1. Фразеологічний словник української мови

чудо

чудеса́ (ди́во, чу́до і т. ін.) в ре́шеті. Уживається для вираження захоплення чимсь або здивування з приводу чого-небудь. — Чудеса в решеті! Аж незручно якось, сплутав… Думав, що артистка, а насправді.. — Що насправді, тату? — поцікавився ніби між іншим син. — Інженерка по водних справах (В. Минко); // Щось неймовірне або хтось неймовірний. Обертається до мене не якась проява-халамидниця, не чудо в решеті, а натуральна моя рідна жінка Мартоха (Є. Гуцало).

яки́мсь чу́дом. Невідомо, незрозуміло як; дивним чином. Тільки на одній покрівлі росла якимсь чудом тонка шовковиця (М. Коцюбинський); Орлюк вибрався з вогневого котла якимсь чудом (О. Довженко). яки́мось чу́дом. Сотні разів могла Маруся злетіти з коня і лиш незрозумілим чудом якимось утримувалася в сідлі (Г. Хоткевич).

яки́м чу́дом. Уживається для вираження доброзичливого здивування, радості з нагоди несподіваного приходу, прибуття кого-небудь; як, яким чином. — Оце але! — дивувавсь Іван,— наче мені сон сниться, що вас бачу… Розкажіть хоч, яким чудом ви тут опинилися? (М. Коцюбинський); — Здрастуй! Яким вітром, яким чудом ти тут? (О. Довженко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудо — (те, що гідне великого подиву; незвичайне, дивовижне) чудо з чудес; диво (чудо) природи; диво дивне, нар. -поет.; (при виявленні здивування) чудеса (диво) в решеті, в знач. виг. – Константинополь! Царев город! Цар-город! Чудо з чудес!... Словник фразеологічних синонімів
  2. чудо — див. ДИВО. Словник синонімів Караванського
  3. чудо — див. диво; краса Словник синонімів Вусика
  4. чудо — ЧУ́ДО, а, мн. чу́да, чуд і чудеса́, чудес, с. 1. За упередженими уявленнями – явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили. Словник української мови у 20 томах
  5. чудо — чу́до 1 іменник середнього роду надприродне явище; щось незвичайне; те, що гідне захоплення * Але: два, три, чотири чу́да чу́до 2 іменник середнього роду, істота казкова істота; диво Орфографічний словник української мови
  6. чудо — -а; мн. чуда, чуд і чудеса, чудес; с. 1》 За марновірними та релігійними уявленнями – явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням Божої сили. 2》 перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чудо — Надзвичайне явище надприродного характеру; в християнській теології знак Бога, яким Він заявляє про свою присутність у світі й сповіщає про свою спасенну волю щодо людини з метою встановлення з нею діалогу; у Старому Заповіті... Універсальний словник-енциклопедія
  8. чудо — ДИ́ВО (те, що викликає великий подив), ЧУ́ДО, ДИВИНА́ розм., ЧУДАСІ́Я розм., ДИВОВИ́ЖА розм., ДИКО́ВИНА розм., ДИВО́ВИСЬКО розм., ДИВО́ВИЩЕ розм., ЧУДНО́ТА розм., ДИВНИ́ЦЯ розм., ДИ́ВО ДИ́ВНЕ фольк., ПРЕЧУ́ДО розм., ДИВОГЛЯ́Д діал., ДИВОГЛЯ́ДІЯ діал. Словник синонімів української мови
  9. чудо — Чу́до, -да, -ду; чу́да, чуд або чудеса́, -де́с Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. чудо — ЧУ́ДО, а, мн. чудеса́, с. 1. За марновірними та релігійними уявленнями — явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили. Дурневі чудо, а попові хліб (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  11. чудо — Чудо, -да с. Чудо, диво. Хто в світі не бував, той чуда й дива не видав. Ном. № 386. І чудами її (Божої Матери) знов Лавра збагатилась. К. МБ. II. 124. Се було на все село чудо, як він залицявся до моєї матусі. Г. Барв. 422. Михайлове чудо. Чудо арх. Михаила (6 сентября). ХС. І. 78. Словник української мови Грінченка