічний словник української мови
рахунок — ПІ́ДСУМОК (сума, кількість, одержувана внаслідок підрахування), РАХУ́НОК, ПІДРАХУ́НОК, ЛІК розм. Щойно підбито підсумки першого кварталу (з газети); "В бутині робив півтретя місяця, а на рахунку вийшло, що ще винен підприємцеві 12 левів..." (Г. Словник синонімів української мови
рахунок — Раху́нок, -нку (ліку) і -нка (квитка), в -ху́нку; -ху́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рахунок — РАХУ́НОК, ч. 1. род. у. Виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок. Якщо рахунок звели по продажу моїх книжок, то прохав би заслати мені і його (Мирний, V, 1955, 423)... Словник української мови в 11 томах
рахунок — рос. счет 1. Таблиця (сторінка) у книзі чи картотеці для ведення бухгалтерських записів. 2. Назва рахунків (Р. каси, Р. сировини, Р. готової продукції тощо) та їхні шифри, які визначені планом рахунків. Eкономічна енциклопедія
рахунок — Рахунок, -нку м. Счетъ, разсчетъ. В рахунку помилився. Котл. Ен. VI. 19. під рахунком бути. Быть считаннымъ. Мав.... саджавку, де були сами великі риби під рахунком. Гл. І. 193. здавати рахунок. Давать отчетъ. Пішла.... здавати рахунок, шьо робила почерез цілий рік. Гн. II. 56. Словник української мови Грінченка