руба

става́ти (станови́тися) / ста́ти ру́ба. Рішуче протестувати, не погоджуватися з ким-, чим-небудь. Настала осінь. Почали загадувати до школи. Наум гадав віддати Семена, але Наумиха стала руба і затялась, що не пустить (М. Коцюбинський).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. (Бережний:) Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); (Яків:) І став питання ребром. (Семен:) Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).

шмато́к хлі́ба стає́ попере́к го́рла кому і без додатка. У кого-небудь з певних причин зникає бажання їсти. — Їсть мене свекруха, як їржа залізо, за ті поросята, дорікає і при вече́рі, і від того шматок хліба мені стає поперек горла (З журналу). шмато́к хлі́ба стає́ ру́ба в го́рлі. Стає руба шматок хліба в горлі, як вона згадає про це (докори), сідаючи їсти (Панас Мирний).

язи́к стає́ / став ру́ба (ко́лом) (у ро́ті) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність говорити, вимовляти слова. (Передерій:) І язик їм руба у роті стане, коли такого батька почнуть ганити! (Храпко:) Хіба тепер четверту заповідь почитають? (Панас Мирний); — Хочу поспитати — де вона (Марія), що з нею, а язик як став руба, так і не ворухнеш ним (М. Коцюбинський); Люблять у Січовому поляскати. І ляскають, доки язик не стане колом (М. Рудь).