ширяти

вита́ти (літа́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях). Сприймати дійсність нереально, наївно. А в кого ж було питати (поради)? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І. Муратов); Треба бути практичним, а не витати в небесах, треба просто рятуватися, перебути якийсь час у підпіллі (М. Ю. Тарновський); І консисторія бере хабарі? — Ви просто дитина! І досі в емпіреях витаєте! (М. Стельмах); (Марфа Варфоломіївна:) Ти ще й досі у хмарах літаєш, а я вже .. перейшла на практичний ґрунт (М. Кропивницький); // Перебувати у стані замріяності, втрачати здатність зосередитися на чому-небудь реальному. Він розповідав про режим прокатки, а сам витав десь у хмарах, бачив тільки її (Лесині) променисті очі (А. Хижняк). вита́ти у висо́ких сфе́рах. — Отакий, як ти оце, в мене брат був... Не думав про себе, все тільки у високих сферах витав (О. Гончар). ширя́ти у позахма́рному про́сторі. — Вони (теоретики) кричали: не на землі Каргат живе, а ширяє десь у позахмарному просторі (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

ширяти — Шугати, ЛІТАТИ, (очима) перебігати, нишпорити, (думкою) линути Словник синонімів Караванського
ширяти — див. колоти Словник синонімів Вусика
ширяти — [шиер’атие] -р'айу, -р'айеиш Орфоепічний словник української мови
ширяти — ШИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок. 1. Повільно кружляти, тримаючись у повітрі на нерухомо простягнутих крилах. Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Б. Словник української мови у 20 томах
ширяти — ширя́ти 1 дієслово недоконаного виду літати ширя́ти 2 дієслово недоконаного виду штрикати розм. Орфографічний словник української мови
ширяти — I -яю, -яєш, недок. 1》 Повільно кружляти, тримаючись у повітрі на нерухомо простягнутих крилах. || Летіти або триматися в повітрі, використовуючи висхідні потоки повітря (про планер). Великий тлумачний словник сучасної мови
ширяти — ЛЕТІ́ТИ (пересуватися в повітрі за допомогою крил); ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ЛИ́НУТИ поет. (плавно); ЛІТА́ТИ, ПЛА́ВАТИ, БУЯ́ТИ, МА́ЯТИ, ШИРЯ́ТИ, ВИТА́ТИ книжн. (в різних напрямках); РИ́НУТИ поет. Словник синонімів української мови
ширяти — Ширя́ти, -ря́ю, -ря́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ширяти — ШИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок. 1. Повільно кружляти, тримаючись у повітрі на нерухомо простягнутих крилах. Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Гр. Словник української мови в 11 томах
ширяти — Ширяти, -ряю, -єш гл. 1) Парить, рѣять. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. 9. 2) Тыкать, пырять. А він ширяє ціпком по дверіх, — сліпий, бач, то й пробує поперед себе. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка