шнур

ШНУР, а, ч.

1. Тонкий мотузок, сплетений з кручених ниток чи пасом прядива.

На довгих шнурах, причеплених до стовпчиків, теліпаються колоритні спідниці, юбки, жупани, піджаки (Н.-Лев., VII, 1966, 353);

До товстого шнура прив’язаний гострий гачок (Донч., VI, 1957, 8);

Бжеський.. вийняв грамоту з печаткою на шнурі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 19);

Миттю піднесли йому снаряд. Сам заклав, сам навів, мовчки взявся за шнур (Гончар, II, 1959, 81);

*Образно. Били зенітки й кулемети, трасуючі кулі простягали до неба золоті шнури (Вишня, І, 1956, 313);

// Матеріал у вигляді такого мотузка, яким оздоблюють, прикрашають що-небудь або який використовують для виготовлення чогось.

Білі та зелені пашівські намети, прикрашені золотими шнурами, розкинулись кругом Саібового намета [намету] (Н.-Лев., IV, 1956, 33);

// Стрічка для відокремлення, ізоляції чогось.

Азбестовий картон або шнур використовується як прокладка між кладкою печей і.. металевими деталями, на які діє висока температура (Довідник сіль. будівельника, 1956, 447);

// Шворка (перев. натерта вугіллям, крейдою і т. ін.), яку використовують будівельники, маляри та інші для одержання на чомусь прямої лінії, для розпланування чогось, трасування тощо.

Відлітає за тріскою тріска. Шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (Рильський, І, 1960, 316);

При плануванні грядок, рабаток і клумб треба мати шнур на двох кілочках (Гурток "Умілі руки..", 1955, 170);

*У порівн. Часом Богунова шабля, здіймаючись, розтинала шляхтича надвоє, рівно, мов по шнурові (Кач., II, 1958, 443);

// Те саме, що висо́к².

Взяв [Яць] лампу і пробний шнур з каменем на кінці і пішов до ям (Фр., II, 1950, 229).

∆ По шну́ру — рівно, в ряд, в одну лінію.

З-за Нілу сфінкси, мов сичі, Страшними мертвими очима На теє дивляться. За ними На голому піску стоять По шнуру піраміди вряд. Мов фараонова сторожа (Шевч., II, 1963, 365);

Ходи́ти [як] по шну́ру — беззаперечно слухатися кого-небудь, виконувати чиюсь волю.

[Іван:] Гори передо мною, по шнуру ходи! Ото по мені (Мирний, V, 1955, 242).

2. Електричний провід з кількох ізольованих жил.

Мухи.. обліпили електричний шнур, на якому висить лампа (Ю. Янов., II, 1958, 35);

Силантьєв хутко встав. Він зачепив рукою шнур від настільної лампи, і світло враз погасло (Донч., II, 1956, 194);

Подзвонив телефон. Професор висмикнув телефонний шнур з розетки (Вол., Місячне срібло, 1961, 62);

Маслюк зникає в густім гіллі дуба. Тільки тоненький шнур від телефону, що зубиться в зелені дерева, свідчить про присутність Маслюка (Багмут, Щасл. день.., 1951, 150).

3. Пристрій у вигляді мотузка з пороховим наповненням, яке служить для підпалювання вибухової речовини.

Мирошниченко, не вагаючись, підпалив шнур біля самого динаміту (Панч, В дорозі, 1959, 254);

3 правого берега німці До толу проклали шнур (Нагн., Пісня.., 1949, 119).

∆ Бікфо́рдів шнур див. бікфо́рдів.

4. перен., рідко. Низка, ряд чого-небудь.

Сидить шнур голубців (Сл. Гр.);

*У порівн. Двадцятеро саней одні за другими вирушили гуськом [вервечкою] у дорогу, мов шнур журавлів (Фр., VIII, 1952, 99).

5. заст. Міра довжини, що дорівнювала близько 45 метрам.

Щороку сутужна Хомі.. Поля, звісно, обмаль: шнур під озимину, шнур під ярину, а шнур — толока (Коцюб., І, 1955, 87).