1. Словник синонімів Вусика

рубати

I

вирубувати і вирубати, висікати, витинати, витісувати, вичухрувати, відрубувати, відсікати, бідтинати, дорубуватися, зарубувати, затісувати, зрубувати, зсікати, клинцювати (рубати на клинці), клюцати, корчувати, кремсати, локшити, надрубувати, надсікати, надтісувати, надцюкувати, нарубувати, насікати, натісувати, нацюкувати, начухрувати, обрубувати, обсікати, обтісувати, обцюкувати, обчухрувати, отісувати, перерубувати, пересікати, перетісувати, перецюкувати, підрубувати, підцюкувати, підчухрувати, порубувати, пощокувати, прорубувати, процюкувати, розрубувати, розсікати, рубнути, рубонути, сікти, стинати, тесати, утинати, цюкати, чухрати, шаткувати

Фразеологічні синоніми: валити ліс; валяти ліс; вирубувати до ноги; вирубувати снасть (риб.); під меч положити (порубати); обчухрати до пня; рубати ліс; рубати на гамуз; рубати на друзки; рубати на капусту; рубати на кришиво; рубати на локшину; рубати на локшу; рубати на мак; рубати на тріски; рубати на цурки; рубати на цур'я; рубати під корінь; сікти на капусту

II

див. їсти

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубати — руба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рубати — (сокирою) жм. зн. цюкати; (навпіл) розрубувати, перерубувати; (ополонку) вирубувати; (дрова) колоти; (голову) відрубувати, стинати, втинати; (ліс) класти під сокиру, сов. Словник синонімів Караванського
  3. рубати — -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. || Робити різкий помах, енергійний рух рукою, ніби розсікаючи повітря. || Довбаючи чим-небудь гострим, робити отвір, виїмку, зарубку і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рубати — РУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. що. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. Словник української мови у 20 томах
  5. рубати — руба́ти : ◊ руба́ти капуци́на → капуцин Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. рубати — Аю, -аєш, недок. їсти. Мамо, хочу щось рубати. — Сину, на дворі дрова лежать. — Ні, мамо, ви не зрозуміли. Їсти хочу, хряцати (з анекдоту). Словник сучасного українського сленгу
  7. рубати — руба́ти / рубону́ти з плеча́. 1. Говорити, діяти різко, категорично. — Христе!..— Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (В. Кучер); Не рубайте йому все з плеча, бо не з його, а з вашого плеча крівця потече (М. Фразеологічний словник української мови
  8. рубати — ВИРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись), ВИРІЗА́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ВИДАЛЯ́ТИ, ВИРУ́БУВАТИ, ВИРУБА́ТИ, РУБА́ТИ (рубаючи, ріжучи, звалювати з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс). — Док. Словник синонімів української мови
  9. рубати — Руба́ти, -ба́ю, -ба́єш, -ба́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. рубати — РУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. Замість науки дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Мирний, V, 1955, 309)... Словник української мови в 11 томах
  11. рубати — Руба́ти, -ба́ю, -єш гл. 1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. Чуб. V. 160. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Ном. № 7002. Поперед війська да січуть рубають. Чуб. III. 270. рубати в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка. ЗОЮР. І. 120. Словник української мови Грінченка