скупий

СКУПИ́Й, а́, е́.

1. Який уникає витрат; надміру, до жадібності ощадливий (про людину).

Був осінній хмарний вечір, а скупі Квасюки шкодували рано світити,— у крамниці було поночі (Гр., II, 1963, 265);

Знав [Потурайчин] із досвіду, що люди навіть по найбагатших селах дуже скупі на гроші (Март., Тв., 1954, 287);

Вона була просто скупа, бо часто вночі кликала Малушу до себе й усе міркувала, як би менше дати дворянам (Скл., Святослав, 1959, 110);

*У порівн. — Часом і дуже скребе [горе], та я з ним ховаюсь од людей, як скупий з грішми (Стор., І, 1957, 161);

// у знач. ім. скупи́й, по́го, ч.; скупа́, по́ї, ж. Надміру, до жадібності ощадлива людина.

Скупому не хтілося тратити гроші: Хоч золота вволю — а тратить не може! (Крим., Вибр., 1965, 244);

// на що. Стриманий у вияві чого-небудь.

Обличчя здавалося вирізьбленим скупою на легкі ефекти рукою вдумливого артиста (Л. Укр., III, 1952, 664);

На похвалу був [боцман] дуже скупий (Ткач, Жди.., 1959, 8).

Скупи́й на слова́ (на сло́во, на мо́ву, у мо́ві):

а) який не любить багато говорити; небагатослівний, небалакучий (про людину).

Вона була.. сухувата й скупа на слова (Баш, На.. дорозі, 1967, 126);

Гнат Верига став зовсім сивий, скупий на слова (Панч, Гомон. Україна, 1954, 125);

[Захарко:] Щось ти сьогодня [сьогодні] дуже скупий на мову, кожне слово з тебе треба витягати! (Кроп., II, 1958, 135);

Співають [дівчата] — і співає з ними Усе навколо, зриме і незриме, Ба навіть сивоусий бригадир, Скупий у мові і суворий в ділі, Підхоплює ті звуки легкокрилі (Рильський, III, 1961, 205);

б) (тільки Скупи́й на слова́ (на сло́во)) — стислий (про лист, звіт і т. ін.).

Звіт Марії Павлівни скупий на слова (Вол., Сади.., 1950, 59).

2. перен. Недостатній, неповний у певному відношенні; бідний на щось.

Я кинула в могилу тільки квіти, Усі ті квіти, що мені дала Скупа весна твого скупого краю (Л. Укр., І, 1951, 466);

— Хіба можна порівняти оцей скупий перелісок чинар та яворів з тим зеленим раєм! (Ле, Міжгір’я, 1953, 65);

Швидко миготіли узлісся й галявини, більше вкриті золотавим зернистим піском, ніж скупою рослинністю (Дмит., Наречена, 1959, 132);

// Незначний розміром; невеликий.

Пенсія була досить скупа, посторонні [побічні] заробітки ще скупіші (Фр., IV, 1950, 39);

Вони.. живилися скупими, але безвідмовними подачками (Збан., Єдина, 1959, 119);

// Який не вичерпує чого-небудь, потребує доповнень, уточнень.

Після того сухого тону, яким викладано нам скупі відомості з історії літератури в гімназії,.. Лімбахові різкі та іноді несправедливі слова набирали незвичайної ціни (Фр., IV, 1950, 246);

Він.. перебував у гарячковому захваті від своєї першої сутички з технічною мудрістю, втіленою в скупих цифрових колонках (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 8);

// Недостатній щодо кількості, якості і т. ін.; скромний.

Виклав [юнак] на траву скупу їжу: півбуханця хліба, з кілограм домашньої.. ковбаси, дві в’ялих цибулини (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 278);

// Нечисленний, рідкий.

Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом (Л. Укр., III, 1952, 224);

// Не частий, не безперервний.

Ми стримували гітлерівців скупим кулеметним вогнем, гвинтівками і гранатами (Коз., Гарячі руки, 1960, 140);

// Небагатослівний, лаконічний.

— Ми, тату… летимо..— Тяжким солдатським досвідом він одразу осягнув оте синове скупе пояснення (Гончар, Тронка, 1963, 66);

Мова її стала скупа, точна, яскрава, слова з’явилися вагомі (Ю. Янов., II, 1954, 10);

// Обмежений.

Гляньте: цей маркіз Право нам скупе привіз.. Скинь шапки, .. юрба,— Хай живе маркіз Караба! (Зеров, Вибр., 1966, 452).

3. перен. Стриманий, слабкий у своєму вияві.

Акуратно підстрижені вуса комісара ворухнулись скупим, ледь помітним усміхом (Гончар, II, І959, 135);

Скупий жест;

// Нерясний (про сльози, дощ і т. ін.).

Він замкнувся в кабінеті, поклав важку сиву голову на руки й заплакав скупими старечими слізьми (Донч., III, 1956, 447);

Холодна волога осідала на чорних стовбурах і гіллі дерев і скупими краплями падала на інженера, коли він продирався через гущавину (Багмут, Опов., 1959, 41 );

// Неяскравий (про вогонь, світло і т. ін.).

[Іфігенія:] Я сидітиму перед скупим багаттям Недужа тілом і душею хвора (Л. Укр., I, 1951, 161);

Лампадка перед образом лила скупе тьмяне світло (Донч., II, 1956, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скупий — скупи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. скупий — Видертус, глитай, гни-біда, гнилощ, гнилоїдник, давигріш, давимука, дерилюд, деришкура, дерій, дерієнко, дерун, жмикрут, загнибіда, зажилистий, здиркуватий, здирливий, здирник, здирця, когут, корисливець, корисник, користолюб, користолюбець, кугут... Словник синонімів Вусика
  3. скупий — Скупий гроші складає, а чорт калитку шиє. Скугіар складає гроші жалуючи з'їсти та одягнутись, а по його смерти хто допаде його майна, марнотравить. Скупі живуть як жебраки, а умирають як багачі. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. скупий — Скупи́й, -па́, -пе́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скупий — СКУПИ́Й, а́, е́. 1. Який уникає витрат; надміру, до жадібності ощадливий (про людину). Був осінній хмарний вечір, а скупі Квасюки шкодували рано світити, – у крамниці було поночі (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. скупий — -а, -е. 1》 Який уникає витрат; надміру, до жадібності ощадливий (про людину). || у знач. ім. скупий, -пого, ч.; скупа, -пої, ж. Надміру, до жадібності ощадлива людина. || на що. Стриманий у вияві чого-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. скупий — 1. (який не любить тратити, роздавати грошей) жадібний; 2. у знач. ім. скупий, скупар, скнара, жаднюга, скупердяй. Словник синонімів Полюги
  8. скупий — скупи́й на слова́ (на мо́ву) 1. Який не любить багато говорити; небагатослівний, небалакучий. Вона була .. сухувата й скупа на слова (Я. Баш); (Захарко:) Щось ти сьогодня (сьогодні) дуже скупий на мову, кожне слово з тебе треба витягати! (М. Фразеологічний словник української мови
  9. скупий — Скнарий, жадібний, ев. надто ощадливий <�економний>, о. у кого зимою снігу не дістанеш; (на що) нещедрий, (на слово) ІД. МОВЧАЗНИЙ; (лист) стислий, лаконічний; (- рослинність) бідний, рідкий; (заробіток) невеликий; (- вісті) недостатній... Словник синонімів Караванського
  10. скупий — БІ́ДНИЙ (обмежений у якому-небудь відношенні), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ) підсил., ЖАЛЮ́ГІДНИЙ підсил., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., МІЗЕ́РНИЙ підсил., НІКЧЕ́МНИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил.; СКУПИ́Й (недостатній щодо кількості, якості і т. ін. Словник синонімів української мови