1. Фразеологічний словник української мови

штучка

встругну́ти (утну́ти, утя́ти) шту́ку, несхв. Зробити, вчинити що-небудь незвичне, несподіване, дивацьке. — Чув, яку штуку встругнув Кошик? Відмовився виконувати завдання редакції (П. Автомонов); Його несподівано звідтіль (з бурси) вигнали за те, що він раз утнув штуку в класі (І. Нечуй-Левицький); Валентин не міг всидіти на місці, його штовхав якийсь веселий біс утяти яку-небудь штуку (О. Гончар); // кому, з ким. Заподіяти кому-небудь якусь прикрість. (Дмитро:) Стійте, стійте! Дівчата йдуть! Постривайте ж, я їм за жданки штуку встругну! (Бере кочерги й рогачі й підпирає ними двері) (М. Старицький); Вона з недовірою подивилась на мене, потім оглянула стілець, — вона думала, що я хочу устругнути їй якусь штуку, — і не сідала (Л. Смілянський); — Невже він не помічає, що я повзу? А може, просто вичікує? Ну, я ж з ним зараз втну штуку! (П. Загребельний). встругну́ти (одколо́ти, одко́лювати) шту́чку. — Ой ви, ви! Прощайте! Та просіть на весілля! Чуєте? — крикнула Христина з порога: — Та це все, мабуть, ваші жарти! Це ви якусь штучку хочете зо мною встругнути? Еге? — питав з недовірністю Бичковський (І. Нечуй-Левицький); (Гавриїл:) Навпаки, мені знов хочеться піти до вівтаря — напевне, там їх благословеніє ще якусь штучку одколюють (І. Микитенко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штучка — Шту́чка. Вигадка, витівка, трюк. Знаменитою штучкою треба назвати думку п. радника консисториї Цуркановича (голоси: Цуркана!), перепрашаю, Цуркана, котрий вказав на те, що всі мої жалоби треба пояснити собі психольоґічною загадкою... Українська літературна мова на Буковині
  2. штучка — див. витівка; штука Словник синонімів Вусика
  3. штучка — [штучка] -чкие, д. і м. -уц':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  4. штучка — ШТУ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш. до шту́ка¹ 4. [Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу (Леся Українка); Все видавалось йому незвичайним. Словник української мови у 20 томах
  5. штучка — шту́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. штучка — -и, ж. 1》 Зменш. до штука I 4). 2》 розм. Те саме, що штука I 5). Встругнути штучку — зробити щось незвичайне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. штучка — ВИ́ТІВКА (вчинок, дія, вигадка, що виходить за межі звичайних норм), ВИ́БРИК, ВИ́ХВАТКА, КО́НИК рідше, НО́МЕР розм., ФО́КУС розм., ШТУ́КА розм., ШТУ́ЧКА розм., КА́ВЕРЗА розм., ТРЮК розм., ФІ́ГЛІ мн. (ФІ́ГЕЛЬ рідко) розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ розм. Словник синонімів української мови
  8. штучка — ШТУ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш. до шту́ка¹ 4. [Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу (Л. Укр., II, 1951, 202); Все видавалось йому незвичайним. Словник української мови в 11 томах
  9. штучка — Штучка, -ки ж. ум. отъ штука. Словник української мови Грінченка