1. Словник синонімів української мови

чудо

ДИ́ВО (те, що викликає великий подив), ЧУ́ДО, ДИВИНА́ розм., ЧУДАСІ́Я розм., ДИВОВИ́ЖА розм., ДИКО́ВИНА розм., ДИВО́ВИСЬКО розм., ДИВО́ВИЩЕ розм., ЧУДНО́ТА розм., ДИВНИ́ЦЯ розм., ДИ́ВО ДИ́ВНЕ фольк., ПРЕЧУ́ДО розм., ДИВОГЛЯ́Д діал., ДИВОГЛЯ́ДІЯ діал., ДИВ діал.; КУРЙО́З (щось недоладне, іноді безглузде). Морські дива і чуда суходолу швидко пролітають у тій розмові, швидше, ніж летить корабель білокрилий (Леся Українка); Дивом-дивиною було те, що її досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); — Що за чудасія! — здивувався старшина: сірники гасилися один за одним, навіть не розгорівшись (С. Васильченко); Буде осінь лити студені дощі на широкі поля, на багряні ліси та парки, аби цю дивовижу загасити (С. Пушик); Інтерес до новенького враз виріс, його обліпили з усіх боків, розглядали безцеремонно, як якусь диковину (Ю. Збанацький); (Горожани:) От дивовисько було! Такий був (Рудий) п'яний та розхристаний, що жінки іншою вулицею обходили! (Я. Мамонтов); — Що то була за стріча! Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (І. Франко); — Чуднота! — міркував він дорогою. — Чи це мій син занадто порозумнів, чи попросту вдає дурника? (А. Кримський); Мов людина — от дивниця — Відказала мені птиця,.. Крук балака — справді чудно, Понять віри навіть трудно (переклад П. Грабовського); І диво дивнеє! ніколи Ніхто не бачив, і не чув Такого дива.. Над самим Віфлеємом, боком, Мітла огненная зійшла (Т. Шевченко); З усього села збігалися діти дивитись на те пречудо — і великим дивом дивувалися... (Панас Мирний); Так голосно вона кричала, що всі сусіди стали збігатися, як на який дивогляд (Марко Черемшина); — Це що за дивоглядія? — спитав Тугар Вовк, коли старці почали наближатися до них (І. Франко); Ой там на горі дивний див: Там соловейко гніздо звив (пісня); Я навіть знав і такий курйоз, що автор був перше "нашим відомим", а потім спустився до "починаючого" (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудо — (те, що гідне великого подиву; незвичайне, дивовижне) чудо з чудес; диво (чудо) природи; диво дивне, нар. -поет.; (при виявленні здивування) чудеса (диво) в решеті, в знач. виг. – Константинополь! Царев город! Цар-город! Чудо з чудес!... Словник фразеологічних синонімів
  2. чудо — див. ДИВО. Словник синонімів Караванського
  3. чудо — див. диво; краса Словник синонімів Вусика
  4. чудо — ЧУ́ДО, а, мн. чу́да, чуд і чудеса́, чудес, с. 1. За упередженими уявленнями – явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили. Словник української мови у 20 томах
  5. чудо — чу́до 1 іменник середнього роду надприродне явище; щось незвичайне; те, що гідне захоплення * Але: два, три, чотири чу́да чу́до 2 іменник середнього роду, істота казкова істота; диво Орфографічний словник української мови
  6. чудо — -а; мн. чуда, чуд і чудеса, чудес; с. 1》 За марновірними та релігійними уявленнями – явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням Божої сили. 2》 перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чудо — Надзвичайне явище надприродного характеру; в християнській теології знак Бога, яким Він заявляє про свою присутність у світі й сповіщає про свою спасенну волю щодо людини з метою встановлення з нею діалогу; у Старому Заповіті... Універсальний словник-енциклопедія
  8. чудо — чудеса́ (ди́во, чу́до і т. ін.) в ре́шеті. Уживається для вираження захоплення чимсь або здивування з приводу чого-небудь. — Чудеса в решеті! Аж незручно якось, сплутав… Думав, що артистка, а насправді.. — Що насправді, тату?... Фразеологічний словник української мови
  9. чудо — Чу́до, -да, -ду; чу́да, чуд або чудеса́, -де́с Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. чудо — ЧУ́ДО, а, мн. чудеса́, с. 1. За марновірними та релігійними уявленнями — явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили. Дурневі чудо, а попові хліб (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  11. чудо — Чудо, -да с. Чудо, диво. Хто в світі не бував, той чуда й дива не видав. Ном. № 386. І чудами її (Божої Матери) знов Лавра збагатилась. К. МБ. II. 124. Се було на все село чудо, як він залицявся до моєї матусі. Г. Барв. 422. Михайлове чудо. Чудо арх. Михаила (6 сентября). ХС. І. 78. Словник української мови Грінченка