штучка

Шту́чка. Вигадка, витівка, трюк. Знаменитою штучкою треба назвати думку п. радника консисториї Цуркановича (голоси: Цуркана!), перепрашаю, Цуркана, котрий вказав на те, що всі мої жалоби треба пояснити собі психольоґічною загадкою, а радше — манією переслідованя (Б., 1895, 7, 2)

// пол. sztuczka — 1) витівка, трюк, 2) спритний виверт, 3) розм. спритна бестія; див. іще штука².

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

штучка — див. витівка; штука Словник синонімів Вусика
штучка — [штучка] -чкие, д. і м. -уц':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
штучка — ШТУ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш. до шту́ка¹ 4. [Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу (Леся Українка); Все видавалось йому незвичайним. Словник української мови у 20 томах
штучка — шту́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
штучка — -и, ж. 1》 Зменш. до штука I 4). 2》 розм. Те саме, що штука I 5). Встругнути штучку — зробити щось незвичайне. Великий тлумачний словник сучасної мови
штучка — встругну́ти (утну́ти, утя́ти) шту́ку, несхв. Зробити, вчинити що-небудь незвичне, несподіване, дивацьке. — Чув, яку штуку встругнув Кошик? Відмовився виконувати завдання редакції (П. Фразеологічний словник української мови
штучка — ВИ́ТІВКА (вчинок, дія, вигадка, що виходить за межі звичайних норм), ВИ́БРИК, ВИ́ХВАТКА, КО́НИК рідше, НО́МЕР розм., ФО́КУС розм., ШТУ́КА розм., ШТУ́ЧКА розм., КА́ВЕРЗА розм., ТРЮК розм., ФІ́ГЛІ мн. (ФІ́ГЕЛЬ рідко) розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ розм. Словник синонімів української мови
штучка — ШТУ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш. до шту́ка¹ 4. [Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу (Л. Укр., II, 1951, 202); Все видавалось йому незвичайним. Словник української мови в 11 томах
штучка — Штучка, -ки ж. ум. отъ штука. Словник української мови Грінченка