1. Фразеологічний словник української мови

умерти

хоч умри́. 1. Обов’язково, незважаючи ні на що; що б там не було, у будь-якому випадку. Має (Кульбака) непереборне бажання тікати. В нього це ніби ідея фікс: на волю, хоч умри! (О. Гончар). 2. Уживається для підкреслення неможливості здійснити що-небудь, зрозуміти, збагнути щось. Треба було її заспокоїти, але прокляті слова! Завжди .. юрбою товпляться на кінчику язика. А тут — хоч умри! (С. Журахович).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умерти — (перестати жити) померти, упокоїтися, розм. відійти, (поступово) згаснути, (у бою) загинути, полягти, лягти, вульг. одубіти, ґиґнути, сконати// віддати Богу душу, скінчити вік, (загибати) приймати смерть, віддавати життя за когось, накладати головою. Словник синонімів Полюги
  2. умерти — уме́рти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. умерти — піти з життя (в могилу, від нас); лягти в землю (труну, домовину, гріб, яму, могилу); закрити (заплющити, замкнути і т. ін.) очі, тільки док.; заснути навіки (довіку, вічним сном) книжн., уроч.; покинути світ, книжн.; спочити навіки, книжн., уроч. Словник фразеологічних синонімів
  4. умерти — док., сконати, кінчитися, ПОМЕРТИ, переставитися, ур. відійти <�в засвіти>, упокоїтися, спочити <�навіки>, піти в лоно Авраамове <�в Йософатову долину>, перенестися у Божу вічність <�у Божі засвіти>... Словник синонімів Караванського
  5. умерти — [ўмертие] = вмерти ўмру, ўмреш, ўмреимо, ўмреите; нак. ўмри, ўмр'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. умерти — УМЕ́РТИ див. умира́ти. Словник української мови у 20 томах
  7. умерти — Він своєю смертю не умре. Про дуже лихого чоловіка, якому ворожать неприродну смерть, бо за кривду хтось його уб'є. Дай, Боже, умерти, та не під чужим плотом. Бажання, аби смерть найшла у своїй хаті. Дай, Боже, умерти, але не просити смерти. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. умерти — див. умирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. умерти — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
  10. умерти — Уме́рти, див. умира́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. умерти — УМЕ́РТИ див. умира́ти. Словник української мови в 11 томах
  12. умерти — Умерти см. умірати. Словник української мови Грінченка