скупий

скупи́й на слова́ (на мо́ву) 1. Який не любить багато говорити; небагатослівний, небалакучий. Вона була .. сухувата й скупа на слова (Я. Баш); (Захарко:) Щось ти сьогодня (сьогодні) дуже скупий на мову, кожне слово з тебе треба витягати! (М. Кропивницький). скупи́й на сло́ві. На канапі сиділа пані полковникова Віра Дараган. Як і завжди, млява в розмовах і скупа на слові (М. Лазорський). 2. тільки скупи́й на слова́. Стислий (про лист, звіт і т. ін.); лаконічний. Звіт Марії Павлівни скупий на слова (І. Волошин).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

скупий — 1. (який не любить тратити, роздавати грошей) жадібний; 2. у знач. ім. скупий, скупар, скнара, жаднюга, скупердяй. Словник синонімів Полюги
скупий — скупи́й прикметник Орфографічний словник української мови
скупий — Скнарий, жадібний, ев. надто ощадливий <�економний>, о. у кого зимою снігу не дістанеш; (на що) нещедрий, (на слово) ІД. МОВЧАЗНИЙ; (лист) стислий, лаконічний; (- рослинність) бідний, рідкий; (заробіток) невеликий; (- вісті) недостатній... Словник синонімів Караванського
скупий — Видертус, глитай, гни-біда, гнилощ, гнилоїдник, давигріш, давимука, дерилюд, деришкура, дерій, дерієнко, дерун, жмикрут, загнибіда, зажилистий, здиркуватий, здирливий, здирник, здирця, когут, корисливець, корисник, користолюб, користолюбець, кугут... Словник синонімів Вусика
скупий — -а, -е. 1》 Який уникає витрат; надміру, до жадібності ощадливий (про людину). || у знач. ім. скупий, -пого, ч.; скупа, -пої, ж. Надміру, до жадібності ощадлива людина. || на що. Стриманий у вияві чого-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
скупий — СКУПИ́Й, а́, е́. 1. Який уникає витрат; надміру, до жадібності ощадливий (про людину). Був осінній хмарний вечір, а скупі Квасюки шкодували рано світити, – у крамниці було поночі (Б. Словник української мови у 20 томах
скупий — Скупий гроші складає, а чорт калитку шиє. Скугіар складає гроші жалуючи з'їсти та одягнутись, а по його смерти хто допаде його майна, марнотравить. Скупі живуть як жебраки, а умирають як багачі. Приповідки або українсько-народня філософія
скупий — БІ́ДНИЙ (обмежений у якому-небудь відношенні), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ) підсил., ЖАЛЮ́ГІДНИЙ підсил., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., МІЗЕ́РНИЙ підсил., НІКЧЕ́МНИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил.; СКУПИ́Й (недостатній щодо кількості, якості і т. ін. Словник синонімів української мови
скупий — Скупи́й, -па́, -пе́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
скупий — СКУПИ́Й, а́, е́. 1. Який уникає витрат; надміру, до жадібності ощадливий (про людину). Був осінній хмарний вечір, а скупі Квасюки шкодували рано світити,— у крамниці було поночі (Гр. Словник української мови в 11 томах