1. Фразеологічний словник української мови

шнур

ходи́ти (як (мов, ні́би і т. ін.)) по стру́нці (по стру́ночці, по ни́точці і т. ін.). Бути дисциплінованим, слухняним, безвідмовно коритись кому-небудь, виконуючи все чітко і без заперечень. Йонька… ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п’явка, і часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні ходили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря (Григорій Тютюнник); У них (панів) жінки перед мужиками як по струночці ходять (Г. Квітка-Основ’янко); — Ви, звичайно, безвідмовно Ладні вищому годить, Та набридло, безумовно, й вам по ниточці ходить (З журналу). ходи́ти по струні́ (по шнуру́). — Ге-е! — у мене так! — знову опускаючись на місце, сказав Яків,— у мене держись! Сказано по струні ходи — і ходи (Панас Мирний); (Іван:) Гори передо мною, по шнуру ходи! Ото по мені (Панас Мирний).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) по шнуру́. Рівно, в один ряд, в одну лінію. З-за Нілу сфінкси, мов сичі, Страшними мертвими очима На теє дивляться. За ними На голому піску стоять По шнуру піраміди вряд, Мов фараонова сторожа (Т. Шевченко); — Не бійся, Іване, не підведу, і правує (Петрусь) трактора як по шнуру, веде три широкорядні сівалки (І. Цюпа); В Кам’янці ж колгосп, можна сказати, міжнародний, у нас круглий рік делегації, гості, тут посій і посади як по шнуру, як по шаховій дошці (А. Хорунжий).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шнур — див. МОТУЗОК; (електричний) дріт; П. низка, (журавлів) ключ; (возів) валка; (для підпалу вибухівки) бікфордів шнур; БУД. висок; шнурок, шнурочок. Словник синонімів Караванського
  2. шнур — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  3. шнур — [шнур] -ра, м. (на) -р'і, мн. -ри, -р'іy Орфоепічний словник української мови
  4. шнур — див. вірьовка, бечова, канат Словник чужослів Павло Штепа
  5. шнур — ШНУР, а́, ч. 1. Тонкий мотузок, сплетений із кручених ниток чи пасом прядива. На довгих шнурах, причеплених до стовпчиків, теліпаються колоритні спідниці, юбки, жупани, піджаки (І. Нечуй-Левицький); До товстого шнура прив'язаний гострий гачок (О. Словник української мови у 20 томах
  6. шнур — шнур іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. шнур — Обминай слово шнур в тім домі, де хтось повісився. Не нагадуй про біду. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. шнур — -а, ч. 1》 Тонкий мотузок, сплетений з кручених ниток чи пасом прядива. || Матеріал у вигляді такого мотузка, яким оздоблюють, прикрашають що-небудь або який використовують для виготовлення чогось. || Стрічка для відокремлення, ізоляції чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шнур — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. Словник синонімів української мови
  10. шнур — Шнур, -ра, -рові; шну́ри́, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. шнур — ШНУР, а, ч. 1. Тонкий мотузок, сплетений з кручених ниток чи пасом прядива. На довгих шнурах, причеплених до стовпчиків, теліпаються колоритні спідниці, юбки, жупани, піджаки (Н.-Лев., VII, 1966, 353); До товстого шнура прив’язаний гострий гачок (Донч. Словник української мови в 11 томах
  12. шнур — Різновид орнаменту у вигляду плетених стрічок, ниток, джгутів, лозин. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. шнур — Шнур, -ра м. 1) Веревка. Чуб. II. 234. Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. Рудч. Ск. II. 164. 2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176. 3) Рядъ. Сидить шнур голубців. 4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406. 5) Пуповина. Вх. Лем. 485. 6) мн. Словник української мови Грінченка