1. Фразеологічний словник української мови

уже

та й уже́. І все, й кінець. Підпара насував брови.— Тепер він (бунтар) панське бере, а пождіть трохи — візьме і ваше.. Забере в мене, в тебе, Максиме; а тоді і в бідніших. Від них життя не буде.. Що там! Постріляти та й вже (М. Коцюбинський); — Не відаю, як з кіньми…— Займемо, та й уже! (П. Загребельний).

таки́х (уже́) ба́чив (ба́чили). Уживається для вираження застереження від залякування; не боюся, не страшно. — Ви на мене не кричіть,— я таких уже бачив! (М. Зарудний). не таки́х ба́чили. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили,— прошипіла вона і закрила віконце (Григорій Тютюнник).

та уже́ ж. Звичайно. — Та вже ж важко за нелюбого йти! (Марко Вовчок); — То Василько живий? — скрикнули разом Яким і Олена.— Та вже ж живий… (М. Коцюбинський).

уже́ й мох порі́с на кому. Хтось дуже постарів, комусь недовго залишилось жити. Вже на ньому й мох поріс (Укр.. присл..).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уже — уже́ частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. уже — Вже Словник чужослів Павло Штепа
  3. уже — УЖЕ́ (ВЖЕ). 1. присл. Указує на остаточне здійснення чи настання дії, явища, ознаки, стану. Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. уже — Вірьовка Словник застарілих та маловживаних слів
  5. уже — (вже). 1》 присл. Указує на остаточне здійснення чи настання дії, явища, ознаки, стану. || розм. Уживається у функції ствердж. речення. || Указує на певну зміну якоїсь дії, ознаки або предмета, місця, часу і т. ін. 2》 присл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уже — БІ́ЛЬШЕ (ужив. у заперечних конструкціях зі значенням закінчення, припинення певної дії, відсутності або неможливості її в майбутньому), БІЛЬШ рідше, УЖЕ́ (ВЖЕ), ДА́ЛІ, ВІДНИ́НІ (підкреслюється ознака неможливості дії в майбутньому)... Словник синонімів української мови
  7. уже — Уже́, присл.; уже́ б, уже́ ж Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. уже — УЖЕ́ (ВЖЕ). 1. присл. Указує на остаточне здійснення чи настання дії, явища, ознаки, стану. Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. уже — Уже нар. Уже, ужъ. Іди зіма до Бучина, бо вже ти нам докучила. Ном. № 622. Така вже вдача собача. Ном. № 2941. А вже ж! Конечно. А повінчаємось у неділю? — А вже ж. Шевч. 504. А що вже. Что же касается до. А що вже Василько — тихий, сумний. МВ. ІІ. Словник української мови Грінченка