рубати

РУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка.

1. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху.

Замість науки дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Мирний, V, 1955, 309);

В клубках вогню та диму чужі смаглюваті матроси знетямлено рубають канати, з панічним криком тягнуть в люки поранених (Гончар, II, 1959, 48);

— Бригом правував поганий, кривий і кошлатий румун з двома матросами. Він дав мені пощерблену сокиру, якою не те що тесати, а й рубати тяжко (Ю. Янов., II, 1958, 69);

*Образно. Рубали ніч прожекторів мечі — усе по морю шарили злобливо, настирливо (Гонч., Вибр., 1959, 389);

// Робити різкий помах, енергійний рух рукою, ніби розсікаючи повітря.

Сидорчук доводив гаряче, пристрасно, рубаючи повітря дебелим, червоним.. кулаком (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 105);

Євдоха була задумана, а Степко щось доводив, рубаючи в повітрі рукою, і, нахиляючи чорну голову, заглядав матері в очі (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 56);

// Довбаючи чим-небудь гострим, робити отвір, виїмку, зарубку і т. ін.

Майстри виймають сокири з-за поясів і починають рубати сходи на гору (Л. Укр., II, 1951, 211);

— Ага. Хтось ополонку рубатиме, а ти воду питимеш? (Тют., Вир, 1964, 489);

// Ударяючи чимсь гострим, роздрібнювати, трощити що-небудь.

Сокири з моторошним хрумтінням рубали кістки, роздроблюючи мозок (Коцюб., II, 1955, 361);

Молодий хлопець стрепенувся і почав завзято рубати гору (Л. Укр., II, 1951, 212);

Б’є, рубає кригу й Вутанька. Гострі крижані скалки залізом стріляють в обличчя (Гончар, II, 1959, 163);

// перен., розм. Різко, чітко вимовляти (слова, фрази).

Несподівано покриком лебединим, дивним і диким, рубаючи слова, ніби з досадою одкидаючи розмову, крикнув дід Опанас (Вас., II, 1959, 522);

Говорив він, рубаючи речення, чітко і енергійно (Речм., Весн. грози, 1961, 63).

2. Бити, розтинати холодною зброєю (шашкою, шаблею і т. ін.).

Всю рать свою вперед подвинув [Еней] І разом на врагів нахлинув, Велів всіх сікти та рубать (Котл., І, 1952, 287);

Андрій, розпалений жаром бою, помчав, як молодий хорт, найгарніший і найпрудкіший з усієї зграї, рубаючи направо й наліво (Довж., І, 1958, 263);

Гей, рубали ворогів та по всіх фронтах! (Тич., І, 1957, 57).

◊ Руба́ти впень — винищувати кого-небудь до останньої людини.

Однокрилівці з поляками, заскочивши в дорозі втікачів, рубали впень, дітей хапали, тягли кудись дівчат… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 402).

3. Підсікаючи, валити на землю, відокремлювати від основи, кореня.

[Лісовик:] Дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Л. Укр., III, 1952, 195);

Він ще почекав, помовчав і додав: — Тієї гілляки, на якій сидять, не рубають (Коз., Листи.., 1967, 191);

// Відсікати, відрубувати, стинати, ударяючи чим-небудь гострим.

Озвірілі козаки з нелюдською силою рубали голови ворогів, сікли їм шиї (Стар., Облога.., 1961, 90);

Заятчукові чомусь.. рясні стебла соняшників нагадують людей, він дивиться, як Січкар майстерно орудує гострим сікачем, і сміється: — Рубаєш голови батькам? (Стельмах, II, 1962, 168).

◊ Руба́ти під ко́рінь див. ко́рінь.

4. Відколюючи куски від суцільного пласта, видобувати (вугілля, руду і т. ін.).

— Коли б ви побачили, як я навчився рубати вугілля відбійним молотком! — хвалився Юрко (Кучер, Дорога.., 1958, 14);

— Хоча б от я — комбайн веду, Рубаю антрацит, І тут у мене на виду, Як у орла — весь світ (Нагн., Вибр., 1957, 117).

5. перен., розм. Говорити, висловлюватися про кого-, що-небудь або діяти стосовно до когось дужо різко, категорично.

Дивиться [Варка], наче зараз тебе з’їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити… (Вовчок, VI, 1956, 293);

— Молодчина Семен!.. от так Семен!.. січе й руба — не вважає на панів, — хвалили артиста, коли після кількох арій замовк його голос у саду… (Вас., І, 1959, 322).

◊ Руба́ти з плеча́ — говорити, діяти різко, категорично.

[Тарас:] Я Врангеля не боявся, а тут більшовика Гармаша злякаюся? [Мося:] Рубай з плеча, і все (Мик., І, 1957, 112);

— Христе!..— Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (Кучер, Трудна любов, 1960, 55).

6. спец. Будувати, ставити яку-небудь споруду з колод, дерева.

В лісостепу жилу будівлю ніколи не рубали з кругляку чи пластин, як це вживано в лісній зоні України, а з тесаних брусів (Дерев. зодч. Укр., 1949, 18).

7. перен., розм. Їсти багато, з апетитом.

— А як він живе, ви знаєте? Чому він суху картоплю на обід рубає, ви знаєте? (Собко, Звич. життя, 1957, 54).

8. перен., розм. Іти швидко, енергійно, ступаючи чітко, твердо.

— Питаю, чи не хочеш ти отак пішака рубати до самого Києва, а там і до своєї Ковалівки? — пояснив Іван, вирівняшись і поправивши безкозирку (Кучер, Прощай.., 1957, 10).

◊ Руба́ти крок див. крок.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубати — руба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рубати — (сокирою) жм. зн. цюкати; (навпіл) розрубувати, перерубувати; (ополонку) вирубувати; (дрова) колоти; (голову) відрубувати, стинати, втинати; (ліс) класти під сокиру, сов. Словник синонімів Караванського
  3. рубати — I вирубувати і вирубати, висікати, витинати, витісувати, вичухрувати, відрубувати, відсікати, бідтинати, дорубуватися, зарубувати, затісувати, зрубувати, зсікати, клинцювати (рубати на клинці), клюцати, корчувати, кремсати, локшити, надрубувати... Словник синонімів Вусика
  4. рубати — -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. || Робити різкий помах, енергійний рух рукою, ніби розсікаючи повітря. || Довбаючи чим-небудь гострим, робити отвір, виїмку, зарубку і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рубати — РУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. що. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. Словник української мови у 20 томах
  6. рубати — руба́ти : ◊ руба́ти капуци́на → капуцин Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. рубати — Аю, -аєш, недок. їсти. Мамо, хочу щось рубати. — Сину, на дворі дрова лежать. — Ні, мамо, ви не зрозуміли. Їсти хочу, хряцати (з анекдоту). Словник сучасного українського сленгу
  8. рубати — руба́ти / рубону́ти з плеча́. 1. Говорити, діяти різко, категорично. — Христе!..— Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (В. Кучер); Не рубайте йому все з плеча, бо не з його, а з вашого плеча крівця потече (М. Фразеологічний словник української мови
  9. рубати — ВИРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись), ВИРІЗА́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ВИДАЛЯ́ТИ, ВИРУ́БУВАТИ, ВИРУБА́ТИ, РУБА́ТИ (рубаючи, ріжучи, звалювати з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс). — Док. Словник синонімів української мови
  10. рубати — Руба́ти, -ба́ю, -ба́єш, -ба́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. рубати — Руба́ти, -ба́ю, -єш гл. 1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. Чуб. V. 160. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Ном. № 7002. Поперед війська да січуть рубають. Чуб. III. 270. рубати в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка. ЗОЮР. І. 120. Словник української мови Грінченка