рубати

(сокирою) жм. зн. цюкати; (навпіл) розрубувати, перерубувати; (ополонку) вирубувати; (дрова) колоти; (голову) відрубувати, стинати, втинати; (ліс) класти під сокиру, сов. валити; (слова) карбувати; (крок) відбивати; (вугілля) вирубувати; (хату) ставити, будувати; (з плеча) ІД. говорити <�діяти> рішуче.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубати — руба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рубати — I вирубувати і вирубати, висікати, витинати, витісувати, вичухрувати, відрубувати, відсікати, бідтинати, дорубуватися, зарубувати, затісувати, зрубувати, зсікати, клинцювати (рубати на клинці), клюцати, корчувати, кремсати, локшити, надрубувати... Словник синонімів Вусика
  3. рубати — -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. || Робити різкий помах, енергійний рух рукою, ніби розсікаючи повітря. || Довбаючи чим-небудь гострим, робити отвір, виїмку, зарубку і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рубати — РУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. що. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. Словник української мови у 20 томах
  5. рубати — руба́ти : ◊ руба́ти капуци́на → капуцин Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. рубати — Аю, -аєш, недок. їсти. Мамо, хочу щось рубати. — Сину, на дворі дрова лежать. — Ні, мамо, ви не зрозуміли. Їсти хочу, хряцати (з анекдоту). Словник сучасного українського сленгу
  7. рубати — руба́ти / рубону́ти з плеча́. 1. Говорити, діяти різко, категорично. — Христе!..— Така була тиха та слухняна, і на тобі — наче представник який, вже рубає з плеча (В. Кучер); Не рубайте йому все з плеча, бо не з його, а з вашого плеча крівця потече (М. Фразеологічний словник української мови
  8. рубати — ВИРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись), ВИРІЗА́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ВИДАЛЯ́ТИ, ВИРУ́БУВАТИ, ВИРУБА́ТИ, РУБА́ТИ (рубаючи, ріжучи, звалювати з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс). — Док. Словник синонімів української мови
  9. рубати — Руба́ти, -ба́ю, -ба́єш, -ба́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. рубати — РУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху. Замість науки дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Мирний, V, 1955, 309)... Словник української мови в 11 томах
  11. рубати — Руба́ти, -ба́ю, -єш гл. 1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. Чуб. V. 160. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Ном. № 7002. Поперед війська да січуть рубають. Чуб. III. 270. рубати в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка. ЗОЮР. І. 120. Словник української мови Грінченка