рахунок

раху́нок

ч.

1》 род. -у. Виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок.

|| Результат спортивних зустрічей, змагань, цифрове співвідношення очок. Нічийний рахунок матчу.

Відкривати рахунок — у спортивній грі одержувати перше очко на свою користь.

В (на) [кінцевому (останньому)] рахунку — кінець кінцем, зрештою.

2》 род. -а. Документ із вказаною сумою грошей, які треба заплатити за придбану річ, зроблену послугу, виконану роботу і т. ін.

3》 род. -у, перев. мн. Облік, підрахунок прибутків і витрат у господарстві, а також запис такого обліку, підрахунку.

4》 род. -у, перев. мн., бухг. Фінансові операції якого-небудь підприємства, якоїсь установи або окремої особи, а також облік таких операцій.

Активний рахунок — бухгалтерський рахунок, признач. для обліку складу й розміщення коштів підприємства, їх руху.

Банківський рахунок — бухгалтерський документ, що ведеться в банку, в якому враховується рух коштів клієнта банку.

Блокований рахунок — банківський рахунок, власника якого позбавлено права розпоряджатися коштами з цього рахунку.

Бухгалтерський рахунок — сукупність записів бухгалтерського обліку, в яких фіксується рух певного виду коштів підприємства, фірми.

Бюджетний рахунок — рахунок, що його відкривають банки підприємствам, організаціям та установам, яким виділено кошти з державного чи місцевого бюджету.

Валютний рахунок — рахунок особи в банківській установі, на якому нагромаджуються та витрачаються їхні кошти в іноземній (конвертованій) валюті.

Відкривати рахунок в банку — вносити перший грошовий вклад до банку з правом провадити фінансові операції через банк. **

Відкритий рахунок — форма розрахунково-кредитних відносин, коли продавець відвантажує товар покупцю, відображаючи суму заборгованості на рахунку, відкритому ним на ім'я покупця.

Депозитний рахунок — рахунок для розміщення на депозити банку коштів фізичних або юридичних осіб з нарахуванням плати за депозит (річних).

Кореспондентський рахунок — рахунок, призначений для розрахунків, які здійснюються однією кредитною установою за дорученням і за кошти іншої кредитної установи.

Онкольний рахунок — поточний рахунок банку, що його відкривають під заставу цінних паперів.

Особовий рахунок бухг. — рахунок, що відбиває розрахунки з юридичною особою або громадянином.

Поточний рахунок — рахунок, що відкривається банками негоспрозрахунковим, громадським та деяким ін. організаціям, які не мають підстав для відкриття розрахункового рахунку.

Приватний рахунок — банківський рахунок фізичної особи.

Розрахунковий рахунок — банківський рахунок фізичної або юридичної особи, через який він зобов'язаний проводити усі розрахунки за участю банку.

Скидати з рахунку (з рахунків) кого, що — не брати кого-, що-небудь до уваги, не рахуватися з кимось, чимось.

5》 род. -у, рідко. Те саме, що рахування.

Без рахунку — не рахуючи, дуже багато.

У рахунок чого — а) відносячи прибутки або витрати до якої-небудь статті бюджету; б) за планами, зобов'язаннями якого-небудь часу.

6》 род. -у, розм. Те саме, що розрахунок 5).

7》 род. -у, розм. Користь, вигода.

8》 род. -у, перев. мн. Взаємні грошові розрахунки.

|| Взаємні претензії, образи і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рахунок — Чи правильний вислів платити за рахунком? Це механічне перероблення російського платить по счету. По-українському правильно: оплатити рахунок або платити по рахунку. Прийменник по не чужий нашій мові: там, де треба, його слід уживати. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. рахунок — раху́нок 1 іменник чоловічого роду підсумок; результат підрахунків; грошовий вклад раху́нок 2 іменник чоловічого роду документ із вказаною сумою грошей, які треба заплатити арх. Орфографічний словник української мови
  3. рахунок — г. конто; (змагань) підсумок, Результат; (за крам) квитанція, квиток; Р. Рахування; П. розрахунок, доцільність, рація, вигода <н. нема жодного рахунку йти>; (кому) звіт; (на товар) фактура; мн. РАХУНКИ, (особисті) порахунки. Словник синонімів Караванського
  4. рахунок — РАХУ́НОК, ч. 1. род. у. Виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок. Якщо рахунок звели по продажу моїх книжок, то прохав би заслати мені і його (Панас Мирний); // Результат спортивних зустрічей... Словник української мови у 20 томах
  5. рахунок — (англ. account, bill) у бухгалтерському обліку, зокрема в банках, – спосіб економічного групування об’єктів обліку, поточного відображення та оперативного контролю за рухом і станом коштів, джерел їх формування і господарських процесів. Кожен... Економічний словник
  6. рахунок — відно́сити (рідше кла́сти) за (на) раху́нок кого, чого. Вважати що-небудь причиною чогось, пояснювати чимсь. Він став скритним і замкнутим. В сім’ї це помічали і відносили на рахунок особливої пристрасті до науки (М. Фразеологічний словник української мови
  7. рахунок — ПІ́ДСУМОК (сума, кількість, одержувана внаслідок підрахування), РАХУ́НОК, ПІДРАХУ́НОК, ЛІК розм. Щойно підбито підсумки першого кварталу (з газети); "В бутині робив півтретя місяця, а на рахунку вийшло, що ще винен підприємцеві 12 левів..." (Г. Словник синонімів української мови
  8. рахунок — Раху́нок, -нку (ліку) і -нка (квитка), в -ху́нку; -ху́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. рахунок — РАХУ́НОК, ч. 1. род. у. Виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень; загальна кількість, підсумок. Якщо рахунок звели по продажу моїх книжок, то прохав би заслати мені і його (Мирний, V, 1955, 423)... Словник української мови в 11 томах
  10. рахунок — рос. счет 1. Таблиця (сторінка) у книзі чи картотеці для ведення бухгалтерських записів. 2. Назва рахунків (Р. каси, Р. сировини, Р. готової продукції тощо) та їхні шифри, які визначені планом рахунків. Eкономічна енциклопедія
  11. рахунок — Рахунок, -нку м. Счетъ, разсчетъ. В рахунку помилився. Котл. Ен. VI. 19. під рахунком бути. Быть считаннымъ. Мав.... саджавку, де були сами великі риби під рахунком. Гл. І. 193. здавати рахунок. Давать отчетъ. Пішла.... здавати рахунок, шьо робила почерез цілий рік. Гн. II. 56. Словник української мови Грінченка