скупий

БІ́ДНИЙ (обмежений у якому-небудь відношенні), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ) підсил., ЖАЛЮ́ГІДНИЙ підсил., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., МІЗЕ́РНИЙ підсил., НІКЧЕ́МНИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил.; СКУПИ́Й (недостатній щодо кількості, якості і т. ін.); ХУДИ́Й рідко (про ґрунт, рослинність). Серед шалених прерій і в тундрі, де сивіє бідний мох, Нам світять Гейне, Тютчев, Архілох (М. Рильський); І писака лише переказав.. розмову з художником. Убогим юмором (гумором) заквітчав він проект художника (Ю. Яновський); Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (О. Довженко); Кирило пожалів беззахисного, затурканого хлопця і дав йому двадцять ногат з свого злиденного запасу (А. Хижняк); З'явився генерал Новицький, шеф київських жандармів, людина з мізерною освітою, грубий, жорстокий і тупуватий (І. Драч); Літа минали, старість усе дужче добивали, нікчемний скарб тяжко збивався та помалу, по крихті... (Марко Вовчок); Я тільки тепер побачив село — нужденну купку солом'яних стріх (М. Коцюбинський); Пенсія була досить скупа, посторонні заробітки ще скупіші (І. Франко); Садок хирлявий, шпитальний — сім пар калік дерев, худі кущики, мов витягнені з солдатської юшки (Г. Хоткевич). — Пор. 1. незначни́й, 2. нікче́мний.

ЖА́ДІ́БНИЙ (який надто прагне збагачення, наживи і т. ін.), ПОЖА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, ЗАЖЕ́РЛИВИЙ, НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ, ЗАГРЕБУ́ЩИЙ розм., ЗАПОПА́ДНИЙ рідше, ЗАХЛА́ННИЙ розм., НЕВСИТИ́МИЙ рідше, НЕНАЖЕ́РНИЙ рідше, НЕСИ́ТИЙ рідше, ЗАЖЕ́РНИЙ рідше, ЗАГРЕ́БИСТИЙ рідше, ПОЖА́ДНИЙ рідше. Всі вони (родичі княгині Ольги) жадібні, тільки й думають, як би щось привласнити (С. Скляренко); Він вдався в свого діда Фотія. Такий же дикий, пожадливий, самовпевнений, нещирий (Я. Качура); Тільки тепер по-справжньому стало видно, чим була Каховка.. для ненаситних владарів рабовласницького Півдня (О. Гончар); — Багатство робить людину зажерливою (С. Чорнобривець); Вовк не їсть вовка, не ловить собі подібних.. Але це ненажерливе плем'я (людей) поїдало власних своїх родичів,.. з котрими зводило нескінченні війни за самиць і за місця ловів, і просто за владу і перевагу (М. Грушевський); Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина — тепер підуть під школи (М. Коцюбинський); Такий захланний, він навіть за німців присвоїв собі Ротову ниву під лісом (П. Козланюк); Незліченні природні багатства і неймовірні людські зусилля десятків народів ішли в прірву, а точніше, в ненажерну пельку монстра — виморочної великодержави (з журналу); Цар зажерний вередує, А нещасний люд бідує (Л. Первомайський); Запопадливі до поживи, баришу, розвивають (Саливон з Гнатом) давньовічні навички, пробуджують пожадні хутірські пристрасті (К. Гордієнко). — Пор. 1. скупи́й.

ОБМЕ́ЖЕНИЙ (недостатньо широкий, який не виходить за які-небудь межі, невеликий за обсягом, розміром, кількістю і т. ін.), ВУЗЬКИ́Й підсил., КУ́ЦИЙ розм., СКУПИЙ рідше, ОБМЕЖО́ВАНИЙ заст. Обмежена сфера застосування; Обмежені фізичні навантаження і малорухливий спосіб життя — теж негативний фактор (для роботи серця) (з журналу); Наша робота — не для вузького кола любителів красного письменства (з газети); Нині ми дістали врешті закон про волю друку. Хоч який він там поганенький та куций.., а все ж для нас він має велике значення (М. Коцюбинський); Гляньте: цей маркіз Право нам скупе привіз.. Скинь шапки, юрба, — Хай живе маркіз Караба! (М. Зеров); Люба усміхнулась: — .. Якою вам повинна здаватись обмежованою, низькою наша наука! (Олена Пчілка).

ОЩА́ДЛИВИЙ (який бережно витрачає що-небудь, сприяє економії), ОЩА́ДНИЙ, БЕРЕЖЛИ́ВИЙ, ЕКОНО́МНИЙ, ЗАОЩА́ДЛИВИЙ, ЩАДЛИ́ВИЙ рідше, КУКІ́БНИЙ діал., КУКІ́БЛИВИЙ діал. Ні, він не скупий, — він тільки ощадливий (І. Багмут); Працьовитий, ощадний, любив (Василь) порядок, — тож і все йшло у нього порядком і статком (І. Франко); Бережливі господарі; Економне ведення господарства; Заощадливий хлопець дмухнув на світло і в ту ж мить у хаті залягла глибока чорна ніч (Я. Качура); Кукібна молодиця (Словник Б. Грінченка); Я похвалила кукібливу і працьовиту мою гостю, що.. так повела господарство (Ганна Барвінок). — Пор. 1. скупи́й.

СКНА́РА (надміру скупа, жадібна людина), СКУПИ́Й, СКУПА́Р рідше, СКУПІ́Й рідше, СКУПЕРДЯ́ГА підсил. розм., СКУПЕРДЯ́Й підсил. розм., СКУПЕРДЯ́ підсил. розм., СКУПЕ́НДРА (СКУПИ́НДРА) підсил. розм., СКУПЕНДРЯ́ГА (СКУПИНДРЯ́ГА) підсил. розм., СКУПЕРДЯ́КА підсил. розм., СКУПИ́НДЯ́ підсил. розм., ЖАДНЮ́ГА підсил. розм., ЖАЛЮ́ГА підсил. розм., ЖИ́ЛА підсил. розм., ЗАГНИ́БІДА підсил. фам., СКНИ́РА діал.; ЖМИ́КРУТ розм. (скупа й жорстока людина). Скупий був небіжчик. Жмикрут! Скнара! Все життя недоїдав і складав гроші (Ю. Мокрієв); Скупий складає, а щедрий споживає (прислів'я); Його і його жінку називали скупарями (О. Кобилянська); — Скупердяга був багатій і скажений. Від зорі до зорі ганяв нас на роботі, а годував глевтяком і кандьором (В. Минко); — До чого ж скупердяй (Стецько) проклятущий, — звернувся Климко до Михайлика (О. Ільченко); А до отсеї поганої руїни, до того скупиндряги попа, то так припадає, як до рідного батька (І. Франко); Кажу вам, що везе на батьківщину багату кожум'яківну і скупердяку тестя (Ганна Барвінок); Земелька ся була Латинська, Завзятий цар в ній був Латин, Старий скупиндя (І. Котляревський); — Він, дядько, нівроку загнибіда — скупенький у мене (М. Стельмах).

СКУПИ́Й (який надміру, до жадібності обмежується у витратах), СКНА́РИСТИЙ, СКНА́РИЙ, ЖА́ДІБНИЙ. Оженився (Шавкун) на такій же скупій, як і сам, панночці, та й складали добро (Панас Мирний); — Я вам іще, хлопці, скажу, щоб ніколи ви не були скупі, жадібні (Є. Гуцало); Катерина Іванівна, дружина Ширяєва, ..цілком під пару йому, з характером жінка, скнариста (О. Іваненко). — Пор. 2. жа́дібний, оща́дливий.

СЛАБКИ́Й (неінтенсивний у своєму вияві), СЛАБИ́Й, ЛЕГКИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, СКУПИ́Й, КВО́ЛИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ (перев. про світло, вогонь). Слабка посмішка; Слабкий гомін сусідських прикрих голосів хутко згубився (Леся Українка); Антін Рибка стояв на своєму подвір'ї і уважно при слабому передранішньому світлі стругав довгу жердину (М. Коцюбинський); Легкий вітер доносить з луків запах свіжого сіна (І. Цюпа); Скупий ліхтарик над дальнім корпусом прийомного покою блимав непевно й тоскно (І. Микитенко); Десь попереду народився кволий вогник і полетів назустріч машині (П. Загребельний). — Пор. 1. незначни́й.

СТИ́СЛИЙ (викладений, висловлений коротко, без деталей), КОРО́ТКИЙ, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, КОРОТКОМО́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, СКУПИ́Й (зовсім короткий); ЛАКОНІ́ЧНИЙ, ЛАПІДА́РНИЙ книжн. (короткий, але дуже чіткий); КОНСПЕКТИ́ВНИЙ (короткий, з викладом основного змісту); ТЕ́ЗИСНИЙ (викладений тезами, окремими положеннями); ТЕЛЕГРА́ФНИЙ (про стиль, манеру письма — максимально стислий); ОДНОСКЛАДО́ВИЙ (звичайно про відповідь — одним словом). Ах, як дитинство все в рядок убгати стислий? (М. Рильський); Вона заздалегідь приготувала коротку промову (О. Донченко); Я уважно слухаю його скупу, небагатослівну розповідь (Ю. Збанацький); Нарада була короткомовною, летючою (І. Ле); Літопису невелемовний звіт Вкриває порох семи сотень літ (М. Бажан); В цій великій світлій кімнаті насамперед кидалися в очі якісь музейні експонати — лаконічний напис угорі пояснював: "Наше минуле" (С. Журахович); Стиль заміток, статей і нарисів був (під час війни) гранично короткий, майже телеграфний (В. Кучер).

ТЬМЯ́НИЙ (про світло, вогонь тощо — неяскравий), ТУМА́ННИЙ, БЛЯ́КЛИЙ, БЛІДИ́Й, БЛІДНИЙ розм., СКУПИ́Й розм., ПРИМА́РНИЙ розм., ТЬМА́ВИЙ розм., ТЕ́МРЯВИЙ розм., ТУ́СКЛИЙ розм., МЕ́РХЛИЙ розм.; НЕ́МІЧНИЙ, МЛЯ́ВИЙ (ледь помітний); ЗБЛЯ́КЛИЙ, ПОБЛЯ́КЛИЙ, ПРИБЛЯ́КЛИЙ, ПОБЛІ́ДЛИЙ, ПОТЬМЯНІ́ЛИЙ, ПОМЕ́РКЛИЙ, ПОМЕ́РХЛИЙ (який утратив яскравість); ПІДСЛІ́ПУВАТИЙ розм., ПОСЛІ́ПУВАТИЙ розм. (який є джерелом неяскравого світла). Шлях до залізничної колії був ледве освітлений тьмяними вогнями станції й заводу (Ю. Шовкопляс); Над Петербургом туманний місяць недбало розсівав своє багатство (М. Стельмах); Хмари спливли за вершини Казбека і затьмарили місяць. Зникло блякле, тремтливе світло зірок (В. Собко); Місяць блідий крізь туман прозира (І. Франко); І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко); (Іфігенія:) Я сидітиму перед скупим багаттям Недужа тілом і душею хвора (Леся Українка); В примарному світлі свічки його обличчя здавалось зовсім чорним (Ю. Бедзик); При тьмавому світлі, що йде з вікон штабної хатини, видно виступаючі з темряви запінені кінські морди (О. Гончар); При темрявому світлі від маленької лампочки його обличчя здавалося ще блідішим, ще мертвішим (Б. Грінченко); Тусклий каганець не міг продертися через темряву по кутах (В. Стефаник); На заході виприснуло з хмар зимове сонце.. Немічне його проміння золотило сніг (О. Донченко); Десь далеко на сході жевріє обрій поки ще млявим, світанковим вогнем (Н. Рибак); Хоч зорі вже погасли, та маячить і досі побляклий, ущерблений місяць (А. Шиян); Було вже, певне, зовсім над ранок. Поблідла місячна скибка висіла низько над сірим імлистим обрієм (В. Козаченко); Ще де-не-де снували своїми легкими човниками бакенщики, гасили померхлі, вже ледве помітні сигнальні вогні (О. Гончар); В залі міського голови, освітленій підсліпуватою лампою, старшини сиділи на стільцях попід стінами, звісивши патлаті голови (П. Панч). — Пор. неяскра́вий.