1. Фразеологічний словник української мови

тьма

єги́петська тьма. Абсолютна відсутність світла; повна темрява. Такий туманний час тепер для Ялти невигідний, світла на вулицях нема, а як скінчаться місячні ночі, то вже буде зовсім тьма єгипетська (Леся Українка).

цар (князь) тьми. Чорт. (Єпископ:) Ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні слово, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви, ні поклонів не даємо (Леся Українка).

ца́рство пітьми́ (тьми, мли), книжн. Відстале, некультурне суспільне середовище. І не воскресне царство мли (М. Рильський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тьма — тьма 1 іменник жіночого роду темрява тьма 2 прислівник дуже багато незмінювана словникова одиниця тьма 3 іменник жіночого роду десять тисяч іст. Орфографічний словник української мови
  2. тьма — див. ТЕМРЯВА і БЕЗЛІЧ. Словник синонімів Караванського
  3. тьма — див. багато; темрява Словник синонімів Вусика
  4. тьма — [т'ма] -ми, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
  5. тьма — Темрява, пітьма Словник чужослів Павло Штепа
  6. тьма — ТЬМА¹, и, ж. 1. Глибока, суцільна темрява. Ніч чорна, мов туча, висить наді мною, Лякаючи тьмою своєю страшною (П. Грабовський); Небо непомітно темніло разом із дощем, поки сірість не перейшла в тьму (Г. Хоткевич); Тишина кругом безкрая. Словник української мови у 20 томах
  7. тьма — Десять тисяч, безліч див. тма Словник застарілих та маловживаних слів
  8. тьма — I -и, ж. 1》 Глибока, суцільна темрява. || Про темне, неосвітлене місце. || перен. Невідомість, незнання. 2》 перен. Неосвіченість, відсталість у культурному відношенні. 3》 перен. Про лихі, ворожі сили, що поневолюють, пригнічують кого-небудь, душать щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. тьма — НЕВІ́ГЛАСТВО (недостатність або відсутність знань, необізнаність у якій-небудь галузі), НЕ́УЦТВО, НЕОСВІ́ЧЕНІСТЬ, НЕРОЗВИ́НЕНІСТЬ, СІ́РІСТЬ, ПІ́ТЬМА́ підсил., ТЕ́МРЯВА підсил., ТЕМНОТА́ розм. підсил., ТЬМА підсил. Словник синонімів української мови
  10. тьма — Тьма, тьми, тьмі, тьмо́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. тьма — ТЬМА¹, и, ж. 1. Глибока, суцільна темрява. Ніч чорна, мов туча, висить наді мною, Лякаючи тьмою своєю страшною (Граб., І, 1959, 195); Небо непомітно темніло разом із дощем, поки сірість не перейшла в тьму (Хотк., II, 1966, 273); Тишина кругом безкрая. Словник української мови в 11 томах
  12. тьма — Тьма, тьми ж. 1) Тьма, мракъ. Одсунув віконце — у тьмі щось мріло. МВ. (6. 1862. І. 85). 2) Невѣжество. Чужі народи в тьмі зістались, не просвітив їх, не прославив. К. Псал. 326. 3) Множество. Колесниця божа дивна тьмами воїнства гобзує. К. Псал. Словник української мови Грінченка