чоло

би́ти чоло́м кому, перед ким. Просити кого-небудь про щось. Шпигай, Катрусю, але дозволь бити чолом лікареві Семенові Яковичу, щоб увільнив мене від цієї іглотерапії (голкотерапії) (І. Цюпа).

вда́рити чоло́м. 1. Шанобливо вклонитися, привітавшись до кого-небудь, запрошуючи когось або прощаючись з кимсь. — Просимо вас, дядьку, до вітальні, на Шевченків вечір,— низько вдарила чолом Леся (М. Олійник); — Грай, музико! До світ сонця Все проп’ю, щоб люди знали! — Коли знов хтось до віконця: — Наша мати захворали (захворіли)! І гульвіси, і музики Мовчки випили по чарці, Враз зробились без’язикі, Чолом вдарили шинкарці (П. Грабовський). 2. кому. Попросити кого-небудь про щось. Назрівала распря (чвара). Галушка це помітив і сам повинився, що ватажкувать не вміє. І тоді несподівано для Максима ватага вдарила чолом йому. Так став Голобородько .. ватажком (К. Басенко); // заст. Поклопотати про щось перед людьми, наділеними владою. Стадницький, розуміючи примхи настрою і часу, вдарив чолом цариці на дворянство (М. Стельмах).

дава́ти (віддава́ти) / да́ти (відда́ти) чоло́м, уроч. 1. кому і без додатка. На знак пошани низько схиляти голову, вітаючи кого-небудь, дякуючи комусь і т. ін.; вклонятися. Старий батько Сидить коло хати, Та вчить внука маленького Чолом оддавати (Т. Шевченко); (Гиря:) На, Йване! Оддаю тобі свій завтрашній пай (хліба), бо сам уже давно на порціях живу. (Стоножка (чолом йому давши):) Спасибі вам!.. Спасибі!.. (М. Куліш); Входе (входить) в хату, роздивився.., Та й хазяйці дав чолом (І. Манжура). 2. перед ким—чим. Високо шанувати чиїсь заслуги, риси характеру і т. ін. — Громада наша, чолом даючи перед вашим (Макара Івановича) патріотизмом і заслугами, припоручила мені прохати вас поїхати депутатом на похорон і завезти вінок (М. Коцюбинський).

на ло́бі (на чолі́) напи́сано у кого. Відразу видно, помітно що-небудь із зовнішнього вигляду когось. — І тут уже я не міг стерпіти. Адже в Боба й на лобі написано було, що то його батько, то чого ж це він привселюдно називає його “оцим чоловіком”, чому не зізнається, що він син Мусіїв? (Є. Гуцало); Хоч на лобі в неї не написано було, що вона старша, але Порфир одразу це вловив із самого її милостивого тону розмови, з підкресленої чемності (О. Гончар); Заходимо, а там сидить .. товариш інженер. Ну, хто він такий, на чолі в нього не написано (М. Ю. Тарновський).

на чолі́. 1. з ким. Керований, очолюваний ким-небудь. Їй здавалось, що проти неї назустріч вийде вся бієвська громада з головою на чолі (І. Нечуй-Левицький); В рядах пугачовських повстанців були й повстанці башкири на чолі з воїном та поетом Салаватом Юлаєвим (М. Рильський). 2. кого, чого. Керуючи ким-, чим-небудь, очолюючи когось, щось. Іван Оленчук прибув до броду на чолі цілої валки, підняв усіх жителів свого кутка.. — від старого до малого — рятувати броди (О. Гончар); На чолі полку мчить Тарас. Його вигляд страшний. Бурхає полум’я (О. Довженко).

не схили́ти / не схиля́ти голови́ (чола́, ши́ї і т. ін.) перед ким-, чим-небудь, рідко кому, чому. Не здатися, не підкоритися. Міста і села всієї України не схилили голови перед загарбниками. Партизани і підпільники вступають у жорстоку боротьбу з ворогом (Д. Бедзик); Вони не схилять перед катом чол, продажних шкур немає в їхнім стані (В. Сосюра); Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам, З рідними будемо жити людьми, З другом і братом! (М. Рильський).

підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) чоло́, уроч. Відроджуватися. Степи квітчасті Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Т. Масенко).

стоя́ти на чолі́ кого, чого. Бути керівником, вожаком кого-, чого-небудь, очолювати когось, щось. Козаки становили запорізьке військо, на чолі якого стояв виборний ватажок — гетьман (Оповідання).

схиля́ти (клони́ти) го́лову (чоло́) перед ким—чим. Виявляти велику шану, повагу до кого-, чого-небудь; благоговіти. Тут (в Арджанті) кожен приїжджий схиляє голову перед талантом великого індійського народу (В. Минко); Колись гордий противник усякої кривди тепер низько клонив (суддя) перед нею голову (Н. Кобринська); (Валентин:) Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка).

у по́ті чола́. Докладаючи великих зусиль; напружено, самовіддано і т. ін. Цілісіньку ніч носили й носили в поті чола землю й насипали гору (Легенди..); Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто “в поті чола” добуває хліб (М. Коцюбинський); Микола з Андрієм трудилися в поті чола (Ю. Збанацький). у по́ті чо́ла свого́. Величезна кількість же малих людей, отих, що здобували у поті чола свого хліб, .. позбавлена зараз перспективи і жодної надії (О. Довженко); Буде живою душа — зможемо і хліб виростити на своїй землі, хоч і в поті свого чола! (З журналу). в поту́ лиця́. Як праотець Адам, ходжу я тут за плугом, В поту лиця свій хліб насущний їм (П. Куліш).

хили́ти (клони́ти) го́лову (чоло́). 1. перед ким і без додатка. Виявляти покору перед ким-небудь, підкорятися комусь. Вої (воїни) його не з тих, що хилять голови: ліпше впадуть вони на полі ратнім, аніж дадуть в колодку себе забити, ганьбою невільницькою очорнити (Д. Міщенко); Рутенців плем’я перед ним хилило чоло покірно І голосило на весь світ його (князя) славу безмірно (І. Франко). 2. перед ким—чим. Виявляти шану, повагу до кого-, чого-небудь. Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив (суддя) перед нею голову (Н. Кобринська); (Валентин:) Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка). 3. тільки хили́ти го́лову (чоло́). Журитися, засмучуватися, бути у відчаї, втрачати надію на щось. — Та не хили ти голови так, Тихоне. Вийшло так якось по-дурному,— і він розповідав, що голова саме поїхав був кудись, не вдалось перебалакати (А. Головко).

чо́лом тобі́ (вам), заст. Форма шанобливого вітання при зустрічі. — Чолом вам, панове громадо! Чолом і тобі, пане полковнику! Ну .. як же ти вернувсь до табору, не маючи коня? (П. Куліш).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чоло — 1. У прямому значенні – те саме, що лоб, однак у мові спеціальної літератури невживане. Високе його чоло перерізалося поміж бровами глибокими зморшками (А.Кащенко); Син стояв над могилою білою. Сніг летів на відкрите чоло (Г.Чубач). Літературне слововживання
  2. чоло — ЧОЛО́, а́, с. 1. Верхня надочна частина обличчя людини; лоб. Олена відгорнула з-понад очей волоссячко, що набігло їй на чоло, зачерпнула швиденько в криниці відро води (Турч., Зорі.. Словник української мови в 11 томах
  3. чоло — чоло́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири чола́ Орфографічний словник української мови
  4. чоло — Лоб; (гори) П. вершок, верхівка, шпиль, вершина, чолопок; (споруди) лице, фасад|а|; П. (еліта) вершки, сметанка; (мідяне) ІД. упертюх. Словник синонімів Караванського
  5. чоло — чоло́: ◊ діста́ти в чоло́ бути покараним (м, ср)|| = дістати лянє ◊ записа́ти си (собі) <�то> на чолі́ дуже добре запам'ятати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. чоло — ЧОЛО́, а́, с., мн. чо́ла, чіл. 1. Верхня надочна частина обличчя людини; лоб. Олена відгорнула з-понад очей волоссячко, що набігло їй на чоло, зачерпнула швиденько в криниці відро води (А. Турчинська); Мамо, не плач... Словник української мови у 20 томах
  7. чоло — Чо́ло: — тут: цвіт, найкраща частина [43] Словник з творів Івана Франка
  8. чоло — Чоло, -ла с. 1) Лобъ, чело. Нікому на чолі не написано, що він. Ном. № 6139. Високе чоло гетьманське. МВ. І. чоло́м давати, оддавати. Словник української мови Грінченка
  9. чоло — Чоло́. Лоб, чоло. ● Яким чолом — з яким лицем, не відчуваючи сорому (говорити, чинити). Отже, яким чолом може “Дѣло” тепер казати, що станіславске руске товариство задаткове повстало з ініциятиви “Просьвіти ”... Українська літературна мова на Буковині
  10. чоло — [чоло] -ла, м. (на) чоул'і, мн. чола, ч'іл Орфоепічний словник української мови
  11. чоло — -а, с. 1》 Верхня надочна частина обличчя людини; лоб. || перен. Вершина гори, дерева і т. ін., верхівка чого-небудь. Чолом [тобі, вам і т. ін.] — а) (заст.) шанобливе вітання при зустрічі; б) (ритор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  12. чоло — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  13. чоло — Чоло́, чола́, -лу́, на чолі́; чо́ла, чіл і чо́лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. чоло — Чітко підкреслений щипець або фронтон на фасаді будівлі. Архітектура і монументальне мистецтво