штучка

ШТУ́ЧКА, и, ж.

1. Зменш. до шту́ка¹ 4.

[Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу (Леся Українка);

Все видавалось йому незвичайним. Аж ось межи всілякими струментами вгледів він кругленьку, невелику штучку, котра якось-то дивно стукотіла і сичала (М. Коцюбинський);

– Ця штучка, – професор вказав на апарат, – мені дуже допомагає. Це чудовий підручний (Ю. Смолич);

– Ну і штучка! – радів Тимко, ніжно погладжуючи холодне тіло пістолета, мовби це він був господарем зброї (Ю. Збанацький);

[Шевцов:] Я вже тобі й молоду наглядів. Ах, гарна штучка!.. Знаєш, Соня Красновська. Хоч вона в інституті й не була, .. та хазяйка буде добра і сама – як квіточка (Б. Грінченко);

Круп'як з одного виразу зрозумів Сафрона і, знижуючи голос, пояснив: – Щось я не довіряю йому останнім часом .. Хитра і потайна штучка (М. Стельмах).

2. розм. Те саме, що шту́ка¹ 5.

Найбільше імпонували мені, недосвідному ще школяреві, ті чисто школярські штучки та дотепи, яких багато знав пан Станіслав (І. Франко);

Неймовірно було, що саме її веде він під руку серединою бульвару і хвацьковито демонструє перед нею свою похмуркувату дотепність, грубуваті богемні штучки (О. Гончар);

Приходить [бабуся] до школи, Прямує на збори: – Та як же це так? І для чого ці штучки? Чому ви й за що не шануєте внучки?.. (С. Олійник);

– Значить, на охоту ходив. Викладай свою пушку. – Ніякої пушки... Я й з дому не виходив. – Слухай, давай без цих штучок (Ю. Мушкетик);

А скільком штучкам навчив мене Джузеппе! Ми брали горщик, повний каміння й принади, і пускали на мотузці на дно .. Там незабаром загніздиться .. спрут (М. Коцюбинський);

Залишивши Владка, Зоня з такою самою безцеремонністю взялася до дитини на руках Лесі, малої Христини. Показала їй кілька штучок на пальцях при допомозі носової хусточки (Ірина Вільде).

◇ Встругну́ти (відколо́ти, утну́ти, утя́ти) / відко́лювати шту́ку (шту́чку, рідше но́мер) див. устругну́ти;

(1) Встругну́ти шту́чку (д) див. устругну́ти;

(2) Одколо́ти шту́чку (д) див. устругну́ти;

(3) Одко́лювати шту́чку (д) див. устругну́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штучка — Шту́чка. Вигадка, витівка, трюк. Знаменитою штучкою треба назвати думку п. радника консисториї Цуркановича (голоси: Цуркана!), перепрашаю, Цуркана, котрий вказав на те, що всі мої жалоби треба пояснити собі психольоґічною загадкою... Українська літературна мова на Буковині
  2. штучка — див. витівка; штука Словник синонімів Вусика
  3. штучка — [штучка] -чкие, д. і м. -уц':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  4. штучка — шту́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. штучка — -и, ж. 1》 Зменш. до штука I 4). 2》 розм. Те саме, що штука I 5). Встругнути штучку — зробити щось незвичайне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. штучка — встругну́ти (утну́ти, утя́ти) шту́ку, несхв. Зробити, вчинити що-небудь незвичне, несподіване, дивацьке. — Чув, яку штуку встругнув Кошик? Відмовився виконувати завдання редакції (П. Фразеологічний словник української мови
  7. штучка — ВИ́ТІВКА (вчинок, дія, вигадка, що виходить за межі звичайних норм), ВИ́БРИК, ВИ́ХВАТКА, КО́НИК рідше, НО́МЕР розм., ФО́КУС розм., ШТУ́КА розм., ШТУ́ЧКА розм., КА́ВЕРЗА розм., ТРЮК розм., ФІ́ГЛІ мн. (ФІ́ГЕЛЬ рідко) розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ розм. Словник синонімів української мови
  8. штучка — ШТУ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш. до шту́ка¹ 4. [Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу (Л. Укр., II, 1951, 202); Все видавалось йому незвичайним. Словник української мови в 11 томах
  9. штучка — Штучка, -ки ж. ум. отъ штука. Словник української мови Грінченка