тікати

душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла чия і без додатка. Хто-небудь помирає, гине. Вслід (Низ) .. стрілу пускає І просто Тагові в висок; Душа із тіла вилітає, На жовтий пада труп пісок (І. Котляревський); Всяк думав, що зробила ця безздоровна .. дівчина людям, що вони збираються її катувати, її, котрій не достає злегка похлинутися.., щоб душа вилетіла з тіла (Панас Мирний). душа́ ма́ло не втекла́ з ті́ла. Правда, дав (Маланці) панич Льольо два злоти, та один бабі Мар’яні оддала, бо як схопила колька, то мало душа не втекла з тіла (М. Коцюбинський). до́бра душа́ відлеті́ла в не́бо. Почувши близьку смерть, (Балабан) тихо промовив: — Здається мені, пани-браття, помираю славною смертю .. Відлетіла в небо добра Балабанова душа (О. Довженко). душа́ поки́нула кого. Увійшов Дорофтей і став коло порога.— Що, покинула душа вашого Микиту! — Ой, покинула! (Казки Буковини).

душа́ в п’я́ти (п’я́тки) тіка́є (опуска́ється, хова́ється і т. ін.) / втекла́ (опусти́лася, схова́лася і т. ін.) чия, у кого і без додатка. Хто-небудь раптово відчуває сильний переляк; комусь стає страшно. На кожній вибоїні, коли віз бувало перехиляється .. вся душа тікає в п’яти і він часом аж спітніє зі страху (В. Гжицький); У лисиці душа в п’ятки виступала, а йти (до лева) треба було (Укр.. казки); Не один Микола перелякався. Фредова душа теж пішла в п’ятки (Ю. Збанацький); Тарган глянув на дебелого солдата, на його пудові кулаки, і його душа вскочила в п’яти (С. Добровольський). душа́ аж (вже й) в п’я́тах (у п’я́тках). Як замахнеться було мати (книжкою), так у мене душа аж у п’ятах (Остап Вишня); — Мій татусь — буркотун, а насправді добряк! .. А в тебе, певно, вже й душа в п’ятках (Ю. Збанацький). душа́ загляда́є в п’я́тки. — Хто себе почуває кволим, у кого душа часто заглядає у п’ятки — той може відійти убік (Д. Бедзик).

земля́ тіка́є з-під ніг у кого і без додатка. 1. Хто-небудь втрачає рівновагу, падає. Земля тікала з-під ніг, і Хмельницький упав горілиць, уп’явшись в чорні сволоки з стелі .. розплющеними очима (Н. Рибак). 2. Хтось втрачає свої позиції, зазнає краху в чому-небудь. Міцно стояв на землі Степан Куреня, і раптом — земля тікає з-під ніг! Караул, рятуйте, кревне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд).

по́ли (полу́) вріж та тіка́й. Беззастережно, за будь-яких обставин поривай стосунки з ким-небудь лихим, недобрим або уникай їх. Од ледачого поли вріж та тікай (Укр.. присл..); — А хто вас знає, ви усі до вінця такі гарні та тихі, хоч у вухо бгай, а після вінця зараз закрутять веремія, хоч поли вріж та тікай! (І. Нечуй-Левицький); (Грицько:) Годі, Химко, не плач. Знай, що тут, у цьому лихому місці твоя згуба засіла. Тікай мерщій від неї! Поли вріж та тікай (Панас Мирний). по́ли врі́зати (рі́зати) та тіка́ти. Христя від його поли ріже та тікає, а він, як реп’ях той, учепився (Панас Мирний); // Швидше залишай, покидай (про місце, територію і т. ін.). — Я дуже співчуваю панові... Звичайно, з наших проклятих місць поли вріж та тікай... (М. Старицький); (Дудар:) Це така казка, що полу вріж та тікай... (Л. Смілянський).

хоч з ха́ти тіка́й. Немає сили витримувати, терпіти що-небудь. (Христя:) Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть, а дітвора дрібна як підніме реви та галас! І-і, лихо, хоч з хати тікай (М. Кропивницький); — Така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає, жити заважає, змучила мене, запаморочила, хоч із хати тікай (Григорій Тютюнник). хоч тіка́й на край сві́ту. — Ох! Доленько моя! А мій?! Як оце вип’є, то й не приведи Господи… хоч тікай на край світу (М. Коцюбинський).