рубати

руба́ти / рубону́ти з плеча́. 1. Говорити, діяти різко, категорично. — Христе!..— Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (В. Кучер); Не рубайте йому все з плеча, бо не з його, а з вашого плеча крівця потече (М. Стельмах). 2. Робити що-небудь зопалу, не подумавши. Ми значно ближче підійшли в ладу своєму життєвому До гармонійності — хоча не треба й тут рубать з плеча: Любов — це досить мудра штука (М. Рильський); Складний процес становлення керівника. Буває, він спочатку ніби не виправдовує надій. Та це не значить, що можна рубати з плеча (З газети).

руба́ти впень кого. Повністю знищувати. А козаки вже вихром летять за своїм улюбленим ватажком, ворогів шаблями упень рубають (А. Кащенко).

руба́ти гі́лку, на які́й сидимо́ (під собо́ю). Підривати основи власного життя, добробуту, престижу тощо. Невже у тих, хто псує нашу землю, немає дітей, онуків?.. Нехай приїдуть у Ковель, подивляться на водосховище .. з гнилою водою, на поля.., де нічого не родить. .. Досить рубати гілку, на якій сидимо (З журналу); По суті, однією рукою даємо селянинові, а другою забираємо. .. Отже, і далі рубаємо гілку під собою. Бо де бідне село, там і бідна країна (З газети). руба́ти сучка́, на яко́му сидимо́. Рубати сучка, на якому сидимо, ми вже вміємо з такою ретельністю, що аж нечиста сила нам заздрить (І. Драч).

руба́ти кана́ти. Припиняти стосунки з ким-небудь, поривати з кимсь—чимсь. — Я тут не зміг би працювати.. Або повна довіра, або… рубати канати (Ю. Мушкетик).

руба́ти (рі́зати) під ко́рінь кого, що. Підривати основу існування кого-, чого-небудь. — Мене (Задніпровський) ріже під корінь (М. Стельмах); Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом — земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кревне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд). руба́ти де́рево під са́мий ко́рінь. Ісус узявся до діла набагато рішучіше, заходившись рубати дерево під самий корінь. Щоправда, й він часом звертається до священного тексту, спростовуючи .. фарисейські приписи (З журналу).

як (мов, на́че і т. ін.) соки́рою руба́ти, зі сл. говори́ти. Різко, категорично, не добираючи слів. А Логінов зовсім був позбавлений почуття обережності. Він говорив, наче сокирою рубав: завжди те, що думав (В. Канівець).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубати — Аю, -аєш, недок. їсти. Мамо, хочу щось рубати. — Сину, на дворі дрова лежать. — Ні, мамо, ви не зрозуміли. Їсти хочу, хряцати (з анекдоту). Словник сучасного українського сленгу
  2. рубати — -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. || Робити різкий помах, енергійний рух рукою, ніби розсікаючи повітря. || Довбаючи чим-небудь гострим, робити отвір, виїмку, зарубку і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рубати — Руба́ти, -ба́ю, -ба́єш, -ба́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. рубати — руба́ти : ◊ руба́ти капуци́на → капуцин Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. рубати — РУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. Замість науки дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Мирний, V, 1955, 309)... Словник української мови в 11 томах
  6. рубати — (сокирою) жм. зн. цюкати; (навпіл) розрубувати, перерубувати; (ополонку) вирубувати; (дрова) колоти; (голову) відрубувати, стинати, втинати; (ліс) класти під сокиру, сов. Словник синонімів Караванського
  7. рубати — ВИРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись), ВИРІЗА́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ВИДАЛЯ́ТИ, ВИРУ́БУВАТИ, ВИРУБА́ТИ, РУБА́ТИ (рубаючи, ріжучи, звалювати з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс). — Док. Словник синонімів української мови
  8. рубати — Руба́ти, -ба́ю, -єш гл. 1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. Чуб. V. 160. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Ном. № 7002. Поперед війська да січуть рубають. Чуб. III. 270. рубати в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка. ЗОЮР. І. 120. Словник української мови Грінченка
  9. рубати — РУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. що. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. Словник української мови у 20 томах
  10. рубати — руба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  11. рубати — I вирубувати і вирубати, висікати, витинати, витісувати, вичухрувати, відрубувати, відсікати, бідтинати, дорубуватися, зарубувати, затісувати, зрубувати, зсікати, клинцювати (рубати на клинці), клюцати, корчувати, кремсати, локшити, надрубувати... Словник синонімів Вусика