ширяти
ШИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок.
1. Повільно кружляти, тримаючись у повітрі на нерухомо простягнутих крилах.
Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Гр., Без хліба, 1958, 52);
Ось хрущ гуде понуро і зникає, А там орлан ширяє нерухомий (П. Куліш, Вибр., 1969, 407);
Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 32);
Яструб ширяє в повітрі широкими кругами (Донч., VI, 1957, 63);
*Образно. Ледве помітний світанок став ширяти над лісом (Ю. Янов., II, 1958, 218);
//Летіти або триматися в повітрі, використовуючи висхідні потоки повітря (про планер).
Перше відділення — планерне. Протягом 40 хвилин над аеродромом ширяли безмоторні апарати (Рад. Укр., 22.VII 1958, 2);
// Летіти з рівномірним зниженням по похилій траєкторії з виключеним мотором (про літак).
2. Стрімко пролітати, проноситися.
Із глиняних нір цілими зграями вилітали пічкури, ширяли у биків попід животами і зникали у свіжому прозорому ранковому повітрі (Тют., Вир, 1964, 90);
Мовчки сидів [Якоб], слухав лопотіння пострілів і шипіння куль, що ширяли над ним (Загреб., Європа 45, 1959, 407);
// розм. Те саме, що ша́стати 2.
Розбившись на ватаги, козаки не переставали ширяти по дворах і завулках (Добр., Очак. розмир, 1965, 88);
Гасова лампа, моргаючи, пригасає, по кутках барака, мотаючися, ширяють рухливі тіні (Збан., Ліс. красуня, 1955, 124);
// перен. Перебігати, не зупиняючись довго, не затримуючись на чомусь (про погляд).
Лиш погляд твій ширяє (Тер., Зорі, 1944, 11);
Очі його так і ширяли по широкому подвір’ї, де стояли принишклі, але уважні й насторожені слободяни (Шиян, Баланда, 1957, 116).
∆ Ширя́ти у позахма́рному про́сторі див. позахма́рний.
3. перен. Плавно, легко летіти; линути.
Лети ж, моя пісне, від мене на волю, В просторі, де зникли надії, лунай; Ширяй-но по світу, знайди мою долю — Й останнє зітхання ти долі віддай! (Стар., Вибр., 1959, 121);
Пісня, як птах, ширяла над їхніми головами (Трубл., Мандр., 1938, 10);
// Переноситися кудись (про думки, мрії і т. ін.).
Письменнику весь час здавалося, ніби Макс переставляв фігурки, а думки його ширяють десь дуже далеко від шахової дошки (Собко, Запорука.., 1952, 229);
Ще так недавно його фантазія ширяла в хмарах, ..а тепер вона не могла одірватися від будівельного майданчика (Гур., Друзі.., 1959, 76).
ШИРЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., розм. Штрикати чимось у що-небудь; тикати.
Берегом понад річкою ходили дядьки з довгими баграми — ширяли ними у воду, шукали… (Гончар, II, 1959, 225);
Лід лапатим листям висіли суцвіття, сіючи на землю золотий пилок. В них.. ворушилися лахматі бджоли, тонкими жалами ширяли у квіточки (Чорн., Красиві люди, 1961, 37).
Значення в інших словниках
- ширяти — Шугати, ЛІТАТИ, (очима) перебігати, нишпорити, (думкою) линути Словник синонімів Караванського
- ширяти — див. колоти Словник синонімів Вусика
- ширяти — [шиер’атие] -р'айу, -р'айеиш Орфоепічний словник української мови
- ширяти — ШИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок. 1. Повільно кружляти, тримаючись у повітрі на нерухомо простягнутих крилах. Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Б. Словник української мови у 20 томах
- ширяти — ширя́ти 1 дієслово недоконаного виду літати ширя́ти 2 дієслово недоконаного виду штрикати розм. Орфографічний словник української мови
- ширяти — I -яю, -яєш, недок. 1》 Повільно кружляти, тримаючись у повітрі на нерухомо простягнутих крилах. || Летіти або триматися в повітрі, використовуючи висхідні потоки повітря (про планер). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ширяти — вита́ти (літа́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях). Сприймати дійсність нереально, наївно. А в кого ж було питати (поради)? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І. Фразеологічний словник української мови
- ширяти — ЛЕТІ́ТИ (пересуватися в повітрі за допомогою крил); ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ЛИ́НУТИ поет. (плавно); ЛІТА́ТИ, ПЛА́ВАТИ, БУЯ́ТИ, МА́ЯТИ, ШИРЯ́ТИ, ВИТА́ТИ книжн. (в різних напрямках); РИ́НУТИ поет. Словник синонімів української мови
- ширяти — Ширя́ти, -ря́ю, -ря́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ширяти — Ширяти, -ряю, -єш гл. 1) Парить, рѣять. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. 9. 2) Тыкать, пырять. А він ширяє ціпком по дверіх, — сліпий, бач, то й пробує поперед себе. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка