умерти

Він своєю смертю не умре.

Про дуже лихого чоловіка, якому ворожать неприродну смерть, бо за кривду хтось його уб'є.

Дай, Боже, умерти, та не під чужим плотом.

Бажання, аби смерть найшла у своїй хаті.

Дай, Боже, умерти, але не просити смерти.

Бажання умерти не хворуючи, щоб душа легко розлучилась з тілом.

Коби був умер торік, то був би уже рік.

Оплакувала вдова помершого чоловіка. Звичай велить вдові не віддаватися по смерті чоловіка, до року. Якби так чоловік умер був торік, то вона булаб мала нагоду вийти заміж.

Не буду мати часу і умерти.

Оправдання дуже роботящого чоловіка.

Не умирають старі, але часові.

Лише ті умирають, кому час прийшов, кому призначено.

Просимо смерти, а боємося умерти.

У дуже прикрих хвилях люди просять щоб смерть їх забрала, та скінчила їхнє нужденне життя, та коли та хвиля промине, радіють життям.

Умер і пам'яти по собі доброї не лишив.

Про помершого, якого ніхто добрим словом не згадає.

Умерла дитина, та й кумівство пропало.

По смерти дитини, кум перестає бути кумом.

Умер перед часом.

Умер дуже молодо, у розцвіті життя.

Умру і більше того видіти не буду.

До смерти вже ніколи не побачу такого дива.

Хто умер тепер, то вже не вмре в четвер.

Одна лише смерть кінчить наше життя.

Хто вмер, той до ями, а хто живе, той ще з нами.

Споминання небіжчика у гурті давніх приятелів.

Як умре багатир, то іде увесь мир, а як умре харлапак, то лише йде піп і дяк.

На похорон багачів сходиться багато людей, а на похорон бідного ніхто.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умерти — (перестати жити) померти, упокоїтися, розм. відійти, (поступово) згаснути, (у бою) загинути, полягти, лягти, вульг. одубіти, ґиґнути, сконати// віддати Богу душу, скінчити вік, (загибати) приймати смерть, віддавати життя за когось, накладати головою. Словник синонімів Полюги
  2. умерти — уме́рти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. умерти — піти з життя (в могилу, від нас); лягти в землю (труну, домовину, гріб, яму, могилу); закрити (заплющити, замкнути і т. ін.) очі, тільки док.; заснути навіки (довіку, вічним сном) книжн., уроч.; покинути світ, книжн.; спочити навіки, книжн., уроч. Словник фразеологічних синонімів
  4. умерти — док., сконати, кінчитися, ПОМЕРТИ, переставитися, ур. відійти <�в засвіти>, упокоїтися, спочити <�навіки>, піти в лоно Авраамове <�в Йософатову долину>, перенестися у Божу вічність <�у Божі засвіти>... Словник синонімів Караванського
  5. умерти — [ўмертие] = вмерти ўмру, ўмреш, ўмреимо, ўмреите; нак. ўмри, ўмр'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. умерти — УМЕ́РТИ див. умира́ти. Словник української мови у 20 томах
  7. умерти — див. умирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. умерти — хоч умри́. 1. Обов’язково, незважаючи ні на що; що б там не було, у будь-якому випадку. Має (Кульбака) непереборне бажання тікати. В нього це ніби ідея фікс: на волю, хоч умри! (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  9. умерти — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
  10. умерти — Уме́рти, див. умира́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. умерти — УМЕ́РТИ див. умира́ти. Словник української мови в 11 томах
  12. умерти — Умерти см. умірати. Словник української мови Грінченка