уже
УЖЕ́ (ВЖЕ).
1. присл. Указує на остаточне здійснення чи настання дії, явища, ознаки, стану.
Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало (Шевч., II, 1963, 116);
Уже шістнадцятий годок минає Олесі, вже й свати почали в хату навертатись (Вовчок, І, 1955, 21);
Уже сьогодні їх заручають, А через тиждень і повінчають… (Л. Укр., І, 1951, 322);
Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (Коцюб., II, 1955, 313);
Троянівка ще спала, хоч по деяких хатах уже світилося (Тют., Вир, 1964, 8);
Сад стояв уже під сонцем, як рожевий дим, Вже на вітах стало тісно гронам восковим (Вирган, В розп. літа, 1959, 37);
У битві кривавій все тоне, хитається проклята мла… То Армія наша Червона у наступ уже перейшла (Сос., II, 1958, 461);
Глухо, вже по-осінньому гули дерева (Гончар, III, 1959, 191);
В Обухівку Давид прийшов зарані.. Село вже жило. Дружно курились димарі хат, рипіли журавлі біля криниць (Головко, II, 1957, 182);
// розм. Уживається у функції стверджувального речення.
Прийшлось Івасеві жмуритись. Не вспів він очі закрити, як Грицько крикнув: «Уже!» (Мирний, IV, 1955, 8);
// Указує на певну зміну якоїсь дії, ознаки або предмета, місця, часу і т. ін.
— А що, Хмелинонько, уже не жаль кілочка? Недавнечко у тебе красувавсь, Тепер прилипла до дубочка?.. (Гл., Вибр., 1951, 144);
— Що ти там думаєш? — зовсім уже розсердився козак (Довж., І, 1958, 236);
— Не заблудилися в степу, товаришу старшина? — уже привітніше запитував їздовий, що ніс варту (Гончар, III, 1959, 193);
Ти пішов лейтенантом, де тане далечінь у холодних огнях. Може, в чині уже капітана ти проходиш грозовий свій шлях (Сос., II, 1958, 446);
Улас поїхав додому. Уже дома він одержав кілька листів від товаришів (Тют., Вир, 1964, 63);
Уже потім призналася [Зінька], що сама боялася дуже і вартувала надворі весь день (Головко, II, 1957, 180).
2. присл. Уживається для підкреслення тривалості відрізка часу, названого в реченні.
[Палажка:] А давно ти з дому? [Xимка:] От уже третій рік на покрову кінчиться (Мирний, V, 1955, 220);
Соломії докучав голод. Уже другу добу вона нічого не їла (Коцюб., І, 1955, 363);
Ліг велет, — думав, на часок, та й спить уже століття (Л. Укр., І, 1951, 459);
// З дієсловами наказового способу вживається при вираженні нетерпіння, незадоволення і т. ін., що стосується висловленого в реченні.
— Та пий уже! — крикнула Горпина (Мирний, І, 1954, 240);
Потім згадаються зоряні літні ночі та буйні жита… аж поки прийде нечутна біла сестра з тонким профілем і покладе руки на гаряче чоло. — Спіть уже! (Головко, II, 1957, 167).
3. підсил. част. Уживається для підкреслення, підсилення названої дії або ознаки, обставини і т. ін.
Брюховецький сам не знав, чого злякавсь; так уже грішна душа його тривожилась (П. Куліш, Вибр., 1969, 185);
— Ну, вже й морози! Ще таких цю зиму й не було… (Мирний, І, 1949, 162);
Тепер тільки дещо про турецьку кріпость скажу.. От уже страшна будова, нехай їй цур! (Л. Укр., V, 1956, 11);
— Воля? Може, й буде коли, тільки нам її не видать. Може, ти ще й побачиш, а вже мені то не доведеться (Хотк., І, 1966, 95);
// Уживається для підкреслення кількості чого-небудь.
Роман уже не раз і не два виходив в той зелений закуток огороду і наглядав з-за тину: він знав, коли молоденька Соломія виходить до криниці по воду (Н.-Лев., VI, 1966, 303);
Василь протанцював уже три вулички (Довж., І, 1958, 89).
А що вже — а скільки.
— А що вже мати наплакалась та набралась лиха, то, мабуть, нікому не доводилось так бідувать (Н.-Лев., II, 1956, 258);
Куди́ вже йому́ (їм і т. ін.);
Де вже (йому́, їм і т. ін.) — хто-небудь нездатний, неспроможний на щось або до чогось.
Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться.. Куди вже йому женитися (Коцюб., II, 1955, 29);
— Де вже тобі молотити? Спершу од’їстися треба, оклигати (Добр., Очак. розмир, 1965, 184);
На що вже — навіть.
На що вже горобці — і ті попритихали І прислухаться стали (Гл., Вибр., 1951, 105);
Та вже ж; Уже́ ж — звичайно, справді.
— Та вже ж важко за нелюбого йти! (Вовчок, І, 1955, 228);
— А Явдоху хто з світа звів? — питає гостро Чіпка.. — То це я, сину?.. — Уже ж не я… (Мирний, І, 1949, 410);
— То Василько живий? — скрикнули разом Яким і Олена. — Та вже ж живий… (Коцюб., І, 1955, 84);
Та й уже>́ — і все, і кінець.
— Що там! Постріляти [людей] та й вже (Коцюб., II, 1955, 98);
— Не відаю, як з кіньми… — Займемо, та й уже! (Загреб., Диво, 1968, 150);
Чи вже ж — невже.
— За що ми будемо платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори! (Н.-Лев., II, 1956, 260).
Значення в інших словниках
- уже — уже́ частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- уже — Вже Словник чужослів Павло Штепа
- уже — УЖЕ́ (ВЖЕ). 1. присл. Указує на остаточне здійснення чи настання дії, явища, ознаки, стану. Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало (Т. Словник української мови у 20 томах
- уже — Вірьовка Словник застарілих та маловживаних слів
- уже — (вже). 1》 присл. Указує на остаточне здійснення чи настання дії, явища, ознаки, стану. || розм. Уживається у функції ствердж. речення. || Указує на певну зміну якоїсь дії, ознаки або предмета, місця, часу і т. ін. 2》 присл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уже — та й уже́. І все, й кінець. Підпара насував брови.— Тепер він (бунтар) панське бере, а пождіть трохи — візьме і ваше.. Забере в мене, в тебе, Максиме; а тоді і в бідніших. Від них життя не буде.. Що там! Постріляти та й вже (М. Фразеологічний словник української мови
- уже — БІ́ЛЬШЕ (ужив. у заперечних конструкціях зі значенням закінчення, припинення певної дії, відсутності або неможливості її в майбутньому), БІЛЬШ рідше, УЖЕ́ (ВЖЕ), ДА́ЛІ, ВІДНИ́НІ (підкреслюється ознака неможливості дії в майбутньому)... Словник синонімів української мови
- уже — Уже́, присл.; уже́ б, уже́ ж Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- уже — Уже нар. Уже, ужъ. Іди зіма до Бучина, бо вже ти нам докучила. Ном. № 622. Така вже вдача собача. Ном. № 2941. А вже ж! Конечно. А повінчаємось у неділю? — А вже ж. Шевч. 504. А що вже. Что же касается до. А що вже Василько — тихий, сумний. МВ. ІІ. Словник української мови Грінченка