руба

Значення в інших словниках

1. руба — ру́ба прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. руба — присл. Вертикально, ребром, на вузький край. Питання стоїть руба — про те, що набуває надзвичайної гостроти, важливості для кого-небудь. Сказати (запитати) руба — висловитися у стверджувальній чи питальній формі категорично, з усією рішучістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. руба — РУ́БА, присл. Вертикально, ребром, на вузький край. Установили руба зверху пляшки копійку, і корнет вцілив (з мемуарної літ.); Скеля гордо височить над покрученим гірським шляхом. Словник української мови у 20 томах
4. руба — става́ти (станови́тися) / ста́ти ру́ба. Рішуче протестувати, не погоджуватися з ким-, чим-небудь. Настала осінь. Почали загадувати до школи. Наум гадав віддати Семена, але Наумиха стала руба і затялась, що не пустить (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
5. руба — ВЕРТИКА́ЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИ́СНО, ПРЯ́МО, РЕБРО́М, РУ́БА, ПРОСТОПА́ДНО заст. Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Словник синонімів української мови
6. руба — Ру́ба, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. руба — РУ́БА, присл. Вертикально, ребром, на вузький край. Установили руба зверху пляшки копійку, і корнет вцілив (Збірник про Кроп., 1955, 23); Скеля гордо височить над покрученим гірським шляхом. Словник української мови в 11 томах