як

би́тися як го́рлиця. Дуже тужити, побиватися, переживати через кого-, що-небудь. Ой п’є Овраменко, ой п’є молоденький .. Його мати та старенька Як горлиця б’ється (Укр.. думи..).

би́тися як (мов, на́че і т. ін.) птах у клі́тці, нар.-поет. Жити в скрутних матеріальних умовах, переборюючи нестатки, злидні і т. ін. — Жайсак б’ється наче птах у клітці, а цей нахаба на ньому багатітиме! (З. Тулуб).

би́тися як (мов, на́че і т. ін.) ри́ба в саку́ (в сі́тях). Намагатися з усіх сил перебороти що-небудь складне, непосильне. Бідна Рифка билася мов риба в саку. Вона так рада була .. придумати щось дуже, дуже мудрого для свого сина (І. Франко); // Переборювати нестатки. Вони, щоб прогодувати десять ротів, билися наче риба в сітях (С. Чорнобривець). би́тися як риби́на в не́воді. Господарство було хоч і злиденне, дві десятини наділу в степу, а мати сама б’ється, як рибина в неводі, батько все в кузні ж (А. Головко).

би́тися як ри́ба об лід. 1. Переборювати нестатки, злидні і т. ін. (Іван:) Як живеш? Щось схудла ти, небого! (Молодиця:) Ех! Яке вже моє життя! Горюю, б’юсь як риба об лід… (С. Васильченко); Тепер уже не тією стала волинська земля, на якій бився як риба об лід дід Никифор, старенькі батько й мати (Василеві) (П. Інгульський). 2. Робити що-небудь складне, непосильне, тяжке. Романчук .. кидається на всі боки та б’ється як риба об лід (Леся Українка); — Ми тут б’ємося як риба об лід, але ж нас жменька,— хвилюючись розповідала Варвара (І. Кириленко); Парася відає фермами, .. б’ється як риба об лід (В. Земляк).

бода́й (щоб) ти (він, вона́ і т. ін.) ска́пав, як віск, лайл. Уживається, як прокляття і виражає побажання лиха, всього недоброго. (Баба Олена:) Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує… (Я. Галан).

верті́тися (крути́тися) як (мов, ні́би і т. ін.) му́ха в окро́пі. Бути дуже зайнятим, заклопотаним. Массаковський тільки дивився, як вона вертілася мов муха в окропі (І. Нечуй-Левицький); (Харитина:) Отак день у день! Як муха в окропі крутюсь (кручусь) (І. Карпенко-Карий); — Та що з тобою, Тихоне? — дивувалися товариші.— А те, братці, що цілісінький день крутився як муха в окропі, а ввечері вирішив занести до сільради обіцяне (В. Речмедін). як му́ха в окро́пі. — Юрій Зварич не помічав цих змін у природі. Він з ночі до ночі як муха в окропі (М. Івасюк).

ви́везти / виво́зити (язико́м) як (мов, ні́би і т. ін.) на лопа́ті. 1. Сказати що-небудь недоречно, недоладно. ви́везти язичко́м як на лопа́ті. — Але, але...— передражнювала його Христина,— вивіз язичком як на лопаті, сказав би просто: треба, мовляв, стару Каралаєву передніше видати заміж, тоді й Маруся буде моя. Чи так? (І. Нечуй-Левицький). 2. зі сл. говори́ти, висло́влювати і под. Що-небудь зовсім недоречне, недоладне або недоречно, недоладно. Сказав як на лопаті вивіз (Укр.. присл..); — Чому ти ніколи не погадаєш наперед, що маєш сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопаті вивіз? (І. Франко); — Ха-ха-ха! Ти, Хомо Хомовичу, говориш мов на лопаті вивозиш (Є. Гуцало).

ви́скочити (ви́стрибнути) як (мов, ні́би і т. ін.) Пили́п з конопе́ль, зневажл. Недоречно, недоладно або невчасно зробити, сказати що-небудь чи виступити з чимсь. Копії і фотографії документів та портретів, що я надсилав, мені повернуто з припискою: “Не можуть бути використані”. А чому? Що я — вискочив як Пилип з конопель? (Л. Смілянський); — Артем, ніскільки не образившись, сприйняв її кепкування, як і належало, спокійно. Справді, вискочив із своєю догадкою ніби Пилип із конопель (П. Гуріненко); А на уроках він завжди про щось своє думає, а як спитають, завжди скаже не до речі, не до ладу,— як Пилип з конопель вистрибне (О. Іваненко). ви́скочити як Кузьма́ з конопе́ль. Євген Панасович почав, було, гарячкувати і мало не вискочив як Кузьма з конопель, щоб перебити ту облудну мову (В. Речмедін). ви́хопитися як Пили́п з конопе́ль. Боявся новий полковник чогось не бовкнути, не вихопитись ненароком “як Пилип з конопель” (М. Лазорський).

ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку, зневажл. Недоречно, невчасно сказати що-небудь або виступити з чимсь. — Якби в місті по асфальту пройшла — затюкали б: оце вискочила звідкись як гола з маку! А тут, серед Скарбного, хоч на голову стань — ніхто не зауважить, не обсміє! (О. Гончар); Вискочив, як Кузьма з маку (Укр.. присл..).

ви́шептатися як рак у то́рбі. Віджити свій вік, почати помирати. Вишептавсь як рак в торбі (М. Номис); Ще раз дід обвів поглядом усіх, склав руки на грудях і промовив: — Ну, прощавайте, я вже вишептавсь як рак у торбі,— і тихенько вмер (З журналу).

вли́пнути як му́ха в мед. Потрапити в надзвичайно скрутне становище. “Ну що ж, стріляй!” — сам собі сказав Дерміцель і повів стволом автомата, спрямовуючи його в напрямку вартового. Отак влипнути як муха в мед, потрапити як жаба в пащу вужа! (П. Гуріненко).

вме́рти як у моги́лі в кого. Хто-небудь гарантує збереження якоїсь таємниці. — У мене вмре як в могилі,— пообіцяв бригадир (Є. Гуцало).

го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх (них) у господі? — Де там! такі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок); Всміхнулася Килина ..— Хлопець, правда, гарний, Микола Гармаш зветься, з сусіднього хутора, так горенько ж — голий, як турецький святий, а мені треба і гарного, і багатого (М. Лазорський).

дава́тися / да́тися як горобе́ць на поло́ву. Дозволяти себе ошукувати, піддаватися обману. Нічого було робити: тра (треба) було із дідом знов ладити, поки вибереться час, щоб його знов піддурити .. Тільки “білий дідок” вже не давався як горобець на полову (Грицько Григоренко).

держа́ти (трима́ти) (як (на́че)) на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

дзвони́ти (видзво́нювати) в усі́ дзво́ни. Розповідати про що-небудь буквально всім; широко розголошувати щось. Іще й великий дзвін не бовкнув, а у вдовиному дворі... уво всі дзвони дзвонили. Ведуть Ігната під руки до розправи (П. Куліш); Та не буває, скажете ви, щоб село не довідалось, бо село то завжди все знає, завжди в усі дзвони видзвонює (Є. Гуцало). як у дзво́ни дзвони́ти. А скрізь по селу як у дзвони дзвонять про крадіжку (пшениці), про сторожа (Панас Мирний).

за царя́ Горо́ха (Панька́, Тимка́, Хме́ля). Дуже давно, у дуже давні часи. — За царя Гороха, значить? — чухаючись, одказав Сидір (Панас Мирний); Хтось, колись, очевидно, ще за царя Гороха, вирішив, що підручник неодмінно має бути нудним (З газети); Се килим-самольот чудесний, За Хмеля виткався царя, літа під облака небесні, До місяця і де зоря (І. Котляревський). за царя́ Горо́ха (Митро́хи), як (коли́) люде́й було́ тро́хи. — Йому (панові), мабуть, здавалось, що він і тепер панує на Вкраїні, як було колись за царя Гороха, як людей було трохи (І. Нечуй-Левицький ); (Іван:) Та й давно то, мабуть, було, ще за царя Гороха, як було людей трохи (М. Кропивницький); За царя Митрохи, коли людей було трохи (Укр.. присл..). за царя́ Горо́шка, коли́ люде́й було́ тро́шки. — Певно, не впізнав, га? Хіба не пам’ятаєш, як ми зустрічалися за царя Горошка, коли людей було трошки? (Ю. Збанацький). за царя́ Панька́ (Тимка́, Томка́), як була́ (ста́не) земля́ тонка́. Колись, ще “за царя Панька, як була земля тонка”, приходили до лиманів бердянських люди.., заривалися в калюжу, лежали під сонцем у тій густій багнюці й вилазили з неї дужими та кріпкими (Остап Вишня); За царя Тимка, як була земля тонка,— пальцем проткни — та й води напийсь (Укр.. присл..); — У Ганки й льоду на Водохреща не вициганиш… Хіба що за царя Тимка, як стане земля тонка (Є. Гуцало); За царя Томка, як земля була тонка (М. Номис).

з напе́рсток. 1. Дуже малий на зріст або величиною, розміром і т. ін. Євпташка був завбільшки з наперсток, хоч йому йшов сімнадцятий рік (І. Микитенко). як напе́рсток. Коли б же добра чарка, не така, як наперсток,— подумав Балабуха, поглядаючи на малесеньку чарку (І. Нечуй-Левицький). 2. Дуже мало, трохи. Всього (м’яса) не доїдай, а трішки залиш на тарілці .. Ну хоч з наперсток (І. Багмут).

кат зна що (як, куди́ і т. ін.), зневажл. Не те, що треба; не таке як треба; не так як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Ти кат зна що верзеш,— сказала Олеся (І. Нечуй-Левицький); Гнат не хотів, щоб кат зна що варнякали про нього. Тому вирішив усе нишком владнати (висватати Марту) (М. Стельмах); Ану, думаю, зв’яжу я його (півня) краще, бо та Варка .. кат зна як зв’язала (Марко Вовчок).

кипи́ть як (мов, ні́би і т. ін.) у казані́. Відбувається сварка, велика суперечка і т. ін. Квасюк проганяв старих (наймичок) так саме, як вона (дружина) молодих. І через те в їх у хаті завсігди (завжди) кипіло як у казані (Б. Грінченко).

коли́ (як, раз, якщо́) (вже) на те пішло́ / іде́ться. За таких, цих умов, коли так склалося. — Не осуди, жінко, не осуди, любко! Пускаю твої вишивані соловейки на високі гори! Летіть, коли вже на те пішло!.. (О. Гончар); А вже як на те пішло, щоб умирати, то нікому з них не доведеться так умирати! (О. Довженко); — Твої збитки, раз на те пішло, на себе беру,— розщедрився Плачинда (М. Стельмах); Якщо вже на те пішло, то я згоден відповідальність за прапор взяти на себе (О. Гончар); — А як уже воювати, так воювати — хай же і я, старий, щось до добра причинюся, коли на те йдеться (П. Козланюк). коли́ вже так пішло́ся. Коли вже так пішлося, що придбав собі верещуху, що проти тебе не мовчить, то навчи, щоб мовчала (Марко Вовчок).

крути́тися як (мов, на́че і т. ін.) бі́лка в ко́лесі. Бути весь час заклопотаним; мати багато роботи, турбот і т. ін. — Лемех крутиться наче білка в колесі, незважаючи на погане здоров’я (В. Москалець).

куди́ (рідше де) о́ко (зір) сяга́є (дістає́, сягне́ і т. ін.). На всьому видимому просторі, скрізь, до самого обрію. Широкою панорамою — куди око сягає — сади. Кілька сот гектарів (А. Головко); Оглянувся навколо. В полі, куди й око сягало, лежали глибокі сніги (Ю. Збанацький); Навколо, куди сягає зір,— все степ і степ, рівний, далекий, неосяжний (З газети); // Скільки можна побачити, розгледіти; далеко. І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися… (Остап Вишня); Перед нею наче сизіла якась далечінь, де око сягає без краю (І. Нечуй-Левицький). як дале́ко о́ко сяга́є. Як далеко око сягало, стрічало найбільше спустошення, а .. нагота вершин будила жаль у серці (О. Кобилянська). куди́ о́ко не сягне́. Десь далі там, куди око звідси не сягне, на всіх напрямах ця суперпробка з кожною хвилиною тільки росте й росте (О. Гончар).

купа́тися як сир у ма́слі. Жити у достатках, у розкошах, безтурботно. — Чого їй (Христі) недостає? — думав він, бродячи одинокий по саду.— Як сир у маслі купається, а ще й плаче (Панас Мирний).

лама́тися, як (мов, ні́би і т. ін.) греча́ний бу́блик. Неспішно реагувати на чиєсь прохання, чиюсь пропозицію і т. ін.; навмисне вагатися, упиратися, зволікати. — Ти не чуєш, що тебе старші питають?.. — Чую, Левку, не оглухла,— з серцем напівобернулась до нього.. — То чого тоді ламаєшся, мов гречаний бублик? — ще більше похмурнів Левко.— Ціни собі не можеш скласти? (М. Стельмах).

лама́тися, як (мов, ні́би і т. ін.) ді́вка на виданні́. Прикидатися, упираючись, відмовляючись від чогось, приховуючи свої бажання. А він не хоче. Ламається, як дівка на виданні… (А. Крижанівський).

леті́ти / налеті́ти, як му́хи на мед. Охоче поспішати кудись з намірами одержати задоволення, насолоду і т. ін. Летять, як мухи на мед (Укр.. присл..); Курити хочеться. Кращої принади не вигадаєш. Налетять, як мухи на мед (З газети).

леті́ти / полеті́ти ві́тром (як ві́тер), перев. куди. Дуже швидко бігти, їхати, йти (перев. нічого навкруги не помічаючи); мчати, поспішати. (Михайло:) Куди ж ти, мов вітер?.. Іванко справді вітром летів в оселище (А. Хижняк); — Я, як зачула, то й полетіла вітром, не тямлячись, тільки одна молитва у серці стояла — тебе застати, тебе рятувати (М. Старицький).

леті́ти / полеті́ти стріло́ю (як стріла́). Дуже швидко бігти, їхати (перев. прямо, нікуди не звертаючи). Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В. Гжицький); Кінь летить стрілою з-за гори в село (С. Голованівський); Собаки аж за п’яти хапають, а Кирило Іванович як стріла летить (Панас Мирний).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) бджо́ли (му́хи) до ме́ду до кого—чого. Виявляти свою приязнь до когось або великий інтерес до кого-, чого-небудь; намагатися бути біля об’єкта своєї уваги. Дівчата липли до його (нього), як бджоли до меду (І. Нечуй-Левицький); Цікаві панночки посаг розглядають.. Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Марко Вовчок); На вечорниці почала ходити (Оленка). Парубки липли до неї, як мухи до меду (Р. Іваничук).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) смола́ (до піді́ска) до кого, несхв. Нав’язливо виявляти свою прихильність, набридливо звертатися до когось у яких-небудь справах; приставати до когось. (Дранко:) Відчепіться ви від мене! Раз по раз липнете до мене, мов смола до підіска (М. Кропивницький); До гетьмана, як смола, липли старшини (Іван Ле).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) (той) реп’я́х до кого і без додатка, жарт. Набридливо виявляти свою приязнь, нав’язувати кому-небудь своє товариство; чіплятися до когось. (Павло:) Друга б, здається, бачивши, що я від неї, і собі б від мене, і чудово б було; так ні, липне, як той реп’ях! (М. Кропивницький); — Знаєш, Альберт, не липни до мене, як реп’ях. Що ти від мене хочеш? (П. Автомонов).

ло́патися / ло́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) ми́льна бу́лька (бу́льбашка, ба́нька і т. ін.), жарт. Зазнавати невдачі, краху, руйнування і т. ін. Міф про те місто .. лопається, як мильна булька (З газети); Винаходжуючи різні заходи та ремесла, він, правда, часто терпів аварії, і будова валилася .. або лопалась, мов мильні бульбашки, бо споруди ці швець фундаментував на піску (В. Бабляк); А сьогодні ці уявлення лопнули, як мильна банька, ще раз зіткнувшись з дійсністю (Р. Іваничук). трі́снути, як бу́лька з ми́ла. А Пилип йому й каже: — .. і вся твоя кар’єра трісне, як булька з мила (В. Кучер); // Раптом зникнути, пропасти. ло́пнути, як бу́лька на воді́. Сіверянщині не тільки печеніги-хозари погрожують походом ратним. І стриманість лопнула, як булька на воді (Д. Міщенко).

ло́пнути, як обру́ч на ді́жці, жарт. Виявитися ненадійним, нетривким, сумнівним; зазнати краху, невдачі і т. ін. Але комірник навіть не підозрював, що його план лопне, як обруч на діжці (В. Логвиненко).

мести́ як (мов, ні́би і т. ін.) помело́м (мітло́ю) що і без додатка. Брати, забирати, знищувати і т. ін. все підряд; нічого не залишати. Наїзниця скакала І військо немале вела, Собою всіх людей лякала І все, мов помелом, мела (І. Котляревський).

міня́ти личи́ну (шкі́ру), зневажл. Інакше себе поводити й набувати іншого вигляду; маскуватися, пристосовуватися. — Міняють (недруги) личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть… (О. Гончар); Нітрохи не збентежився (Ясь), коли Василь став на порозі. Сміх ще не зійшов з його товстих губ, тільки малі очі часто забігали. “Вміє гусінь міняти личину”,— подумав Василь і привітався (Р. Іванчук); Фашизм не так-то просто здає позиції. Міняє шкіру, заповзає в нори (О. Гончар). міня́ти шкі́ру, як оде́жу. Лютість така в серці була .. на всіх тих людців, які шкіру міняють, як одежу. І нашим і вашим (З газети).

міня́ти, як (мов, на́че і т. ін.) рукави́чки (рукави́ці), кого, що, жарт. Легко розставатися з ким-, чим-небудь, натомість маючи когось іншого, щось інше; бути дуже непостійним. (Лицар:) А, ти зрадлива! Женихів міняєш, мов рукавички! Був король, був лицар, раніше, певне, був пастух чи конюх, — тепер хто? (Леся Українка); // Час від часу призначати когось іншого замість попереднього. Їх міняли тут, як рукавиці. Що не рік, то й новий голова (З газети).

молоти́ти зуба́ми (язико́м), зневажл. Говорити непотрібне. — Її за тоту (ту) політику вигнали з гімназії, а вона .. молотить і далі язиком (Д. Бедзик). зу́бом молоти́ти. — Раз робити, так робити, а не зубом молотити… Кидай свою сигару та берімося за пилку… (В. КуІчер). молоти́ти язико́м, як ці́пом. Вона, як ціпом, молотить і далі язиком (Д. Бедзик).

на ґвалт. 1. зі сл. дзвони́ти, би́ти, крича́ти і т. ін. Оголошуючи тривогу, повідомляючи про небезпеку, благаючи про допомогу і т. ін.). — Ви навіщо дзвонили в дзвони на ґвалт? — крикнув Єремія (І. Нечуй-Левицький); Коронний гетьман Потоцький бив на ґвалт про новий бунт, .. та цих накликувань не слухано (М. Грушевський); Драгуни вже з кількох боків оточували село. Парубок щосили ударив на ґвалт (М. Стельмах); Зять побіг до тої господи, де вони вечеряли, і почав кричати на ґвалт, благав рятувати старого (М. Грушевський); Схопився (Юхим), збуджений переляком. Відібрало йому спроможність крикнути на ґвалт, навіть збагнути весь жах становища (Іван Ле); Одбивши ворога, матрос зарепетував на ґвалт (Олесь Досвітній). як (мов) на ґвалт. “Цу-цу, Рябко!” — тут всі, повибігавши з хат: “Цу-цу, Рябко!.. на-на!..” — гукнули як на ґвалт (П. Гулак-Артемовський); Мім, німий раб, .. б’є клевцем по мідяній дошці, сильно, різко, мов на ґвалт (Леся Українка). 2. зі сл. готува́ти, готува́тися, підготовля́ти і т. ін., діал. Швидко, поспішно, квапливо. Після розподілу (хати) треба було мені на ґвалт готувати її вже на зиму, ставити вікна, двері, піч (П. Козланюк).

не зогля́нешся (не згля́нешся), як (і)... Дуже швидко, непомітно (настане, відбудеться, почнеться щось). — Оце й не зоглянешся, Дмитре, як орати почнемо... (М. Стельмах); — Сухо, тепло, — умовляє далі водій, — чого ще треба? Дощ перейде, дорога протряхне, не зглянемось, як і доїдемо (Ю. Яновський).

нічо́го (бі́льше) не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) (, як) кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) ду́рень із сту́пою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу тому, хто не вартий, що не варте її. Безпальчиха аж розсердилась: носиться (Наталя) з своїм отцем Симоном як дурень із ступою (А. Головко); — Що ви з своїм Михайлом Васильовичем розносилися як дурень із ступою! — кричав він (Д. Ткач); НОСи́тися як ба́ба зі сту́пою. — Ото не носися зі своєю славою, як баба зі ступою, а бережи (Є. Гуцало).

носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) (ду́рень (ци́ган, ста́рець)) з пи́саною то́рбою з ким—чим. Приділяти велику або більшу, ніж треба, увагу тому, хто її не вартий, що її не варте, не заслуговує. — Від такого приятеля поли вріж та тікай, а ви з його приятельством носитесь як циган з писаною торбою (Панас Мирний); — Чваниться раз у раз своїм розумом та носиться з тою наукою як старець з писаною торбою (І. Нечуй-Левицький); Носився я з тими листами як із писаною торбою, щиро пишався ними, перечитував (М. Ю. Тарновський).

носи́тися як (мов, на́че і т. ін.) ку́рка з яйце́м з чим. Виявляти надмірну турботу про щось, приділяти надто багато уваги чомусь (перев. незначному). Моя баба носиться тижнів два з тою проскуркою як курка з яйцем (Г. Хоткевич); — Прости мені, Григорію. Це ж не злість, а мій біль вихлюпнувся наверх. Кому він тільки потрібний? Носишся з ним наче курка з яйцем (М. Стельмах).

носи́тися як (мов, ні́би і т. ін.) з пи́санкою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу комусь, чомусь. — І ти, хлопче, з тою Оленою носишся як з писанкою! (М. Томчаній).

носи́тися як (мов, ні́би і т. ін.) чорт із грі́шною душе́ю перев. з ким. Приділяти надмірну увагу чомусь незначному. Василинка вислухала, як ластівка потрапила до твоїх рук, і поспитала: — А чого ти носишся з нею як чорт із грішною душею? (Є. Гуцало).

нуль без па́лички. Нічого не вартий, не має ніякої ваги, ніякого значення; ніщо. — Преображенський мені зараз нуль без палички, є значно серйозніші герої дня (Іван Ле); А проти гурту навіть Кваша — нуль без палички (П. Рєзников); Без документа й людина не людина. Нуль без палички — ось вона хто! (А. Дімаров); — Нашій домовленості ціна — нуль без палички! (Д. Ткач). як нуль без па́лички. — Батожчук усе переживе. Наказ той для нього, як нуль без палички (Ю. Збанацький).

обде́рти (обідра́ти, облупи́ти і т. ін.) / обдира́ти (облу́плювати і т. ін.), як (мов, на́че і т. ін.) (ту (молоде́ньку і т. ін.)) ли́пку кого, що. Забрати у когось гроші, майно, коштовності і т. ін., довівши до цілковитого зубожіння; обібрати, обікрасти, пограбувати кого-, що-небудь. Наша пані журилась..: — Обдеруть мене тепереньки (тепер), як тую липку! Моє око всього не догледить (Марко Вовчок); Просто на вулиці грають у карти шулери.., заманюють до гри простачка, щоб обдерти його, як липку (З газети); — Добре! — провадять усі в один голос.— Як липку облупимо (голову) … та й писаря завряд (заодно) (Панас Мирний); Покотилася чутка про Гайдука, що організував банду та й став грабувати і багатих, і бідних: обдирав усіх підряд, наче липку (А. Дімаров); Не від сьогодні ходить чутка, що Володко з Гриньком та обдирають нашу касу, як молоденьку липку (Л. Мартович); Не раз подорожніх багатих панів, Як липку сиру, обдирали (Л. Боровиковський). обі́драний (обде́ртий), як ли́пка. Горішня частина села вже обідрана (фашистами), як липка. І Йонька заметушився: треба рятувати добро (Григорій Тютюнник); Бідний і так обдертий, як липка (Укр.. присл..); // Змусити когось витратити багато грошей. Дуже важко збудувати колодязь, бо ніде практично придбати залізобетонні кільця, нікому копати. Якщо й найдуться якісь шабашники, то обдеруть замовника, як липку (З журналу).

обідра́ти (обчи́стити, оббілува́ти і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) бі́лочку (бі́лку) кого. Забрати в кого-небудь якесь майно, багатство, гроші; відібрати все у когось. Покрала вона срібло та золото в офіцера .. Прогнав її офіцер, обідравши, як білочку (Панас Мирний); // Привласнити чуже, збагатитися за чийсь рахунок. Обчистить вона пана, як білочку, хай тільки очі закриє, всі гроші перейдуть до її рук (Панас Мирний); // Змусити кого-небудь дуже витратитися; розорити когось. То ж не бачити Чуплакові своєї рябої корови. Вилікує вона (лікар) його чи ні, а оббілує, як білку (С. Чорнобривець).

обсно́вувати (обпліта́ти, опліта́ти і т. ін.) / обснува́ти (обплести́, оплести́ і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) паву́к кого. Позбавляти кого-небудь свободи дій; поступово підкоряти когось, ставлячи у скрутне або безвихідне становище. Вже вона не даремно так довгі літа до мене прилещувалась, обсновувала мене, мов павук (І. Франко); Ти обснуєш чоловіка, як павук, та й висисаєш із нього кров (Л. Мартович). оплести́, мов му́ху павути́ною. (Василь:) Оплели мене, мов муху павутиною! Коли я тепер відвернусь від Домахи, коли я зречуся мого єдиного сина, то нехай мене Господь покара (М. Кропивницький). обснува́ти павути́нкою. Обснували тебе Павутинкою, Отруїли тебе Міщанинкою (М. Гірник).

он (ось) (воно́) як. Уживається для вираження захоплення, подиву або іронічного ставлення до чого-небудь. — Он воно як! Це дивне діло! Признаться, де вже я не був — Такого дива я не чув… (Л. Глібов); — Ніякого наказу… я не одержував.. — Ах, он як! Розумію. До речі, в штабі це також передбачали (О. Довженко); — Он як! — похопився редактор, нашорошивши вуха (О. Бердник). ось воно́ я́кечки, розм. Чоловік роззявив від подиву рота і стояв так кілька секунд, потім .. блаженно закректав і .. сказав Дорошеві: — Ось воно якечки (Григорій Тютюнник).

о́чі бі́гають / забі́гали чиї, у кого і без додатка. 1. Хто, швидко змінюючи об’єкт спостереження, оглядає відразу багато чого-небудь. Очі його (панича), як миші, бігали, шукаючи куточка, де б заховатися, або вільного проходу, куди б можна б було драла дати (Панас Мирний); // Швидко читати. Обома руками тримає перед очима книгу, і очі його шпарко бігали з рядка на рядок (Ю. Смолич). 2. Хтось виявляє неспокій, схвильованість, роздратування, провину і т. ін. Тільки випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев’яне, а в’їдливі очі неспокійно бігали (С. Васильченко); — Багачики галасують, а в самих очі бігають, в голові тривога і хвости попідгинали, як ото цуцики (В. Большак); Збентежено забігали очі в старої .. Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію (Р. Іваничук). о́чі забі́гали, як у сірка́. — Що ж я там нашкодив, ану скажіть? — Ага! Бач — забігали очі, як у сірка (С. Васильченко).

о́чі гра́ють / загра́ли у кого, чиї, рідко кому, які. Хтось перебуває у радісному настрої, збудженому стані і т. ін.; веселий. Вернувся Тимофій уже другим чоловіком: вирівнявся-випрямився, очі грають (Панас Мирний); І що ж? Юнак як юнак, але справжній Стенька: очі йому, як невиїждженому коникові, грають… (М. Хвильовий); В Дарки щоки спалахнули й очі заграли (Леся Українка). о́чі як гра́ють. — Чого се ти так розшарілася? І очі як грають, щоки аж пашать (Панас Мирний). очи́ці так і гра́ють. То закриє (татарочка) личко, то відкриє,— А очиці .. Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка). очи́ці загра́ли. — Ти вже встав, проснувся? — спитала вона таким любим голосом, що у хлопчика очиці заграли (Панас Мирний). 2. Чий-небудь погляд, вигляд виражає хороший настрій, доброзичливе ставлення до когось і т. ін. Дитячі очі грали радістю і щастям (З газети). о́чі гра́ють до́брим бли́ском. Він виходить з гурту і зустрічається з Олександром Палійчуком.— Чого, Євдокиме, зажурився? — посміхаються смаглі уста, а .. очі грають добрим блиском (М. Стельмах).

о́чі ма́ло (як) не ви́скочать (не виска́кують) з голови́ (з орбі́т, з ло́ба і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось дуже пильно, напружено, збуджено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому (ведмедеві) просто під ліву лопатку (І. Франко); — Солдат!..— рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник).

пла́вом пливти́ (плисти́, ли́нути і т. ін.) / попливти́ (поплисти́, поли́нути і т. ін.). 1. Рухатися безперервним потоком (про людей). Все більшало людей на вулицях. Плавом пливла колона. Вона все зростала (Ю. Збанацький); // Прибувати у великій кількості кудись або відбувати звідкісь. (Яким:) Народ так плавом і пливе до Хмельницького (Б. Грінченко); Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (О. Гончар); Плавом поплив людський натовп з шкільного подвір’я (Ю. Збанацький). як плав пливе́. Народ як плав пливе; його (Тихона) сини і батраки знай відважують, а він тільки роздає (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Безперервно збільшуватися, надходячи у великій кількості. Багатство садів, безмежного поля, лісів плавом пливло до княжих .. сусіків (С. Скляренко); Війна принесла великі прибутки, і до Макарової кишені плавом пливли гроші (І. Кочерга).

помина́й як зва́ли кого і без додатка, жарт. Хто-небудь швидко або безслідно зник. Накинув (Чіпка) на плече сірячину і хутко вийшов з хати.— Куди ти, сину? — питає його навздогін Мотря. Та сина — поминай як звали! (Панас Мирний); (Націєвський:) Давай Бог ноги від такого шлюбу. Піду наче у проходку — і — поминай як звали! (І. Карпенко-Карий); — Настю поминай як звали. На другий рік по Коліївщині татари як погнали її в ясир, так і слід захолов (С. Добровольський).

прикипі́ти до землі́. Завмерти, вклякнути на місці від чогось несподівано почутого, побаченого, подуманого і т. ін. — Марії нема. Може, пішла до дівчат… А може… я так і прикипів до землі, жахнувшись несподіваної думки (М. Коцюбинський). як прикипа́ти до землі́. Спускаючись, ми вже майже не балакали, чуйно слухаючи й до болю в очах придивляючись до кожної тіні. Часом, злякана нами, з дерева з шаркотом спурхувала птиця. Ми тоді як прикипали до землі (В. Винниченко).

присо́хне, як на соба́ці, на кому і без додатка, грубо. 1. перев. безос. Загоїться, зникне (про виразки, хвороби і т. ін.); одужає хтось. — А що, Варко, полегшало тобі? — Та присохне, як на собаці (Панас Мирний); — Лягайте завтра в військовий лазарет,— зрадів Лазаревський .. — Ні,— відрубав Шевченко.— Якось викручуватись — це не для мене. Потрусить трохи і минеться, присохне, як на собаці (З. Тулуб). 2. Не набуде розголосу, забудеться (про щось неприємне). Сумна повернула додому Маланка й нікому не похвалилась, що бачила й чула. Нехай вже воно присохне на ній, як на собаці (М. Коцюбинський); Він подумав, що ніхто не бачив, ніхто не знає і все присохне, як на собаці (С. Чорнобривець).

пристава́ти / приста́ти реп’яхо́м (смоло́ю, як (ше́вська) смола́ і т. ін.) до кого і без додатка. Настирливо вимагати чого-небудь від когось. — Що ти від мене хочеш? — Дивись який! Сам смолою пристає, а потім ще й запитує (П. Автомонов); — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп’яхом пристану до Бичковського, — обізвалася Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити (І. Нечуй-Левицький); Як шевська смола пристав був. Аж мусила з дому тікати через нього (А. Головко); Уступи та й уступи (мундир), каже, я заплачу тобі добре .. Пристав як смола (Я. Баш); (Голос Кряжа:) Та відчепись ти, пристала як муха у Спасівку! (М. Зарудний).

сам не при собі́. 1. Хто-небудь перебуває в стані сильного душевного потрясіння; дуже схвильований чимсь. Увійшла та й стою сама не при собі. Чую, що стара за мене одповіщає (відповідає) (Марко Вовчок). сам як не при собі́. Люди прибігли, говорять, вмовляють. Вона мов і не чує, і не одірвуть од дитини. Чоловік ходить сам як не при собі, свекор аж занедужав (Марко Вовчок). не при собі́. Вона на когось наштовхнулася, хтось сердито зиркнув на неї, але решта, бачачи, що жінка не при собі, відступилася з дороги (В. Речмедін). 2. Не такий як завжди. — А той бідолаха зовсім сторопів від такого доброго дива, і — додому приїхав сам не при собі, і привіз капшук грошей (Марко Вовчок).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить (з груде́й) у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); (Оленка:) Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).

си́пати слова́ми (, як (мов, на́че і т. ін.) горо́хом). Говорити, не зупиняючись, дуже швидко і багато. Пані так і сипле словами, хусточкою очі обітре, і руками сплесне (Марко Вовчок); Тверезий — він був тихіший води, нижчий трави, зате, як скинув чарку-другу, де те і завзяття візьметься: бадьориться, хвастається, словами, як горохом, сипле (Панас Мирний); Тим часом Вольчиха сипала словами, наче горохом (І. Нечуй-Левицький). си́пати, на́че горо́хом. (Горлов (взяв трубку):) Ти, браток, полегше б говорив. Сиплеш, наче горохом, біс не розбере (О. Корнійчук).

сі́сти, як (мов, ні́би і т. ін.) рак на мілині́ (на мілко́му). Потрапити в скрутне, безвихідне або незручне становище. Це так якось вийшло, що він сів, як рак на мілині (З газети); — А ніяк не йметься віри, що сіли, мов рак на мілкому (Є. Гуцало).

скака́ти так, як загра́є хто. Підкорятися кому-небудь, діяти за чиєюсь вказівкою. — Тепер ви будете скакати так, як заграю! (І. Франко).

скрути́тися, як му́ха на окро́пі. Заметушитися, дуже розхвилювавшись від чого-небудь. — Оце, Манюню, що то значить молодий хлопець .. Як зобачила (побачила) дівчина, то як муха на окропі скрутилася… І сіль розсипала, і страву мало не вилляла (М. Коцюбинський).

слаби́й, як уче́тверо мо́туз, ірон. Вживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (слабий). Він такий слабий як учетверо мотуз (Сл. Б. Грінченка).

стари́й як (бі́лий (Бо́жий)) світ. Дуже давній, споконвічний. — Я вношу (пропоную) тост, старий як світ, а проте вічно свіжий .. най жиє (нехай живе) красота (І. Франко); (Хламушка:) На добраніч. Старе як світ, побажання… Та не віриться мені чогось в добрість цієї ночі… (П. Кочура); Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару як світ, .. давню солдатську пісню (Григорій Тютюнник).

та́нути / ста́нути як (мов, ні́би і т. ін.) сві́чка (віск (на со́нці)). Швидко втрачати сили, здоров’я через хворобу, горе; марніти, худнути. Мама весь час заплакана, їй жалко тата, що тане як свічка (А. Дімаров); Втративши майже всю кров, він (Орлюк) якось немовби втратив злість, засумував і, танучи як віск на сонці, упав (О. Довженко); Скільки вона (Настя) сліз вилила, Боже мій, світе мій! Станула як віск (Марко Вовчок). та́нути як сві́чечка. Танула вона (Настя), як свічечка. Нікого не пізнає, дивиться страшно і все за голову себе хапає (Марко Вовчок).

товкти́ся як у сту́пі. Дуже багато, виснажливо, інтенсивно працювати. Цілісінький день як у ступі товчешся, та ще й виспатись не дають! (Остап Вишня).

труси́тися (ті́патися, тремті́ти і т. ін.) як (мов, ні́би і т. ін.) у пропа́сниці. Перебувати у збудженому, нервовому, хворобливому і т. ін. стані (перев. від страху, нервового напруження). Біла борода Хо труситься від реготу, аж холодний вітер іде від неї, а наш патріот тіпається мов у пропасниці, уявляючи буйною фантазією всі наслідки своєї обіцянки (М. Коцюбинський); Настя тремтіла мов у пропасниці, страшна таємниця відкривалась перед нею, таємниця материного і батькового життя (І. Цюпа).

тут як тут. 1. Дуже швидко, раптово з’являтися у потрібному місці. Заболотний вмикає радіо, і невидимий супровідець наш тут як тут (О. Гончар); Коли дивлюсь — задовго до обходу лікарка моя тут як тут (І. Муратов). 2. Дуже швидко, не гаячись. Приплентався тут як тут і шпигун Бжезіцький (Ірина Вільде).

у бі́лий світ, як у копі́йку, зі сл. стріля́ти. Не туди, куди слід; навмання. Вони (снаряди) стали вибухати по улоговині і на її схилах. Командуючий сказав, підморгнувши: — У білий світ, як у копійку: нашої піхоти тут уже давно немає (Григорій Тютюнник). у бі́лий світ, як у копі́єчку. Десь стріляли з пістолетів (фашисти), .. стріляли навмання, у білий світ, як у копієчку (П. Загребельний).

у борга́х (як у шовка́х), перев. зі сл. бу́ти. Винний багато грошей кому-небудь. Був (колгосп) мільйонером. Та загули ті мільйони. Тепер у боргах як у шовках (З газети).

у чо́му (у чім, як) був. Роздягнений або вдягнений. Аж ось заторохтів на дворі візок… Я, в чім була, схопилась до його на візок. Стара мене благословляє і його (Марко Вовчок).

ходи́ти (як (мов, ні́би і т. ін.)) по стру́нці (по стру́ночці, по ни́точці і т. ін.). Бути дисциплінованим, слухняним, безвідмовно коритись кому-небудь, виконуючи все чітко і без заперечень. Йонька… ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п’явка, і часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні ходили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря (Григорій Тютюнник); У них (панів) жінки перед мужиками як по струночці ходять (Г. Квітка-Основ’янко); — Ви, звичайно, безвідмовно Ладні вищому годить, Та набридло, безумовно, й вам по ниточці ходить (З журналу). ходи́ти по струні́ (по шнуру́). — Ге-е! — у мене так! — знову опускаючись на місце, сказав Яків,— у мене держись! Сказано по струні ходи — і ходи (Панас Мирний); (Іван:) Гори передо мною, по шнуру ходи! Ото по мені (Панас Мирний).

цвісти́ як мак. Бути у розквіті фізичних і духовних сил. Хлопці їли, дивились на Стеньку, а вона вже цвіла як мак… Д’ех! до чого була струнка та красива молодиця, а очі їй, як у кози дикої, тільки хитренькі трошки (М. Хвильовий). цві́том цвісти́. Багато із названих словосполучень .. усталилися в загальнонародній мові як стійкі, фразеологічні словосполучення типу: цвітом цвісти (Пит. мовн. культури).

чу́тно (чуть), як (коли́) (і) му́ха лети́ть (літа́є, проліта́є) / пролети́ть. Стає дуже тихо. Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих, чутно було, як муха літала (Панас Мирний). му́ха пролети́ть — чу́тно. Григорій Павлович говорить. А всі слухають… Муха пролетить — чутно (Ю. Яновський); // Уживається для підкреслення надзвичайної тиші; дуже. У хаті стало так тихо, що чуть, коли муха пролетить (Панас Мирний).

чуть (ледь, чим, як, рідше ско́ро і т. ін.) світ. Дуже рано, на світанку. — На другий день чуть світ пішов я до опікуна, сказав, що хочу викупитися на волю (О. Кониський); Ну, хлопці! Сонечко заходить, розходьтесь вечеряти, а завтра чим світ з косами косити мені (Г. Квітка-Основ’яненко); А завтра ж як світ на степ іти. Та треба ж рано-раненько .. встати (А. Головко); На другий день, скоро світ зібралися звірі до походу (І. Франко).

ще й як. Звичайно, безсумнівно. Директор .. обернувся до Кульбаки: — Знаєш такого? — Ще й як! (О. Гончар); — А ти, Левку, любиш в’юни? — Ще й як, пане,— трохи повеселішав парубочий голос.— Тоді й тобі сипнемо трохи (М. Стельмах).

що (як) горо́хом об сті́нку (о стіну́) кида́ти, перев. зі сл. говори́ти, каза́ти і под. Дарма, безрезультатно. — Я не раз говорила Михайлові, але до нього говорити, — однаково, що горохом об стіну кидати (Ірина Вільде). горо́хом о стіну́ кида́ти. — Ет, з тобою говорити, то однако горохом о стіну кидати,— буркнув Мошко (І. Франко).

що (як) назива́ється. Дійсно, по-справжньому. Етажерка, здавалося, от-от має тріснути від книг, вона була, що називається, набита ними (О. Сизоненко); // Як потрібно, як належить. Марина .. дала мені виговоритись, а потім спокійно і логічно, як називається, виклала свої думки переді мною (Ірина Вільде).

що (як) (там) не кажи́ (не говори́). Уживається для вираження запевнення, переконання когось у чому-небудь; безперечно, звичайно. — Що не кажи — дівка! — напіврозтуляються товсті уста парубка (М. Стельмах); Ми щасливі, що там не кажи (П. Дорошко); — Як не кажи, а він — Антонович — теж чесно протоптав свою тисячу кілометрів, щоби визволити оцю Грінаву... (О. Гончар); — А Пашина мати, як там не кажи, а сестрою рідною йому доводилася (Г. Хоткевич).

язи́к як бри́тва у кого. Хто-небудь вміє висловлюватися дошкульно, влучно, дотепно. — В тебе слово як свердел, язик як бритва (І. Нечуй-Левицький); — Не сплю ніч, сам з собою вголос розмовляю, а Серафима моя, нащо вже в неї язик як бритва, мовчить — ні слова (Л. Первомайський); (Кость:) Серце моє полонила одна дівчина. Очі в неї голубі-голубі, як небо весняне, голос ніжний-ніжний, як струмочок, а язик — як бритва (М. Зарудний).

язи́к як ло́патень (лопа́та, помело́, млин) у кого. Хто-небудь дуже балакучий, любить говорити багато зайвого, непотрібного. Я їй наказував, щоб нікому анітелень, одначе вона таки розказала про все своїй сестрі Хотині, а в тієї язик як лопатень,— так усі й довідалися (Б. Грінченко); — А вже ж язик у тебе, парубче, ну, чисто як помело! — буркнув Охрім (Григорій Тютюнник); (Вітровий (до Батури):) У нього язик як млин, нікому слова не дасть сказати… (О. Корнійчук).

язи́к (як (мов, ні́би і т. ін.)) прирі́с (приста́в, присо́х) до піднебі́ння (у ро́ті) у кого, чий і без додатка. Хто-небудь замовк, втратив здатність говорити через хвилювання, тривогу, переляк тощо. Не сподіваючись цієї зустрічі, я відхилив двері в коридор, а навпроти вона. Сполохано глянула в очі, опустила довгі вії. У мене язик мов приріс до піднебення (Ю. Збанацький); “Його благородіє” не забалакало, воно, правда, поривалось сказати щось, та язик пристав у роті, не повертався (Панас Мирний); — Чуєте, який я красномовний… А примусьте мене зараз заговорити, хоч словечко витиснути, коли язик присох до піднебіння (В. Речмедін). язики́ поприсиха́ли в ро́ті (про багатьох). Нам сиділося, як собаці на човні, а язики наші в роті поприсихали (Ю. Яновський).

(як) врі́зати по́ли (полу́) від кого—чого. Зовсім перестати бувати десь, уникати когось. Після того, як поли врізав (Грицько) від Чіпчиної хати, казав і Христі, щоб не ходила (Панас Мирний).

як (дурно́му) з гори́ бі́гти / побі́гти (збі́гти). Дуже просто, легко, без зусиль і т. ін. Тобі туди йти, як з гори бігти (Укр.. присл..); — Була весела,— одкаже (Катря), — бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти… (Марко Вовчок); (Віктор (регоче):) Ти, батьку, просто скарб. Я колись фейлетон про тебе напишу, їй-богу напишу. (Заболотний:) А чого ж, тобі це — як дурному з гори побігти (О. Левада).

як за рі́дного ба́тька (та́та), зі сл. пра́вити, гну́ти і т. ін. Занадто дорого, дуже багато. Тільки кажи, що тобі дати за “прошеніє”? Та не заправ, як за рідного батька! (М. Коцюбинський); — Сказала (Докія) із співчуттям, зручніше спираючись рукою на тин.— І таку ціну гнуть (за худобу), як за рідного батька (М. Стельмах). як за ба́тька. В повоєнні літа .. за голку правили на ярмарках, як за батька (М. Зарудний).

як  (мов, на́че і т. ін.) обу́хом би́ти / уда́рити по голові́ кого. Вражати, приголомшувати чимсь неприємним, несподіваним. — Мені, Свириде Яковлевичу, вже можна йти? — як обухом б’є його вчитель по голові (М. Стельмах); Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) з відра́ (з цебра́), зі сл. іти́, ли́ти і под. 1. Дуже сильно, потоками (про дощ). Став і дощик накрапати, Поливає як з відра (П. Грабовський); Лило як з відра безперервним потоком (Ю. Збанацький); Він дивиться на оградку, на кущі, на листя, все заливає, .. дощ цебенить як з відра... (Т. Масенко). 2. Дуже сильний, заливний (про дощ). Дощ як з відра линув на землю — і зразу покрив її калюжами (Панас Мирний); Чи, може, там гриміли громи і дощ пролився як з відра... (Д. Павличко).

як на (свого́ (рі́дного)) ба́тька, зі сл. крича́ти. Не стримуючи себе; дуже сильно. Кричать, як на батька (Укр.. присл..).

як (рідше мов, на́че і т. ін.) (свого́) о́ка, зі сл. берегти́, догляда́ти і под. Дуже старанно, дбайливо і т. ін. — Буду,— каже (Василь),— тебе, моя зозуленько, як ока берегти (Г. Квітка-Основ’яненко); Вмер горобчик милої моєї. Вмер горобчик, що вона любила І як свого ока доглядала (М. Зеров); — Дайте (воза), дядьку, на степ з’їздить, Не бійтеся обиди, Бо як ока берегтиму, В сохрані доставлю (І. Манжура); — А вже що за вірний лісник був з нього, так і не сказати; лісу доглядав, наче свого ока (О. Кониський).

як (рідше мов, ні́би і т. ін.) о́ка в ло́бі (в голові́), зі сл. берегти́, гляді́ти, пильнува́ти і под. Дуже старанно, пильно і т. ін. Бережи, як ока в лобі (Укр.. присл..); Перше чумаки кременя дуже гляділи, як ока в лобі, бо без вогню не можна прожити (Нар. опов.); — Повдавались (дочки) в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежину, як ока в лобі (І. Нечуй-Левицький); Які старі зв’язки були, то тих я бережу, як ока в голові (В. Стефаник); — Перемога залежить від проходів крізь Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові (Юліан Опільський). більш, ніж о́ка в ло́бі. Матір (парубок) поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Марко Вовчок). як о́ка. — Хазяйського добра гляжу як ока (Г. Квітка-Основ’яненко).

як (рідше ті́льки) о́ком моргну́ти (мигну́ти, клі́пнути і т. ін.). Дуже швидко, миттєво. Огненна стріла прорізала усе небо і, як оком моргнути, вдарила у те саме дерево, під которим попереду стояв Денис (Г. Квітка-Основ’яненко); Отаман Голий раптом вихопив свої обидва кольти, як моргнути оком, висадив у короб генеральського авта (автомобіля) всі свої двадцять куль… (Я. Качура); Як сполохнута перепілка, вона (дівчина) відскочила від його (Чіпки) і, тільки оком моргнути, майнула подовж жита (Панас Мирний); І Наумиха, як оком мигнути, вхопила граматику та вкинула її в піч (М. Коцюбинський); Як оком кліпнути, вихопив (Грицько) лук і вмить зіскочив на землю (Юліан Опільський).

як (рідше якби́) на ме́не. На думку, розсуд і т. ін. того, хто говорить. (Аквіла:) Ет, хоч куди подайся — вмерти треба, як не тепер, то згодом. (Ремісник:) Як на мене, то вже краще згодом (Леся Українка); — Як на мене, я оці хутори одним махом із лиця землі стер би!.. Саме по таких хуторах оті вовкулаки розводяться (А. Головко); — Якби на мене, я б його (весілля) справляв тільки один день — в неділю (І. Нечуй-Левицький). на ме́не. — А на мене,— говорю,— то я б із малою дитиною розмовляла (Марко Вовчок).

як а́гнець (а́кі а́гнец), зі сл. ти́хий, покі́рний і т. ін., книжн. Дуже (тихий, покірний і т. ін.). Пан дяк встав і земно вклонився, .. уцілував руку господині.. Розумиха увірвала його зненацька: — Так ви залучили до себе пана Сковороду? — Так, дидаскал мудрий, акі змій, та тихий, акі агнец (М. Лазорський).

як Ада́м і Є́ва в раю́ зі сл. неви́нний. Морально чистий; нехитрий, наївний. Мене часто підвозили селяни, а часом і ночувати лишали в себе. Я їм щедро й гаряче віддячував за те прокламаціями та брошурами. Селяни в ті часи були ще невинні, як Адам і Єва в Раю, і брали мої подарунки охоче (В. Винниченко).

як байба́к у норі́, зі сл. жи́ти. Одиноко. — Істинно так… живи та їж, поки роток свіж. От, приміром, я: живу сам, як байбак у норі, тільки й того, що до церкви та додому (М. Лазорський).

як баті́г на мотови́ло, зі сл. схо́жий, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (схожий). Тепер уже всі (хлопці) глянули на Миколу, вишкірили зуби, сміються. Справді ж бо — схожий Микола на вихователя, як батіг на мотовило (Ю. Збанацький).

як батого́м сікну́ти (сікону́ти). Сказати різко щось неприємне. Управитель уже з докором звертається до Якубенка.— Лесю, хоч худобу пожалій.— А ви наших дітей, коли вони з голоду пухли, хоч раз пожаліли? — Як батогом сікнув (словами) Лесь (М. Стельмах).

як бджо́ли у ву́лику, зі сл. гуді́ти, густи́. Одночасно дуже голосно розмовляти, створюючи загальний гомін. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (І. Нечуй-Левицький); Пані Розумиха ставила пляшки та печеню. Гості гули, як бджоли у вулику (М. Лазорський).

як (би) батого́м ля́снув (лу́снув), перев. з дієсл. Дуже швидко. Три роки, як батогом ляснув, пішли на школу (Г. Хоткевич); Отак літа спливли… Прожив, як батогом ляснув (М. Зарудний); — Минули роки, як би батогом луснув! — погоджується Михайло (І. Чендей).

як били́на в по́лі, нар.-поет., зі сл. оди́н, сам. Зовсім одинокий, без рідних; самотній. Хазяйка наша була удовиця .. Розказує та й розказує, та все про своє лихо, що весь рід її звівся, що сама вона в світі зосталась, як билина в полі (Марко Вовчок); — За наших часів не можна жити поодиноко, як билина в полі (З. Тулуб). як били́нонька в по́лі. Ой, одна я, одна, Як билинонька в полі (Укр.. пісні).

як біль, зі сл. бі́лий. Дуже, надзвичайно. Як біль біла спочивала (Ілашка) по чорних муках (Марко Черемшина); Вона (Ксеня) була з тих, що звуть “зачуханими”, себто покинутими без ніякого догляду… На їй (ній) була обідрана поганенька спідничка та чорна сорочка, а схудле чепурне обличчя було як біль біле (Б. Грінченко).

як бобе́р у са́лі. Дуже добре, заможно, безтурботно. Живе як бобер у салі (Укр.. присл..).

як боги́, зі словоспол. почува́ти себе́. Упевнено, добре. На війні льотчикові доведеться пересідати з однієї машини на іншу. Ось тоді такі, як ти, колишні авіатехніки, почуватимуть себе як боги! (А. Хорунжий).

як Бо́гу (Бо́гові) моли́тися / помоли́тися. Приємно, радісно, легко і т. ін. (щось робити). Та це їй як Богові молитися (З журналу).

як (Бо́жа) бджола́, зі сл. труди́тись, працюва́ти і под. Дуже напружено, посилено. — Пийте,велелепая кумо! — всміхнувся піп пані Килині,— бо ви сьогодні заслужили, істинно так, як Божа бджола, потрудились (М. Лазорський).

як божеві́льний, зі сл. бі́гти, крича́ти і т. ін. Дуже сильно, нестримно, швидко і т. ін. Раптом в цю тишу ввірвалось щось дике і щось безглузде. Як божевільний промчався козак, пригнувшись до шиї коня, і, здавалось, хрипів з ним разом (М. Коцюбинський).

як (Бо́жий) день, зі сл. я́сно, зрозумі́ло і под. Цілком, абсолютно. Що вдарити треба неодмінно першими — це Боженкові .. було ясно як день (Ю. Смолич).

як боля́чки на лоб, зі сл. тре́ба, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (треба). Треба, як болячки на лоб (Укр.. присл..).

як брат з сестро́ю, зі сл. жи́ти, звікува́ти і под. Дуже дружно, у злагоді. Як брат із сестрою жили собі (П. Козланюк); — Поцілуй мене, Лисичко-сестричко, в самі уста,— просив їжак.— Адже ж ми вік звікували, як брат з сестрою (І. Франко).

як брехня́ по селу́, перев. зі сл. іти́, жарт. Легко, швидко і т. ін. Я дописував дев’яносто шосту гумореску про алкоголіків. Робота йшла, як брехня по селу (А. Крижанівський).

як буга́й у боло́ті, зі сл. густи́. Дуже голосно, сильно. Гуде, як бугай у болоті (Укр.. присл..).

як в апте́ці, жарт. 1. Дуже точно. Давид Мотузка поклав два мішки на ваги і дивиться. Ні,— фунт у фунт, “як в аптеці”. (А. Головко); Рівно двісті п’ятдесят грамів. Точно, як в аптеці (М. Стельмах). 2. Дуже правильний, точний. Сидір Павлович перевірив терези — вони були як в аптеці (Є. Гребінка); // Дуже велика (про точність). Нам робити своє. І закінчити треба нам з вами це своє через десять-дванадцять днів, не пізніше.— Точність як в аптеці.— Обставини вимагають (Л. Дмитерко).

як варе́ник у ма́слі (у смета́ні). Дуже добре, безтурботно або заможно. — Плаває як вареник у маслі (М. Номис); Крав (конвоїр), безумовно, мав кілька штабквартир .. у кожному селі в молодих одиноких удів і жив собі як вареник у маслі (Ю. Збанацький); — Авжеж! Вашій Лукині буде за ним як вареникові у сметані (І. Нечуй-Левицький).

як ви́капаний, зі сл. схо́жий. Зовсім, надзвичайно, дуже. Всі сходилися на тому, що маленький Гайворон як викапаний схожий на свого батька (В. Собко).

як ви́кручена ганчі́рка. Дуже стомлений, знесилений. Ледве тримаючись на ногах, як викручена ганчірка, Саїд Алі сідав у машину будівельного відділу (Іван Ле).

як ви́росте гарбу́з на вербі́, зі сл. бу́де, ста́не, ірон. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не (буде, стане). А я ж думав — серце буде навіки твоє, Одказала дівчинонька: “Ось годі тобі! Тоді буде, як виросте гарбуз на вербі” (Л. Глібов).

як ви́росте трава́ на помо́сті. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного речення; ніколи. — Кирило, може, хутко й вернеться.— Як виросте трава на помості,— шепче сама собі сестра Кирилова (П. Куліш).

як (відко́ли) світ сві́том. Споконвіку, здавна. — Цехи — то для міст, для ремісників, а у нас по селах, як світ світом, цехів ніяких не бувало та й не буде (І. Франко); —Відколи світ світом, .. ніхто не чув, щоб рубали та палили виноград (М. Коцюбинський). як світ-сві́том. Ніколи. У четвер раненько виїхали. Хату замкнули, все замкнули і залишили зовсім без догляду. Злодіїв тут, як світ-світом, ніхто не чув, а тому нема чого боятись (У. Самчук). від сві́ту. — Від світу не було такого і не буде! (З усн. мови).

як ві́дьми вкра́ли. Зовсім зник. Хочеться йому (Чіпці) забутися, заснути; перевернувся він з боку на бік... Сон — як відьми вкрали!.. (Панас Мирний).

як віл. 1. зі сл. здоро́вий. Уживається для підсилення ознаки; дуже. — А коли ж то його (пана) вхопить, коли він здоровий як віл,— знов обізвався Кавун і похилив на стіл свою русяву голову (І. Нечуй-Левицький); — Ви брешете, негіднику. Припадку у вас не було. Ви здорові як віл (О. Довженко). 2. зі сл. працюва́ти, роби́ти і под. Дуже важко і надмірно. А робив (Грицько) як той віл цілий день: спав на голій землі або колоддях (Панас Мирний); — Робив як віл. Трудився без спочинку. Все занепало, не моя вина (Л. Костенко).

як віл до бра́ги, зі сл. допа́стися, добра́тися і под., зневажл. Без почуття міри; жадібно. Гребу горіхи,.. допався до добра як віл до браги (Є. Гуцало).

як віл на рога́тину, зі сл. йти, лі́зти і под., зневажл. Настирливо, вперто, нехтуючи небезпекою. Преться як віл на рогатину (Укр.. присл..).

як віл обу́ха. Покірно, приречено, безнадійно. Геть всі люди подуріли. То було стилем. І так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечі і чекати, як віл обуха, грому з ясного неба на свою голову (І. Багряний); — Що робити? Тікати? Не втечеш. Проситися? Упасти на коліна? Хто на це зважить? Ждати неминучого, як віл обуха? Але ж це каторга або й смерть? (В. Малик). як віл пе́ред обу́хом. (Леон:) Та чого це ти насупився як віл перед обухом? (Марк:) І то правда? Не варт! (Я. Мамонтов).

як ві́льна пта́шка, зі сл. жи́ти. Незалежно, самостійно, безтурботно. Не маючи дітей, вона згодом .. продала землю, поклала гроші в банк і жила собі як вільна пташка (І. Нечуй-Левицький).

як віск, зі сл. жо́втий. Дуже, надзвичайно. — Як ти змарніла, Гаїночко! — промовив Зінько..— Сам гарний: жовтий як віск, а худий, як скіпка, ще й очі позатягало (Б. Грінченко); В почекальні брудній у кутку під залізною печею (піччю) сидить молодиця, жовта як віск (В. Стефаник).

як вла́сні (свої́) ву́ха, зі сл. поба́чити, ба́чити і под., ірон. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (побачити, бачити). Смикнуло ж тебе за язик... Дядько, було, вже зовсім відписав нам свою левадку, а після цього побачиш ти її, як власні вуха (П. Панч).

як вла́сну (свою́) доло́ню, зі сл. зна́ти. Дуже добре. Ліс свій він (Марусяк) знав, як власну долоню (Г. Хоткевич).

як вогне́м, зі сл. пекти́. Дуже сильно. — Чогось мені коло серця пече як огнем,— каже Ганна,— і встояти не можу. Ледве до ниви доплелася (Марко Вовчок); Старий Пруденко й не дивився на Докійку: чуже щастя жалило його, як кропивою, пекло, як вогнем (М. Лазорський).

як вогню́, зі сл. боя́тися. Дуже, сильно. Кавун чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха.. І я боюсь його ласкавого слова як огню (І. Нечуй-Левицький); — Петербург боїться наших депутатів як вогню, бо ті депутати тільки й просять закріпити за козацьким народом старожитні права та вольності (М. Лазорський); Вона боїться Манжоса як вогню (Є. Гуцало).

як вола́ми, зі сл. ї́хати. Дуже повільно. Їхав батько далі як волами, та все оглядався на село, щоб закарбувалось воно надовго в його старечій пам’яті (З журналу).

як во́ша за кожу́х (за кожу́ха), зі сл. трима́тися, держа́тися і под. Дуже міцно. — Федю, рости правдивим, чуйним до людей. Паразитів різних по голові бий, а за добрих людей держися як воша за кожух (В. Москалець).

як гвіздко́м (цвя́хом) приби́ти, зі сл. сказа́ти, дода́ти і т. ін. Чітко, категорично, твердо, переконливо і т. ін. Сказав, як гвіздком прибив (Укр.. присл..); — Ні! нема добра... немає — додасть (Мирон), як гвіздком приб’є, та й замовкне (Панас Мирний).

як гно́ю. Дуже багато. — В цьому році вродило їх (груш і слив) як гною, не було де дівати (Є. Гуцало); — В тебе Людка торгашка. У них грошей як гною (В. Яворівський); — Так, кажуть, гриб’я того, як гною (М. Олійник).

як годи́ться. Як повинно бути, як належить, як слід. От кум прийшов, посіли, як годиться (Л. Глібов); Данило Мармура .. намірявся було жартувати, як годиться в сватах (С. Чорнобривець).

як го́лому в те́рну, зі сл. до́бре, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (добре). Добре, як голому в терну (Укр.. присл..).

як го́лому на ву́лицю, зі сл. хо́четься, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (хочеться). Хочеться, як голому на вулицю (Укр.. присл..).

як го́луб (голу́бка), зі сл. си́вий, си́ва. Зовсім, повністю. Гриць уже сивий, як голуб, був, а все ходив у Крим (Марко Вовчок); Довгий час пан бунчуковий жив удівцем і нарешті взяв шлюб удруге. Сивий, як голуб, він упадав біля жінки (М. Лазорський); Перед очима ненька. Некваплива, сумовита, вся сива, як голубка (Ю. Збанацький).

як горба́тий до стіни́, зі сл. пристава́ти, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (пристав). Пристав, як горбатий до стіни (Укр.. присл..).

як день, так ніч. Безперервно; весь час. Ось забудусь ненароком (Все я сам, як день, так ніч) І дивлюсь надійним оком На розвалену вже піч (П. Грабовський); Гнали кіньми як день, так ніч (Г. Хоткевич).

як дзвін. Дуже міцний, надійний. Вже один корівник стоїть такий! Як дзвін! Ми коли вимурували його, то спершу випробували на міць (О. Гончар).

як дим. 1. зі сл. п’я́ний. Дуже сильно, до безпам’ятства. Ех, той Саврадим, п’яний як дим (Укр.. присл..). 2. зі сл. зни́кнути, розві́ятися, ще́знути і т. ін. Безслідно, невідомо куди. Хлопці за палієм погнались. Та де! Не спіймали, не наздогнали. Розвіявся, щез як дим (С. Журахович).

як діра́ (діал. дзюра́) в (на) мо́сті, зі сл. тре́ба, потрі́бен і под. Уживається для повного заперечення зазначеного слова; зовсім не (потрібен). Ти так тут (на весіллі) треба, як діра в мості (З усн. мови); То так потрібне, як дзюра в мості (Укр.. присл..).

як доло́ня, зі сл. го́лий. Зовсім, абсолютно без нічого. Степ, битий осінніми вітрами, лежав голий як долоня (З усн. мови).

як до царя́ на імени́ни, зі сл. іти́, бі́гти і под. Дуже, поспішаючи. — Куди це він летить, як до царя на іменини? (Сл. Ужченків).

як (дра́ний (діря́вий)) чо́біт, зі сл. дурни́й. Дуже, надзвичайно. — Ото я дурний як чобіт,— воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (І. Франко); — Дурний ти, Вікторе, як драний чобіт,— відповів на те Твердохліб і, сплюнувши, пішов геть (І. Цюпа); (Терешко:) Ой, Грибок, дурний ти як дірявий чобіт.. Час уже своєю головою думати (М. Зарудний).

як ду́рень (дурни́й) з ду́ба (з пе́чі), перев. зі сл. ля́пнути, бо́вкнути і т. ін. зневажл. Недоречно. (Юрко:) Оце вже ти ляпнув як дурень з дуба! (М. Кропивницький); Яків мій зрадів та як дурень з печі— в ноги їй геп! Дякує, бач, що його ж салом та по його шкурі! (Марко Вовчок); (Ліна:) Я так і думала, що ви бовкнете щось як дурний з печі (Я. Мамонтов).

як дух крізь па́льці пройти́. Бути непомітним, невловимим для когось. Перш усього, він (Хома Прядка) був невловимий. Десять літ його ловила поліція — не могла піймати. Військо кликали, засідки робили,— як дух крізь пальці пройде, і нема (В. Винниченко).

як душа́ до душі́, зі сл. говори́ти, сказа́ти і т. ін. Щиро, відверто, правдиво. Дівчино-серденько! Скажи нам усю щиру правду, як душа до душі́ (Марко Вовчок).

як є. Зовсім, абсолютно, повністю. — Мабуть, гречку як є витовкла? (А. Головко).

як жа́ба на ку́пині́. 1. зі сл. розсі́стися, розпросто́ритися і под. Дуже зручно, вільно, займаючи багато місця; не стримуючись, без обмеження. — Ото ще розпросторився наш полковник — як жаба на купині! — сам до себе каже з серцем подорожній (М. Пригара). 2. зі сл. наду́тися, напри́ндитися і под. Дуже, надто (про пихату, набундючену людину). Надувся, як жаба на купині (Укр.. присл..).

як за ні́гтями, зі сл. землі́. Дуже мало, незначна кількість. Будувати було ні на чому — в селі про Дудашів казали: стільки землі мають, як за нігтями (В. Поліщук).

як за́раз, зі сл. пам’ята́ти, ба́чити і под. Дуже добре, чітко, виразно. Сиджу в медсанчастині. Як зараз пам’ятаю: блок як на долоні. Поруч, просто перед нами (Ю. Щербак).

як за свої́м о́ком, зі сл. догляда́ти, диви́тися і под. Дуже старанно, дбайливо, постійно і т. ін. Дуже хотіла мачуха згубити з світу невістку, але ніяк це не вдавалось їй, бо царський син дуже кохав жінку і доглядав за нею, як за своїм оком (Укр.. казки).

як за сме́ртю, зі сл. збира́тися. Дуже довго. — Догралися,— пробурмотів Йонька і став збиратися в дорогу. Але збирався він, як за смертю: довго шукав рукавиці, батіг (Григорій Тютюнник).

(як) з го́лочки. 1. Новий, щойно і добротно пошитий, зроблений тощо. На йому сорочка — як сніг; каптанок — як з голочки (Панас Мирний); Скидається на те, що їдемо в новому вагоні. Все як з голочки (З газети). як з го́лки. На дверях з’явився черговий офіцер в англійському, як з голки, френчі (О. Гончар); // Дуже, зовсім. З валізи Оксана дістала нові, як з голки, п’ять карбованців (С. Чорнобривець). 2. Причепурений. — А зараз — годину на різні приготування. Приїхав кореспондент центральної газети. Щоб усі були, як з голочки (П. Інгульський). 3. Модно, елегантно. Він рум’яний, одягнений з голочки, задоволений з свого пальта на хутрі (О. Кундзич).

як з гре́чки ли́ко, жарт. Поганий, нікчемний, нікудишній і т. ін. (перев. про кого-небудь). — Що ж робити?— звернувся Дорощук до виконроба. — Орієнтуйтесь, ви бригадир,— кинув той.. “..З мене такий бригадир, як з гречки лико” (М. Ю. Тарновський).

як зіни́цю о́ка, зі сл. берегти́, хова́ти і под. Дуже пильно. Ще більше будемо .. берегти як зіницю ока, берегти й вивчати безцінну спадщину нашу прекрасну (П. Тичина); Сам не знаю, як те сталося, а загадав я собі: “Якщо не загублю сопілку, то живий буду!” І беріг її як зіницю ока (І. Цюпа); Люба мамочко! ..Розписка у мене єсть — ховаю, “як зіницю ока” (Леся Українка).

як зіро́к на не́бі. Дуже багато, велика кількість. — В мене буде дівчат, як зірок на небі; в мене буде хлопців, як макового цвіту на городі (І. Нечуй-Левицький).

як з кіло́чка. Несподівано, раптово, швидко. — Авжеж,— як з кілочка випалила Оксана (В. Логвиненко); Ще в під’їзді чекає на нас .. бабця і відразу як з кілочка: .. — Це я вас викликала (швидку допомогу). До сусіда... (М. Білкун).

як з лу́ка, зі сл. леті́ти, іти́ і т. ін. Дуже швидко, легко. (Ярош:) Чудово, Любо! Чудово! (Шумейко:) Дивись, Андрію Васильовичу. Як з лука пішла (машина) (І. Микитенко); Рудик шльогав (шмагав) коні лозиною і гукав: — Лети мені, кров чортова, як з лука! (Григорій Косинка).

як з ма́слом, перев. зі сл. іти́, піти́ і т. ін. Легко, успішно, чітко, без перешкод і т. ін.; дуже добре. Богу дякувати, все нам як з маслом іде! За півгодини і зложили (січкарню) (І. Франко).

(як) з молото́чка, жарт. Новий або оновлений, чистий, гарний і т. ін. (перев. про взуття). Черевички як з молоточка (З усн. мови).

як з о́ка ви́пав, зі сл. схо́жий. Зовсім, повністю, надзвичайно. — Ось не балакайте,— переконувала тітка,— на матір воно схоже, як з ока випало (О. Донченко).

як з соба́чого (теля́чого) хвоста́ си́то, зневажл. Зовсім поганий, ніякий. — Так,— грубо перебив його Філіпчук.— Ви, Пєрожек, прекрасний робітник, але оратор і організатор з вас, прошу я вас, як з телячого хвоста сито (Ірина Вільде).

як з торі́шнього сні́гу, зі сл. бу́де, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (буде). — Прийду та допоможу тобі, хоч і з мене, певно, буде користі, як з торішнього снігу (І. Нечуй-Левицький).

як із ди́шла гарма́та. Дуже поганий, нікудишній. Мене ж по тилах протримали всю війну, бо з мене вояка, як із дишла гармата (Є. Гуцало).

як іржа́ залі́зо, зі сл. ї́сти, гри́зти, точи́ти і т. ін. Дуже сильно; весь час. — Не злюбила вона нас .. Було так і їсть як іржа залізо (Марко Вовчок); — Кавун чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха: гризе мене як іржа залізо (І. Нечуй-Левицький); — Нічого — добрі люди. Коли б не стара,.. всіх як іржа залізо точить… (Панас Мирний).

як карти́на. Дуже гарний, вродливий.— Як зараз чую голос коваля Спиридона.— Он у тебе дочка як картина: не дасть в образу! Викупить перед паном (Панас Мирний).

як ка́торжний, зі сл. працюва́ти, турбува́тися і т. ін. Дуже, надмірно, надто багато. (Храпко:) Я вже старий.., а я як той каторжний день у день турбуюся та клопочуся (Панас Мирний); Нікуди я не поспішаю, ніхто мене не викликає на фабрику телефоном, я працюю, як каторжний (Ю. Яновський).

як кіт таба́ку, ірон, зі сл. люби́ти. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити). Дід знав, що смерть його за плечима, і думав своєю смертю спасти від смерті міщан. Вишневецького він ненавидів, а польську панщину любив, .. як кіт табаку (І. Нечуй-Левицький).

як (коли́) ба́ба була́ ді́вкою, перев. зі сл. тоді́. Дуже давно. Тоді то було, як баба була дівкою (Укр.. присл..).

як (коли́, до́ки, по́ки і т. ін.) рак сви́сне, ірон. 1. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного виразу; ніколи. Це тоді буде, як рак свисне (Укр.. присл..); (Денис:) Коли ж настане той час? (Палажка:) Коли рак свисне (М. Старицький); Безбородько тоді ожениться з найстаршою з Річинських, коли рак свисне (Ірина Вільде). як рак засви́ще. — Коли ж то ти збираєшся розкошувати? — Хіба що аж тоді, як рак засвище. З такою каліччю добра мені не знати (М. Понеділок). 2. Невідомо скільки, невідомо коли; дуже довго. (Варка (з дверей):) Віддав гроші? (Демко:) Не всі. (Варка:) Тепер і дожидайся.., доки рак свисне, аж тоді Конаш віддасть останні (М. Кропивницький).

як (коли́) мед, то й ло́жкою. Уживається для вираження надмірного прагнення до чогось, як вияв надмірності в чому-небудь; занадто. — Не все разом. На перший раз буде й цього. Як мед, то й ложкою,— промовив отець Харитін (І. Нечуй-Левицький); Що се виходить, “коли мед, то й ложкою”, але я не маю до кого вдатись і сподіваюсь, що ви мені вибачите мою напасність (Леся Українка).

як (коли́) покладу́ть на ла́ву. Як помре хто-небудь. (Майстер:) Що ж тепер? Лежатимеш?.. (Дудар:) Га? Я лежатиму? (Підводиться). (Голос:) Мабуть, як на лаву покладуть, аж тоді… (І. Микитенко).

як (коли́) прихо́диться / прийшло́ся до чо́го (до ді́ла), безос. За умови, що треба діяти, робити щось; при потребі, при можливості. Треба, щоб і ми любили один одного .. коли до чого приходиться, один за одного страждали і біду терпіли (Г. Квітка-Основ’яненко); Спитаєшся пня й колоди, як прийдеться до чого (М. Номис); От наші критики не такі лицарі і коли приходиться до діла, то ставлять в одну лінію і поетів і поетес (Леся Українка); — Цілий рік трубили про ту кукурудзу, а як до діла прийшлося, то всі по кущах!.. (В. Кучер).

(як (коли́, хоч)) не тепе́р, то (а) в четве́р. Неодмінно (про те, що обов’язково відбудеться, здійсниться). (Боб:) А ти чого витрішки продаєш?.. Той твій кривий тут ще ввечері не об’являвся? (Анна:) Ні. (Боб:) Не тепер, то в четвер ребра йому поламаю. Так і скажи (Я. Галан); Семен згадує, що на мандрівку в столицю потрібні гроші, а в нього поки що самі .. довги (борги), але згодом заспокоюється: байдуже! Як не тепер, то в четвер, аби діп’яти свого (М. Коцюбинський); (Зінька:) Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! .. Думаєш, що я й досі не догадуюся? Бачу вже я добре, що коли не тепер, то в четвер! (М. Кропивницький); — Хоч — як там кажуть — не тепер, а в четвер, хоч через год (рік), тільки вже не пройде тобі даром (Г. Квітка-Основ’яненко). чи тепе́р чи в четве́р. Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-добру (по-доброму)!.. А се вони би чи тепер чи в четвер таки зробили (І. Франко); — Я не знаю, чи так тебе любить Роман, але знаю: чи тепер чи в четвер він злиднями зав’яже твоє життя (М. Стельмах).

як кому́. По-різному, неоднаково. — То що тому найгірше у холодній, чи те, що їсти й пити не дають, чи те, що родичів нема..? — Та як кому, хто що найбільше любить,— сказав мій батько (Леся Українка). кому́ як. Кому як на роду написано (М. Номис); — Скільки не давай, усе мало, усе женуть, усе штурмівщина. Давай норму, давай дві, а жити коли? — Кому як,— зауважив Баглай.— Для мене це і є життя (О. Гончар).

як ли́пку, перев. зі сл. обібра́ти. Не залишивши нічого; дочиста, повністю, безсовісно т. ін. — Злигались удвох (пан і прикажчик), доки воля вийде, обібрати нас, як липку (Панас Мирний); Багато хто глибоко переконаний, що.. їх оббирають, як липку, рідні конторські крючкотвори, вступаючи у кричущу невідповідність із кримінальним кодексом (З журналу).

як ли́сому гре́бінь, зі сл. тре́ба, потрі́бно, жарт., ірон. Уживається для вираження категоричного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не треба, не потрібно. Треба, як лисому гребінь (Укр.. присл..). як ли́сому гре́бінь, сліпо́му дзе́ркало. То йому так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало (М. Номис).

як ли́сту на де́реві кого, чого. Велика, незліченна кількість кого-, чого-небудь; дуже багато. — То вже й нема гайдамаків у вас там? — Чому нема? Ого!.. Нас як листу на дереві (Г. Хоткевич).

як (лихі́й (пече́ній, тій і т. ін.)) боля́чці, зі сл. годи́ти. Дуже запопадливо, надзвичайно. Вони годили Грицаєві, як болячці, й мусили кидати роботу та панькатися з дідом (І. Нечуй-Левицький); (Домаха:) Ти догоджав Прісьці? (Карпо:) Годив, як лихій болячці (М. Кропивницький); Старі дуже любили свою дитину, годили їй, як болячці печеній, та й розбалували (О. Стороженко); За що ти мене так зіпсував? Чи це твоя подяка за моє добре серце? Я ж тобі завсіди годив, як тій болячці (Л. Мартович).

як ли́чить. Відповідно до звичаю, певного становища і т. ін.; достойно, добре. Від ранку й до ранку — стук, грюк.. Треба як личить стрінути дорогих гостей! (Панас Мирний).

як лопа́тою кла́сти. Пояснювати, розповідати і т. ін. щось повільно, не поспішаючи. Йому треба так, як лопатою класти (не хутко розбирає діло) (М. Номис).

як лунь, зі сл. си́вий, бі́лий і т. ін. Уживається для підсилення супровідних слів; дуже, зовсім. — Та буде вам! — Годі! — гукав чоловік з чорними усами, а з сивою, як лунь, головою.— Знайшли коли реготатися! (Панас Мирний); Марія Бучачка, сива, як лунь, вижовкла з лиця (Г. Колісник); Дзвонить старий попик, білий, як лунь (О. Довженко); Вкине слово (Денис) та таке, що й десять стариків, сідих (сивих), як лунь, .. так не видумають (Г. Квітка-Основ’яненко).

як мазни́ця (мазни́чка). 1. несхв. Хтось брудний, неохайний; що-небудь брудне. Спідниця на ній (жінці) як мазниця і дитина коло неї; простягнуті руки тремтять (З газети). 2. зі сл. чепурне́ньки́й, чи́стий і т. ін., ірон. Уживається для вираження заперечення зазначених слів; зовсім не (чепурненький, чистий і т. ін.). Чепурненький, як мазничка (Укр.. присл..); — Чого ж ти такий веселий? Та й чепурненький сьогодні, як мазничка (О. Ільченко).

як ма́ків цвіт. 1. Гарний, вродливий. — Панна сотникова, щоправда, змінилась, але змінилась на краще: панна зараз як маків цвіт (М. Лазорський); — Немов уві сні, минуло весілля. Як маків цвіт сиділа у вінку Геня, а поруч дружки і світилки (В. Большак). 2. Прекрасний. Сей світ як маків цвіт; як-то на тім буде! — каже було стара, похитуючи головою (Марко Вовчок ). 3. Дуже, надто. Жарт був звичайний, гуцульський, але від нього чомусь зашарілася Маруся як маків цвіт (Г. Хоткевич).

як ма́кове зе́рно́ (зе́рня). Зовсім малий. Одна маленька вигода, друга — теж невеличка, з пучку, третя — як макове зерно (Є. Гуцало). з ма́кове зе́рно́.— Бачу, орач з тебе вийшов у світовому масштабі. А моя садиба — з макове зерно. Тобі тут і розійтися ніде (М. Рудь).

як макогі́н на но́чви, перев. зі сл. схо́жий, ірон. Уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (схожий). Авжеж, схожий, як макогін на ночви, як свиня на коня (З журналу).

як ма́ку кого, чого, жарт. Дуже багато. Він мав дітей як маку і ані клаптика поля (М. Коцюбинський); Здоровенькі були, люди! Та тут вас як маку (Олександр Олесь); На вулиці дітвори — як маку… (Остап Вишня); Родимих цяточок на ній було як маку (З газети).

як мак цвіте́ (процвіта́є, розцвіта́є і т. ін.). Гарний, вродливий, здоровий (про людину, людей). Такий зробивсь несміливий, мовчазний, аж жаль бере: чолов’яга, як мур, як мак цвіте, ще краще, ніж парубком був, а якийсь приголомшений (Дніпрова Чайка); На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата — Як мак процвітає (Т. Шевченко).

як малі́й дити́ні, зі сл. годи́ти, догоджа́ти і под. Дуже, надто, надмірно. Тільки братова багацько гордувала. Вже ж я й годила як малій дитині, та ні, не вгодила! (Марко Вовчок); Де б він (наймит) так іншим разом стерпів панотцеві?! А тепер мусив. Годив як малій дитині (Л. Мартович).

як мед пи́ти, зі сл. жи́ти. Дуже добре, в достатках, заможно. Землю оре (Іван), добро складає. Мотря порядкує з свекрухою в хаті. Живуть, як мед п’ють (Панас Мирний).

як миле́нький, з дієсл., жарт. Обов’язково, неодмінно, без сумніву і т. ін. Коли б оце Мірошниченкові самому довелось поносити дитя, не задавав би їй дурного питання, а різав би норму (землі), як миленький, ще й на гак не поскупився б (М. Стельмах); — Оце сядемо з тобою, дещо доробимо — і піде вона (робота) як миленька… (З журналу).

як мі́сяць у не́бі, зі сл. оди́н. Уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім один, самітний. — Ми — це я, один, як місяць у небі (М. Стельмах).

як млин ме́ле, зі сл. говори́ти, тарато́рити і под., зневажл. Не думаючи, не розбираючись, швидко, беззмістовно і т. ін. — Скоріше Тересва попливе назад, аніж якась інша партія, крім аграрної, вам (селянам) допоможе..— Говорить, як млин меле! — звідкись почув Яків. Пронісся сміх (І. Чендей).

як (мов) з (поро́жньої) бо́чки. 1. зі сл. густи́, гука́ти і т. ін. Дуже гучно, голосно, сильно. — Чи правду я кажу, чи ні? — Святу правду, пане гетьмане? Святу правду! — загули кругом запорожці, як із бочки (П. Куліш); Вже на десятому ході Груба гукнув, як з бочки: — Мат! (П. Панч); — Добридень, отче Харитоне! — гукнув з воза веселий Млинковський таким здоровим та хрипким басом, як з порожньої бочки (І. Нечуй-Левицький). як з духово́ї бо́чки. Інокеша гоготить, як з духової бочки, дихає грозою: — Прокляв тебе єси в зачатії, — реве він, і з його грудей рветься невгамовна бичача сила (Григорій Тютюнник). 2. зі сл. ли́ти. Дуже сильно, потоками (про дощ). Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь Бог чопок загубив та й нічим заткнуть (Укр.. присл..); Бурхнуло з неба мов із бочки, Що промочило до сорочки (І. Котляревський).

як (мов, мо́вби і т. ін.) хто на сто ко́ней ви́садив кого. Хто-небудь перебуває у піднесеному настрої. Учителька радісними очима дивилася Оксані вслід. Верталася потім у клас, мовби її хто на сто коней висадив!.. (Олена Пчілка).

як (мов) на арка́ні, зі сл. трима́ти, держа́ти і под. Міцно, не випускаючи зі сфери свого впливу. Мовби магнітом притягує (Настя) подружок і тримає біля себе як на аркані (М. Ю. Тарновський).

як (мов) на соба́ці, зі сл. заго́їтися, зажи́ти і т. ін., згруб. Дуже швидко. — Загоїлася твоя рука? — Як на собаці… (В. Бабляк); Я злякалася.— Не бійся, дівчино,— сказав,— заживе, як на собаці (Б. Харчук); Оце просте і грубувате.. “зажило, як на собаці” ніби рукою зняло тінь журби, що легеньким крилом війнуло було в хаті (М. Чабанівський); — Може, тебе до фельдшера повезти? — заплакала жінка… — До якого там фельдшера… Кажу: засохне, мов на собаці (М. Стельмах).

як (мов) на спо́лох. Дуже швидко. Кузь не входив, а влітав у хату, наче на сполох (Григорій Тютюнник).

як (мов, на́че і т. ін.) у во́ду впа́сти (ка́нути) / рідко па́дати. 1. Зникнути безслідно; пропасти. І вже одягаючись, спохватився Динька, що нема шапки. Обдивився Никодим усі кутки, повивертав кишені,— як у воду впала (М. Зарудний); — З того часу Явтух як в воду впав: ніхто про нього жодної звістки не переказував (А. Свидницький); — Де ж він (Микола) дівся? — Сів на коня і наче у воду впав (М. Лазорський); — Я прямо аж боюся за нашу Оленку. Поїхала і мов у воду канула. Ні листа, ні телеграми... (В. Кучер); Появлявся (отаман) цілковито несподівано серед переповненого народом ринку, починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх; грабував, палив, збирав здобич — і щезав одразу, мов у воду падав (Г. Хоткевич). як у во́ду пірну́ти (шубо́вснути). Другу добу працює без зміни, а Роман — як у воду пірнув (В. Бабляк); — А де ж він зараз, Марусю, внучок мій? — Ще ж коли сніг був, написав і як у воду шубовснув (П. Автомонов). 2. Безповоротно відійти у минуле, залишитися в минулому. Дівчата згадували комсомольські збори, стахановські зльоти... Все це як у воду кануло (Д. Бедзик). ка́нути у во́ду. Князі і королі — все кануло у воду, Неволі чорної нікому не вернуть (М. Рильський).

як (мов, на́че і т. ін.) заве́дений, з дієсл. Безперервно, невпинно, безугавно. Гармоністи розпалилися і грали й грали як заведені (А. Хорунжий); Я розкрив рота, хотів щось сказати. Куди тобі! Як засипала (Пріська), як затарабанила мов заведена (Є. Кравченко); Серце гупнуло глухо й тривожно. А потім застукотіло наче заведене (А. Дімаров).

як (мов, на́че і т. ін.) на зло (на злість). Наче навмисно; недоречно. Він побіг через двір, щоб вискочити в інший квартал, але, як на зло, в темряві об щось спіткнувся і упав (І. Цюпа); Я почав латати дірки. Та їх, наче на зло, було безліч (Ю. Яновський); Погода тут, як на злість, бридка — іде сніг і зараз розтає, вітер противний (Леся Українка).

як (мов, на́че і т. ін.) (той) реп’я́х (до кожу́ха (до штані́в, у соба́чий хвіст і т. ін.)), зі сл. пристава́ти, чіпля́тися, ли́пнути і т. ін., жарт. Настирливо, уїдливо, настійно. Гмиря аж скипів.— І чого ти до мене причепивсь як реп’ях! (А. Головко); — Друга б, здається, бачивши, що я від неї, і собі б від мене, і чудово б було; так ні, липне, як той реп’ях (М. Кропивницький); Роями цілими вони глотилися (товпилися) по селу, швендяли по полю, по хатах. До каждого (кожного) ґазди приставали, мов реп’яхи до кожуха (І. Франко); Пізніше, правда, вже не покрикував (інженер), зате чіплявся, як реп’ях до штанів (М. Ю. Тарновський); От, думай собі, причепився (Квасоля) як реп’ях дурноголовий (О. Донченко); — Не кажи так, Федю… Який він мені жених? Чіпляється, мов реп’ях, Доброго слова не слухає, а плюнути межи очі не насмію (С. Добровольський); — Ет,— втомлено махнув рукою Терентій.— Вчепився в дурне слово, наче реп’ях у собачий хвіст (М. Стельмах). мов реп’я́х кожу́ха. (Дід Семко:) Для тебе зняв би і сорочку з себе, Аби ото послухався. Так ні! Тримався місця, мов реп’ях кожуха (О. Підсуха).

як (мов, на́че і т. ін.) ви́лизаний (язико́м). Дуже чистий. Вночі .. був великий дощ. Це я побачив вранці, коли вибіг за ворота,— вся трава нахилилася в один бік, а колії були наче вилизані язиком (П. Панч).

як (мов, на́че і т. ін.) ві́тром зду́ло (змело́) кого, що, безос. Хтось або щось несподівано або безслідно зник чи зникло. Мене з печі як вітром здуло (М. Стельмах); — Усмішку з Толиного обличчя наче вітром здуло (С. Журахович); Комісар пожвавішав: його поганий настрій немов вітром здуло (Ю. Бедзик); Касирша зникла, наче її вітром змело (В. Винниченко).

як (мов, на́че і т. ін.) вли́пнути. Бути добре припасованим. Вона взяла золотий перстень, швидко наділа на пухкого пальчика, відставила руку, глянула...— Як влип,— засміявся Зуб (В. Собко); Кожний казав, що йому чоботи якраз, наче влипли, хоч добре вони пригодилися тільки старшому брату (Марко Вовчок).

як (мов, на́че і т. ін.) водо́ю вми́ло (зми́ло) кого, що. Хто-небудь швидко, раптово зник або щось безслідно пропало. Нарешті купив (Левко) чорну тернову хустку, згорнув її, всунув у кишеню, і не встигли брати отямитись від цього дива, як Левка наче водою вмило (М. Стельмах); — Всі ми запевняли, що з хворого як водою змило скаженість... (Г. Квітка-Основ’яненко). як (мов) вода́ вми́ла (зми́ла). Скільки працював (Денис), дбав, щоб збитися на добрі коні, збився, придбав і — от тобі, маєш! В одну ніч — як вода вмила!.. Після крадіжки він аж плакав з жалю (Б. Грінченко); Жупана мов вода змила: згинув кудись і пропав безвісті (П. Грабовський).

як (мов, на́че і т. ін.) в о́ко вліпи́ти. 1. Влучно, дотепно сказати чи точно визначити щось. — Навіть за могилу на цвинтарі треба було заплатити,— несміливо обізвався Дмитро.— Як в око вліпив,— задоволено відказав Тимофій (М. Стельмах); — Тоді громаді добре, як усі в достатках.— Правда! Правда! — озвалися навкруги голоси.— Наче в око вліпив! (Б. Грінченко). вліпи́ти в са́ме о́ко. Танцюра аж рот роззявив здивовано. — Здорово! — ляснув він себе по гладких боках.— Ось як він закрутив... Вліпив у саме око (З. Тулуб). 2. Точно, безпомилково передбачити, вгадати що-небудь. Вона таки у його відьма .. Хіба і мені не напророкувала Оришка сього лиха... Тоді ж, у Хведора як були... Сміялись чогось. А вона: “Не смійся, не смійся, тебе лихо жде”. Як ув око вліпила! З того часу все пішло — як згори посунулося... (Панас Мирний); Ударить грім великий, і буде буря громова!.. Засіяє весняне сонце, і засміються люди. Ніколи, ніколи не забути мені дідового пророцтва. Як в око вліпив (О. Ковінька).

як (мов, на́че і т. ін.) ври́тий, зі сл. стоя́ти, ста́ти і под. Приголомшений чим-небудь. Івоніка станув (став) як вритий... (О. Кобилянська); Він Все мовчав, і стояв наче вритий, І на Сясю поглянуть не смів (І. Франко).

як (мов, на́че і т. ін.) всі ро́зуми пої́сти. Уживається для підсилення ознаки; дуже, надто, занадто. Мудрий, як би всі розуми поїв (М. Номис); Наші — такі всі розумні, наче всі розуми поїли (Марко Вовчок).

як (мов, на́че і т. ін.) го́лка в соло́мі (в снігу́), зі сл. зни́кнути, губи́тися і т. ін. Так, що не можна знайти; безслідно. Наче голка в соломі, зник (Кирило) у натовпі людей (Н. Рибак); Внизу — косогір, забитий снігом, а далі — царство лісів, у яких людина губиться, як голка в снігу (Григорій Тютюнник).

як (мов, на́че і т. ін.) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось відчув полегшення, звільнившись від важких обов’язків, сумнівів, турбот тощо. (Химка:) Яка я після вашої розмови стала весела,— наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); В Пантелея Потаповича наче гора з пліч зійшла.., то він тільки не докумекався, скільки треба вносити добрив у пари (П. Оровецький); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (се́ред) я́сно́го ( рідко чи́стого) не́ба. 1. з дієсл. Несподівано, раптово, зненацька і т. ін. Однак новина впала, як грім з ясного неба (М. Коцюбинський); Спомин про обіцяну телицю того вечора вдарив, як грім із ясного неба (Є. Гуцало); Замфіра, наче грім з ясного неба, вразила ця звістка (М. Коцюбинський); — Ми, тату, .. летимо.— Було це як грім серед ясного неба. Проте батько й виду не показав (О. Гончар); — Мов грім серед ясного неба, шмагонули наш слух його слова (Ю. Збанацький); Фарбувальники не люблять критики! Ці слова .. прозвучали, мов грім серед чистого неба (М. Томчаній). як грім з не́ба. — Жили ми з одинокою матір’ю, і ось на саму кутю, як грім з неба,— прийшли (поліцаї) (Ю. Збанацький). гро́мом із (се́ред) я́сно́го не́ба. А якщо для Докії почуте прозвучить громом із ясного неба? (Ю. Збанацький); Розкриття тієї змови було .. громом серед ясного неба (В. Канівець). 2. Несподіваний, раптовий і т. ін. Ватрич пішов працювати в цех, де .. довелося справу мати з людьми. Дуже швидко виявилося, що з ними порозумітися бригадир не вміє. Це відкриття було, мов грім з ясного неба (З газети).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (я́сно́го) не́ба впав (уда́рив) над ким—чим і без додатка. Щось несподівано, раптово прозвучало, пролунало, трапилось і т. ін. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? (Леся Українка); — Пробачте, — наче грім з ясного неба ударив над Павловою головою: нечутно по килимі підійшла Людмила. — Я вас заставила ждати (А. Головко).

як (мов, на́че і т. ін.) грім на го́лову. Несподівано, раптово, зненацька і т. ін. Прийшов Павло вранці на заняття, а господиня і заявила, як грім на голову, що уроку не буде сьогодні (А. Головко); А влітку — вже почали до жнив збиратися — як раптом, наче грім на голову, німці (А. Головко).

як (мов, на́че і т. ін.) гро́мом приби́тий (рідше приглу́шений). Приголомшений якоюсь звісткою, дуже вражений чим-небудь; остовпілий (від якоїсь події, переляку і т. ін.). — Дякую тобі за пиво, а до роботи в понеділок не маєш чого приходити, я вже приняв (прийняв) другого. Нещасливий муляр став мов громом прибитий на ті слова (І. Франко); Отець Харитін приїхав додому, мов прибитий громом (І. Нечуй-Левицький); Пріська, що досі стояла коло печі, наче громом прибита, при тім слові Грицьковім уся затіпалася (Панас Мирний); Вийшли з палацу, неначе громом прибиті. Йшли до графа дідичами, а вийшли од його (од нього) старцями: хоч бери торбу та йди на жебри (І. Нечуй-Левицький); Вона стоїть серед хати, мов заворожена, мов громом приглушена (Ю. Збанацький); Дівчинка стояла наче приглушена громом (О. Донченко).

як (мов, на́че і т. ін.) до землі́ приби́тий. Невеселий, зажурений, мовчазний, з похиленою головою тощо. З-під насуплених брів засвітив гострий погляд, то окидав він (Чіпка) ним станового, то позирав на людей, що стояли мовчки, як до землі прибиті (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) жа́ром (кип’ятко́м, при́ском і т. ін.) обдало́ кого, безос. Хтось дуже вражений чимсь, раптом відчув збентеження, хвилювання, переляк і т. ін. Слова батькові сплили їй на думку, і наче її кип’ятком обдало… (Панас Мирний); Ваш лист нагадав мені, що сьогодні уже і той день, котрий Ви виставили у нашій умові. Як приском мене обдало (Панас Мирний); — Він не повернеться? Мене як окропом обдало (З журналу). так жа́ром і обдало́. При згадці .. усього так жаром і обдало (А. Дімаров). обдало́ хо́лодом (жа́ром і хо́лодом). Македониху обдало холодом, стисло від ущімливого болю серце (А. Шиян); Помітив своє прізвище. Мене враз обдало жаром і холодом. Побачив фатальне слово — звільнити (Ю. Збанацький). нена́че хто жа́ром обда́в. — А се що за вечірня пташка? — пита він (панич), уставивши очі на Христю. Христю неначе хто жаром обдав… (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) живце́м пекти́ся на рожні́. Хвилюватися, переживати, почувати себе дуже ніяково, тривожно від сорому, ганьби і т. ін. — Еге, хай постоїть собі з краденою довбнею,— почулося звідусіль .. Кавун слухав і наче живцем пікся на рожні. Він люто зиркав спідлоба на людей і не знав, що з ним діється (П. Козланюк).

як (мов, на́че і т. ін.) за по́ли тя́гне кого. Кому-небудь дуже хочеться зробити щось. Тягне, було, мене наче за поли надвір, на той шлях, кудою понесли її на кладовище (І. Нечуй-Левицький); Думки роздирали голову… Як там у городі? Що з Христею?..— Пріську наче за поли тягло піти довідатися (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) за се́бе ки́дати / ки́нути, зі сл. ї́сти. Жадібно, з апетитом, дуже швидко й енергійно. Ще ніколи не бачила мати Мишка таким збудженим і щасливим. Він їв так, наче кидав за себе (Ю. Збанацький).

як (мов, на́че і т. ін.) з во́ску (із гі́псу) ви́ліплений. Надзвичайно блідий (про обличчя). Вони (солдати почесної варти) байдуже поглядали на виссане му́кою, наче з воску виліплене обличчя, на міцно склеплені повіки, за якими не було уже нічого живого: тільки холод і тлін (А. Дімаров); Обличчя стало на мить як із гіпсу виліплене — неживе (А. Головко).

як (мов, на́че і т. ін.) з гарма́ти, зі сл. гукну́ти, ви́гукнути і под. Дуже голосно. Вдарить вал і гукне, мов з гармати, Скрізь по березі гук залунає (Леся Українка).

(як (мов, на́че і т. ін.)) з голо́дного кра́ю. Дуже голодний. Для мене, здається, готувався .. справжній бенкет, так наче я .. приїхав з голодного краю (М. Коцюбинський).

(як (мов, на́че і т. ін.)) з-за ро́гу (вугла́) (мішко́м) приби́тий. Дуже вражений, приголомшений чим-небудь, схожий на причинного, недоумкуватого; нерозумний. — Я — дурень, ідіот, .. пришелепкуватий, прицюцькуватий, з-за рогу мішком прибитий (З журналу); — Все ходить та сумує, мов з-за угла прибитий. Шкода сина, шкода й себе! (І. Нечуй-Левицький); На Христю — як найшло що: безпам’ятна, наче з-за угла прибита, вона вешталася поміж людьми (Панас Мирний); (Коваль:) Чого ти такий, мов із-за вугла мішком прибитий?.. Хворий, чи що?.. (М. Кропивницький); // З дивацтвами. — А я вам скажу, друзі: не спішіть кепкувати! Хай я трохи з-за рогу мішком прибитий, шукаю вітра в полі, а люди? (Д. Прилюк). на́че нама́ханий із-за ро́гу мішко́м. — Чого він такий? — Наче намаханий із-за рогу мішком (П. Панч).

як (мов, на́че і т. ін.) з кни́жки чита́ти (вичи́тувати), зі сл. розка́зувати, розповіда́ти і под. Без запинки, дуже чітко. — А казок яких він уміє розказувати .. Чи страшної, чи смішної, — як з книжки читає (Панас Мирний); О. (отець) Гервасій був чоловік з головою! Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки вичитує, аж зітхнеш, слухаючи (А. Свидницький).

як (мов, на́че і т. ін.) з-під землі́. 1. зі сл. з’яви́тися, ви́гулькнути і т. ін. Раптово, несподівано. Їдуть вони (дядьки), балакають.., коли це як з-під землі перед ними з’явився сам пан полковник (Нар.. опов.); Всі три хлопці з’явилися, як би з-під землі виринули (Л. Мартович); Попереду наче з-під землі вигулькнуло щось сіре, чим далі воно збільшувалось, росло — вітряк (З журналу). 2. зі сл. го́лос. Дуже глухий, далекий. — Еге! Та ви он як — спати?! — доноситься до вас голос Якимів, мов з-під землі (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) (з-під (з) землі́) вроди́тися. Несподівано з’явитися де-небудь. — Олексу тернівщанського ловлять! Не було, не було, і ось він є: як з-під землі вродився, щоб збаламутити увесь ярмарок (О. Гончар); Я тільки почула на роботі, що прибув у контору такий лист, а прийшла додому — гарба соломи на подвір’ї, наче вродилася (О. Гончар).

як (мов, на́че і т. ін.) із (з-під) землі́ ви́рости (уроди́тися, ви́ринути) / вироста́ти (вирина́ти). Несподівано з’явитися де-небудь. — Як із землі виросла сестра Аркадія з пісним обличчям, з побожно згорненими на животі руками (М. Коцюбинський); — Ох, лишенько! — задзвенів гурт. Ох, як цей козак злякав.— Де він взявся? — Наче з землі виріс (М. Лазорський); Недавно казала тітка відчинити одно фронтове вікно; я відчиняю, а він наче з землі виріс — надійшов! (О. Кобилянська); Чорний монах немовби виріс з-під землі (П. Панч); Скрізь по полю — ліворуч і праворуч — стояли гармати, гармати, гармати... Немов уродилися з землі (О. Гончар); Як з-під землі виростає Стьопа (В. Собко); Славка.. наче з-під землі виринав (Л. Мартович).

(як (мов, на́че і т. ін.)) ка́мінь з душі́ (з груде́й) спав (звали́вся, упав і т. ін.) кому, в кого і без додатка. Кому-небудь стало легко, спокійно; хто-небудь відчуває душевну полегкість, заспокоївся. Йонові наче камінь з грудей спав. Легше якось зробилося на серці (М. Коцюбинський); Почувся зумер — дзвонив майор Терещенко. Він доповів, .. що вибух стався не на греблі.. Шумаков коротко буркнув “дякую” і поклав трубку. Камінь звалився з душі (С. Голованівський); — Нічого, налагодилося усе, — мати втомлено відкинула з чола мокрого волосся і пішла в хату. В Сергія наче камінь скотився з душі (Ю. Мушкетик).

як (мов, на́че і т. ін.) кова́льський міх, зі сл. сопі́ти, ди́хати і т. ін. Дуже шумно, важко і т. ін. Він сопів, як ковальський міх, і ледве поспішав за Маланкою (М. Коцюбинський); (Лейтенант:) Ви промахнетесь, бо ви дихаєте, як ковальський міх (І. Багмут); Аж ось і підмайстер надійшов, фукаючи чогось, як ковальський міх (І. Франко). — Та й Сусана Уласівна не легенька. Чиста ступа! Йде по хаті, то аж поміст двигтить, а перейде через хату, то аж сопе, мов ковальський міх,— обізвалась писарша (І. Нечуй-Левицький); Перебіжить греблю (Гадючиха) — вже й сопе, наче ковальський міх! (О. Кониський); Як говорить (дячиха), то сопе, наче ковальський міх (І. Нечуй-Левицький). як три міхи́. Гонить Аниця сліпу кобилу, кобила сопе, як три міхи (Л. Мартович).

як (мов, на́че і т. ін.) крізь зе́млю провали́вся. Раптово, безслідно і т. ін. зник хтось, зникло що-небудь. І зник (чоловік) так само несподівано, як і появився. Я .. все хотів побачити його знову, щоб розпитати добре про тих богатирів, але він як крізь землю провалився (Легенди..); — Люданський тілько що був тут і десь дівся, мов крізь землю провалився (М. Кропивницький); — Авторучка випала, мацав-мацав, наче крізь землю провалилась (В. Дрозд); Кума десь ділась, наче крізь землю провалилась (І. Нечуй-Левицький); Цілий день шукав дід ту ниву, а вона ніби крізь землю провалилася (З журналу). як крізь зе́млю пішли́. — І коней не знайшли? — Ні, як крізь землю пішли всі семеро (А. Головко). на́че крізь зе́млю пропа́ли. Треба вам сказати, що як тільки прокотив возик з писарем, то усі наче крізь землю пропали (Марко Вовчок).

як (мов, на́че і т. ін.) курча́т (усі́ шляхи́) погуби́в. Хто-небудь розгублений, має розпачливий вигляд і т. ін. Коли дощ або робота пильна не дасть нам побачитись, то журби не обберешся; ходиш, як курчат погубила (Панас Мирний); Він сумно дивився, вона ж наче усі шляхи погубила, тільки усе до його ближче горнулася (Марко Вовчок).

як (мов, на́че і т. ін.) лину́ли (хто лину́в) кип’ятко́м (кип’ятку́) на кого. 1. Хтось почервонів або скрикнув тощо від почутого, побаченого і т. ін. — Може, москаль який зайде.. — Чого ж вони сюди зайдуть? — дивується Христя.— А може, до тебе! На Христю наче хто кип’ятку линув! (Панас Мирний). 2. зі сл. кри́кнути, зо́йкнути і т. ін. Дуже голосно, сильно, різко і т. ін. Кайдашиха крикнула так, неначе на неї хто линув кип’ятком (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, на́че і т. ін.) лист за водо́ю, зі сл. піти́, спливти́ і т. ін. Безслідно, безповоротно, назавжди. Знов пливуть дні, пливуть ночі — царицин же гнів не спливає за днями, як лист за водою (Дніпрова Чайка); — Пішла моя краса марно, наче лист за водою,— сказала Василина (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, на́че і т. ін.) ля́лечка. 1. Дуже гарний, вродливий (про людину). (Павло:) Ну, й дівчинка ж, як лялечка (М. Кропивницький); — А донечка, як лялечка (М. Зарудний); — Я займуся твоїм гардеробом, Ти у мене ходитимеш, як лялечка (П. Гуріненко). 2. Дуже гарне, красиве, привабливе і т. ін. що-небудь. Столяр із нього душевний, можна сказати, вже коли зладнає річ — мов лялечка! (Є. Гуцало). 3. зі сл. прибра́ти, повбира́ти, впорядкува́ти і под. Гарно, красиво і т. ін. Прибрали сад, як лялечку (Ю. Яновський). як ля́лька. Матері повбирали своїх дочок, як ляльок (І. Нечуй-Левицький); Острівок у парку, як ляльку, впорядковано (Іван Ле).

як (мов, на́че і т. ін.) ма́нни небе́сної (з не́ба, з небе́с), зі сл. чека́ти, жда́ти і под. Дуже сильно, з нетерпінням, з надією і т. ін. Літа чекав, як манни небесної: дома хоч хліба та риби можна було досхочу наїстися (В. Канівець); Він сік нас по литках пугою, коли заставав у колгоспному горосі, а часи переживалися голодні, і ми чекали того гороху, як манни небесної (В. Дрозд); На дні (моря) завжди є живі істоти, які живляться органічними залишками, чекають їх, як “манни небесної”, і розкошують там, де її випадає більше (Наука і культура..). на́че ма́нни. Бравого молодика Жадає (дівчина), наче манни (О. Мисик).

як (мов, на́че і т. ін.) ме́дом по губа́х мазну́ли кого. Від почутого у когось виникає почуття надії, задоволення, радості і т. ін.; приємно комусь. — Знайте, що жінки не терплять неуваги до себе. Кіндрата наче медом по губах мазнули (А. Іщук).

як (мов, на́че і т. ін.) мо́щі. 1. Хтось дуже худий, виснажений і т. ін. на́че живі́ мо́щі. — Підходжу я до цього сухого, як тараня (чоловіка) ,.. ну, наче живі мощі тобі, аж дивитися незручно (М. Стельмах). 2. зі сл. худи́й, сху́днути і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже. Вихудла, як мощі (Ганна Барвінок).

як (мов, на́че і т. ін.) му́ха (рідше му́хи) в окро́пі, жарт. 1. Хтось постійно зайнятий роботою, перебуває весь час у турботах; проворний, швидкий і т. ін. Від ранку до ночі як муха в окропі (З усн. мови). 2. зі сл. прово́рний, швидки́й і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надто, надзвичайно (проворний, швидкий і т. ін). Добрі родичі за нею (жінкою) — усі на мене. А я проворний, як муха в окропі: хоч не вискочу, та кручусь (Марко Вовчок). 3. з дієсл. на позначення руху. Проворно, швидко, невтомно. Дочка Лавися — чепуруха.. Вертілась, як в окропі муха, В верцадло очі все п’яла (І. Котляревський); Як муха в окропі, бувало, вертишся цілий день (Панас Мирний); Невістка вешталась, наче муха в окропі, скрізь встигала (І. Нечуй-Левицький); // Неспокійно, нервово і т. ін. На великому шляху панство заметушилося, як мухи в окропі (С. Чорнобривець).

як (мов, на́че і т. ін.) м’я́ло (макого́на) облиза́в, ірон. Хтось у поганому настрої, невеселий після якоїсь невдачі. Сердитий, наче м’яло облизав, як кажуть люди (З журналу).

як (мов, на́че і т. ін.) на духу́, зі сл. розповіда́ти, говори́ти і т. ін. Щиро, відверто, нічого не приховуючи. — Та ви їжте, поправляйте своє городське здоров’я, а я вам усю історію переповім як на духу (А. Крижанівський); Коли .. Підіпригора .. закінчив свою розповідь, Клименко запитав..: — З головного нічого не забули?..— Я все сказав мов на духу (М. Стельмах); — Ласкавий наш Аркадій Валеріанович говорив із нами, люди добрі, наче на духу (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) намальо́ваний. 1. Дуже вродливий, гарний. А з виду (Василь) як намальований: очі йому як зірочки (Г. Квітка-Основ’яненко); Вона (дівчина) стояла навпроти парубка як намальована (Панас Мирний). 2. Дуже яскраво, чітко. Перед очима, мов намальовані, встають і обриси хати, і дерев’яний віз (М. Стельмах); Наче намальовані, встають передо мною всі картини, всі місця (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, на́че і т. ін.) на печінки́, зі сл. крича́ти. Дуже сильно. Кричить наче на печінки (Укр.. присл..).

як (мов, на́че і т. ін.) на шарні́рах (на шарні́рі). 1. Легко, вільно. Голобородько наче на шарнірі повернувся на стільці і визирнув у віконце (С. Голованівський). 2. Рухливий. Нехай будуть скоро підошви у дірах — Кружляє ця пара годин уже п’ять. Фігура у Маші немов на шарнірах: Таке виробля там, що й сором казать (С. Олійник).

як (мов, на́че і т. ін.) ноже́м вколо́ти в (са́ме) се́рце кого. Дуже вразити когось чим-небудь. Нимидорине ймення наче ножем укололо Миколу в саме серце, і гаряча сльоза скотилась з його очей (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, на́че і т. ін.) ноже́м по се́рцю полосну́ти. Глибоко вразити кого-небудь, завдати болю, страждання і т. ін. Мов ножем по серцю полоснули (Сеспеля) оті слова… Поховали чужі люди В чужій домовині… (Ю. Збанацький); Наче ножем по серцю полоснув батька божевільний крик його дитини (С. Воскрекасенко).

як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом лу́снули (хто лу́снув, вульг. хто лигну́в і т. ін.) по голові́ кого і без додатка. Хтось дуже вражений, приголомшений чим-небудь. — Приїхав я вчора .. ні живий ні мертвий, а тут нове лихо. Наче хто обухом по голові луснув (В. Кучер); Чіпка, як почув про діло, мов хто його обухом лигнув по голові (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) обу́хом (обу́х) по голові́, зі сл. уда́рити, сту́кнути і под. Уживається для підсилення висловлювання (про враження, яке справили на когось чиїсь слова); сильно, дуже. Василя наче по голові хто обухом ударив від тих слів (Панас Мирний); — Ну та й телепнув же ти, Лащу, неначе обухом по голові! — сказав князь Домінік (І. Нечуй-Левицький); — Своєю жахливою новиною ти мене ніби обухом по голові вдарив. Не знаю, що й робити (М. Старицький). на́че (нена́че) обу́хом (обу́х). Наче обухом ударила ця звістка Грицька (А. Головко); — Ці слова, неначе обух, приголомшили матір (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) окро́пом ошпа́рило кого, перев. від чого, безос. Хтось раптово відчув сильне збентеження, хвилювання, сором і т. ін.; дуже вражений чимсь (перев. несподіваним, небажаним), почервонів. Дівчину наче окропом ошпарило від сорому та образи (В. Речмедін). немо́вби хто обілля́в окро́пом. Те питання страшенно перепудило мене, немовби хто обілляв мене окропом (І. Франко).

як (мов, на́че і т. ін.) оса́. 1. Сердитий, роздратований і т. ін. Чогось вона сьогодні, як оса. Не підступитися (З газети). 2. зі сл. лі́зти, вчепи́тися, рої́тися і т. ін. В’їдливо, невідступно (переслідувати, дошкуляти, набридати і т. ін. кому-небудь). — Що ж бо ви, мамо, мене (до мене) нині вчепилися, як оса? — відрекла вона, зібравшись якось на відвагу (І. Франко); Лізе у вічі, мов оса (Укр.. присл..); В голові мов оси, зароїлись тривожні думки (І. Цюпа); Причепилась, наче оса. Аж неприємно (З журналу).

як (мов, на́че і т. ін.) ошпа́рений (обпа́рений, опа́рений і т. ін.) (окро́пом). 1. Дуже збуджений, знервований, розгніваний і т. ін. Стрілець, мов ошпарений, ускочив у світлицю (А. Хижняк); І як тільки підполковник Онопрієнко й ад’ютант вискочили з кабінету наче ошпарені, Потапов знеможено впав у крісло (В. Канівець); Юлька відійшла, наче ошпарена окропом (М. Томчаній); Довгошия, білява дівчина вибігла, як опарена, їй назустріч (Панас Мирний); Мов опарений, кидався він сюди і туди, не знаючи, що діяти (І. Франко). 2. зі сл. зіско́чити, схопи́тися і т. ін. Дуже швидко, несподівано, рвучко і т. ін. Омелян, мов ошпарений, зіскочив з стільця (М. Стельмах); Іван Матвійович скинувсь, мов ошпарений, слово “горить” на нього діяло магічно, рефлекс умовний на нього виробився (Ю. Збанацький); Я сьогодні бігла на роботу, немов ошпарена (В. Дрозд); Мов обпарена, вона схопилась на ноги і .. кинулась бігти додому (Ю. Збанацький).

як (мов, на́че і т. ін.) (пече́ний (варе́ний)) рак. Дуже червоний (перев. від сорому). Коли б видніше було, Власов побачив би, як Василь наче рак став від тих слів його (Панас Мирний); Вуха стали як печені раки (З усн. мови).

як (мов, на́че і т. ін.) пи́санка. 1. Який вражає надзвичайною гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Як писанка лани (В. Сосюра); — Коли на такий крик мчить зачарований селезень…— прекрасний, як казка, в своєму весняному вбранні, як писанка, всіма кольорами розмальований,— я завмираю (Остап Вишня); Який чудовий хвартух! Їй-богу, наче писанка (І. Нечуй-Левицький); Село на нашій Україні — неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло (Т. Шевченко); // Дуже гарно. — Маєте ще тиждень строку: щоб за цей час замок мені був розмальований як писанка (Легенди..). 2. Гарний на вроду; дуже вродливий (перев. про жінку, дівчину). — Гарна (молодиця) як писанка, дідько б її взяв, — промовив Єремія (І. Нечуй-Левицький); Приходь, найду тобі дівчину як писанку (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) по кома́нді (за кома́ндою, на кома́нду). Разом, водночас, дружно. Денис несподівано рвонув “соб”.. Хропіння на возі затихло. Хлопці як по команді кинулися навдьори (навтікача) (Григорій Тютюнник); В цю мить мов за командою вздовж цілої валки заторохтіли постріли (Олесь Досвітній); Хвилю сиділи, як остовпілі, і тілько (тільки) опісля мов на команду обі жінки заридали вголос (І. Франко); Ченці наче по команді підвелися, перехрестилися до образів (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, на́че і т. ін.) пола́маний. 1. зі сл. таки́й. Болісно змучений, розбитий. Він від хвороби був такий, як поламаний (О. Кобилянська). 2. що. Дуже. Все тіло ниє, наче поламане (І. Багмут).

(як (мов, на́че і т. ін.)) полу́да (рідше лу́да) з оче́й спа́ла (опа́ла, спливла́ і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось правильно зрозумів, усвідомив що-небудь; прозрів. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та ж се Лис! (І. Франко); За один день та за ніч важких роздумів у багатьох вітробалчан наче полуда з очей спала (А. Головко); Мені зараз мов луда з очей спала (І. Франко); Мені наче опала полуда з очей: я з сірого побачила раптом світ кольоровим (Ірина Вільде); Але настали дні! Спливла з очей полуда, і ми побачили, де ворог і де брат (В. Сосюра). полу́да з оче́й спада́є. В людей спадає з очей полуда і прокидаються ті здорові думки, які дрімали в голові (С. Васильченко).

як (мов, на́че і т. ін.) по ме́ртвому (по вме́рлому, по ме́рлому і т. ін.) зі сл. голоси́ти, заво́дити і т. ін. Дуже сильно, голосно, нестримно і т. ін. Ігната під руки до розправи.., а мати ж то, бідна мати, за ним наче по мертвому голосить! (П. Куліш); Аж стіни ревнули плачем. Баби заводили, як по мерлому (Г. Хоткевич).

як (мов, на́че і т. ін.) по но́тах. Легко, без ускладнень, як слід; ніби за наперед продуманою схемою. Все добре йшло. Сказать не гріх, як в пісні, як по нотах (П. Дорошко); У головах над труною схилилась Легейдиха .. і тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу (А. Головко); — Ач, як співає!.. Як по нотах! (В. Винниченко).

як (мов, на́че і т. ін.) по́рох в о́ці. 1. кому і без додатка. Те, що (рідше той, хто) заважає комусь, завдає прикрощів і т. ін.; непотрібний, небажаний. Ці неприємності їм вже як порох в оці (З газети). 2. перев. зі сл. люби́ти. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити). Так любить, як порох в оці (Укр.. присл..).

як (мов, на́че і т. ін.) прикипі́в. 1. до чого. Залишився хтось у тій самій позі, на тому ж місці. Степан .. поліз на піч спати, а Пріська немов прикипіла до лави й не рушила з неї до світанку (Л. Яновська); // Щільно притулився до чогось. Пріська, хитаючись, підвелася, та як припала до кухля — неначе її уста до нього прикипіли (Панас Мирний). 2. до кого. Закріпився за кимсь, пристав до когось (про прізвисько, кличку і т. ін.). Виріс, парубком став, одружився (Пилип), а прізвище Клешня так і залишилось, мов прикипіло до нього (І. Цюпа); Пуп’янок і Пуп’янок! Відтоді прізвисько це, не зовсім сказати б яке розумне і поважне, наче прикипіло до хлопця (І. Волошин).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня (опівдні) сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу (тремтливу)… наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко). 2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).

як (мов, на́че і т. ін.) пуд ваги́ ски́нути (з се́бе). Відчути велике полегшення. Побанишся, попаришся, то наче пуд ваги з себе скинеш, наче на десять років помолодшаєш (І. Багмут).

як (мов, на́че і т. ін.) рак на мілко́му (на мілі́, на мілині́), зі сл. лиши́тися, зоста́тися і т. ін. Без засобів існування, без підтримки, без грошей. У тюрмі просидів він недовго, але вийшов з неї, лишившися буквально, як рак на мілкому, без будь-яких перспектив у майбутньому (З журналу); І зостались ми, 22 чоловіки, як рак на мілі (М. Кропивницький); Лишившись наче рак на мілині, він відправився в те село , де його батько був кілька років управителем (Минуле укр. театру).

як (мов, на́че і т. ін.) розва́рений. Який перебуває у розслабленому стані; розморений, незібраний, втомлений. Біганина по різних районних установах та організаціях добре натомила Зарубу й Кавуна, і вони сиділи за столом наче розварені (В. Кучер); (М. Драч:) Сплю по вісім-дванадцять, по чотирнадцять годин — і не висипляюсь. І став якийсь лінивий, наче розварений (Ю. Щербак).

як (мов, на́че і т. ін.) сарана́. 1. зі сл. лі́зти, су́нути і т. ін. Великою масою, навально. — Ляхи запрягли нас у ярмо, живуть з нашої праці, а москвини, як сарана, лізуть до нас, заводять панщину (М. Лазорський); — Лізете, мов сарана,— сказав пан сотник.— А ви (козаки) не стійте на дорозі. Сунуть монголи чи татари на Європу, а на їхній дорозі — ви! (О. Ільченко); Зі всіх боків, наче сарана, сунули (фашисти) (Н. Рибак). 2. зі сл. ї́сти, об’їда́ти і т. ін. Дощенту, повністю. — Твої родичі .. об’їдають нас, мов сарана! — ледве стримує себе він (М. Стельмах); — І де ти бачив доброго москаля! — вже гнівалася мати. — Гетьманщина ледь спекалася тих постоїв, як сарана, все поїли і в додаток наробили стільки шкоди, що не затамуєш того і за сотню літ, і все те робили прості жовніри (М. Лазорський).

як (мов, на́че і т. ін.) сві́чка. 1. зі сл. рі́вний, струнки́й і под. Дуже. Олександра стояла, спершись на сапу, рівна, як свічка (М. Коцюбинський); І я знову йшов серед рівних, як свічка, стовбурів, серед пишних кетягів хвої (М. Грушевський); Незабаром прибув дипломат. Сухорлявий і рівний, як свічка (С. Олійник); мов сві́чечка. (2-а дівчина:) Наталочка. Вона ж у нас струнка, мов свічечка (І. Кочерга). 2. зі сл. горі́ти, пала́ти і под. Рівним, високим, яскравим полум’ям; яскраво. Сторожка біля воріт горіла, як свічка, частина селян вбігла вже в будинок (П. Панч).

як (мов, на́че і т. ін.) скаже́ний. 1. Втрачаючи самовладання, не стримуючись у гніві; несамовито, нестямно. — Бач… який ти! — каже йому (Чіпці) Галя.— Бач, який?! .. Як я за такого піду?.. Прийде така година, що й жінку задавить… кинеться й на неї, як скажений… (Панас Мирний); Бонковський, мов скажений, повернув коня назад (І. Нечуй-Левицький); Хоч стріляй, хоч рубай, лізуть (низовики), наче скажені (П. Куліш). 2. Дуже сильно, інтенсивно. Мотор заревів, як скажений, машина рвонула з місця повним ходом (Л. Первомайський); Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (І. Франко).

як (мов, на́че і т. ін.) соба́ка на ви́сівки, зі сл. диви́тися, ви́тріщитися і под., вульг. Дуже, надто. — Накрила баба фартухом відро (з ковбасами). — Щезни, чого витріщився, наче собака на висівки (Ю. Мушкетик).

як (мов, на́че і т. ін.) соки́рою руба́ти, зі сл. говори́ти. Різко, категорично, не добираючи слів. А Логінов зовсім був позбавлений почуття обережності. Він говорив, наче сокирою рубав: завжди те, що думав (В. Канівець).

як (мов, на́че і т. ін.) (ті) голубки́, зі сл. жи́ти. У повній злагоді, дуже дружно. А подивись, як Бондаренко панькається тепер з своєю молодою жінкою. Наче ті голубки живуть (Л. Яновська).

як (мов, на́че і т. ін.) три дні (ти́ждень) (хлі́ба) не їв. 1. Дуже повільно, мляво. Чвала, як три дні не їв (Укр.. присл..); — Працює ця наволоч, наче не їли тиждень! — промовив раптом оберст, рукою кинувши на яр (П. Автомонов). 2. Тихо, неголосно. Говорить так, як три дні хліба не їв (М. Номис).

(як (мов, на́че і т. ін.)) тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й кого, чиїх, рідше кому. Хто-небудь відчув полегкість, бо позбувся чогось обтяжливого. Навік минуло врем’я люте, З плечей упав тягар століть (М. Рильський); Свирид Яковлевич полегшено зітхнув і мало не посміхнувся: з його плечей звалився великий тягар (М. Стельмах); Йшла — й наче якийсь тягар звалювався їй із плечей, наче вона в цій дражливо білій та чистій кімнаті залишила якусь свою біду, принизливу й жалюгідну (Є. Гуцало).

як (мов, на́че і т. ін.) у во́ду опу́щений. Дуже похмурий, зажурений, сумний і т. ін. хто-небудь; приголомшений, засмучений. (Перун:) Пане начальнику, чого ж ви стали, як у воду опущений? (І. Франко); Мама цілий день ходить як у воду опущена. Плакати, щоправда, не плаче, .. а все ж дуже засмучена (А. Дімаров); Останнім часом Чохов ходив як у воду опущений. Над головою сяяло весняне сонце, …а він нічого не бачив, не помічав (П. Гуріненко); — Чого ти, доню, така невесела, мов у воду опущена? (Г. Квітка-Основ’яненко); Василь, мов у воду опущений, ходить коло матері (Панас Мирний);У хаті зосталися Власов і Галя. Галя сумна, наче у воду опущена (Панас Мирний); Стояв наче в воду опущений і Канчер, похнюпивши свій тонкий довгий ніс (В. Канівець).

як (мов, на́че і т. ін.) у пропа́сниці, зі сл. тремті́ти, труси́тися і т. ін. Дуже сильно. Жінка стоїть з заціпленими устами і від того все тіло тремтить, як у пропасниці (А. Головко); Жорна м’яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці (М. Коцюбинський); В його руки трусились, наче в пропасниці (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, на́че і т. ін.) (у се́бе) до́ма. 1. зі сл. жи́ти, пово́дитися, почува́ти се́бе і т. ін. Добре, безтурботно, безпечно. Зажила вона (Христя) в Перепелихи як у себе дома (Панас Мирний); // Впевнено. Не сподобалося Рубінові те, що біля горна він (Лукійченко) поводився як дома, все знав і вмів, а Рубін ще нічого не знав і нічого не вмів (І. Сенченко); Горбань хазяйновито наче в себе дома подався до хлівця.., а невдовзі з’явився, перегнувшись під вагою стовпця (Є. Гуцало). 2. зі сл. бу́ти. Почувати себе невимушено, вільно, нескуто. Сапіга підходив до кожного, діловито потискуючи руки.— Роздягайся,— сказав Льоня ..— Будь як дома (О. Гончар); — Та чого ж ви стоїте? Сідайте в коло, дорогі наші браття, і будьте як дома (Григорій Тютюнник). 3. Безцеремонно, нахабно. Небезпеки були близько, під боком. Про них щоразу нагадували стрекотання ворожих гідропланів, що ходили по небу над Хорлами як дома (О. Гончар).

як (мов, на́че і т. ін.) у сні, зі сл. іти. 1. Не усвідомлюючи, підсвідомо. Я по Сумській іду, в провулок ліворуч, немов у сні звертаю (В. Сосюра). 2. У стані, близькому до непритомності. Знесилившись від втрати крові, він ішов наче в сні, ледве переставляючи ноги (Л. Первомайський).

як (мов, на́че і т. ін.) холо́дний душ (на го́лову), зі сл. поді́яти. Несподівано, приголомшливо. На Дрюпіна це подіяло, мов холодний душ: вмить утратив войовничий запал (В. Канівець); Слова на Якова — як холодний душ на голову: він притих одразу й одійшов до вікна (А. Головко).

як (мов, на́че і т. ін.) холо́дною водо́ю обда́ти (обли́ти) кого і без додатка. 1. Раптово викликати у когось сильне збентеження, хвилювання і т. ін.; приголомшити кого-небудь. — І не подумай (народити)! — каже..— Як же се так? — питаю.— Де ж мені його діти? — Де хоч ..— Повіриш, як сказав він мені те, то наче холодною водою обдав мене!.. (Панас Мирний); Василинка й справді збентежилась. Якийсь страх напав на неї, неначе облив її холодною водою (І. Нечуй-Левицький). на́че холо́дним ду́шем обда́ти. — Сталося це саме тоді, коли вийшов декрет.., який отих цвиндриків, що звикли щотижня жінок міняти, наче холодним душем обдав (Ю. Мокрієв); // Відразу вплинути, подіяти на кого-небудь. Господи, як тяжко розлучатися з солодким ранішнім сном! Та суворе батькове слово мов водою холодною обіллє і прожене сон… (М. Коцюбинський). 2. зі сл. прийня́ти, гля́нути і т. ін. Сердито, неприязно, непривітно і т. ін. Часом і Яків гримне — де швендяє. Часом і невістка прийме, мов холодною водою обдасть,— дарма (Панас Мирний). 3. зі сл. по́гляд, ви́гляд і под. Сердитий, неприязний, непривітний і т. ін. Зарічний окинув майстра таким поглядом, мовби облив його з ніг до голови холодною водою (М. Ю. Тарновський).

як (мов, на́че і т. ін.) (холо́дною) водо́ю обли́тий. Розгублений, пригнічений, приголомшений і т. ін. Денис стояв покірливий, як водою облитий, і тільки холодний погляд очей говорив про те, що він не збирається когось слухати (М. Ю. Тарновський); Вона повернулась додому наче водою облита (Я. Баш). мов обли́тий зи́мною водо́ю. Петрусь стояв перед нею, мов облитий зимною водою (І. Франко).

як (мов, на́че і т. ін.) хто ки́нув гаря́чого при́ску на кого. Хто-небудь раптово відчув сильне хвилювання, збентеження і т. ін. На Мар’ю наче хто кинув гарячого приску (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) хто (ноже́м (серпо́м)) різну́в (різону́в) (по се́рцю) кого. Кому-небудь стало боляче, дуже прикро. — Не жилець він..— мов хто серпом різнув по серцю Уляну, так тії Грицькові слова (Панас Мирний); Софію наче хто різонув по серцю. Нещасна дитина, як їй хочеться, мабуть, мати годинника (А. Дімаров). на́че вда́рив хто го́стрим ноже́м. Юлдаш раптом відчув, що ці слова шпигнули його в самісіньке серце, наче вдарив хто гострим ножем (О. Донченко).

як (мов, на́че і т. ін.) ця́цька. Гарно прибраний, чепурний; зі смаком одягнений, оформлений, оздоблений і т. ін. І теє, й теє замишляв (я).., Щоб на зиму кожух і кобеняк пошити, Штани пістряві, пояс, шапку ще чумацьку, Себе на празник виставити, щоб як цяцьку (Укр. поети-романтики..); На зеленому горбу, під старими дубами стоїть маленький палац.., наче цяцька (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, на́че і т. ін.) (чо́рний) віл на но́гу наступи́в. Дуже засмучений, невеселий. — Чого ти, Дмитре, такий, наче тобі чорний віл на ногу наступив? (Є. Гуцало).

(як (мов, на́че, на́чеб і т. ін.)) ґедзь напа́в (укуси́в) на кого, кого, несхв. У когось поганий настрій, хтось перебуває в неврівноваженому стані, нервує, сердитий і т. ін. Що се на тебе за ґедзь напав? (Панас Мирний); — Чи ви подуріли, чи вас ґедзь напав?!..— кричала Марія (І. Нечуй-Левицький); — Ґедзь напав хлопця,— нарешті промовив десятник (С. Черкасенко); Мав добрий намір поговорити з нею про ґешефти, а стару сьогодні начеб ґедзь укусив (Ірина Вільде); І, спаленівши, кинувся він (Віталій) від них у парк, в гущавінь, хлопці не встигли й спитати, який його ґедзь укусив (О. Гончар); — То й добре, що зараз почала комизитись, гірше, якби ґедзь укусив її замужем, чуєш? (Є. Гуцало). ґедз напада́в. Інколи ж його просто ґедз нападав — і тоді він ставав нестерпучим (М. Коцюбинський).

як (мов, немо́в і т. ін.) з во́ску злі́плений. Дуже виснажений, блідий, змарнілий. Він (батько) такий був замучений, жовтий, як з воску зліплений (Нар. опов.); На нього чекала Іринчина мати, мов з воску зліплена Доротея Адамівна Ковальська (М. Ю. Тарновський); (Тіпка:) Перш які були з себе показні, тілесні (бариня), а тепер немов з воску зліплені... (М. Кропивницький).

як (мов, немо́в і т. ін.) руко́ю зняло́ що, безос. Дуже швидко, раптово минуло, зникло щось.— На, вражий сину, приложи оце листя, так завтра мов рукою зніме (П. Куліш); З Одарки весь хміль мов рукою зняло (В. Міняйло); Із Яся сон немов зняло рукою (Василь Шевчук).

як (мов, немо́в і т. ін.) ві́тром перенесло́ кого. Хто-небудь дуже швидко прибув (прийшов, приїхав, прибіг і т. ін.) кудись. (Суховій:) Либонь ще й четверті півні не співали, а я вже і в Конотопі .. Немов вітром мене перенесло (М. Кропивницький).

як (мов, немо́в і т. ін.) ві́тром розві́яло що, безос. Зникнути безслідно. Восени були два добрих прикладки (стіжки сіна), а потім як вітром розвіяло. Зосталися самі з’їдини (Григорій Тютюнник); Кураторове обличчя розтяглось у широчезну посмішку. Та раптом страшна думка забилася в голові. Його веселість немов вітром розвіяло: що буде, коли та баба заговорить (О. Маркуш).

як (мов, немо́в і т. ін.) крізь (че́рез) (густе́) си́то. 1. зі сл. сі́яти, сі́ятися і т. ін. Густо, безперервно (про дощ, мряку). Дощ не вгавав, а по-вчорашньому сіяв, як крізь сито (Панас Мирний); Тисячі ніг місили грязюку.., а зверху, немов через густе сито, сіявся дощ (А. Хижняк). 2. зі сл. ви́дно, ба́чити і т. ін. Невиразно, нечітко, неокреслено. Від вітру у Півня сльозилися очі, і він бачив козака на коні, як крізь сито (П. Панч); На вулицях видно було, мов крізь сито (І. Франко).

як (мов, немо́в і т. ін.) ку́рячим зу́бом обче́ркнутий, жарт. Такий, до якого не можна підступитися, спіймати на чому-небудь, звинуватити в чомусь і т. ін. Де який ярмарок, базар, яка оказія — там вже й єсть її, тільки стережи краму .. От і всі знають, а немов курячим зубом обчеркнута: не доступляйсь до неї, не впіймаєш (Дніпрова Чайка).

як (мов, немо́в і т. ін.) мішо́к розв’яза́вся, перев. з чим, жарт. Дуже багато чого-небудь. Мов розв’язався мішок із гамором: крик, зик, пискотня… (С. Васильченко); Немов мішок розв’язавсь з усякими виговорами і іншими прикростями, що так і сипалися (І. Франко).

як (мов, немо́в і т. ін.) на доло́ні. 1. перев. зі сл. ви́дно. Дуже добре, чітко, виразно. Вони мене не бачать, а мені їх обох видно як на долоні (І. Нечуй-Левицький); Із куреня видно було долину як на долоні (Панас Мирний); // Виднітися дуже добре. Звідси, з високої кручі Дніпра, добре видно широку стрічку могутньої ріки .. і промислова Дарниця немов на долоні (З газети). 2. Зрозумілий, виразний, чіткий. Життя Маріїне як на долоні стояло перед нею (Христею), гірке та непривітне, зламане панськими вчинками (Панас Мирний); — Ану, викладай, Артеме, що там уже вимудрував? — Яке там мудрування! Картина як на долоні (А. Головко); Манжос зараз був перед Павлом як на долоні; бачив його хижу натуру до найдрібнішої шпаринки в душі (Є. Гуцало); // Незаперечний. На це переконання мав Славко видні докази як на долоні (Л. Мартович). 3. Абсолютно ясно, чітко, зрозуміло. Пам’ятаю все як на долоні (Нар. опов.); Семен почне розказувати.., що робиться на світі .., так усю правду й викладає, так усе й показує як на долоні (М. Коцюбинський); Ясно як на долоні, що Юрко не винен (Л. Мартович); Навіть Тимощак, котрий завжди кепкував з доморощених стратегів, раптом загорівся пристрастю пророкування. — Тут же все як на долоні! .. Ось побачиш, знімемось ще цієї ночі (Григорій Тютюнник). 4. перев. зі сл. бу́ти, лежа́ти і т. ін. На видному місці або так, щоб можна було бачити. Палаючий Будапешт був перед ним як на долоні (О. Гончар); Місто (Париж), оповите легким бузковим світанком, лежить мов на долоні (З газети). 5. Щиро, відверто, нічого не приховуючи. (Олеся:) Я тобі всі як на долоні виложу свої думки (М. Кропивницький); Він не стримався і як на долоні поклав усього себе передо мною ..— йому ні з ким було поділитися своїми думками і своїм життям (Л. Первомайський); // Якому нічого таїти, приховувати; відвертий, щирий. — А що мені приховувати? — привітно посміхнулася .. Калерія.— Я перед тобою як на долоні (В. Собко).

як (мов, немо́в і т. ін.) на дрі́жджах, зі сл. рости́. Дуже швидко. Засіє й засадить Паміра своєю рукою город, все сходить та росте як на дріжджах (І. Нечуй-Левицький); — Глянь, мов на дріжджах росте повстанське військо (О. Гончар); // Помітно, відчутно. Хлопи дуже похнюпились, а шляхтичі мов на дріжджах росли (І. Франко); // Дуже швидко поширюватися. Добра слава про молодих немов на дріжджах .. піднімалась все вище та вище й незабаром доходила до кого слід (Л. Яновська).

(як (мов, немо́в і т. ін.)) на кри́лах. 1. зі сл. леті́ти, спуска́тися і под. Дуже швидко. Час летів немов на крилах (Леся Українка); Не чуючи сходів під ногами він наче на крилах спустився на тротуар (А. Головко). 2. У доброму настрої, у стані піднесення. З міськкому Максим вертався на крилах. Слова Гречаного: “Підемо тобі назустріч” лунали у вухах (Н. Рибак); Під шал оплесків сходила Вутанька — сяюча, розпашіла — з трибуни .. Легко мов на крилах ішла поміж рядами (О. Гончар).

як (мов, немо́в і т. ін.) на кри́лах леті́ти. Швидко, легко йти, бігти (перев. у стані збудження). Люда немов на крилах летіла по сходах (М. Зарудний). на кри́лах леті́ти. Не йшла Оленка — на крилах летіла (П. Куліш). ні́би на кри́лах літа́ти. Дівчина як вогонь палахкотливий — усе в неї в руках горить, і сама вона ніби на крилах літає (П. Гуріненко); // до кого, куди. З радістю поспішати. — Хоч круть-верть, хоч верть-круть, а кореспонденти до нас як на крилах летять (В. Большак); І Настя летіла до своєї крихітки як на крилах (З газети).

як (мов, немо́в і т. ін.) переми́тий. Дуже гарний. А на нашій та вулиці Насипано жита, Ой як вийде челядь гулять — Так як перемита (Укр.. пісні); Дівчата там як перемиті, прості, ніяких примх не знають (С. Васильченко); Металурги наші гордовиті, Гарні, дужі, всі як перемиті (Ю. Яновський); — Гарнеє житце, помнож його, Боже! Колос немов перемитий, Щіткою густо ізвився пригоже, Божою ласкою ввитий (І. Манжура).

як (мов, немо́в і т. ін.) по ли́нві, перев. зі сл. ходи́ти. Відчуваючи постійну небезпеку, тривогу, повсякчас ризикуючи; дуже обережно. О, скільки прикрощів завдав йому Рубан! Сергій увесь час ходив перед ним, немов по линві, кожну мить почувався насторожі (Ю. Мушкетик).

як (мов, немо́в і т. ін.) прив’я́заний. 1. Нерухомий, заціпенілий і т. ін. Петро хотів їхати поруч із верховим, да (та) й сам не знав, як оставсь коло ридвана, мов прив’язаний (П. Куліш); Позираю на сонце, а воно, як прив’язане, на місці стоїть, не хоче на захід схилятися (І. Муратов). 2. зі сл. іти́, бу́ти і т. ін. На невеликій відстані від когось; близько, поруч. Андрій, не стишуючи кроку, наближався до дідуся, а Микола йшов за ним, немов прив’язаний (Ю. Збанацький). 3. до кого—чого. Близький до кого-, чого-небудь. (Олімпіада Іванівна:) Се ж не тільки я, а й чужі люди бачать, що Орест мов прив’язаний до нашого дому (Леся Українка).

як (мов, немо́в і т. ін.) у ву́сі. Дуже тихо, спокійно. Кругом як у вусі, тихо, тільки з кімнати доноситься сап важкий (Панас Мирний); Полтавський полк розташувався недалеко від Репалового яру, серед степу, бо була година саме раз: тепло й тихо мов у вусі (М. Лазорський); Сплять жита — буйний зелений розлив, що починається прямо під вікнами (хати). Тихо навкруги, немов у вусі. Пізно вже... (В. Москалець).

як (мов, немо́в і т. ін.) (удру́ге (зно́ву)) на світ народи́вся. Хто-небудь відчуває душевний спокій чи має добре самопочуття після страждань, переживань, фізичних мук і т. ін. Вчора зробив собі операцію — вирвав зуба — почуваю себе добре, мов на світ народився (М. Коцюбинський); На тебе я, мов на святу, дивився, Твоїм умом і серцем просвітився, Немов на світ удруге народився (П. Куліш); Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли. Як уступила Мотря в свою хату, то немов знову на світ народилася (Панас Мирний); (Кряж:) Хороше тут! Наче на світ народився. Душею і тілом спочиваю, Омельку (М. Зарудний).

як (мов, нена́че і т. ін.) ви́хор. Дуже швидко. До кінолабораторії я влетів як вихор (Ю. Яновський); — Татку, заждіть, я зараз! — скочив (син) з розлогих саней і навпростець городом побіг до хати. Влетів мов вихор і в чому був поліз на полик (Валерій Шевчук); Час летить неначе вихор... (М. Упеник).

як (мов, нена́че і т. ін.) вогню́ вхопи́ти, зі сл. прийти́, приї́хати, ірон. На дуже короткий час. Та посидьте ще! Приїхали — неначе огню вхопили чи позичили (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, нена́че і т. ін.) граблі́. Задубілий від холоду і позбавлений здатності рухатися, діяти; нерухомий (про руки, пальці). Похукав (Кирило) у руки, розстібаться давай. Сіпа ті ґудзики, сіпа — не розстебнеться: як граблі руки (А. Тесленко); Старі одубілі пальці, неначе граблі, не слухались і не гнулись (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, нена́че і т. ін.) гриби́ пі́сля дощу́, зі сл. рости́, з’явля́тися, виника́ти і т. ін. Швидко й у великій кількості. Товариства виникали тоді по селах, буквально як гриби після дощу (В. Минко); Росли як гриби після дощу пансіонати, звідусіль їхали сюди (у Трускавець) грошовиті люди (З журналу). як гриби́ по дощі́. Українські газети та журнали повискакують незабаром, як гриби по дощі (М. Коцюбинський). як (нена́че) гриби́. Полки партизанські ростуть як гриби... (І. Нехода); Невеличкі хатки кругом дворища неначе гриби виростали (Панас Мирний); Неначе гриби, підростають онуки, і повниться ними — нівроку — мій рід (О. Білаш); // зі сл. шви́дко. Дуже інтенсивно. Не ростуть (будинки) так швидко, як гриби після дощу, однак .. ясно, що прогрес у цій важливій справі є (З газети).

як (мов, нена́че і т. ін.) з (бі́лої) гаря́чки, зі сл. говори́ти, моло́ти, белькоті́ти і под. Не зовсім осмислено, не обдумано, згарячу. — Усе пропало, усе — мов з гарячки говорив (Євдоким Юренко) сусідам.— То треба скоріше виїжджати (М. Стельмах); Меле язиком, неначе з гарячки (Укр.. присл..); // Не зовсім осмислений, обдуманий; беззмістовний. — І не слухайте його, пришелепкуватого! Що він тямить? Меле таке, як з білої гарячки! — затарабанила Олена (М. Стельмах).

як (мов, нена́че і т. ін.) кип’яче́м обпа́рено кого, безос. Хтось раптом став смутний, мовчазний, приголомшений і т. ін. Дівчина ковтала сльози. Як кип’ячем її обпарено на цій очікуваній зустрічі (З журналу); — Да що на тебе найшло, Якове? Вийшов і здоровий, і веселий.., а тут разом неначе тебе кип’ячем обпарено. Грошей не погубив? (Марко Вовчок).

як (мов, нена́че і т. ін.) коро́ва язико́м злиза́ла кого, що. Хто- або що-небудь безслідно зник (зникло), пропав (пропало) і т. ін. Покарали в тресті Сагуру карбованцем. Місячну зарплату як корова язиком злизала (І. Цюпа); Коли вщухла радісна буря зустрічі з давнім другом, Ярошенко обернувся, щоб далі наступати на ворога, але отця Софронія мов корова язиком злизала (В. Речмедін); “Я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала...” (Л. Глібов).

як (мов, нена́че і т. ін.) лину́ли (хто лину́в) холо́дною водо́ю (водо́ю з льо́дом) на кого. Хтось дуже вражений, приголомшений чимось, раптом став смутним, мовчазним і т. ін. — Адже ж ото моя мати!.. А ондечки й моя свекруха… На Мелашку неначе хто линув водою з льодом. Вона одхилилась за ворота (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, нена́че і т. ін.) ме́дом (са́лом) по губа́х масти́ти (ма́зати). перев. чиїх. 1. Говорити з кимсь улесливо, нещиро і т. ін. — Чи дозволите? — і далі неначе салом по моїх губах мастить (Є. Гуцало). 2. зі сл. каза́ти, говори́ти і т. ін. Улесливо, догідливо, нещиро. Гарно, хитро баба каже, По губах мов медом маже (Л. Глібов). як ме́дом масти́ти. Говорить Одарка, як медом мастить, що не слово — то медяник (Є. Гуцало).

як (мов, нена́че і т. ін.) найня́вся. Дуже; сильно. А дощ періщить, як найнявся (В. Кучер); Що ти кричиш, як найнявся (Уко.. присл..); Рубав (дрова) до самого вечора, мов найнявся (Леся Українка); Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече (А. Хижняк).

як (мов, нена́че і т. ін.) на кілку́, зі сл. теліпа́тися, висі́ти і под. Дуже вільно (лежати на кому-небудь — про одяг). — А на кого ж вони там міряти (костюм) будуть, коли шитимуть? — На кого-небудь! — Що значить — на кого-небудь? Ну пошиють, а ти одягнеш, і висітиме він як на кілку! (С. Олійник); “Але ж талія моя не кругла — сукня пообвисала й теліпається неначе на кілку”,— подумала Балабушиха, й вона вийшла з зали (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, нена́че і т. ін.) неживи́й. 1. зі сл. ходи́ти, йти і под. Дуже повільно, мляво без жвавості, без бадьорості. — Ну, хвалить Бога, що Настя знайшла собі роботу! — думала баба Зінька, поглядаючи на дочку,— а то ходе (ходить) як нежива робе (робить) діло, мов сонна (І. Нечуй-Левицький). 2. Позбавлений життєвої енергії, бадьорості, дуже слабкий фізично. Прийшли жнива, ходить жінка як нежива; а як прийшла Покрова, то й жінка здорова (Укр.. присл..); І де ті в Господа взялися Усякі штучнії їства? Сама ж (жінка) неначе нежива На плечі пада… Напоїла, І нагодувала, І спать його, веселого, В коморі поклала!.. (Т. Шевченко). 3. Нерухомо, без зміни положення. А хитрая мишва так іноді морочить, Що треба буть мудрованим котом, Щоб висидіть, неначе неживому, І оком не моргнуть (Л. Глібов); // Нерухомий, блідий і т. ін. Я теж плакав, особливо коли труну опускали в яму, а мати спочатку щось кричала й ридала, а потім зробилась як нежива, і на неї бризкали водою (Л. Смілянський). 4. Приголомшений чимсь, дуже наляканий, вражений, заціпенілий. В палаті світлій ліжко біле, на нього Зою положили. І я стояв мов неживий… (В. Сосюра); Юрко сам прийшов до хати, і дівчина мов нежива застигла біля столу, не знаючи що сказати йому (М. Стельмах).

(як (мов, нена́че і т. ін.)) не при собі́. 1. У поганому настрої, у стані сильного душевного розладу. По дорозі йшов сліпий Ілько — тихий, зажурений, чоловік не при собі, з медаллю “За відвагу” на сірому піджаці (І. Драч); Гаряча і задихана, бігла (дівчина) через усе подвір’я, мов не при собі була (В. Конвісар); Тітка Саша привіталася до лікарки, але стара не хотіла її нізащо пізнавати, бо зовсім була неначе не при собі (Ю. Яновський). 2. Психічно хворий. Беріть його попід руки і тягніть… Він не при собі. Треба відвезти в Київ (Т. Осьмачка).

(як (мов, нена́че і т. ін.)) під сурди́нку. Стишено, глухо. Я під сурдинку кажу Севу кілька зайвих слів, що не мають зв’язку з моєю пропозицією (Ю. Яновський); Фарфор таць подзвонював ніжно й глухо, неначе під сурдинку (Ю. Смолич).

як (мов, нена́че і т. ін.) прирі́с до землі́. Хтось не може зрушити, зійти з місця; остовпів, нерухомий. А у Оксани і руки, і ноги затрусились, стала, як укопана, як приросла до землі, ні з місця, ні пари з уст… (Г. Квітка-Основ’яненко); Тодозя оступилась од князя й почувала, що в неї не стає сили рушити з місця: вона од жалю та горя неначе приросла до землі (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, нена́че і т. ін.) ро́зум розгуби́ти. Втратити здатність діяти обдумано, помірковано. На те лихо неначе розум розгубив він на порозі при зустрічі з графинею (Іван Ле).

як (мов, не́наче і т. ін.) уби́тий (заби́тий). 1. зі сл. спа́ти. Міцно. Бурлаки покотом полягали на соломі й спали як убиті (І. Нечуй-Левицький); Повернувшись додому, Миня виліз на піч і заснув як убитий (В. Канівець); Піддубний виспався. Спав цілу ніч як забитий (М. Коцюбинський). 2. Дуже засмучений, пригнічений чим-небудь. Старий Трохим по надвір’ю Мов убитий, ходить (Т. Шевченко); Балабуха приїхав додому неначе вбитий (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, нена́че і т. ін.) уко́паний, зі сл. стоя́ти, става́ти і под. Нерухомо, непорушно, застигши на місці. — Здрастуй! — скочивши навперейми Галі, привітався він (Власов) і, зиркнувши на її іскристі очі, став як укопаний (Панас Мирний); Дівчина собі стоїть, Неначе вкопана (Т. Шевченко). як повко́пувані (про багатьох). Діти стояли, як повкопувані; ще Антосьо не так, а що той, то як стовп — щоб поворухнувся! (А. Свидницький). як у зе́млю вко́паний. Катерина не привітала його, не кинулась, як завжди, йому назустріч, стоїть, як у землю вкопана (О. Стороженко).

як (мов, нена́че і т. ін.) у лихома́нці. 1. Хто-небудь тремтить, здригається і т. ін. Сама як у лихоманці, так і труситься (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. зі сл. труси́тися, тремті́ти і т. ін. (перев. у препозиції). Дуже, сильно. Вона забилась у самий куток печі; трусилася як в лихоманці (Панас Мирний); А далі як затруситься (Халявський) неначе у лихоманці (Г. Квітка-Основ’яненко); Староста тіпався як у лихоманці (Я. Баш). 3. зі сл. жи́ти, бу́ти і т. ін. У постійній тривозі; неспокійно. Жили, як у лихоманці (З газети).

як (мов, нена́че і т. ін. ) у моги́лі. 1. Тихо, сумно і т. ін. Сиділи мовчки, у хаті було як у могилі (З газети). 2. зі сл. ти́хо. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, надзвичайно тихо. І Карпа заболіли руки від щирого вибивання (у двері)… А кругом тихо, як у могилі (Панас Мирний); На якусь мить стало тихо, як у могилі (О. Гончар); Ось він (співець) руку здійняв, в ту ж хвилину Стало тихо, неначе в могилі (Леся Українка).

як (мов, нена́че і т. ін.) чемери́ці (те́ртого хрі́ну і т. ін.) поню́хав. Хто-небудь неприємно вражений чимсь, приголомшений, очманілий і т. ін. Заграв, заспівав, як мов до своєї (дівчини). А вона мені як відспівала у вікно, то я мов чемериці понюхав (Укр. поети-романтики..); Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хріну понюхав (Г. Квітка-Основ’яненко); — Передайте свою колекцію в музей, це буде краще грамоти. Купець закрутив носом, неначе тертого хріну понюхав (І. Шаповал).

як (мов, не́наче і т. ін.) черепа́ха, зі сл. ходи́ти, іти́ і под. Дуже повільно, незграбно. — Хоч би швидкості були, я б зманеврував, а то йдеш як черепаха (Ю. Яновський); — Ходить (Ватя) неначе та черепаха (І. Нечуй-Левицький).

(як (мов, нена́че і т. ін.)) чорт сім кіп горо́ху змолоти́в у кого, перев. зі сл. на виду, на обли́ччі і под., жарт. Хто-небудь має віспини або шрами від них. У його на виду чорт сім кіп гороху змолотив (Укр.. присл..); Хотина, як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, нена́че і т. ін.) шо́вком ши́є (гапту́є), зі сл. бреха́ти. Дуже вправно, тонко, вміло. Знав я і таких, що в живії очі тобі бреше як шовком шиє — хоч би моргнув, вражий син! (Марко Вовчок); Та вже й вміє (кума) балакати! Бреше тобі, неначе шовком гаптує (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) заворо́жений. 1. Мовчазний, задуманий, глибоко зосереджений. Аж заслухається Катря (пісень) і сидить як заворожена (А. Головко); Вони (брати) стоять мов заворожені, бо ще перебувають під чаром іншої ночі, минулої ночі (І. Багряний). 2. перев. зі сл. диви́тися, слу́хати і т. ін. Пильно, уважно, зацікавлено. Володька .. вмочив перо в чорнильницю, застиг. Всі завмерли: дивилися як заворожені на те гостре перо, нависле над чистим поки ще папером, боялися дихнути (А. Дімаров); Причаївшись у малині за смородиною, я слухав бабиних молитов як заворожений (О. Довженко).

як (мов, ні́би і т. ін.) з хреста́ зня́тий. Дуже блідий, змучений, з хворобливим виглядом. Тільки я в хату — суне Карпо до нас, а сам схуд, зчорнів, як з хреста знятий (М. Коцюбинський); — Та ти ж як з хреста знята. Чи тебе мати не годує? (А. Хижняк); // Хто-небудь дуже переживає, переляканий чим-небудь. Походив він (інспектор) так важно по школі, посидів на уроках. А ми, мов мишенята,— нічичирк. Учителі наші, мов з хреста зняті — авторитет (Ю. Збанацький).

як (мов, ні́би і т. ін.) на жари́нах (на жари́ні, на жару́). 1. перев. зі сл. сиді́ти, стоя́ти і под. Неспокійно, тривожно, нетерпляче. — Брешуть, брешуть, що не буває так на світі: раз подивився — вже й закохався. Сиджу як на жаринах біля нього, відсунулась би, так плаття жалко, а доторкнусь його плеча — голова йде обертом (І. Муратов); Він і снідає похапцем, не дуже-то пережовуючи, і за столом сидить мов на жаринах — крутиться, вертиться (І. Рябокляч); Сидить як на жару (М. Номис). 2. Неспокійний, схвильований, нетерплячий. Смутний та нетерплячий, та неспокійний ту рідку хвилину, як посидить (Чайченко) дома. Куди він усе поспішається? Чого він як на жарині? (Марко Вовчок).

як (мов, ні́би і т. ін.) по душі́ дере́. Неприємно вражає, викликає дражливі почуття. Добре тому дати, хто не хоче брати; а той, хто бере, як по душі дере (Укр.. присл..). аж по душі́ дере́. Хто з нею (скрипкою) .. добре знається, До того обзивається, А хто не в лад її бере, Аж по душі вона дере (Л. Глібов).

як (мов, ні́би і т. ін.) хлющ (хлю́ща). 1. Дуже мокрий, намоклий. І дрова мов хлющ, не горять в паровозі (П. Панч); — Чоботи он приволік як хлющі. Завтра висохнуть, як взуватимешся? (Григорій Тютюнник); — Ой, набридли затяжні дощі. Земля вже їхню щедрість не приймає. Мовчать дерева, як хлющі — кущі. І жодна пташка пісню не співає (О. Білаш); Бурхнуло з неба, мов із бочки.. Троянці стали всі як хлюща (І. Котляревський); // зі сл. мо́крий, змо́кнути і под. Зовсім, повністю, наскрізь. Я мокрий як хлющ, але я радий цьому багатству води (М. Грушевський); Забрьохувався (втікач) в росі по самі вуха ранками і був мокрий як хлющ, але не зупинявся (І. Багряний); Дощ ось-ось лине з неба, а вони ж далеченько, десь біля річки, змокнуть як хлющі (Ю. Збанацький); Мокра як хлюща сорочка облипла його могутнє тіло (М. Коцюбинський). на хлющ. (Зборовський:) Перетомилися всі і перемокли на хлющ (М. Кропивницький). 2. зі сл. п’я́ний. Дуже, надзвичайно. Насінник приходив на службу п’яний як хлющ (Ю. Збанацький).

як (мов, ні́би і т. ін.) арши́н (па́лицю, багне́та) проковтну́в. 1. Неприродно прямо, дуже виструнчено. Олексій ішов, випроставшись так, як Юрко, мов проковтнув палицю (П. Куліш); Волосся було старанно зачесане. Обличчя начебто застигло. А тримався він так, ніби аршин проковтнув (Ю. Шовкопляс). 2. Дуже виструнчений, стрункий. В попереку був прямий, як багнета проковтнув (Є. Гуцало).

як (мов, ні́би і т. ін.) бара́н в апте́ці, зі сл. розбира́тися, ірон., зневажл. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (розбиратися). Розбирається, як баран в аптеці (Укр.. присл..); — Я в цім ділі розбираюся приблизно так, як баран в аптеці (Д. Міщенко).

як (мов, ні́би і т. ін.) бара́н на но́ві́ воро́та, зі сл. диви́тися, втелю́щитися, витріща́тися і под., зневажл. Спантеличено, виявляючи повне нерозуміння, здивування. Вночі, як ми (шевці) поснемо, встромить морду в книжку і дивиться, як баран на нові ворота (М. Чабанівський); Петро мовчав, тільки втелющився в Хлипала, мов баран на нові ворота (Ю. Збанацький). як козе́л на но́ві́ воро́та. — Воли в ярмі, та й ті ревуть…— гримнув на москаля, аж той свистати перестав. Дивиться на його (нього), як козел на нові ворота (Марко Вовчок). як теля́ на но́ві́ воро́та. Чого очі витріщила, як теля на нові ворота? — замахнувся гарапником Карпо (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) бджіл у ву́лику. Дуже багато, безліч. Приходжу до клубу колгоспного, а там людей, ніби бджіл у вулику (І. Сочивець). як бджіл по весні́. У неї планів, як бджіл по весні (З усн. мови).

як (мов, ні́би і т. ін.) без рук без кого—чого. 1. Зовсім безпомічний, безпорадний і т. ін. Я Дарки не дам, бо я без неї як без рук (Леся Українка); Сулейман дуже зрадів, діставши чотки — без них він був як без рук (М. Коцюбинський); Я без рушниці як без рук. Без неї я боюся й мух! (Олександр Олесь). 2. Не можна обійтися без чого-небудь. — А в хазяйстві все ж, як не є, відерце мусить бути.— А звісно, без відра, як без рук,— погоджується Дорошко (І. Цюпа); Ремонтували (в кузні) всяку всячину, без якої в господарстві — як без рук (А. Іщук).

як (мов, ні́би і т. ін.) біда́ на го́лову, зі сл. з’яви́тися, звали́тися і т. ін. Зовсім несподівано, зненацька. Вона (дівчина) була безмежно вдячна своїм землякам. Адже, коли б не з’явився, як біда на голову, цей пропащий чорт-поміщик, її ніхто б не виказав ворогам (Ю. Збанацький).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) більмо́ (б́ільмо́м) на (в) о́ці. 1. кому, для кого і без додатка. Зайвий, непотрібний, неприємний і т. ін. — Він декому як більмо на оці, зруйнувати (вітряк) хочуть (І. Цюпа); “Призначив” Ласій і бригадирів, і завідувачів фермами, знайшов місце кожному і тільки тоді згадав про Кисачку. “Отож і ще цей Архип — мов більмо на оці,” — подумав (Ю. Збанацький); (Герцик:) Всім я тут, як більмо в оці (М. Кропивницький). 2. кому, для кого, зі сл. бу́ти. Перепона, перешкода, завада. Запорозька Січ для татар була більмом на оці, вона сковувала орду, не давала їй розгулятися на широких просторах України й Росії (І. Шаповал); — Захар Драч був вільним козаком, а козаки ніколи не корилися панові, .. і тому Драчів хутір для Щеньковського був як більмо на оці (П. Панч); Севастополь стояв їм (фашистам) на заваді, був більмом в оці (В. Кучер).

як (мов, ні́би і т. ін.) ви́точений. Який має правильну, досконалу форму або витончені лінії; стрункий. Уся (дівчина) — як виточена, а довга коса, чорна, як гадюка, так і обвивається круг тонкого стану (М. Старицький); Бісова Улька, ноги як виточені і пошкрябані соломою, мабуть, у полі пошкрябала (І. Микитенко).

як (мов, ні́би і т. ін.) ви́чавлений лимо́н. Людина, яка має поганий вигляд через хворобу, переживання, втому тощо; змучений, знесилений, худий і т. ін. Після хвороби тепер був як вичавлений лимон, важко було впізнати (чоловіка) (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) відрі́зало (відруба́ло), безос. Припинилося відразу, раптово чи несподівано. — Кожного разу на Новий рік один одного листівками поздоровляли. А як стали вони народними художниками, лауреатами — ніби відрізало (І. Цюпа); — Якщо й писав, сину, то не ми твої письма читали. Може, хтось читав. Ото останнє було, де ти про землеустрій писав.. Я візьми, дурний, та й покажи на сході. А хтось, та й голові сказав. З того часу як одрізало. Ні одного (листа) не получав (одержував) (А. Головко); І зразу — як одрубало: скрипка, зично гукнувши з усіх чотирьох струн, замовкла (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) відруба́ти, зі сл. сказа́ти. Дуже гостро, категорично. — Приходь зразу ж, як тільки приїде полковник пан Олексій,— сказала мов одрубала сотникова донька (М. Лазорський).

як (мов, ні́би і т. ін.) вли́тий, зі сл. сиді́ти. Дуже добре (про одяг). Онук якось аж неохоче вдягнув — костюм сидів на ньому як влитий (А. Дімаров).

як (мов, ні́би і т. ін.) вогне́м пече́ кого. Хто-небудь дуже страждає морально; хтось занепокоєний чимсь. — Розкажи ж нам, Одарочко, усі пригоди свої, любко,— кажу їй.— Та розкажи ж бо, розкажи! Нехай послухають! — каже брат та й вийшов з хати, мов його огнем пекло (Марко Вовчок).

як (мов, ні́би і т. ін.) вого́нь на суху́ соло́му, зі сл. ки́нутися, наки́нутися і т. ін. Дуже швидко, жадібно. Нимидора кинулась на жито з серпом, як огонь на суху солому (І. Нечуй-Левицький). мов ого́нь до сухо́ї соло́ми. А нас і впрохувати не тра (треба) було, ми взялись до напоїв та наїдків мов огонь до сухої соломи (Є. Гуцало).

як (мов, ні́би і т. ін.) води́ в рот набра́ти, перев. зі сл. замо́вкнути, мовча́ти і под. Втративши здатність або бажання говорити; мовчати. Замовк, як води в рот набрав (Л. Мартович); (Ганна:) Відтоді замовкла я, мов в рот води набрала! (М. Кропивницький); // Мовчки. І вони довго сиділи, ніби набравши в рот води. Мовчала переможно і Марія, задоволена тим, що так їм дошкулила (М. Слабошпицький); Макар не був мовчуном, але тепер сидів, неначе в рот води набрав (С. Добровольський).

як (мов, ні́би і т. ін.) в окро́пі кипи́ть. Інтенсивно, жваво, енергійно виконується яка-небудь робота, здійснюється якась справа і т. ін. День у день тобі як в окропі кипить. Полагодив (Чіпка) хату, давай погріб обчищати (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) в’юн (посо́лений (в ополо́нці, на сковороді́)). 1. зі сл. верті́тися, крути́тися. Дуже швидко, прудко. Вінцусиха, як в’юн, так і крутиться біля Марії, щоб вивідати, де ми лісу на хату взяли (І. Муратов); Архітектурний юнак вертівся мов посолений в’юн (П. Загребельний); Хлопчик крутився як в’юн на сковороді, вигадуючи, що збрехати (Ю. Мокрієв). 2. зі сл. вертки́й. Дуже, надзвичайно. — Але й це правда, що Прокіп у колгоспі — господар, і коні в нас гладкі та верткі всі як в’юни (П. Козланюк).

як (мов, ні́би і т. ін.) гірка́ (па́рена) ре́дька, зі сл. набри́днути, надоку́чити, обри́днути і т. ін. Дуже, сильно, надзвичайно. Сидять, розмовляють, таки все про свої шкільні справи. Така вже звичка у вчителів! От, здається, повинно б те все обриднути, як гірка редька. Ні, дивись, як зійдуться, зараз таки про своє (Олена Пчілка); За ці дні надокучив йому балакучий начальник як парена редька (М. Стельмах). як соба́ці ре́дька. Обрид як собаці редька (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) глухо́му му́зика, зі сл. тре́ба, потрі́бно і т. ін., жарт. Уживається для вираження заперечення зазначених слів; зовсім не треба, не потрібно і т. ін.; аж ніяк. Теє му (йому) так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало, глухому музика (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) го́лку в сі́ні, зі сл. шука́ти. Марно, безрезультатно. Не мало було наших, якщо два дні билися. Пішли на правий берег, в білоруські ліси. Шукай тепер їх там, як голку в сіні (А. Хижняк); — Шукаємо добра, як голку в сіні, а тільки лихо маєм на віку (М. Руденко).

як (мов, ні́би і т. ін.) (голо́дні) вовки́ на вівцю́, зі сл. ки́нутися. Дуже жадібно. Кинулись парубки до того сала, як вовки на вівцю, та давай закушувати (І. Нечуй-Левицький); Паничі й панни кинулись на маринад, як голодні вовки на вівцю, хоч їх Навроцька й не припрошувала (І. Нечуй-Левицький)..

як (мов, ні́би і т. ін.) горо́хом си́пати / поси́пати, зі сл. говори́ти, чита́ти і т. ін. Дуже швидко, багато, безперервно, не зупиняючись. — Кресало є? .. є! .. А губка є? .. є! .. Ну викрешемо… га! — торохтів він, мов горохом сипав (М. Коцюбинський); — Я і досі хрестиком розписуюсь, а вона читає, мов горохом сипле,— з любов’ю дивиться на доньку Мирон (М. Стельмах); Хаврусь був проворний, жвавий, говорив.., неначе горохом сипав (І. Нечуй-Левицький); Раптом зірвавшись з землі, він сів, лице його оживилось, очі заблищали, мокрі ще від сліз, і він, прудко махаючи руками, заговорив, немов горохом посипав (І. Франко). ні́би горо́хом си́пати об сті́нку. Голос у хлопця був трохи глухуватий .. Адже буває: інший читає вірша, ніби сипле горохом об стінку. А цей укладає в кожне слово пристрасть душі (З газети); // Даремно. ні́би горо́хом об стіну́. Кажеш, говориш, показуєш, і ніби горохом об стіну. Казав: гляди не пускай їх надвір…— Але знаєш, Матвію, діти не можуть і в хаті завжди сидіти (У. Самчук).

як (мов, ні́би і т. ін.) грім. Фізично витривалий, сильний, дужий (про людину). — Ех, Даниле, ах, Даниле, Був же ти як грім! З молодим було б під силу Позмагатись їм (А. Малишко); — Панове! До Мартина Пушкаря тут посланець прибув із Січі… Ввійшов, як грім, обвітрений з дороги. Віддав чолом… (Л. Костенко); // Міцний, ставний (про постать людини). Чуб кучерявий, сам (отець Олександер) красивий, постать, як грім (І. Микитенко).

як (мов, ні́би і т. ін.) гро́мом вра́жений. Неприємно здивований, схвильований чим-небудь несподіваним. — Йому, бідному, нічого вже не судилося бачити...— Тобто як? — Без очей зостався... Євген стояв наче вражений громом (О. Гончар). немо́в гро́мом приши́блений. — Од такої речі троє недавно веселих, щасливих людей стало на одному місці нерушимо, немов громом пришиблені (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) гро́мом приби́ло кого, безос. Дуже вразило, приголомшило когось що-небудь (несподіване, непередбачене і т. ін.). Як громом прибило Масю, так цими словами: їй не жаль було за о. Гервасієм, як за батьком (А. Свидницький).

як (мов, ні́би і т. ін.) гро́мом уда́рило кого, безос. Хто-небудь дуже вражений, приголомшений чимсь. — Я почула його (крик) аж у долині. Мене мов громом ударило (З газети).

(як (мов, ніби і т. ін.)) дава́ти / да́ти відчіпно́го кому і без додатка. 1. Виконувати з неохотою чиєсь настирливе бажання, прохання. — О, наче маленький! — так цілує (Василина чоловіка), ніби дає одчіпного і одвертає од нього обличчя (М. Стельмах). 2. Домагатися чогось за рахунок якої-небудь послуги, винагороди і т. ін. — Та йди вже, Василю,— каже старий. І щоб збутися напасті та лиха, дає одчіпного (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) дві кра́плі (ка́плі) води́; як кра́пля (ка́пля) води́. 1. зі сл. схо́жий. Дуже, зовсім, абсолютно. Тюремний (фашистський) ескулап .. був як дві краплі води схожий на нашого Хлипала (Ю. Збанацький); (Березня:) Ти молодим як крапля води на нього схожий був (Є. Кротович). як три кра́плі води́. З фотокарток дивилося троє як три краплі води схожих між собою Настиних синів (Я. Качура). як дві крапли́ни. Степка,— як дві краплини схожа з обличчя на свою безпутну матір (М. Зарудний). 2. Такий же, як хтось інший; копія когось. Та таке (дитинча), кажуть, чорнюще, волосате, точнісінько мов дві краплі води заїжджий фотограф (І. Головченко і О. Мусієнко); Та вже ж і синок у Василя Семеновича..— батько як дві краплі води (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) до́вбнею (молотко́м) уда́рити (по голові́ (в го́лову)) кого. Дуже вразити, приголомшити кого-небудь неприємною звісткою. Одно невеличке слівце “Дін” як молотком ударило її (Мотрю) в голову (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) ґа́ву ковтну́в. Хто-небудь дуже мовчазний, сумний. — Нам весело, а тобі сумно? — тихо спитала Наталія Миколаївна, підскочивши до нього (Проценка).— Бач, який він гарний! — додала уголос, кинувши очима на Довбню.— Веселий, балакучий. Уже не тебе — мов ґаву ковтнув! (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) жи́вий, з дієсл. Чітко, яскраво, виразно. Ставав легінь перед очима як живий — і все закручувалося в непримиримім танці, шаленім, запіненім. Не дишучи, розкривала очі в тьму (Г. Хоткевич).

як (мов, ні́би і т. ін.) за водо́ю йти. Поступово занепадати, розорятися, зникати. Як умер батько, зараз почав Микола пити, покинув коло хазяйства впадати .. І пішло пияцтво, ледарство,— батьківщина як за водою йшла (Б. Грінченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) за́йцеві бу́бон, зі сл. потрі́бний. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (потрібний). — Потрібна мені ваша Окунівка, мов зайцеві бубон! — презирливо фиркнув Левко (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) за кам’яно́ю горо́ю (рідше стіно́ю), зі сл. бу́ти, жи́ти і т. ін. Під чиїмсь надійним захистом, без клопотів і т. ін.; позбавлений турбот, захищений. — Та ти сам не турбуйся, бо ти за мною, як за кам’яною горою (Марко Вовчок); — Тому-то й я позичила тебе в Мартохи, щоб бути за тобою, мов за кам’яною горою (Є. Гуцало); — Я за нею (Софією), можна сказати, як за кам’яною стіною живу (В. Собко). як за горо́ю. — Гарна ви жінка в Петра,— знову похвалив гість .. — Має шанувати своє щастя. Він за вами — як за горою! (Є. Гуцало).

як (мов, ні́би і т. ін.) за (на) гріш ма́ку кого, чого. Дуже багато. Багато, як за гріш маку (М. Номис); — Оце добре! — перехопив Лука,— твоя Марія і моя Марія. Тих Марій на світі — як за гріш маку (М. Коцюбинський); Повиправляйте тільки собі друкарські помилки, бо їх там як за гріш маку (М. Коцюбинський); Міністрів отих .. зібралося, мов на гріш маку (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) за поду́шне. Невідступно, настирливо. Настане ніч,— думки як за подушне оступлять… (Панас Мирний); Мов за подушне оступили Оце мене на чужині Нудьга і осінь (Т. Шевченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) засва́тана ді́вка (ді́вка на виданні́), зі сл. стоя́ти, сиді́ти і т. ін. 1. Ніяково, несміливо, сором’язливо. — Товаришу П’ятниця, чому ж ти стоїш наче засватана дівка? (В. Кучер); Чого стоїш мов дівка на виданні? Соломія мовчки подавала чоловікові кулики (І. Цюпа). 2. Гордо, піднесено, з почуттям власної гідності. Данилко почував себе мов засватана дівка, він брав уже по-справжньому участь у страйку (П. Панч).

як (мов, ні́би і т. ін.) засва́таний. Несміливий, сором’язливий, нерішучий або такий, що трохи пишається. — І вже до Калинки, який все ще стояв, голий до пояса: — Чого стоїш як засватаний? Гарячку ще хочеш схопити? (А. Дімаров).

як (мов, ні́би і т. ін.) затя́вся. 1. Уперто відмовлятися щось робити; стійко, непохитно наполягати на своєму. Сказав (Павло) як затявся, що більше і зустрічатися не бажає... (В. Кучер); — Ще тільки на полудень сонце зверне, а вони вже сапи на плечі і гайда додому. Прошу їх, молю, ну ще три рядки пройдемо, а вони як затялися (А. Хижняк). мов затя́тий. Тривожно в материній душі, ой, як тривожно! А Настя мов затята — мовчить. І не плаче, а тільки зітхає та нудить світом (В. Речмедін). 2. Тривати довгий час, безперервно. Дощі — як затялися: щодня та й щодня... (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) заці́пило (рот) кому, безос., зневажл. Хто-небудь раптово замовк, утратив здатність говорити. Як натякнув я за гроші, зараз моїй Берчисі як рот заціпило. Вже й не гримає, й не сердиться! (І. Нечуй-Левицький). заці́пило язи́к. Заціпило йому язик (М. Номис).

як (мов, ні́би і т. ін.) з Бо́жої руки́. Легко, без докладання великих зусиль. Зо триста років (в Україні) лилася кров, величезні жертви клали без успіху, і раптом, як з Божої руки, несподівано дано незалежність (В. Барка).

як (мов, ні́би і т. ін.) з води́. 1. зі сл. рости, іти і под. Надзвичайно швидко. Овес! Що за чудовий овес в цьому році! З самої весни гнало його як з води! (В. Москалець); — Давиде! Ой, ти ще більшим став! Ростеш мов з води (М. Стельмах); — Гриби тепер ішли мов із води. Їх збирали щоденно і дорослі, і діти... (Ю. Збанацький). 2. Зовсім несподівано, раптово. Аж ось Марко... Він, здавалось, зник був зовсім з наших очей, тепер не витримав — виринув в гостро цікавий момент як із води (С. Васильченко); На голос пісні до них добувається з берега ще один. Виник ніби з води. Причалив човна, вичалапкує на берег (О. Гончар). 3. Дуже легко, добре, вдало. В міжріччі Орелі та Берестової ніхто не осмілювався змагатися з Онисимом на ниві. У нього все йшло як із води, повніло й дозрівало, викликало заздрість убогих хуторян (М. Рудь).

як (мов, ні́би і т. ін.) з води́ йти, перев. зі сл. рости́. Дуже швидко. А Трьомсин собі росте Мов, як кажуть, з води йде (І. Манжура); Зоглянулася св. П’ятниця на слізні благання матері, й ось двоє червоновидих діток ростуть — як із води йдуть (Л. Яновська).

як (мов, ні́би і т. ін.) згори́ пішло́ кому. Перестало щастити кому-небудь; не везе. Мов згори пішло Марусякові з того часу, як утекла попадя. Ну, от наче відрізала, неначе все щастя, всю удачу з собою забрала (Г. Хоткевич).

як (мов, ні́би і т. ін.) з гу́ски (з гусака́) вода́ з кого. Хто-небудь зовсім не реагує на щось; ніщо не впливає, не діє на когось. — Траплялось, що одна (жінка) вдряпне, друга забере трохи глибше, третя ніби за живе зашморгне, то все те як з гуски вода (Марко Вовчок); — Скільки не критикують того начальника робпостачу, а з нього мов з гуски вода, — каже Василина (О. Гончар); Я пильно придивлявся до нього (Гризоти) тоді на бюро.. Сидить собі, а з нього як з гусака вода... Не буде з нього толку, не буде (В. Речмедін).

як (мов, ні́би і т. ін.) земле́ю (пи́лом) припа́сти / припада́ти, перев. зі сл. лице́, обли́ччя. Потемніти, набути сірого кольору; змарніти. Ніс йому загострився, обличчя мов пилом припало, сам трясеться, худий (Леся Українка); Пролежав він (старий Джеря) тиждень, навіть не стогнав, а лице в нього стало ніби припадати землею (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) з ка́меня ви́битий. 1. Нерухомий. За другою огорожею, з комендантського будинку, виходить на подвір’я один унтер. Але ми не хочемо зараз бачити його, не помічаємо і стоїмо мов з каменя вибиті (В. Козаченко). 2. Дуже гарний (про людину). В її уяві встає як з каменя вибита постать її Максима (З журналу).

як (мов, ні́би і т. ін.) з кло́ччя баті́г, ірон. 1. Поганий, нікудишній, зовсім непридатний для чогось; ніякий. (Галина:) З Бойка такий командир, як з клоччя батіг (М. Зарудний); З тебе герой, мов з клоччя батіг (Укр.. присл..); — Тато не дадуть стільки, скільки я зароблю в церкві столичній, де бувають і царі. Та… та й хлібороб з мене, як з клоччя батіг: я більше до церкви (М. Лазорський). 2. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; зовсім не (міцний). Такий міцний, як з клоччя батіг (Укр.. присл..). 3. Не має твердого характеру; безвольний, не здатний щось вирішувати самостійно. Та й чоловік мій, як з клоччя батіг, сказати правду (І. Нечуй-Левицький). баті́г з кло́ччя. Батько Ксенин був батіг з клоччя: що жінка казала, те він і робив (Б. Грінченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) з ланцюга́ (з це́пу, з нали́гача) зірва́вся. 1. Хто-небудь не володіє собою (про поведінку, дії, рухи і т. ін.). Салагатова не було — той останнім часом ніби з ланцюга зірвався .. То він у морі, мов нерпа, годинами брьохався, то йшов у місто (Ю. Збанацький). як з гіллі́ зірва́всь. Дознався (дізнався) ж (пан), що Оксана вже звінчана. Побіг до отця Андрія, як з гіллі зірвавсь (Марко Вовчок). 2. Дуже швидко побігти; зникнути, втекти. Як з цепу зірвався Максим, так помчався додому (Панас Мирний); — Що за диво? — Що за крик? — Був жених. — І раптом — зник! Погуляв. Натанцювався. Й мов з налигача зірвався (В. Іванович).

як (мов, ні́би і т. ін.) з лу́ба, зі сл. ли́ти. Дуже сильно (про дощ). Дощ ллє як з луба (М. Номис); Часом дощ ллє як з луба, а Кметик лазить по квітнику і визбирує щось по стежках (С. Ковалів); Насунули такі хмари, що лило як з луба (В. Логвиненко).

як (мов, ні́би і т. ін.) з мішка́ (з ла́нтуха), зі сл. си́пати, си́патися. Невпинно, безперервно, щедро і т. ін.; у великій кількості. (Канупір:) Слухаєш-слухаєш його, ..а він сипе (сипле) та й сипе (слова), як з мішка (М. Кропивницький); У той день вони (рекорди) сипалися, як із мішка (В. Собко); А питання так і сиплються, мов з мішка, і не всяк їм дасть раду (І. Цюпа); Де-не-де тротуар чистили від снігу, хоч згори, мов з мішка, сипався новий (М. Томчаній); — Доведе він тебе цими віршами, сипле, як із лантуха (З газети). ні́би горо́х з мішка́. Ідеї сипалися з Бориса Павловича, ніби горох з мішка (В. Дрозд).

як (мов, ні́би і т. ін.) з мо́сту впа́сти. Зникнути безслідно; пропасти. Оце пропав — як з мосту впав (Укр.. присл..).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) з не́ба впа́сти (звали́тися). 1. Несподівано, зненацька з’явитися. Кортить Зеневі глянути, який то улов у того хлопчини. І, мабуть, глянув би, та ніби з неба впали два жандарми (Є. Куртяк); (Любов:) Звідки се ви, Сергію Петровичу, наче з неба впали! (Леся Українка); — Звідки ви? Неначе з неба впали... От не сподівався! — здивувався суддя, важко підводячись з місця (М. Старицький). 2. Не усвідомлювати того, що зрозуміле для всіх. (Горлов:) Ти що, з неба впав? Командир танкового корпусу хто у нас? Балда, дурень. Тому його й побили (О. Корнійчук). (як (мов, на́чеб і т. ін.)) з мі́сяця впа́сти (звали́тися). — Та він що, з місяця впав? Інші поміщики, навпаки, тікають тепер із своїх маєтків, шкуру свою рятуючи. А він сам на рожен лізе (А. Головко); — Були й золоті цяцьки,— лукаво грає бровами і віями жінка. — Ти бачиш! І що ви з ними зробили? — переходить на півшепіт лісник. Олена так глянула на Магазаника, начеб він з місяця звалився (М. Стельмах). 3. Дістатися кому-небудь легко, без особливих зусиль. — У вас світла хата? — Світла, світла,— втрутилася Вінцусиха,— їм нова хата як з неба впала (І. Муратов); — Їдь — і не думай, і не гайся, і не змагайся. На тебе впало неначе з неба таке щастя, впав такий талан, про який тобі не снилось і не привиджувалось (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) з ро́га доста́тку (Амальте́ї), книжн. У великій кількості, щедро, рясно. — Для мого попередника союзники не шкодували нічого, — він далі Врангеля, — все на нього сипалось, як із рога достатку, а я за кожен патрон, за кожен снаряд мушу кланятись (О. Гончар); Розгорнувши блокнот, Зоня шпурнула цифрами, як з рога достатку (Ірина Вільде); Осінній холодок над спраглою землею Шатро гаптоване широке розіп’яв. І з рук його падуть, як з рога Амальтеї, Плоди, налиті вщерть, і довгі пасма трав (М. Рильський).

як (мов, ні́би і т. ін.) з ца́па (з козла́) молока́ з кого—чого, від кого—чого, ірон. Немає зовсім. Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх… Та що з ними мороки.. Яка пожива з їх (них)? Як з цапа молока (П. Гулак-Артемовський); Давно треба було вигнати цього чепуруна і задаваку полковника Клотца із нашого штабу. Від нього користі як з цапа молока (П. Гуріненко); Скільки грошей тратиться на цю поліцію..,— а користі від них обох як з козла молока (Д. Бедзик); — Зараз із тих боліт користі як з козла молока. Заросли очеретом, рогозом та осокою (І. Цюпа). як з ца́па во́вни. Із нього науки як з цапа вовни (І. Франко).

як (мов, ні́би і т. ін.) ієрихо́нська (єрихо́нська, ярихо́нська) труба́, зі сл. го́лос. Дуже гучний, сильний. (Колос:) І що ж? Ви в атаку — “за Батьківщину, ура”?.. (Орлик:) Куди мені, там у командира голос як труба ієрихонська (О. Корнійчук); “Хіба попові потрібні знання? — глузував не раз Славко.— Попові потрібен голос як єрихонська труба” (П. Колесник); (1-й гість:) У вас, сваток, го! гол… лос як труба ярихонська (І. Микитенко).

як (мов, ні́би і т. ін.) із батога́ (з бича́) трі́снув (тря́снув, ля́снув і т. ін.). Дуже швидко, непомітно (про плин часу). Тиждень минув, як із батога тріснув, у звичайній домашній роботі, яка ніколи не переводиться (О. Маковей); П’ять літ — як з батога тряснув, пролетять, та чоловіка й не пізнаєш (А. Свидницький); Шкода тільки, що та радість не тривала довго; година за годиною утікали; три дні, Господи! навіть не знати, де поділися, перейшли, мов з бича тріснув (С. Ковалів). як (мов) батого́м (батіжко́м) трі́снув (ля́снув). — Отак літа спливли… Прожив, як батогом ляснув (М. Зарудний); — Прожили ми з тобою, стара, довгий вік, а мені, мов батіжком тріснув (З. Мороз). як у баті́г тря́снув. — Ой, дитинко Божа, минув вік, як у батіг тряснув! (В. Стефаник).

як (мов, ні́би і т. ін.) із зав’я́заними очи́ма, зі сл. ходи́ти, блука́ти і т. ін. Не розбираючись, не орієнтуючись у чомусь, не маючи потрібних знань, потрібного досвіду; навмання. — Припам’ятайте собі: скільки ви ночей не доспали, скільки праці згубили через те, що ходите, здається, і вдень, а мов з зав’язаними очима — во тьмі?! (М. Коцюбинський); То бувало ніби з зав’язаними очима блукали, танцювали на одному місці, за своїм горем і світу ясного не бачили (І. Цюпа).

як (мов, ні́би і т. ін.) із поже́жі (з пожа́ру), зі сл. уско́чити, влеті́ти і т. ін. Дуже швидко, зненацька і т. ін. Уже він (Йонька) і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять, уже дві люльки викурив, а в хаті й не думали прокидатися. Тоді він ускочив у хатину, як із пожежі: — Ти йтимеш сьогодні корову доїти чи ні? (Григорій Тютюнник).

як (мов, ні́би і т. ін.) із рукава́. 1. зі сл. си́пати, си́патися і под. Дуже багато, у великій кількості. Обід був веселий, гомінкий. Кирило сипав як із рукава: про “бариню”, .. про порошки для апетиту (С. Васильченко); Був якось день, коли мов з рукава .. морем летіли і летіли журавлі (М. Рильський). 2. Дуже великий, густий (про дощ, сніг). Сніг мов з рукава (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) інди́к, зі сл. напри́ндитися, наду́тися і т. ін. Сильно, дуже. Управитель сидить, наприндивсь як індик (П. Панч); А Карпо й собі надувся мов індик (М. Коцюбинський).

як (мов, ні́би і т. ін.) ка́мінь з душі́ одкоти́ли (зняли́), перев. чиєї. Хтось допоміг кому-небудь у неприємному, скрутному і т. ін. становищі, врятував від чогось небажаного. (Солдат:) Це ж виходить, що вдруге на світ народився і тепер тільки сонце побачив ясне! Ніби камінь з душі одкотили ці люди (О. Левада).

як (мов, ні́би і т. ін.) ка́мінь ліг на ду́шу (на се́рце) кому і без додатка. Кому-небудь дуже важко; хтось перебуває в гнітючому настрої, страждає, переживає і т. ін. Як виходила з хати (Христя), спіткнулась на порозі, і з того часу як камінь ліг їй на душу (П. Панч). на се́рце ка́мінь ля́же. А згадає (Лукія) мужа Василя Чупера — на серце камінь ляже (С. Чорнобривець).

як (мов, ні́би і т. ін.) ка́мінь у во́ду, перев. зі сл. пропа́сти, зни́кнути і т. ін. 1. Безслідно. Ніхто, ніхто не знатиме, як він (Василь) тут загине. Напишуть додому, що безвісти пропав! Безвісти, як камінь у воду... (П. Автомонов). 2. Нічого не відомо. — Ще як забрали, бідолашного (чоловіка), австрійці, так відтоді мов камінь у воду (Д. Бедзик).

як (мов, ні́би і т. ін.) кара́сь у ве́ршу, зі сл. су́нутися, лі́зти і т. ін. Необачно, необережно. — Придумає казна-що і сунеться як карась у вершу (І. Рябокляч).

як (мов, ні́би і т. ін.) картко́ва́ ха́тка (картко́вий буди́ночок) зі сл. зруйнува́ти, звали́тися і под. Дуже легко й швидко. (Лариса:) А-а! Мішель! Все… пропало… звалилося… як карткова хатка… (І. Микитенко); Перед нею проходило її сите, безтурботне життя. Спогади пекли її безсилою злістю до тих, хто це життя знищив, зруйнував, ніби карткову хатку (І. Микитенко).

як (мов, ні́би і т. ін.) квач, зі сл. п’я́ний. Дуже, надто. Коли це опівночі з’являється (Валер’ян)... П’яний як квач!.. (Є. Кравченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) кво́чка в обича́йці, зі сл. сиді́ти. Самотньо, ізольовано від інших. — Йди до світлиці та побалакай з нами,— почала говорити Соломія,— зачиниться, замкнеться отут в хатині та й сидить мов квочка в обичайці (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) кво́чка на я́йцях, зі сл. сиді́ти. Невідступно, старанно, дбайливо. — Ну, годі скиглити, стара, — сказав Бульба. — Козак не на те, щоб возитися з бабами, Ти б сховала їх (синів) собі під спідницю та й сиділа на них як квочка на яйцях! (О. Довженко).

як (мов, ні́би і т. ін.) кіло́к у тин, зі сл. упе́ртися. Дуже, надто. — Інші всюди заробляють, а ти всюди проробляєш,— підвищує голос Марійка.— Бо уперся мов кілок у тин і навіть за медом не нагнешся.— Хе,— знаю твій мед,— підсміюється Іван (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) кіт до ми́ші, зі сл. ки́датися. Жадібно, пристрасно. Кинувся він до Солохи, як кіт до миші, обняв, пригорнув до себе (Панас Мирний); — Я глип назад себе, аж коло мене парубок молодий. Весело позираючи, кинувся до мене як кіт до миші (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) кіт до са́ла, зі сл. допа́стися, наки́нутися і под. Жадібно, дуже енергійно. Допавсь, як кіт до сала (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) кіт (кі́шка) з соба́кою, зі сл. жи́ти. Без злагоди, постійно ворогуючи, сварячись і т. ін. Живуть як кішка з собакою (Укр.. присл..); — Ви тільки, бува, нічого не скажіть Давиду Онопрійовичу, бо ми й так живемо з ним, як кішка з собакою (С. Добровольський).

як (мов, ні́би і т. ін.) кіт напла́кав. Дуже мало. Там і цукерок тих, як кіт наплакав (В. Кучер); В самих, правда, їжі тієї — мов кіт наплакав (Є. Гуцало). кіт напла́кав. В Мотрі й трудоднів тих — кіт наплакав (М. Рудь); // Дуже незначний, невеликий. — Така земля! А які нині врожаї дає? Ніби кіт наплакав (І. Цюпа).

як (мов, ні́би і т. ін.) кіт на са́ло, зі сл. погляда́ти, позира́ти і т. ін. Ласо, пожадливо, заздрісно. Коли хто в простенькій одежі, то він на тих і не дивиться, а все поглядає як кіт на сало тільки на жупанних (Г. Квітка-Основ’яненко); У політику бавиться (підсудний) та все на тоті (ті) панські ґрунти як кіт на сало позирає (Д. Бедзик).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) кло́ччя жува́ти. 1. зі сл. говори́ти. Невиразно, нерозбірливо. Говорить мов клоччя жує (Укр.. присл..); — Що він говорить мов клоччя жує? — тіпнуло Мартохою (Є. Гуцало). 2. Нудно і настирливо повторювати те саме. — Ти знов-таки своєї? От ліпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя! (Леся Українка).

як (мов, ні́би і т. ін.) ко́лесо без бу́кші, діал., з дієсл. Безупинно, безперервно. — От ґава стара (жінка) розмололась мов колесо без букші (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) коло́да. 1. зі сл. лежа́ти. Нерухомо (перев. про недомагання, лінощі тощо). Голова болить, ходором ходить, не можна мені ні піднятися, ні підвестися .. Лежу як колода (Панас Мирний). 2. Дуже опухлий. Хоч Кузьма після того таки перехворів, температуру йому нагнало, і нога була як колода, але, бач, вижив (О. Гончар). як коло́дка. Далі скинув чобіт. Підвівся я на лікоть, глянув... нога як колодка (А. Тесленко).

як (мов, ні́би і т. ін.) коло́да (сту́па), зі сл. дурни́й. Дуже, надто. — Де ви мене в лісі бачили? Де? — з викликом глянув на полісовщика.— Дурний ти мов колода... (М. Стельмах); І не приведи Господи, подумають про неї: “Дурна вона як ступа!” Соромно ж буде (З усн. мови).

як (мов, ні́би і т. ін.) кома́шки полі́зли (поповзли́) по спи́ні у кого. Хто-небудь відчув страх, сильне збентеження і т. ін. Крик Соломії пронизав його .. В Романа ніби полізли по спині комашки (І. Нечуй-Левицький); Мати тихо застогнала, розплющила очі, ледь чутно вимовила: — Сирітки мої... У Гриші немов комашки холодні поповзли по спині (В. Большак). кома́шки забі́гали під шкі́рою. Нараз він відчув на своїй спині чийсь пильний погляд. Неприємні холодні комашки забігали під шкірою. Але Джавадов не поворухнувся (О. Донченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) коро́ві сідло́, ірон. 1. зі сл. ли́чить, приста́ло і т. ін. Уживається для вираження повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (личить, пристало). (Охрім (до Гордія):) Ай пристало (вбрання) тобі, як корові сідло! (М. Кропивницький); (Гервасій:) Я переконався, що нам дворянство .. личить, як корові сідло (І. Карпенко-Карий). 2. Зовсім не підходить що-небудь. — Для літньої жінки ці маки, пробачте, як корові сідло (І. Муратов); — Пристойний тон тобі однаково, що корові сідло (В. Козаченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) ку́рка ла́пою, перев. зі сл. писа́ти. Недбало, неохайно, неакуратно і т. ін. Оце я так пишу — дивіться? гарно? Як курка лапою (Ю. Яновський).

як (мов, ні́би і т. ін.) ку́цому до за́йця. Дуже далеко, зовсім недоступно. Здатні (економи) й дітей вчити в гімназії. А нам далеко тепер до гімназії як куцому до зайця (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) ли́зень (лиз, рідше лизь і т. ін.) злиза́в, жарт. 1. кого. Хтось швидко, непомітно, безслідно зник. Немовби й не було його тут. Як лизень злизав Козака (О. Ільченко); Почали у Вужачому пропадати вівці, телята, кози. Відіб’ється якесь од гурту, і як лиз його злизав (Л. Юхвід); До Стьопки,— як його лизь злизав. Що вже було Петрові та Йванові, що випустили Стьопку (Панас Мирний); Шукали, шукали Феньки — як лизь злизав! (Панас Мирний). ли́зень лизну́в. А землевпорядників лизень лизнув! (Ю. Яновський). ли́зя злиза́ла. — Нема (телиці), лизя злизала (Є. Гуцало); // Хтось згинув, пропав, щез. як ли́зом зли́же, безос. — З них аж пір’я полетить! Всю цю прокляту гітлерню як лизом злиже… (О. Гончар). 2. що. Щось безслідно зникло, перестало існувати і т. ін. Ні цурочки, ні цеглинки малої… Все мов лизень злизав (Олена Пчілка); (Лікар:) Я зварю тобі такого декокту (відвару з лікарських рослин), доброго на смак: поп’єш його три дні і все мов лизень злиже, будеш ізнов здоровий як бик (Переклад М. Лукаша). ли́зень злиза́в. Контрольно-слідову смугу давно лизень злизав (П. Загребельний).

як (мов, ні́би і т. ін.) лин му́лу, зі сл. наї́стися, набра́тися і т. ін., ірон. Досхочу, вволю, багато. Набрався, як лин мулу! (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т.ін.) лин по дну, перев. зі сл. ходи́ти. Спокійно, вільно, безпечно і т. ін. Ходить, як лин по дну (М. Номис).

як (мов, ні́би і т. ін.) лихи́й (рідше нечи́стий, біс і т. ін.) попу́тав кого і без додатка. Сталося з ким-небудь щось неприємне, небажане; не пощастило комусь. Думалось, хоч дочка не буде такою. Аж воно, бач, мов лихий попутав. І вона Богдановою дорогою пішла (І. Цюпа).

(як (мов, ні́би і т.ін.)) лихома́нка б’є кого. 1. Хтось тремтить, здригається і т. ін. Крик, лемент заходив по двору, і кого минула та лиха година — стояв як з хреста знятий, дрижаки їв, лихоманка його била, і хто там побував — то як рак червоний стояв, заплаканий (Панас Мирний). аж лихора́дка б’є ким. Ним аж теліпало щось, аж била лихорадка з великої нетерплячки (І. Франко). 2. зі сл. труси́тися, тремті́ти і т. ін. Дуже погано комусь. Ускочила (Оксана) у хату… блідна (бліда), труситься, мов лихоманка її б’є… (Г. Квітка-Основ’яненко).

(як (мов, ні́би і т.ін.)) лихома́нка стрепену́ла (взяла́ і т. ін.) кого. Хтось відчув озноб, здригнувся, затремтів; комусь раптом стало моторошно, страшно і т. ін. Мов лихоманка стрепенула Василя; поблід, як полотно, та аж руками схопивсь за коляску (Г. Квітка-Основ’яненко). мов лихора́дка так із-за плече́й і ві́зьме. Як один на одного разом зглянуть, так Марусю мов лихорадка так із-за плечей і озьме (візьме), і все б вона плакала (Г. Квітка-Основ’яненко).

як (мов, ні́би і т. ін.) лід. Дуже холодний. Руки й ноги були в мене як лід (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) Ма́рко́ з пасльо́ну, зі сл. виска́кувати, виліта́ти і т. ін., жарт. Раптово, несподівано, недоречно і т. ін. Відчиняються з гуркотом двері, з яких пробкою вилітає Круть. ..Мов Марко з пасльону… (О. Підсуха).

як (мов, ні́би і т. ін.) Ма́рко́ (Хома́, ото́й і т. ін.) на во́вні, зі сл. зароби́ти, підроби́ти і т. ін., жарт. Абсолютно нічого (не заробити). Коли потяг разів зо два цигарку, сплюнув і сказав невідомо до кого: — Заробив, як Марко на вовні… (Д. Косарик).

як (мов, ні́би і т. ін.) Марти́н (дурни́й, ду́рень і т. ін.) ми́ла, зі сл. набра́тися, наї́стися, налига́тися і т. ін., зневажл. Без почуття міри; дуже багато, більше, ніж треба. Налигався, як Мартин мила (Укр.. присл..); Розсердивсь я, плюнув і пішов до торби з харчами — не міг більше терпіти. ..Наївся як дурень мила (В. Нестайко). як Марти́н ми́ло, зі сл. лига́є і под. Отже, все поїсть: там і пелька, мов прірва… Бач, лигає, як Мартин мило… (М. Старицький). мов той дурни́й Марти́н, що ми́ла об’ї́вся. (Марко:) Бігає, метушиться, мов той дурний Мартин, що мила об’ївся (З. Мороз).

як (мов, ні́би і т. ін.) Марти́н (дурни́й, ото́й і т. ін.) до ми́ла, зі сл. допа́стися, припа́сти і т. ін., зневажл. Без почуття міри; жадібно. До смачного борщу допався, як Мартин до мила (С. Чорнобривець); Припав пастух до приватної власності, як дурний до мила (В. Бабляк).

як (мов, ні́би і т. ін.) ма́слом по душі́ кому і без додатка. Уживається для передачі відчуття великого задоволення; приємно комусь, а також приємне що-небудь комусь. Як по душі маслом (Укр.. присл..); Такі слова були їй як маслом по душі. Хотілося зробити більше і краще (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) ме́дом по губа́х кому. Дуже подобається, приємне що-небудь комусь. — Розплановано дуже добре. Мені такий варіант просто як медом по губах (С. Добровольський); — Яке ж тут кепкування? Хіба я неправду говорив? Тим більше, що Якиму Івановичу все це мов медом по губах. Для чого ж позбавляти людину того, що її так тішить? (Ю. Збанацький).

як (мов, ні́би і т. ін.) ме́ртвий. 1. Дуже стомлений, млявий і т. ін. Після змагань всі були як мертві (З журналу); Як мертвий повертався додому він майже ні з чим (З газети). 2. Блідий, нерухомий і т. ін. Галя вже водою підвела її (Параску) знову на ноги, а то як мертва лежала та тілько (тільки) зубами цокотіла (Панас Мирний); // Чимось приголомшений, стурбований і т. ін. Після пережитого вона ходила як мертва (З усн. мови). 3. зі сл. спа́ти. Міцно, непробудно. Вже й будить їх, а вони (діти) сплять, як мертві… (М. Коцюбинський); (Річард:) Я сам про себе забував не раз: вдень працював, вночі, як мертвий, спав (Леся Українка); Два сусіди по камері сплять, мов мертві. Вони лежать скорчившись (П. Колесник).

як (мов, ні́би і т. ін.) ме́ртвому кади́ло, зі сл. допомага́ти, помага́ти і под. Уживається для вираження повного заперечення змісту слова; зовсім не (допомагати). Піп відправив кілька молебнів во здравіє болящого раба Божого Єфремія, але .. йому те допомогло як мертвому кадило... (В. Речмедін). як уме́рлому кади́ло. Так помагає як умерлому кадило (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) ми́ла ковтну́в (з’їв). У поганому настрої. Почувши відповідь, пішов і пішов,— мов мила ковтнув (З усн. мови); — Чого це ти, Чіпко, як мила з’їв? — питає (Лушня).— Чого ти журишся? (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) ми́льна ба́нька, зі сл. зни́кнути, пропа́сти і под. Швидко, безслідно. По довгій годині прокинулися (втікачі) від голосних вигуків: — Тут вони! Тут! Страшне то було пробудження! Мрія про волю зникла, як мильна банька (В. Гжицький); Потім розлетілося все, щезло, мов мильна банька (А. Крушельницький).

як (мов, ні́би і т. ін.) ми́ша в па́стці. 1. зі сл. бу́ти, опини́тися і т. ін. У безвихідному становищі; в небезпеці. Оточений з усіх сторін бандит був як миша у пастці (З газети). на́че в па́стку (бі́дна) миш, зі сл. попа́стися, попа́сти і т. ін. Тож, коли вже раз попався, наче в пастку бідна миш, то сиди, немов нанявся (найнявся), не рушай, мовчи та диш! (Леся Українка). 2. зі сл. метуши́тися, крути́тися і т. ін. Безладно, розгублено, панічно і т. ін. Стара метушиться в темряві, як миша в пастці (Григорій Тютюнник); — Опинишся вночі між яром і посадкою і крутишся, як миша в пастці… (А. Хорунжий); Маланка товчеться у пітьмі, як миша у пастці, а що хотіла зробити — не знає (М. Коцюбинський); Шастає, мов миша у пастці (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) ми́ші в норі́, перев. зі сл. сиді́ти. Ніяким чином не виявляючи себе; тихо. Не можна ж сидіти як миші в норі (З усн. мови). як ми́шка в ні́рці. Стисни кулак міцніше, щоб аж пальці побіліли — сидітиме твоя совість, як мишка в нірці (В. Дрозд).

як (мов, ні́би і т. ін.) мі́дному казанко́ві (казанку́), ірон. перев. зі сл. служи́ти, працюва́ти і под. Дуже довго. — Але я, напевне, залишусь в армії.— Звісно, тобі ще, як мідному казанкові. Треба ж буде комусь на кордоні стояти (О. Гончар).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) мо́кра ку́рка. Безвольна, нерішуча, жалюгідна на вигляд людина. (Катерина:) Така дівчина була (Джульєтта), а ти мокра курка (О. Корнійчук). як змо́клі ку́ри. (Веселовський:) Товариші, ви пробачте мені, але сьогодні всі ви, як змоклі кури. Що наступила тяжка хвиля, це так, але що саме тепер треба доказати витривалість, це тричі так (Мирослав Ірчан).

як (мов, ні́би і т. ін.) му́ха в смета́ні, зі сл. ди́бати, іти́ і под., ірон. Повільно, незграбно і т. ін. — Я швидко, ваше преосвященство,— відповів отець Зосим.— Диба, як муха в сметані,— сердито буркнув Глек (О. Ільченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) му́ха до ме́ду, зі сл. припа́сти, прили́пнути і под. Без почуття міри; жадібно. Припав до води, як муха до меду (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) му́ха крило́м зачепи́ла, зі сл. уда́рити, сту́кнути і т. ін., жарт. Ледве відчутно, злегенька. Ударив, як муха крилом зачепила (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) му́ха (му́хи) у Спа́сівку; як (мов, ні́би і т. ін.) спа́сівська (спасівча́на) му́ха, жарт. 1. Хтось злий, сердитий, уїдливий і т. ін. Мов спасівська муха, усім очі виїдає (Укр.. присл..). 2. зі сл. злий, серди́тий, кусли́вий і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надто, надзвичайно. На тому місці, де щойно стояла ота мордяка, зла, як муха у Спасівку, вже нічогісінько не стояло, а тільки валявся велетенський ремінь (Є. Гуцало); — То ти, бачу, не біла голубка? Ти .. ще й куслива, як мухи в Спасівку. А я вважав на тебе, як на голубку (І. Нечуй-Левицький). 3. зі сл. дійма́ти, дратува́ти, дзижча́ти і т. ін. Набридливо, невідступно, уїдливо і т. ін. Ох, ці настирливі думки діймають, як мухи в Спасівку, і нічим не відженеш їх (М. Старицький); І сьогодні з голови Терентія майже цілий день не виходила циганська скрипка. Вона дратувала його, мов спасівчана муха, вона ж і грала йому, наче на весілля (М. Стельмах). як ґе́дзі в Спа́сівку. Старий фортеп’ян (старе фортепіано) швидко зрадив Олесі: через рік нитки порозмотувались, молоточки поодскакували, струни почали рватись і дзижчали, як ґедзі в Спасівку (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) на Вели́кдень, зі сл. вдягну́тися, прибра́тися і под. Дуже, пишно, по-святковому. — Вечір за вечором просиджували вони з Гафійкою у прибраній як на Великдень хаті, в чистій одежі, немов чекали дорогого гостя... (М. Коцюбинський); — Дідуню, а чого це ви нарядились як на Великдень? — Зуба піду рвати (І. Драч).

як (мов, ні́би і т. ін.) на вулка́ні, зі сл. бу́ти, жи́ти і под. У тривозі, в передчутті загрози, небезпеки, неприємних подій. Ми живемо як на вулкані або краще — ми самі той вулкан, джерело якого сліпий уряд хоче засипати трісками і тим спинити вибух (М. Коцюбинський); “Почуваємо себе як на вулкані” — ця приказка висловлює нестабільність, напруженість становища (З журналу).

як (мов, ні́би і т. ін.) на (гаря́чім) вугі́ллі, зі сл. бу́ти, сиді́ти і под. У стані дуже сильного хвилювання, збудження і т. ін. Звістка про те, що Микола пішов від батька, так схвилювала дівчину, що вона того дня не знала, куди себе приткнути і була як на гарячім вугіллі (З журналу); Він (Ремо) сидів мов на гарячім вугіллі; кожна мить, що її марнували за столом ці правителі, здавалась йому за вічність (Олесь Досвітній).

як (мов, ні́би і т. ін.) на голка́х (на шпилька́х, на шпи́чках, на колючка́х, на те́рню і т. ін.), зі сл. сиді́ти, стоя́ти, почува́ти і под. У стані надзвичайного нервового збудження, збентеження, хвилювання; неспокійно, нетерпляче. Орися сиділа, як на голках, а ввечері рішуче поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка (Григорій Тютюнник); Меланія сиділа як на голках, намагаючись приховати, що нервує і переживає (П. Гуріненко); Вутанька, передавши Мокрині гостинець від матері .., стояла весь час, мов на голках (О. Гончар); Усе те так налякало студента, що він сидів, як на шпильках (І. Нечуй-Левицький); Дівчина, як на шпичках, підійшла до батька і дала чолом йому (так мати навчила) (А. Головко); Коцюбинський почував себе, як на колючках (Л. Смілянський); Зібрано грошей так мало, що стид було давати їх Грицеві, що весь той час сидів, мов на терню, і не знав, де подітися (І. Франко).

як (мов, ні́би і т. ін.) на гріх. Наче навмисне, наче на зло; недоречно, невчасно і т. ін. Їй довго не спалося, .. а геть далі їй так їсти захотілося. Вона аж здивувалася .. Ніколи сього зроду не було, а се — як на гріх (Панас Мирний); (Нянька:) Скоїлось, як на гріх, ще торік по весні (М. Кропивницький); — Порпайся в багнюці. Ще й спецівки, як на гріх, немає (О. Сизоненко); Досі дні стояли теплі, сонячні, .. а сьогодні, мов на гріх, задощило (О. Гуреїв).

як (мов, ні́би і т. ін.) на доло́ні напи́сано кому. Відразу зрозуміло, помітно. — Доживе! — глибоко переконаним голосом завіря Козолуп.— ..Це ж, брат, як на долоні тобі написано (В. Винниченко).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) на живі́т, зі сл. галасува́ти, репетува́ти і т. ін. Дуже голосно, сильно. Осатаніла вража баба І крикнула як на живіт (І. Котляревський); (Деревіцький:) Ти чого ж, Петре, так галаснув, мов на живіт? Спокійніше не вмієш розмовлять? (М. Кропивницький); Житці виходили подивитися, хто там так на живіт репетує (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) на зарі́з, зі сл. годува́ти. Дуже ситно, щедро. Найме йому кухаря, щоб годувати Славка як на заріз (Л. Мартович).

як (мов, ні́би і т. ін.) на кам’яну́ го́ру, зі сл. наді́ятися, поклада́тися, спе́ртися і т. ін. Цілком, повністю, безсумнівно і т. ін. (Антон:) Ніхто вам так не потрапить догодити, як я: надійтесь на мене, як на кам’яну гору (М. Кропивницький); — Оце ті “тигри” і “фердинанди”! Оце на них .. надіються, як на кам’яну гору! (П. Автомонов); — А на хлопців своїх я покладаюсь, як на кам’яну гору: не підведуть! (А. Головко); Покладалися (на протекції), як на кам’яну гору (О. Полторацький); — На нашу Ольгу Степанівну, як на кам’яну гору, спертися можна (В. Собко). як на камі́нну го́ру. (Анна:) Я можу так на вас впевнятись, як на камінну гору! — адже правда? (Леся Українка).

як (мов, ні́би і т. ін.) на кіло́чках. Дуже занепокоєний, украй схвильований, збуджений і т. ін. Устя сиділа як на кілочках, чужа й непотрібна (М. Коцюбинський).

як (мов, ні́би і т. ін.) на кінці́ сві́ту (сві́та). Дуже далеко. — На кого ж ти нас покидаєш? Та як і сам таку даль пройдеш? Се мов на кінці світа (Г. Квітка-Основ’яненко).

як (мов, ні́би і т. ін.) на кри́лах понесло́ кого і без додатка, безос. Хто-небудь дуже швидко пішов, побіг і т. ін.; поспішив кудись. (Коваль:) Молода вже у фаті, а молодий баняки носить. Іди, Семене, бо дружки в хату не пустять. (Хима Стратонівна:) Ото ж бо. (Семен вийшов). Як на крилах понесло. Сказано, любов (М. Зарудний).

як (мов, ні́би і т. ін.) накупи́тися. Дуже активно, настирливо робити щось (перев. негативне), діяти певним чином. А воно (серце), як накупилося, голосно й часто калатало в грудях, стискувалося до болю (В. Кучер); Отой Панько.., мов накупився, .. знущатися над моєю матір’ю (Ю. Збанацький).

як (мов, ні́би і т.ін.) на ли́хо. Уживається для вираження незадоволення чим-небудь небажаним, непотрібним і т.ін.; недоречно. Треба практикуватися, а тут, як на лихо, приїхав Мишанецький.. Заважає (М. Коцюбинський).

як (мов, ні́би і т. ін.) на льоду́. Дуже непевно. Почували себе як на льоду, але тримались (З журналу); Навчаючись в інституті, ми не раз відбували педагогічну практику.., а ось почався справжній перший урок, і я почуваю себе непевно, мов на льоду (О. Гуреїв).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) на ножа́х. 1. У ворожих стосунках. — Три годи (роки) не пив з багачами за одним столом, три годи з родом не гуляв, як на ножах був, а сьогодні, виходить, поїду колядувати?.. Не годиться наче так (Д. Косарик); — Як же воно так випадає, що ми ніяк не можемо з ним вжитися? З першого дня на ножах… (О. Гончар). 2. У напруженому стані; охоплений хвилюванням, тривогою. — Почин хороший,— каже Наум, а сам і видно, що як на ножах сидить (Г. Квітка-Основ’яненко); Лодку (човен) раптово наклонить,— очі у тебе — на жах… Милі тримаю долоні, серце моє на ножах… (В. Сосюра).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) на підбі́р. Найкращий (за якимись позитивними ознаками, рисами і т. ін.). Мій батальйон на підбір: це юні фанатики комуни (М. Хвильовий); Матроси, На підбір — красиві, молоді,— З берега Дівчата русокосі Їм бажають щастя у труді (М. Гірник); Вулицею міста йдуть хлопці. Ставні, дужі, ну, як на підбір! (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) на поже́жі (на пожа́рі), зі сл. бі́гати. В усі боки, в різних напрямках. — Здурів! здурів! Їй-богу, здурів…— кричала Маланка, бігаючи по хаті, як на пожежі (М. Коцюбинський).

як (мов, ні́би і т. ін.) на поже́жу (на пожа́р), зі сл. поспіша́ти, бі́гти, пробі́гти і т. ін. 1. Дуже швидко. Початок тропаря він добре знав, що ж до кінця, то був трохи невпевнений, що скаже вірно, тому й поспішав мов на пожежу, щоб не дати очуматись законовчителю (О. Добровольський); — Голуб жінку б’є! — дзвоне (дзвонить) чутка від хати до хати, і люди біжать немов на пожежу (Панас Мирний); Замполіт послав ординарця покликати сюди Сперанського. Ад’ютант пробіг як на пожар, важко брязкаючи блискучими трофейними шпорами (О. Гончар). 2. зі сл. крича́ти, склика́ти, ударя́ти і т. ін. Дуже голосно. Обертався (Мемет) на всі сторони і скликав як на пожежу: — Усеїн! .. Места-фа-а-а!.. (М. Коцюбинський); Ось стоїть він (Петро Синичка) напідпитку На порозі гуртожитку І кричить мов на пожар: “Я вибійник! Я шахтар!” (С. Олійник).

як (мов, ні́би і т. ін.) на пружи́нах (на пружи́ні). 1. Легко, швидко. Самієв, підскочивши, як на пружинах, енергійно махнув кулачком офіцерам-артилеристам: давай (О. Гончар); Ще раз крутнувшись перед дзеркалом, він, мов на пружинах, вийшов з хати (М. Стельмах). 2. Стати високим, надривним (про голос). Голос пані Бровко підскочив угору, як на пружині (Ірина Вільде).

як (мов, ні́би і т. ін.) на пуп, зі сл. крича́ти, репетува́ти. Дуже голосно, надривно. Все море зараз спузирило, Водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув як на пуп (І. Котляревський); Хлопець ріс крикливий... Як приходив час годування — кричав як на пуп (Григорій Тютюнник); — Суперечка була така пекуча, що Ривка навіть не зважала на своє укохане “дитю” (дитя), що кричало мов на пуп, і намагалося їй вилізти на коліна… (М. Старицький); Аж ось поромщик їх, проноза, На Землю впав, як міх із воза, І мов на пуп репетовав (репетував) (І. Котляревський).

як (мов, ні́би і т. ін.) на са́ло, зі сл. годува́ти. Досита, досхочу, надміру. Дивлюсь, як сказилася моя баба .. Годує їх (монахів), мов на сало, а ті тому й раді (Г. Хоткевич).

як (мов, ні́би і т. ін.) на спо́віді, зі сл. призна́тися, розказа́ти і т. ін. Відверто, нічого не приховуючи. Нічого робити бідному чоловікові: взяв та й признався князеві, як на сповіді (О. Стороженко); — Хто йшов до баби Мокрини, то той уже їй усю правду повідав — як на сповіді (Б. Грінченко); — Ну, ти ось що, діду, не хлипай, а, як на сповіді, розкажи (Григорій Тютюнник); Питаю зустрічних, що тут сталося, а мені, ніби на сповіді, шепочуть у відповідь: щойно в нас хлопці Калашника-партизана гостювали… (І. Головченко та О. Мусієнко).

як (мов, ні́би і т. ін.) на те́бе (на ме́не, на його́ і т. ін.) ши́тий. Добре припасований (про одяг, взуття). (Журавель:) Костюм як на тебе шитий (І. Микитенко); — Повернись… Так… Все як на тебе шите (О. Гончар).

як (мов, ні́би і т. ін.) на (ту) біду́. Зовсім недоречно, на нещастя. А тут іще, мов на біду, навчила Анниця писанки писати,— і Маруся ціла потонула в цій забаві (Г. Хоткевич); “Чи не вони (злодії) оце?” — думаю собі. А тут іще, як на ту біду, ружжя (рушниці) в другій хаті (Г. Хоткевич).

як (мов, ні́би і т. ін.) на ши́лі, зі сл. крути́тися. Дуже швидко. Крутиться як на шилі. І штовхається (О. Вишня).

як (мов, ні́би і т. ін.) не́бо від землі́. 1. зі сл. дале́кий, відда́лений і под. Дуже. Цілі цих партій далекі, як небо від землі (З газети). 2. Дуже велика різниця; цілковита протилежність. — Та куди ж нам до вас рівнятися? Як небо від землі (Г. Квітка-Основ’яненко).

як (мов, ні́би і т. ін.) не в се́бе, зі сл. ї́сти, пи́ти і т. ін. Дуже багато. Гості пили і їли як не в себе. Особливо старався панок. Він допався до курятини, до ковбас (В. Большак); Єдине, що вмів Санько робити з успіхом, — це їсти. Їв він мов не в себе (З усн. мови).

як (мов, ні́би і т. ін.) недорі́заний, зі сл. крича́ти, вереща́ти, галасува́ти і т. ін. Дуже сильно, пронизливо і т. ін. Вражений запорозькою тактикою, французький інженер Боплан верещав як недорізаний, намагаючись налагодити артилерійський вогонь (О. Довженко); Офіцер скочив на дорогу й став галасувати мов недорізаний (Ю. Яновський).

як (мов, ні́би і т. ін.) неприка́яний, перев. зі сл. ходи́ти, ве́штатись і т. ін. Не знаходячи собі місця, не знаючи, чим зайнятися. І Гризельда, і усі двірські ходили, як неприкаяні. Ні в кого й думки не було сісти за роботу (І. Нечуй-Левицький); — Лізь у погрібник! Чого вештаєшся, як неприкаяний? — командував старий Кухта, заганяючи до сховища дітей (А. Іщук); До відходу поїзда було ще досить часу, і Антон, як неприкаяний, тинявся по станції (С. Чорнобривець); // У стані душевного розладу. Явдоха, як неприкаяна, йде на роботу, покинувши своїх малят напризволяще вдома (Д. Бедзик).

як (мов, ні́би і т. ін.) несамови́тий. У такому стані, що не здатний контролювати свої вчинки, дії. Увійшли (люди) у хату, засвітили каганець, чоловік стоїть, як несамовитий (О. Стороженко); В кедрових палатах, мов несамовитий, Давид похожає (походжає) (Т. Шевченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) не сні́дав. Позбавлений жвавості, бадьорості. Чого це він сьогодні такий млявий, ніби не снідав? (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) ни́тка за го́лкою. Невідступно. — Ти давно тут? — Та кажу ж: услід за тобою. Як нитка за голкою. Нудно мені стало в Криничках, як ви пішли (О. Гончар); Кожен вважав би за щастя мати таку дружину, як вона. Ні, потяглася ж, нерозумна, як нитка за голкою, услід за своїм Батожчуком (Ю. Збанацький); І снувала вона за ним від станції до станціїї, від міста до міста, як нитка за голкою (З журналу).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) ніж го́стрий у се́рце перев. кому, для кого. Що-небудь дуже неприємне, дуже вражає, спричиняє душевний біль або взагалі викликає негативні емоції у когось. — Прощавайте! — промовила дівчина. А Кармелю з нею прощаватися усе одно, що ніж гострий у серце (Марко Вовчок); — Хіба ти… зовсім відцуралася мене? Вона мовчала. Це мовчання було для хлопця, як гострий ніж у серце (О. Донченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) ноже́м відрі́зати. Сказати що-небудь дуже гостро, категорично. — Дудки! — як ножем одрізав дід Бенеря (Є. Гуцало); — Каже (Марта): гарний женишок, тільки вужину голову має. — Справді? — полегшено сміється Дмитро. — Ця може як ножем відрізати (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) обпльо́ваний (опльо́ваний). Несправедливо принижений, ображений, зганьблений і т. ін. Посипав тости, .. і з моєю училкою (вчителькою) встиг перемовитись тиць-а-тиць (тет-а-тет). А я сиджу, як обпльований (А. Крижанівський); Встане, мов обпльований, на людей не гляне, зараз за шапку і .. мерщій з хати (Г. Квітка-Основ’яненко); Галя так і залишилася стояти серед вулиці, ніби обпльована (В. Козаченко); Я, немов обпльований, затиснувся в свою кімнатку (Ю. Збанацький); — Та кого вона назвала? — допитувався Рубець у Проценка, що після того (невдалого залицяння), наче опльований, ходив по садку (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) об стіну́ (об сті́нку) горо́хом, несхв. Ніщо не діє, не впливає на когось, не реагує хтось на що-небудь; безрезультатно. — Чи я ж не вмовляла (Чіпку), чи я не благала?! — плаче Мотря.— Та що з того?.. Сказано: як об стіну горохом (Панас Мирний); Що вже йому не робили, як не соромили, а все як горохом об стіну (В. Кучер); — Що я наговорюся їм .. мов об стіну горохом (Г. Хоткевич); — От бачиш, уже й до душі дійшло. .. А то було як об стінку горохом (П. Панч); — Вам кажи, не кажи — як об стінку горохом (А. Дімаров); як у стіну́ (у сті́нку) горо́хом. Та що ж? Як у стіну горохом (І. Стеценко); — Діти он у нас ростуть. Що ти, кажу йому, дітям після себе зоставиш?.. Так що ж? Як у стінку горохом!.. (Панас Мирний). що горо́х об сті́нку. Підросли хлопчаки. Тепер уже з ремінцем пізно, а бабине слово їм — що горох об стінку (С. Журахович); мов горо́х на стіну́. — Хоч що говори їм, усе мов горох на стіну (І. Франко). горо́хом об стіну́. Хоч горохом об стіну, а він усе своє (М. Номис).

як (мов, ні́би і т. ін.) опе́чений (рідше обпе́чений). 1. Дуже збуджений, сердитий, переляканий і т. ін. Сагайдачний, як опечений, забігав по кімнаті (З. Тулуб); В цій контратаці бійці мали славну перемогу... Німці бігли од них як опечені (О. Довженко). 2. зі сл. схопи́тися, ско́чити і т. ін. Швидко, різко, несподівано, відразу і т. ін. Мірошник, як опечений, скочив з канапи (І. Нечуй-Левицький); Прокидаюсь од чийогось доброго штурхана. Як опечений, схоплююсь і спочатку нічого не розумію (П. Колесник); Він перший і побачив (коваля) у вікно. Схопився, як опечений, .. боязко подався лавою поза столом (А. Головко); Друцький, як опечений, схопився на ноги. Перед ним стояло якесь страховисько (А. Кащенко); Раїса, мов опечена, скочила з постелі й застукала в вікно (М. Коцюбинський); Він схопивсь, ніби опечений, протер очі, позіхнув і пішов вмиватись (І. Нечуй-Левицький); Графиня шарпнулась, наче опечена. Вона ще не розуміла, в чому річ (О. Донченко); Його жінка, як обпечена, схопилася з місця (Панас Мирний). мов кропиво́ю попе́чений. Гава, під впливом тих слів, мов кропивою попечений, і собі ж схопився на рівні ноги (І. Франко).

як (мов, ні́би і т. ін.) оси́ка на ві́трі, зі сл. тремті́ти, затремті́ти і под. Дуже сильно. Вона боялась подумати, що тоді буде, і лише тремтіла, як осика на вітру (на вітрі) (М. Коцюбинський); Гнат затремтів увесь, як осика на вітрі (М. Коцюбинський).

як (мов, ні́би і т. ін.) оста́ннє спік, зі сл. зітха́ти. Дуже сумно, невесело, зажурено. — Чого зітхаєш, мов останнє спекла? — знову допитується Олена .. — Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) па́ва. 1. У яскравому, барвистому або багатому вбранні. Кричить і собі ж червоний від біганини, рослий .. та як пава вбраний парубок (І. Франко); Багато живе Станіслав Кропивницький. Людмила вичепурена, вся в шовках, як пава (С. Чорнобривець); — Вирядив (чоловік) дівку як паву, син гоголем ходить, жінка у хустці такій, що всі баби очі рвуть од заздрощів, а в самого чоботи з рипом (А. Дімаров). 2. З надмірним почуттям власної гідності; гордовито, поважно. Походжає як пава (Укр.. присл..); // Гордий, поважний. — Хведора йшла до церкви. Найменшого несла на руках. Виступала попереду, огрядна, червонощока, як пава (А. Дімаров).

як (мов, ні́би і т. ін.) па́лець (перст). 1. зі сл. одино́кий, оди́н і под. Без сім’ї, без рідних, без близьких і т. ін. Назбирав він і грошей, і одежі… Навіщо? Хоч би сім’я,— тоді інша річ! А то сам як палець (Панас Мирний); Жив він (дід Устим) у напіврозваленій халупі, не мав ні жінки, ні дітей, був один як перст (Л. Первомайський); — Та нема (жінки), нема,— затинався Павло .. Самісінький, мов перст (Є. Гуцало); // Сам, наодинці, самотою; без нікого. Вона вже хотіла сказати дочці: йди, дочко, за того, кого вірно любиш, і будеш щаслива. Але вона згадала, що зістанеться в хаті одним одна, як палець, і її серце знов стало каменем (І. Нечуй-Левицький); — Встаєш уранці — самотою, обідаєш — так само; лягаєш спати — знов. Сам раз у раз, як палець (В. Винниченко); Там, де здимає хвилі сині Серед простору тихий Дін, Мов перст повинен в самотині Я побиватися один (І. Манжура); // Зовсім одинока, бездомна людина. — Нема в мене… дому…— Як нема? — Як палець я… У наймах родивсь, у наймах ріс, у наймах … батько й мати померли (А. Тесленко). 2. рідко. Уживається для підсилення якоїсь негативної ознаки, якості і т. ін.; зовсім. Голий, як палець (М. Номис).

як (мов, ні́би і т. ін.) пень. 1. Уживається для підсилення, підкреслення якої-небудь ознаки, дії, якогось стану і т. ін.; дуже. Даремно прислухається (дуб). Однаково нічого не почує, бо вже глухий як пень (Ю. Збанацький); // Зовсім. — Сидиш, Катюшо, і лаєшся — запросив у гості, а сам, старий чорт, мовчить як пень (В. Собко); Зажурився дяк, немає порадників, сидить на призьбі сам як пень (М. Лазорський). 2. зі сл. стоя́ти, сиді́ти і т. ін. Бездумно, бездіяльно, нічого не розуміючи. Рибалка труситься, стоїть як пень. Не розшолопає — чи ніч, чи день (Л. Глібов); Гнат не пручався — він стояв, як покірна дитина, або, краще, як пень, з котрим можна все зробити (М. Коцюбинський). як пеньо́к. — А я чогось не вмію плакати,— довірливо признався вчитель.— Ще малим, коли мене били, мовчав як пеньок (М. Стельмах); — О, та у вас тут і помічники є!.. Тільки чого це він сидить як пеньок? (Григорій Тютюнник).

як (мов, ні́би і т. ін.) пес пі́сля макого́на, зневажл. Усвідомлюючи свою провину; зніяковіло, винувато. Спідлоба глянула (жінка) на чоловіка й метнулася до кабінету. А той, мов пес після макогона плівся позаду (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) пес санджарі́вський, зі сл. злий, лю́тий і под. Дуже, надзвичайно. Учора з Глухова примчав кошовий. Лютий, як пес санджарівський, і не підступи (М. Лазорський).

як (мов, ні́би і т. ін.) під (скляни́м) ковпако́м, зі сл. жи́ти. Відірвано, ізольовано від реального життя. — Що ви можете знати про це, коли все життя прожили наче під скляним ковпаком? (Ірина Вільде).

як (мов, ні́би і т. ін.) підстре́лений со́кіл (птах), зі сл. впа́сти. Не володіючи собою, безсило, важко, опуститися на що-небудь. Неридаймоямати .. з несамовитою силою вдарив кулаком у стовбур осики. Ноги підігнулись, і він не сів, а впав на траву, мов підстрелений сокіл (М. Лазорський).

як (мов, ні́би і т. ін.) під шнуро́к. Дуже рівний, в одну лінію. В хорошому стані ввійшли в зиму посіви озимої пшениці. Сіяли високоврожайним насінням. Рядки — мов під шнурок (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) пі́йма пойняла́ кого, заст. Хто-небудь безслідно зник, когось ніде немає. Ми ще було по весіллях, а Чайченка — як пійма пойняла — нема, ніде не буває (Марко Вовчок).

як (мов, ні́би і т. ін.) пі́сля ма́ківки (ма́ківок, ма́ку), перев. зі сл. спа́ти, засну́ти і т. ін. Міцно, непробудно, дуже добре. Він (Перегуда) наряд на роботу дає звечора, а вранці, коли той наряд починають виконувати на господарстві і зчиняється лайка, Перегуда спить, як після маківки (В. Кучер); — Вночі спала? — Мов після маківки.— То все буде гаразд (М. Стельмах); Кажуть, що в дощову ніч спиться, мов після маківки (Ю. Збанацький); Спав, як після маківок (З газети); Переживши наліт, всі .. заснули, як після маку (І. Муратов). як дити́на пі́сля ма́ківки. Там Коваленко простелив газету, підклав під голову чемодан і заснув міцно й безтурботно, як дитина після маківки (П. Загребельний).

як (мов, ні́би і т. ін.) пі́сля поже́жі (пі́сля пожа́ру). Зруйнований, занедбаний. (Семен Мельниченко:) Я покинув тебе (країну) ранньою весною; тоді ти була якась сумна, невесела, мов після пожежі (М. Кропивницький).

(як (мов, ні́би, і т. ін.)) полеті́ти за (із) ві́тром. 1. Набути розголосу, поширитися. За вітром слава полетіла. По всіх усюдах і кутках (Л. Глібов). 2. Безслідно зникнути, пропасти. Її честь, яку здобула собі довгою службою у своєї пані, тепер розвіялася, немов із вітром полетіла (О. Кобилянська).

як (мов, ні́би і т. ін.) по́лум’ям обгорну́ло / обгорта́є кого, безос. Хтось дуже вражений чимсь, раптом відчув сильне збентеження, хвилювання і т. ін. Мене мов полум’ям обгорнуло, і я витріщив очі. Чи я був справді такий короткозорий, що не бачив відразу того, за чим так тужливо визирав і дожидав? (О. Кобилянська).

як (мов, ні́би і т. ін.) по пи́саному. 1. зі сл. говори́ти, відповіда́ти і под. Дуже чітко, не збиваючись. Бригадири відповідали як по писаному. Один лише Сидір Підпара .. переплутав усі цифри (М. Зарудний); Не роби з верховинців великих промовців, що говорять як по писаному (В. Поліщук); — А ти добре завчив усі скарги нобілітованих (титулованих). Як по писаному шпариш (Іван Ле). 2. Легко, безпомилково. За вісімнадцять літ свого подружнього життя Марія навчилася читати найдрібніші факти як по писаному (Ірина Вільде);— Що мені там кожна стежечка, кожний кущик знайомісінькі, дивлюсь туди, та дітство (дитинство) й дівування своє розкішне, і замужжя щасливе, й вдівство гірке — все мов по писаному вичитую (Марко Вовчок). 3. Ніби за наперед продуманим планом або схемою. Пообіцяла тьотя! Ну, значить: “Обіцянка-цяцянка, а дурневі радість!” Усе значить, як слід. Як по писаному… (Остап Вишня); Одімкнув (заступник коменданта) хвіртку в огорожі корівника. За цим, як по писаному, рудий Цункер відчинив, нарешті, двері “салону смерті” (концтабору) (В. Козаченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) по Псалтирю́ чита́ти. Дуже чітко, швидко, без запинки. Усе мені одказує (Катря), як наче по Псалтирю читає (Марко Вовчок).

як (мов, ні́би і т. ін.) порося́ на о́рчику, зі сл. запиша́тися, велича́тися і т. ін., жарт. Дуже, надто і т. ін. — Чого ж ти запишалась як порося на орчику? — підштовхнув її трьома пальцями Карпо (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) потопа́ючий за соломи́нку, зі сл. схопи́тися, хапа́тися і под. З останньою надією. — Дозвольте вас супроводжувати, — схопився (Тарас), як потопаючий за соломинку.— Прошу! Ми будемо вам дуже вдячні (Василь Шевчук). мов потопа́ючий за до́шку. Тепер Мирон зрозумів, що вона говорить. Схопився за її руки, мов потопаючий за дошку: він усвідомив, що означають Вірині слова (Р. Іваничук).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) по шнуру́. Рівно, в один ряд, в одну лінію. З-за Нілу сфінкси, мов сичі, Страшними мертвими очима На теє дивляться. За ними На голому піску стоять По шнуру піраміди вряд, Мов фараонова сторожа (Т. Шевченко); — Не бійся, Іване, не підведу, і правує (Петрусь) трактора як по шнуру, веде три широкорядні сівалки (І. Цюпа); В Кам’янці ж колгосп, можна сказати, міжнародний, у нас круглий рік делегації, гості, тут посій і посади як по шнуру, як по шаховій дошці (А. Хорунжий).

як (мов, ні́би і т. ін.) прико́ваний (прику́тий) (до мі́сця), зі сл. стоя́ти, сиді́ти, зупини́тися і т. ін. Нерухомий. З переполошеним видом, блідий і ніби прикований .. стояв (Стоколоса) на розі вулиці (І. Франко); Вона сиділа, мов прикована до місця, і великими гарячими очима дивилася перед собою (П. Колесник); І враз він знову зупинився, наче прикутий до місця (О. Донченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) приши́тий на кому—чому і без додатка. 1. Добре, міцно тримається на чомусь; вправний, красивий і т. ін. (про кого-небудь). Але він вже на коні — на коні як пришитий… (Д. Мордовець). 2. зі сл. сиді́ти, ходи́ти і т. ін. Не відступаючи від когось, не виходячи звідкись; постійно. (Дранко (кричить у себе на дворі):) І слухати не хочу! Знаю, які печериці підеш збирати! Сиди мені у хаті, як пришита! (М. Кропивницький); Поївши, Софія заходилася прибирати в кімнаті. Микола ходив за нею, як пришитий (А. Дімаров); Їй не страшно було, коло неї, мов пришитий… провожатий, що не один чи два вечори знай проводив її до самої хати (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) п’ятака́ дав (подарува́в), зі сл. гля́нув, подиви́вся і т. ін. Неприязно, сердито, вороже. Та нам же громада цю землю одсудила...— То що, що громада? .. Секретар глянув як п’ятака дав (Панас Мирний); Він так зиркнув на мене мов п’ятака подарував (Ю. Збанацький).

як (мов, ні́би і т. ін.) п’я́те ко́лесо до во́за (у во́зі), ірон., зі сл. потрі́бний, перев. зі сл. так. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова потрібний; зовсім не (потрібний). — Потрібний він мені як п’яте колесо до воза (М. Стельмах); Він говорить скрипучим незадоволеним голосом: — Тобі фізика так потрібна, як п’яте колесо до воза (О. Іваненко); — А може буду так потрібна як п’яте колесо в возі (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) ра́ки з мішка́. У різні боки (розходитися, розтягатися і т. ін.). — І горілка, й пиріжки, й усякі витребеньки,— гульня йде, і спинити їх (Тодоську й Охріма) нікому. А хазяйствечко, як раки з мішка (Дніпрова Чайка).

як (мов, ні́би і т. ін.) рак у то́рбі, зі сл. шепта́ти. Дуже тихо, невиразно, нечітко. Хто ж не знає, що Мар’ян не тямив ні бе, ні кукуріку, а це заглядає в книгу ще й шепоче щось, мов рак у торбі (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) ри́ба з водо́ю. 1. зі сл. жи́ти. Дружно, мирно, у злагоді. Ой як вірно мене любиш, Будем жить з тобою Цілий вік, моє серденько, Як риба з водою (Укр. поети-романтики..); Одружившись, Кармель був зовсім поправився: суму того не було й віди, жінка в його пишнілась, як пишна рожа, й жили вони з нею, як риба з водою (Марко Вовчок). 2. Нерозлучний з ким-, чим-небудь. — Ви з книжками, як риба з водою,— сказав Фесенко (І. Нечуй-Левицький); (Гусак:) Вже дійсно ми з тобою, як риба з водою (О. Довженко); — Відтепер ми з тобою, як риба з водою (Є. Гуцало).

як (мов, ні́би і т. ін.) ри́бі парасо́лька, перев. зі сл. потрі́бний, необхі́дний і под. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не потрібен. — В мене ж дружина! — Нічого тій жабі не станеться. Їй так потрібен чоловік, як рибі парасолька. Проживе і без тебе (А. Дімаров).

як (мов, ні́би і т. ін.) ри́б’яче о́ко. 1. Чистий, вимитий і т. ін. Підлога як риб’яче око, ніде ні порошинки, все як вилизане (З журналу). 2. перев. зі сл. чи́стий. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, надзвичайно. Чиста, як риб’яче око (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) рік, зі сл. день, дні і под. Дуже довгий, тривалий. (Одарка:) А день сьогодні як рік для мене (М. Зарудний); Дні — як рік (В. Сосюра).

як (мов, ні́би і т. ін.) розпе́чений шво́рінь. Дуже виразно, чітко. — Дивний сон мені приснився ниньки. Ніби повторення того самого, що тоді — на Херсонщині. Згадуєш? — Атож. Той мені врізався мов розпечений шворінь. Тільки ти ж тоді не доказала його… (О. Бердник).

як (мов, ні́би і т. ін.) роса́ на со́нці. 1. зі сл. зни́кнути, зги́нути і т. ін. Швидко, безслідно, безповоротно. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці (П. Чубинський). 2. зі сл. шви́дко. Дуже, надзвичайно. Закоханість у доньку статського радника Бабаніна зникла (у Костянтина) швидко, як роса на сонці (М. Слабошпицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) руда́ ми́ша (зимо́ю). 1. зі сл. заги́нути, пропа́сти і т. ін. Напевне, неодмінно, обов’язково і т. ін. — Кажи,— наймаєш Гафійку? Ні? Волієш з голоду згинути, як руда миша зимою? (М. Коцюбинський); // Без сліду. Загинув, як руда миша (Укр.. присл..); — Коли з тобою щось трапиться, то всі менші пропадуть, як руді миші (Ф. Бурлака). як руда́ миш. Пропав, як руда миш (Укр.. присл..); Згинеш, як руда миш (М. Номис). 2. зі сл. лиши́тися, зоста́тися і т. ін. У скрутному становищі, без ніяких запасів, речей і т. ін.; без нічого. — Добре, що хоч кожушка та чоботи напоумило вдягти! У вузлик ще дещо захопила. А то лишилась би на зиму, як руда миша (Ю. Збанацький).

як (мов, ні́би і т. ін.) рукави́чки, зі сл. міня́ти. Часто, нерозсудливо, легковажно. (Лицар:) А, ти, зрадлива! ..Женихів міняєш, мов рукавички! (Леся Українка).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) сам не свій. Хто-небудь втратив душевний спокій, дуже схвильований, приголомшений чимсь. Ваша звістка зовсім прибила мене, ходжу сам не свій, не знайду місця собі (М. Коцюбинський); // Збентежений, засоромлений. Стоїть сам не свій Павло, дивиться на юрбу веселих, привітних ковалівців (В. Кучер); За столом, при батькові, Андрій сидить тихий та смирний, зніяковілий, ніби й сам не свій (О. Сизоненко).

як (мов, ні́би і т. ін.) світ свіну́в кому. Хто-небудь відразу здогадався про щось. Їй зразу як світ свінув — це ж вона і є, та золота грамота! (С. Васильченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) середа́ на п’я́тницю, зі сл. криви́тися, скриви́тися і т. ін., жарт. Дуже. Раз Олеся наготувала такого борщу, що Балабуха вхопив ложку в рот, скривився, як середа на п’ятницю (І. Нечуй-Левицький); Він .. намагався приховати перед товаришами свою огиду до горілки. — Не кривись, як середа на п’ятницю! — гукали товариші (М. Ю. Тарновський); — А тут я ще спіткнувся і ногу підвернув, аж скрикнув, так заболіло. Сів я на землю і скрививсь, як середа на п’ятницю (В. Нестайко); Побачивши в своєму обійсті незаможників, бундючний Жежеря скривився, мов середа на п’ятницю (В. Речмедін).

як (мов, ні́би і т. ін.) сич, зі сл. наду́тися, наду́тий і т. ін. 1. Дуже, надзвичайно. Увесь обід він (папа) був таким, мало що їв і, як сич, надувшись, сидів (Панас Мирний); Цар цвенькає; А диво-цариця, Мов та чапля меж (між) птахами, Скаче, бадьориться, Довгенько вдвох похожали (походжали), Мов сичі надуті, Та щось нишком розмовляли — Здалека не чути (Т. Шевченко); Сидів (Середа) у машині надутий, мов сич, і в думці робив «рознос» Хорошкові та Несвітайлу (В. Вільний). 2. зі сл. ходи́ти, бу́ти і т. ін. Невеселий, похмурий. Подобалась і вона Федорові, і узяла думка безжурну парубочу голову, ходить, як сич, повісивши носа (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) сіль в о́ці. 1. у кого, кому. Бути неприємним, завдавати прикрощів кому-небудь; заважати комусь або дратувати когось. Еге, десь Гафійка забарилась на музиках. Хай погулає дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата. Та й те людям, мов сіль в оці (М. Коцюбинський). сіль в оча́х. Заплакані очі (Іванихи) палали нестримним гнівом: — Ти радий здихатися моєї дитини! Він тобі сіль в очах! (Леся Українка). сі́ллю в о́ку. Городове козацтво та Січ були москвинам сіллю в оку: озброєна Гетьманщина була небезпечною країною (М. Лазорський). 2. зі сл. люби́ти, ірон. Уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити). Так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Укр.. присл..); Пішов русин найматися до графа, якого люди любили, як сіль в оці (Казки Буковини..).

як (мов, ні́би і т. ін.) сім баб пошепта́ло. Набагато кращий. — Під час маневрів ставав (полковник) такий добрий, немов сім баб .. пошептало (Переклад С. Масляка).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) скам’яні́ти (скамені́ти) (на мі́сці). 1. Стати нерухомим, завмерти під впливом якогось сильного враження, переживання і т. ін.; заціпеніти. — Біжи за мішками, а він — як скам’янів — і не рухнеться (А. Головко); Серце Хариті закалатало в грудях з переляку; потому наче спинилось, і Харитя скаменіла на місці (М. Коцюбинський). 2. зі сл. сиді́ти, стоя́ти і т. ін. Без найменшого руху; нерухомо. Галецька сиділа на тапчані, неначе скам’яніла (І. Нечуй-Левицький); Орися стояла за крок від матері, мов скам’яніла, лицем до розлючених баб (Л. Юхвід). як (мов, ні́би і т. ін.) скам’яні́лий (скамені́лий). Самсон стоїть, мов скам’янілий, Блідий, і мовчки вислуха́є (вислуховує) Оту зневагу (Леся Українка); Новина так приголомшила мене, що якийсь час я, ніби скам’янілий, не міг рушити з місця (Д. Бедзик); І став, зажурився, Аж весь похилився Козак скам’янілий неначе (М. Вороний).

як (мов, ні́би і т. ін.) ска́пувати сві́чкою. Худнути, марніти від переживань, хвороби. — Ти вже й сам бачиш, як я знемогла в силі й з кожним днем ніби скапую свічкою (П. Козланюк). немо́в сві́чка ска́пує. А той, хто дружби зрікся безоглядно І задивився на багатство власне, Над своїм “скарбом” ниє безпорадно,— Немов та свічка скапує і гасне (М. Ю. Тарновський).

як (мов, ні́би і т. ін.) ски́нути (звали́ти) го́ру (тяга́р) з плече́й. Відчути велике полегшення. Висповідавшись, Кабанець ніби гору скинув з плечей. Ми з ним подружили по-справжньому (Ю. Збанацький); Після зборів у Гната відлягло на серці, а на душі стало легко, ніби з плечей звалив гору (С. Чорнобривець); Пан маршалок глубоко (глибоко) зітхає, немов скинув з плечей якийсь великий тягар, і звішує голову, мов підрізаний (І. Франко).

як (мов, ні́би і т. ін.) скі́пка, зі сл. сухи́й, худи́й і под. Дуже, надзвичайно. Біля першої шкапи стоїть високий чоловік, сухий, як скіпка (Панас Мирний); Горбиться суха, мов скіпка, постать старого селянина (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) скупа́ли в окро́пі кого. 1. Хтось раптом відчув жар в усьому тілі від несподіваного здогаду, від сильних переживань, страху і т. ін. І враз Гогіашвілі мовби скупали в окропі! На жалюгідних залишках слідової смуги він побачив довгасту ямку.., зовсім не схожу на слід людської ноги (П. Загребельний). 2. Хтось дуже запальний, гнівний. Хлопець дуже розлютився, його ніби скупали в окропі (З усн. мови).

як (мов, ні́би і т. ін.) ску́паний. 1. Дуже мокрий. — Бач, всього змочив (дощ),— утираючи лице, сказав Івась. Грицько реготавсь. Він і сам був як скупаний (Панас Мирний); Кінь засапався і весь мов скупаний. А Пилипкові забило дух (А. Головко). 2. зі сл. чи́стий. Дуже, надзвичайно. Ніщо сьогодні вже не загрожувало життю, і чистий, як скупаний, серпневий ранок лежав до ясних горизонтів (О. Гончар).

як (мов, ні́би і т. ін.) ску́паний у ме́ртвій воді́. Пригнічений, сумний, невеселий. Минув уже тиждень, як спорожнів хутір П’ятигори, а люди, що залишились, все ще ходили, як скупані у мертвій воді (П. Панч).

як (мов, ні́би і т. ін.) ску́паний у молоці́. Гарний зовні; виплеканий, випещений. Посадник Коснятин .. був завжди мовби скупаний у молоці — пещено-білий, червоногубий, а здоров’я в ньому так і двигтіло (П. Загребельний).

як (мов, ні́би і т. ін.) сніг (дощ) на го́лову (з я́сно́го не́ба), зі сл. па́дати, упа́сти і под. Зовсім несподівано; раптово. На світ неждано-негадано, як сніг на голову, упала біда (М. Чабанівський); Татари рухаються завжди в цілковитій таємничості, падають, як сніг на голову, вриваються, мов летючий вітер (П. Загребельний); Докійка здивовано глянула на подругу.— Що ти! Нащо таке кажеш? — Чую, сестро, що впаде на мене лихо, як сніг на голову… несподівано (М. Лазорський); Неждано-негадано, мов сніг на начальникову голову, звалилась ревізія (Ю. Збанацький).

як (мов, ні́би і т. ін.) соба́ці му́ха, фам. Дуже мало, недостатньо (перев. про їжу). Це йому як собаці муха (З усн. мови).

як (мов, ні́би і т. ін.) со́ви ночува́ли в голові́ у кого, чиїй. Хто-небудь відчуває сильний головний біль від утоми, безсоння і т. ін. Немов сови ночували в моїй голові, .. болить вона уся (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) соло́ного за́йця, зі сл. ганя́ти, гони́ти. Без перепочинку, весь час. — Клопітна тільки служба. Інколи і на місці не посидиш, ганяють тебе, як солоного зайця (Панас Мирний); Іван гонить кота, як солоного зайця (М. Білкун).

як (мов, ні́би і т. ін.) со́нна му́ха, ірон. Млявий, інертний, байдужий і т. ін. На дворі лазять, мов сонні мухи, ченці (М. Коцюбинський).

як (мов, ні́би і т. ін.) стріла́, зі сл. ки́нутися, мча́ти і т. ін. Дуже швидко, стрімко. Соломія вгляділа Аврума і, як стріла, кинулась просто в грязюку, щоб помогти Аврумові (І. Нечуй-Левицький). як стрі́лка. Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти, Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти (І. Котляревський).

як (мов, ні́би і т. ін.) сього́дні (учо́ра, що́йно і т. ін.) приве́зений, несхв. 1. з дієсл. Відчужено, осторонь, ніяковіючи і т. ін. — Чого ти стоїш, ніби сьогодні привезена? Он зосталось тіста на руках на цілий хліб. Пообшкрябуй ножем тісто в діжу та порайся коло печі (І. Нечуй-Левицький). 2. Як чужий, пасивний і т. ін. Він звернувся хмурий до наймички, .. гримнув на неї: — Ти наче вчора привезена: приїхали, значить, випрягти треба! (А. Головко).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) (та) ба́ба Пала́жка (і ба́ба Пара́ска). Язикатий, чванливий, пихатий. Був час, коли Гітлер не мовчав перед німцями “мов скеля”, він був охочий до самохвальби, як та баба Палажка (П. Козланюк).

як (мов, ні́би і т. ін.) (та) кві́точка (кві́тка). Дуже гарна. У хаті в неї, як у віночку: хліб випечений, як сонце; сама сидить як квіточка (П. Куліш); А дівчинка, справді як та квіточка (Марко Вовчок).

як (мов, ні́би і т. ін.) (та) мара́. 1. Уживається для вираження неприязні до когось. Дмитренко, як мара та, сидів над його (Чіпчиною) душею, чигав, як шуліка, коли Чіпка пристане на його раду (Панас Мирний). 2. Хто-небудь дуже брудний, неохайний і т. ін. Після гри він був як мара. Швидше б під душ. Відпочити (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) (та) пороши́на (пороши́нка) в о́ці, перев. зі сл. оди́н. Уживається для підсилення зазначеного слова; зовсім, абсолютно. — Він у мене один, як порошина в оці! (Панас Мирний); (Оксана:) Я ж знаю, що і я в тебе одна, як та порошинка ув оці (Г. Квітка-Основ’яненко); — Як вона (Уляна) мучиться бідна, як боліє нещасна! Одна ж, як та порошинка у оці (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) теля́ в нари́тнику, зі сл. пиша́тися, велича́тися і под. Надто, особливо. Сиджу я під образами, пишаюсь, мов теля в наритнику, та очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) теля́ на но́ві воро́та, зі сл. диви́тися, витріща́тися і под. 1. З повним нерозумінням. — Більшість, закінчивши гімназію, .. за рік-два забудуть читати по-грецьки, а на таблицю логарифмів дивитимуться, як теля на нові ворота (П. Колесник). 2. Здивовано, розгублено, спантеличено. — Сказано, знімай оте лахміття! Чого дивишся, як теля на нові ворота (І. Чендей); — Чого очі витріщила, як теля на нові ворота? — замахнувся гарапником Карпо (М. Стельмах); Дмитро глипає то на мене, то на Маринку, як теля на нові ворота (В. Речмедін); — Думаєш, тільки ти не впізнав? — привітався він (Крук) тепло й сердечно.— Позавчора навіть рідна сестра дивилась на мене, мов теля на нові ворота (П. Козланюк). як коро́ва на нові́ воро́та. Бичковський витріщив на неї очі, як корова на нові ворота, і, очевидячки, вагався: чи знайома, чи не знайома? (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) (той) горо́х при доро́зі. 1. зі сл. жи́ти, пожива́ти і т. ін. Погано, бідно, неспокійно тощо. (Виборний:) Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? (Наталка:) Живемо і маємося як горох при дорозі (І. Котляревський); (Старшина (до Пріськи):) Як поживаєш, серденько? (Пріська:) Як горох при дорозі (М. Кропивницький); — Так і жили, Іване,— аби день до вечора. Як той горох при дорозі (Д. Бедзик). 2. У скрутному становищі, у важких умовах; нещасний, знедолений і т. ін. Колись він (Лев) скрізь страшив, тепер у верболозі, Як той горох, мовляли, при дорозі, Хіба не схоче хто, той тільки не вскубне (Л. Глібов); Відповідь була сподіваною: — Хіба не знаєте вдовиного життя? Як горох при дорозі (В. Большак). 3. зі сл. сми́кати, ску́бти і т. ін. Без будь-якої поваги, причини; безцеремонно, нахабно тощо. — Чого ти мов з гарячки заговорила? Чому я нещасний?! — Бо різна погань смикає тебе, мов горох при дорозі (М. Стельмах). 4. перев. зі сл. оди́н, сам і т. ін. Який не має батьків, дітей чи близьких родичів; одинокий. І зосталася одним одна, як горох при дорозі, як билина в полі (Панас Мирний); Те, що вона там живе сама, як горох при дорозі, його, безумовно, аж ніяк не турбувало (Ю. Збанацький). як при шляху́ горо́х. От я так чисто сиротина, Росту, як при шляху горох: Без нені, без отця дитина (І. Котляревський).

як (мов, ні́би і т. ін.) (той) Ма́рко́ (рідше Сивко́) у пе́клі (по пе́клу, рідше по пе́клі), зі сл. товкти́ся, гаса́ти і т. ін., ірон. Невпинно, безугавно, без потреби і т. ін. А вночі парубок не заснув жодної хвилини. Він товкся на своєму твердому ложі, як Марко в пеклі, виходив надвір, тинявся (С. Добровольський); Товчеться, як Сивко у пеклі (Укр.. присл..); А сама (пані) товчеться, як Марко по пеклу (Марко Вовчок); Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, .. гасає, як той Марко по пеклу (Ю. Яновський); Вона вставала, будила наймичок та наймитів і товклася в пекарні, як Марко по пеклі (І.Нечуй-Левицький); Мов Марко по пеклі, товкся бідний канцелярист по нескінченних, темних ратушевих коридорах (І. Франко).

як (мов, ні́би і т. ін.) (той) слима́к, зі сл. лі́зти, повзти́ і т. ін., зневажл. Дуже повільно. “Ах, мій Боже! лізе, як той слимак” — думала Софія, ведучи свою пані. Їй було сором (Леся Українка).

як (мов, ні́би і т. ін.) трі́ска. 1. зі сл. худи́й. Дуже, вкрай. Проте мінери — ані пари з вуст. За них усе сказав довгий як дрюк і худий мов тріска Павлюк, підступивши до Артема (І. Головченко і О. Мусієнко). 2. Дуже худий (про людину). (Карпо:) — Жінка почала сохнути, як тріска стала. Та так і вмерла (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) у бо́чку Данаї́д, книжн. Марно, даремно. — На цю псевдоборотьбу з філоксерою ми, мов у бочку Данаїд, кидаємо гроші, силу, час… (М. Коцюбинський).

як (мов, ні́би і т. ін.) у ві́чі не вско́чить. Дуже лагідно, улесливо запобігає перед ким-небудь, підлещується до когось. (Герцик:) І знов, котрий лисичить, умизгається та лебезує, мов у вічі не вскоче (вскочить), — чи не частіше всього держе (держить) за пазухою каменюку?.. (М. Кропивницький). тро́хи у ві́чі не вско́чить. — Кульбако, розказуй вірш. — Він і на неї смиренником, святенником, трохи у вічі не вскочить: — Ганно Остапівно, який вірш? (О. Гончар).

як (мов, ні́би і т. ін.) у воді́ (у во́ду) намо́чений. Незадоволений, сумний, зажурений, злий і т. ін. Мирон був сердитий сам на себе: цілий тиждень ходив як у воді намочений; він і в шинку, як зять його та громаду частував, сидів сумний та пив мовчки (Грицько Григоренко); (Домка:) Що це ти сьогодні якась мов у воду намочена? (М. Кропивницький).

як (мов, ні́би і т. ін.) у во́ду диви́тися / гля́нути. Безпідставно передбачати що-небудь, пророкувати. — Правильно написано, — озвалася тітка..,— писав чоловік як у воду дивився (І. Муратов); — Відправте його, мучителя, та тільки в таку установу, що .. добре охороняється. Бо втече! І як у воду дивилась (О. Гончар); Сказав, як у воду глянув (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) у ву́лику (в у́лику). 1. Дуже шумно, гамірно. В кімнаті — як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М. Коцюбинський); — З одного боку співають свашки, з другого дружки, в хаті мов в улику... (М. Коцюбинський). 2. зі сл. ти́хо. Дуже, надзвичайно. В залі було тихо мов у вулику (М. Лазорський).

як (мов, ні́би і т. ін.) ужа́лений. 1. зі сл. відска́кувати, зіска́кувати і т. ін. Різко, рвучко. Ольга переступила поріг, підняла над головою свічку. Але в ту ж мить, мов ужалена, відскочила назад (І. Микитенко); Степан Васильович прокидається і, мов ужалений, зіскакує з ліжка: хтось міцно тарабанить у двері (М. Стельмах). 2. зі сл. закрича́ти, завереща́ти і т. ін. Раптово, несподівано. Марія, як ужалена, ляскотно заверещала й вискочила з хати (П. Панч).

як (мов, ні́би і т. ін.) у карася́ во́вни, ірон. Зовсім немає. В цех прибуло поповнення із заводського училища, а досвіду у новеньких, як у карася вовни (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) у меду́, перев. зі сл. бу́ти, жи́ти. У достатках, у розкошах. Ой, багато злота в Царгороді! Козаки були там, мов в меду… (В. Сосюра).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) у праве́ць (прямце́м, правце́м і т. ін.) поста́вило (хто поста́вив) кого, безос. Хтось заціпенів на місці; остовпів. Пищимуху так прямцем і поставило, наче хто шпигонув гострим ножем у серце (Панас Мирний). Христю мов хто у правець поставив від такого питання, вона аж скорчилася (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) у раю́, зі сл. жи́ти. 1. Безтурботно, спокійно, добре. Приїхавши, я три дні жила як у раю (Леся Українка); Ховрах .. допиту куму. А та йому: .. Наставили мене суддею до курей, Я їх кохала, як дітей; .. Всі добрість бачили мою, Бо всі жили мов у раю (Л. Глібов). 2. У злагоді. Живуть (хто щиро любить) як у раю: не тільки сварки і лайки межи ними нема, та й думки противної одно проти другого не зна (Г. Квітка-Основ’яненко).

як (мов, ні́би і т. ін.) у рома́ні, зі сл. люби́ти. Пристрасно, мрійливо, як рідко буває у реальному житті. І справді, вона любила як у романі… Так, як у романі! Чи ж могла доля з неї гірше насміятися? (В. Підмогильний).

як (мов, ні́би і т. ін.) у рот кладе́, зі сл. говори́ти, поя́снювати і под. Дуже чітко, зрозуміло. Говорить як у рот кладе! (Укр.. присл..); Ніколи не ображався батько, все, було, розказує. А говорить як у рот кладе (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) у тума́ні. 1. зі сл. ба́чити, пам’ята́ти, уявля́тися і т. ін. Нечітко, невиразно. З висоти прожитих літ своє дитинство бачу як в тумані (З журналу); Мигається мені та Орлиха мов у тумані — висока, у червоному очіпку, все чорні брови здвигає (Марко Вовчок); 2. зі сл. жи́ти, бу́ти і т. ін. Невиразно сприймаючи, погано розуміючи те, що відбувається. Ми (учні) жили весь час, мов у тумані (І. Франко); Думаючи лише про Карпа й про те, що їм доведеться жити під одним дахом, Прохор мов у тумані підійшов до невисокого паркана (А. Шиян); Ще не затихла в голові моїй музика моїх школярських років, а проте в мене — думок-думок… Ходжу, як у тумані. Дійсність — як сон, і сни — як дійсність (С. Васильченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) у чаду́. 1. Неврівноважений у своїх діях та вчинках, позбавлений здатності чітко мислити, розуміти та сприймати що-небудь. Час минав непомітно — в піснях і жартах. Андрій був як у чаду (О. Гуреїв); Настя прибігла додому ніби в якомусь чаду (І. Нечуй-Левицький). 2. У стані надзвичайного збудження і відсутності чіткого сприйняття дійсності. Невідомо чому, але останні дні Артем жив ніби в чаду, крижаніючи серцем у передчутті близького лиха (І. Головченко і О. Мусієнко).

як (мов, ні́би і т. ін.) хап ухопи́в кого. Хто-небудь зник раптово і безслідно. Антін як пішов зранку десь на гору, та як хап його ухопив, і до хати не йде (С. Чорнобривець); Лис чекав, що він (Гусак) повернеться, а того як хап ухопив (Нар. казка).

як (мов, ні́би і т. ін.) хто підміни́в кого. Хто-небудь змінився, став зовсім іншим. — Розумієте, Тарасе Демидовичу, моїх учнів ніби хто підмінив. Ваш патефон подіяв магічно (Ю. Збанацький); Після того, коли повернулася з суду над Княжевичем та побувала на заводі у наших шефів, жінку наче хто підмінив (В. Кучер).

як (мов, ні́би і т. ін.) церко́вна ми́ша, перев. зі сл. бі́дний, жарт. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже бідний. Журився чоловік, що йому робити з діточками, бо був такий бідний, як церковна миша (Три золоті сл..); — І нащо він тобі здався? Він же бідний, мов церковна миша (М. Стельмах). як ми́ша. Була (жінка) бідна, як миша, .. але зате була гарненька (Г. Хоткевич).

як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган копі́йки, зі сл. не хоті́ти, ірон. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; дуже (хотіти). — Я бачу по всьому, що ви, Олексію Федоровичу, не хочете слави як циган копійки (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган на са́ло (до са́ла), зі сл. ла́сий, охо́чий і под. Дуже, надзвичайно. — Чи ти бачив таких панів, щоб їм гроші були не милі?.. Вони, сії пани, на гроші такі ласі, як циган на сало, братіку! Їм до віку, до суду буде мало! (Марко Вовчок).

як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган со́нцем, зі сл. крути́ти, верті́ти і под. Дуже сильно або вправно. — Голоштанько Мірошниченко вже крутить селом як циган сонцем (М. Стельмах); Для інших він працівник райвідділення, лейтенант, авторитет, а для неї просто Костя, почувається, що крутить ним це дівча як циган сонцем (О. Гончар); — Крутитиме (резидент) нами як циган сонцем: той резидент нічого не питатиме, а робитиме, що скажуть згори (М. Лазорський). як ци́ган ре́шетом. — Течія тут крутить як циган решетом,— озвався дід Коваль (С. Голованівський).

як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган у ві́вцях, зі сл. розбира́тися, ірон. Уживається як категорічне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (розбиратися). Хоч Михайло Іванович і бачив на своєму віку чимало людей, та вмів у них розбиратися як циган у вівцях (З журналу).

як (мов, ні́би і т. ін.) (чо́рна) хма́ра (ту́ча). Дуже сумний, похмурий, невеселий, невдоволений. — Парубок той був як парубок: усіх веселив, умів сказати й приказати, робота горіла в руках. А зараз ходить як чорна хмара: неговіркий, робить через пень у колоду (М. Лазорський); Усі нервувалися. Абрум ходив мов хмара (Г. Хоткевич); — Учора в них із князем Святославом була мова. Преосвященний із неї вийшов мов чорна туча (Валерій Шевчук). як хма́ра грозова́. Місяць ходив Йонька як хмара грозова (Григорій Тютюнник).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт від ла́дану, зі сл. тіка́ти, втіка́ти і под., грубо. Надзвичайно швидко і злякано. Клим бенкет носом знав. А діло? Як чорт від ладану тікає (Л. Боровиковський); (Ганна:) А та, певно, побігла одшукувать його! Шукай, шукай — знайдеш, якраз! Він від тебе тіка, як чорт від ладану, бо ти тільки плакать умієш (І. Карпенко-Карий); За Муравйовим уже й слід прохолонув.— Утік, шкура! — загукали солдати.— Драпонув, як чорт від ладану (О. Левада). як чорт від кукурі́ку. — Стоять вельможні. Діло затяжне. Здається, так стоятимуть довіку. Лесько сміється: — Голод підіжме, чкурнуть, як чорт від кукуріку (Л. Костенко).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт (ді́дько) за грі́шну ду́шу, перев. зі сл. вхопи́тися, трима́тися і под., грубо. Дуже міцно. Наліг я на вила.., руки мої вхопилися за держак, як чорт за грішну душу… (Є Гуцало); — Думаєте, дарма Гітлер за цю Австрію тримається, як дідько за грішну душу? (О. Гончар).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт (ді́дько) ла́дану (свяче́ної води́), зі сл. боя́тися, грубо. Дуже сильно. — Та він же, як чорт ладану, мабуть, боїться партизанів! — раптом здогадався Кирило (О. Головченко і І. Мусієнко); Прийде (Параска) раз на рік до церкви .. та й заглядає .. через поріг — як той дідько боїться ладану (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт до сухо́ї верби́, зі сл. причепи́тися, прили́пнути і под., грубо. Дуже сильно. — Клятий Ботушкан причепиться до мене як чорт до сухої верби і хоче, аби я йому ще один рік задурно робив (Казки Буковини..).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт ли́ко (ли́ка) дере́ з кого, зі сл. крича́ти. Дуже сильно, голосно. Кричить, мов з його чорт лико дере (Укр.. присл..); Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом, мов з них чорт лика дере (Г. Квітка-Основ’яненко). мов чорти́ ли́ко живце́м видира́ють. Дядько ступить до неї, а вона вчепилася тонкими рученятами в ріжок скрині і заголосила. — Дурне дівчисько, кричить, мов з неї чорти лико живцем видирають (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт у суху́ гру́шу (у стару́ вербу́), зі сл. закоха́тися, грубо, ірон. Дуже сильно. Маланка бачить, що закохався Дмитро, як чорт у суху грушу (М. Зарудний); Провідний інженер об’єднання з перших же днів як чорт в стару вербу закохався в молоденьку Галочку-веселуху (З журналу).

як (мов, ні́би і т. ін.) чума́цька во́ша, зі сл. велича́тися, пиша́тися і под., ірон. Дуже, надзвичайно. Він (пан Купа) бундючиться, величається мов чумацька воша супроти простих людей (О. Ільченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) шале́ний. Дуже швидко, з великим завзяттям. На обрії .. замаячили постаті. Вони бігли як шалені (Ю. Яновський); Він працював як шалений, кілька разів викручував від піоту сорочку (С. Чорнобривець).

як (мов, ні́би і т. ін.) ши́лом ю́шки вхопи́ти. Дуже мало. — Та піді мною аж жижки затремтіли, коли я побачив, як всі читають цей Маніфест про війну, а радості мов шилом юшки вхопили (Переклад С. Масляка).

як (мов, ні́би і т. ін.) шовко́вий. Дуже покірний, слухняний. (Недоросток:) Підождіть трохи, буде вона (жінка) в мене як шовкова: й говоритиме, співатиме, ще й танцювати буде! (С. Васильченко); — Я їх візьму в руки. Будуть вони у мене як шовкові! — похвалявся Сава Йосипович (П. Автомонов).

як (мов, ні́би і т. ін.) язико́м злиза́ло кого, що, жарт. Хтось або щось швидко, непомітно чи безслідно зник (зникло). Рік, другий — і хатку, повітку, бичків та кобилу як язиком злизало (Л. Яновська); Баба обійшла всі чотири кімнати, заглянула навіть у комору, але піч мов язиком злизало (В. Бабляк).

як (мов, ні́би, нена́че і т. ін.) блекоти́ об’ї́вся (наї́вся), зневажл. 1. Хто-небудь дивно, безглуздо поводить себе; нерозумний. Що діється, що твориться! Село ніби блекоти об’їлося: галасує, метушиться, тішиться чогось (Д. Прилюк); — Він у нас трохи теє… ніби як блекоти об’ївся (Григорій Тютюнник); — Вона .. й слухати нічого не хоче, неначе блекоти наїлась (І. Нечуй-Левицький). нена́че соба́чої блекоти́ наї́лася. — Цур тобі, пек тобі! Ти неначе собачої блекоти наїлася (І. Нечуй-Левицький). блекоти́ наї́лась. (Світлана:) Я… за нього заміж вийду! (Кряж:) Ти що, блекоти наїлась? (М. Зарудний). 2. зі сл. говори́ти, висло́влюватися і под. Так, що нічого не можна зрозуміти; беззмістовно, нерозбірливо і т. ін. Говорить, мов блекоти об’ївся! (Укр. присл..).

як (мов) п’явки́ за се́рце ссуть кого. Кому-небудь дуже погано. За серце — мов п’явки ссуть, у грудях глухо і сухо, та жарко (Панас Мирний).

як (мов) п’я́ний. 1. Хто-небудь перебуває у стані напівсвідомості, запаморочення. (Маруся:) Чи ти знаєш, Марто, що я сеї ночі й очей не закривала? З самого досвітку ходжу та плутаюсь, як п’яна (С. Васильченко); Мчить Андрій, мов п’яний, у посвисті куль, у шабельному блиску (О. Довженко). 2. зі сл. іти́, хили́тися і т. ін. У різні боки, сторони. Ідуть колонами, хитаючись, як п’яні, німецькі загони (О. Довженко); Писав (Йосип) — куди краще від самого дяка, у того літери, мов п’яні, то сюди, то туди порозхилялися (Панас Мирний).

як (мов) скаже́ного (скаже́ної) соба́ки, зі сл. боя́тися. Дуже. — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (Панас Мирний).

як (мов) соба́ка на по́свист, зі сл. іти́, бі́гти і под. Охоче; слухняно. Довго й не збирався Святополк, бо вже через два літа стояв під Києвом з печенігами, які йшли до нього, мов собака на посвист (П. Загребельний).

як (мов) соба́ка (на я́рмарку), зі сл. пропада́ти, пропа́сти і под. Безслідно. — Держись… — пригрозив він йому (сину),— а то пропадеш, як собака на ярмарку! (П. Панч); Вони (шведи) пропали б тут, як на ярмарку собака. А це ж товариші наші і союзники, годі їх лишати на поталу судьби (долі) (Б. Лепкий); // Бідуючи; у великій скруті, в стражданнях. А я пішов у гайдамаки, Та на Сибірі опинивсь. (Бо тут Сибір була колись). І пропадаю, мов собака, .. Помолись. За мене Богу, мій ти сину (Т. Шевченко).

як (мов) соба́ка (пес, звір), спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну), зі сл. бі́гти, наско́чити і под. Дуже швидко, нестримно. Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (І. Франко); Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (І. Цюпа).

як (мов) соба́ка (пес) у Пили́півку, зі сл. трясти́ся. Дуже. Обернув (дід) свій гнів на онука: — .. Ану марш у хату, розхристався, наче посеред літа… Тут он у кожусі трясешся, мов пес у Пилипівку (Ю. Збанацький).

як (мов) соба́ки обгри́зли, зневажл. Дуже короткий. Мундир на ньому з отакенними ґудзиками, тільки куций, мов собаки обгризли, і наплічники з сукна (О. Донченко).

(як (мов)) соро́ка на хвості́ розно́сить / рознесла́. Дуже швидко поширюються якісь чутки. По Веселій, мов сорока на хвості розносить щоразу, яка там цього вечора юшка заварювалась .. і які клались приправи (О. Гончар); // Ставати відомим всім або багатьом. Чи рознесла сорока на хвості, Що я уже директорша? (О. Підсуха).

як (мов) (тіє́ї) сарани́. Дуже багато, велика кількість. Ось і табір. Глянув (хлопчик) — війська, Як тієї сарани! (О. Олесь); (Семен:) — Дітей ми не будемо мати, .. тепер і так тісно, поля обмаль, а людей — як сарани (М. Коцюбинський); — Вже й полковникують у нас, і судять, і в церкві Божій свій лад роблять: на Стародубщині порядкує якийсь Толстой, у Полтаві — Хитрово, в Пирятині — Теплов, там ще якийсь німець Вейсбах, на Прилуччині — Барятинський, в Гуджулах, під боком, Башкирцев, Огньов. Налізло з цієї Московії того панства, мов сарани (М. Лазорський).

як (мов, що, ні́би і т. ін.) горі́хи лу́скати (лу́щити), перев. з дієсл. Легко, просто (виконувати що-небудь, досягати чогось). Йому ж невдивовижу дівчат цілувати, мов горіхи лускати (Г. Квітка-Основ’яненко); Вечори просиджує над замітками, які інші лускають, мов горіхи (В. Дрозд); — Подумаєш,— запально відповідає Вітя,— ці задачки мені — що горіхи лущити (О. Іваненко).. мов горі́шки лу́щити. — А задачі рішає, мов горішки лущить. От аби їй повчитись років з п’ять або шість. Їй-бо, на вчительку вивчилась би (М. Стельмах).

як (мов, що, ні́би і т. ін.) насі́ння луза́ти (рідше лу́скати), перев з дієсл. Легко, просто (виконувати що-небудь, досягати чогось). Він змалку такий відчайдух. Це для нього ніби насіння лузати — красти. Що погано лежить, так і липне до його рук (В. Дрозд).

як моги́ла, зі сл. мовча́ти. Уживається для підсилення зазначеного слова; стійко. (Адам:) Жадного (жодного) слова не можуть видобути з нього. Мовчить, як могила (Мирослав Ірчан); — Женю, ти нас знаєш: раз мовчати, то будемо, як могила, ге? — відповів за всіх Тарас (Ю. Мокрієв).

як молоко́ та кров. Здоровий, з рум’янцем на щоках (про людину). Я рад сердечно, Що бачу пана, як молоко та кров, Глянь, як погладшали… (Д. Білоус).

як мотови́ло, жарт. 1. Дуже жвавий, неспокійний, енергійний, метушливий і т. ін. Хлопчик і хвилини не сидів на місці, як мотовило (З усн. мови). 2. зі сл. мота́тися, крути́тися і т. ін. Неспокійно, метушливо, швидко і т. ін. Я все ходив по хаті з кутка в куток, мотався, як мотовило, та все думав, усе міркував своє… (Олена Пчілка).

як мурашви́, зневажл. Дуже багато кого-небудь. — Там покупців — як мурашви. Туди-сюди кидаються, а брати не поспішають, бо за все треба дати справну копійчину (Є. Гуцало).

як му́сі в меду́ кому, жарт. Дуже добре комусь. От їй, голубочці, як мусі в меду! (Г. Квітка-Основ’яненко).

як му́хи. 1. зі сл. ги́нути, ме́рти і т. ін. У великій кількості; багато. І справді, хлопи гинули, як мухи (З. Тулуб); Мре малеча, як мухи (Леся Українка); // Безневинно, ні за що, швидко і т. ін. — Тікайте на піч, бо вигинете, як мухи! — гукнув на дітвору Іван Побиваний (І. Чендей). 2. зі сл. лі́зти. Настирливо, набридливо, безперервно і т. ін. (Бабуся:) А про сватів уже — що й казати? Лізли, як мухи, до нашої хати! (Я. Щоголів).

як му́ху (мух) роздави́ти (задави́ти) кого. Нещадно, не докладаючи зусиль, знищити; уживається також як погроза фізичної розправи. — Бережись,— кричить Чіпка,— укладу! Як муху роздавлю (Панас Мирний); — Шпак ти, а не командир! Вершників своїх, жменьку нещасну, в тил нам поставив. Щастя твоє, що ми догадалися: як мух би роздавили! (О. Левада); — Та я тобі за сюю шкоду Ти знаєш, що зроблю?.. Як муху задавлю (Л. Глібов).

як на блю́дечку, зі сл. ви́дно. Чітко, ясно, дуже добре. День був чудовий, ясний і не гарячий; всі гори видно як на блюдечку (Переклад за ред. М. Рильського).

як на весі́лля. 1. зі сл. одягну́тися, одя́гнений і под. По-святковому. Меланія вийшла з дівчатами виряджена як на весілля (О. Гончар). 2. Дуже багато (перев. про страви). — Скільки ти тут наставила? Як на весілля! (Сл. Ужченків).

як на ви́ставку. Дуже добре, на належному рівні. Так старалася чепурно уснопкувати, що на перший сніп аж Катратий задивився. Уснопкувала, мовляв, як на виставку (О. Гончар); Зразкова садиба. Город попораний як на виставку (З журналу).

як на ви́ставці. Нічого не роблячи; бездіяльно. (Марина:) Здрастуйте, товариші. Що ж це ви, товариші партійні керівники, стоїте як на виставці, в той час, як довгоносик вже буряк доїдає (О. Корнійчук).

як на доло́ні воло́сся ви́росте, зі сл. бу́де, ірон. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (буде). — Він (цар) їх зараз у кріпаки поверне, а нас панами поробить...— Це тоді буде, як на долоні волосся виросте,— охолоджує неймовірний (Панас Мирний). скорі́ш на доло́ні воло́сся наросте́. — Ви (пане) запевняли мене після того, як сполосували різками, що скоріш у вас на долоні волосся наросте, ніж ми діждемося волі... (Збірник про М. Кропивницького).

як на забі́й, зі сл. годува́ти, харчува́ти і под. Дуже ситно, калорійно, надмірно. — То як Вам відпочивалося? — Добре. Годували як на забій (З усн. мови).

як на лопа́ті, зі сл. ви́класти, пода́ти і под. Повністю, до кінця і т. ін. Дати йому очну ставку з Донцем. І там він викладе їм все, як на лопаті (І. Багряний).

як на папе́рі спи́саний, зі сл. став, з’яви́вся, вроди́вся і т. ін. Дуже швидко. (Самрось:) От бачиш, який я справний? Хоч і додому тепер… В мент вродився, як на папері списаний! Поганяй!.. (М. Кропивницький).

як на пню ста́ти. Упертися, настійно вимагаючи чого-небудь. От же як стара одмагалась! А внучечка як на пню стала: лікаря та й лікаря! (Марко Вовчок).

як на сміх. Ніби навмисне. — Як на сміх, на хуторі не лишилося кінського хвоста. А який же я поліцай без коня? (О. Сизоненко).

як на тарі́лочці (тарі́лці). 1. Дуже детально, до дрібниць, нічого не приховуючи (розказати щось). (Камілла:) Я ж бажала усе своє серце виложити перед тобою — отак, як на тарілці (І. Франко). 2. Дуже добре, чітко видно щось. — Товаришу командир відділення,— сказав, весь сповнюючись почуттям особливої відповідальності, старшина Костоправ,— окоп у вас погано замаскований, з неба ви — як на тарілочці (В. Собко).

як на те (те́є). 1. Якраз, до речі. Як на те, і день видався тихий, ясний та погожий; на небі — ні хмариночки (Панас Мирний); Всі на мене залицялись І сватати стали; А у мене, як на теє, Й рушники вже ткались (Т. Шевченко). 2. Ніби навмисно; недоречно. (Петро:) Все, здається, близило (наближало) мене до щастя — і, як на те, треба ж спізнитись одним днем, щоб горювати всю жизнь (життя) (І. Котляревський); До города дорога й недалека, Не забариться б перейти. Та як на те, така стояла спека, Що й місця не знайти (Л. Глібов).

як на чеку́. У тривожному чеканні чого-небудь (перев. неприємного). Як вже одцуралася я його сватання, що треба було жити як на чеку: боялася його сама одна стрінути. Як він очима на мене світив (Марко Вовчок).

як (на́че, ні́би і т. ін.) мо́кре ( рідше ме́рзле) гори́ть, перев. з дієсл. 1. Дуже повільно, мляво, не поспішаючи і т. ін. (робити що-небудь). “Катре! — кажу їй,— так ти діло робиш, голубко, як мокре горить!” (Марко Вовчок); І на полі .. жне — як мокре горить: вже й я, жінка, а понажинаю більше (А. Кримський); Працювали вони, як мокре горить, а вільний від роботи час витрачали на якісь комбінації (С. Тельнюк); В тому ж темпі, як мерзле горить,— взялися завдруге лагодити риштовання (О. Гончар). 2. Без бажання, неохоче, абияк, погано (робити щось). Вчилась (Настуся), як мокре горить; вчилась коли сама хотіла (І.Нечуй-Левицький); Заповзятий та ретельний колись, тепер він домашню роботу .. робить, як мокре горить (А. Іщук); На лісозаводі Станіслава Крапивницького нічна зміна працювала, як мерзле горить (С. Чорнобривець). як мо́кре горі́ло. Почав свою трудову біографію Карпов не блискуче. Працював, як мокре горіло (З газети). 3. Повільно, погано і т. ін. (щось відбувається, проходить, робиться тощо). Чогось у нас робота йде мляво, як мокре горить (І.Нечуй-Левицький); — Щось у вас робота йде, як мокре горить,— зауважив він (Г. Коцюба); — І не гоїться? — Потроху, як мокре горить (С. Добровольський); Справи .. ідуть так, як мокре горить (Ю. Збанацький). 4. перев. зі сл. робо́та. Без затрати належних зусиль; повільний, недбалий і т. ін. Юнак уже почав роботу, вже щось фрезерував, але хіба то була робота: ніби мокре горить (З газети).

як не є, перев. з наступним протиставленням. За будь-яких умов, незважаючи ні на що. — Он посіяли дві десятини кукурудзи, роботи багато, а невістка, як не є, все-таки поміч (С. Олійник); — Як там не є, одначе я тут справді відроджуюсь,— мовила Тамара.— Цей ваш степ, Заболотний, він має дивовижну властивість повертати людині щось втрачене, напівзабуте (О. Гончар); // Враховуючи що-небудь, зважаючи на щось; все ж таки. — Виходить, Василю, тут найнявся?.. Мірошникуєш? — Ні, даю лад снастям. Як не є, а три вітряки (М. Стельмах).

як не крути́ся. Що не роби, нічого не вдієш. — Що ж, братику рідненький, як не крутися, а видно, нам удвох в одній упряжці не йти — доведеться ділитися (спадщиною) (М. Стельмах).

як не крути́ (, як не верти́). Що не роби, нічого не можна вдіяти. (Коваль:) А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця... як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький); Як не крути, а головою муру не проб’єш (В. Козаченко). крути́ не верти́. Крути не верти, та треба вмерти (Укр.. присл..).

як не лу́сне, зневажл. Гладкий, товстий і т. ін. — Поглянь на нього, чорнобородого — як не лусне! (О. Донченко); // зі сл. мо́рда, пи́ка і т. ін. Сита, гладка, велика і т. ін. Морда як не лусне (Укр.. присл..); “Шия в нього — хоч обіддя гни, пика — як не лусне..!” — кажуть про нього (Федора) дворові (Панас Мирний).

як не перерве́ться. Дуже сильно, активно. Жайворонки як не перервуться щебечуть (Панас Мирний); // Дуже швидко. Діставши облизня, фашист тікає як не перерветься (Ю. Яновський).

як не розірва́тися. 1. Дуже голосно кричати, співати і т. ін. Дуже закумкали жаби в болоті, засвистали черепахи у сазі, а солов’ї — як не розірвуться (Панас Мирний). 2. зі сл. крича́ти, співа́ти і т. ін. Дуже голосно. Курка в курнику кричить як не розірветься: мабуть, яйце знесла (З усн. мови). як не порозрива́ються (про всіх або багатьох). За сонцем усе живло прокинулось. Там коники кричали та сюрчали, як не порозриваються; там перепели хававкали (Панас Мирний).

як ніч. 1. Смутний, насуплений, похмурий. Хома ходив, як ніч, нічого й не говорив до Хими (М. Коцюбинський). 2. зі сл. п’я́ний. Дуже, надзвичайно. По обіді Хома з церковним регентом ішов селом п’яний як ніч і, притопуючи лакованим чоботом, горлав на всю вулицю (О. Довженко). як осі́ння ніч. Шляхтичі, п’яні як осіння ніч, насилу доплентались до повітки і попадали (І. Нечуй-Левицький).

як нова́ копі́йка. Чепурний, охайно одягнений, чистий. Він був увесь як нова копійка (Л. Первомайський); На радощах Семен Федорович купив собі нового костюма, зайшов до перукарні і вийшов звідти як нова копійка (М. Зарудний).

як но́гу вломи́ти. 1. Дуже швидко, несподівано піти кудись, зникнути. А Максим — як ногу вломив: з хати та на вулицю, а там у шинок... (Панас Мирний); Тільки тепер Вутанька помітила, що місце, де сидів воєнком, пусте.— Не всидів,— посміхнувся Цимбал.— Спершу слухав, а потім десь як ногу вломив (О. Гончар). 2. Зовсім не з’являтися де-небудь. (Харитя:) Як заміж вийшла — ні разу в мене не були, наче ногу вломили! (Панас Мирний); — Вони хоч коли навідуються тепер сюди? — Де там! Відколи я перейшла, то обидві як ногу вломили. Обидились (образилися) на батька, що прийняв мене (В. Захарченко).

як облу́пленого, зі сл. зна́ти, зневажл. Дуже добре, до найменших дрібниць. Його всякий знає як облупленого (Укр. присл..); — Ви мене знаєте.— Як облупленого,— вставила бабуня (П. Панч); Ворона знала кожного з нас як облупленого, бачила — хто чим дише і чого хоче (О. Довженко); Він знає (Варку) “як облуплену”.., мідного п’ятака не варта (М. Хвильовий); — Я їх мушу знати як облуплених… (П. Автомонов). як облу́плену ове́чку. — Ми його (чиновника) знаємо, як облуплену овечку… (Панас Мирний).

як обрі́зало, безос. Припинилося, не діє, не відбувається і т. ін. щось. — Що вона, може, знову до тебе підсипалась? .. — .. Присягаюсь, Тетянко, що з того врем’я (часу) як обрізало! (В. Підмогильний).

як обу́х над голово́ю, перев. зі сл. ви́сіти. Постійна загроза життю, безпеці, спокою і т. ін. — Оті півмільйона, як обух над головою, висять,— каже Чорногуз (М. Руденко).

як оди́н. 1. перев. з дієсл. Одностайно, дружно. — Тисяча солдатів, як один, зірвали гвинтівки з плеч і приставили їх до ноги (Ю. Смолич); Як один, всією громадою постановили Піски не пустити козаків у село (А. Головко); І б’ють гармати як один! (Ю. Яновський). як оди́н чолові́к. Ще хвилина — і враз, як один чоловік, ринула (купка чумаків) на розбишак (М. Коцюбинський). 2. Без винятку, всі. Всі полягли як один, тільки зброя та диски лишились (Леся Українка); Русалки, вбрані мов на свято, Постали — гожі як одна (П. Грабовський); Разом усміхнулися всі одинадцять співробітниць, усі як одна... (В. Логвиненко); Ці (бійці) — як один — в новому обмундируванні (О. Гончар). як оди́н чолові́к. Козаки заступились і за народ, і за свою віру .. І козаки піднялись як один чоловік (І. Нечуй-Левицький). 3. Чимсь схожі між собою (перев. позитивними якостями, рисами); однакові. Усе парубоцтво — як один. Усіх знаємо, усі чесні, усі добрі (Г. Квітка-Основ’яненко).

як оди́н день. Дуже швидко, непомітно. — Нічого, Степане, чотири роки як один день промайнуть (Ю. Збанацький); П’ятдесят літ нашої дружби прошуміли в тайзі як один день (О. Довженко); // Щасливо, безтурботно. — Наче ті голуби (молоді) живуть. Зазнають і щастя на своєму віку, і розкоші,— як один день вік проживуть! — мовив Максим (Л. Яновська).

як оди́н фунт. Рівно, точно. (Сироватка:) Твій хліб уже перевезли до склепу. Зважили. Шістсот двадцять п’ять пудів, як один фунт (І. Микитенко).

як одна́ годи́на. Дуже швидко. Тиждень минув, як одна година (І. Нечуй-Левицький); Так-то проживає Олеся, працюючи без спочину, без утоми; так і рік цілий минув, як одна година (Марко Вовчок).

як одна́ душа́, зі сл. жи́ти. Дружно, в злагоді. І зажили молоді як одна душа — дружно, весело (З усн. мови).

як оселе́дців у бо́чці. Дуже багато когось, тісно десь (про велику кількість людей у якомусь приміщенні). Набилось їх там як оселедців у бочці. Ніде стати, нічого не чути (З газети). як оселе́дців. — Погано у нас, Тамаро. Як оселедців, напхали. Тут для шістьох місця мало, а нас тут шістнадцять (А. Хижняк).

як очку́р на ши́ю, зі сл. потрі́бний, тре́ба і т. ін., ірон., жарт. Уживається для вираження заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібний, треба). Воно, те підслухування, правду кажучи, йому потрібне, як очкур на шию (М. Сиротюк).

я́ко (як) тать (в но́щі (вночі́)), зі сл. з’яви́тися, прийти́ і под., книжн. Несподівано, раптово, по-злодійському підступно. (Сильвестр (хитаючи головою):) З молитвою пергамента торкайтесь, Щоби не вліз лукавий, яко тать, Не довелось похибки підчищать (І. Кочерга); Напала ти (фашистська Німеччина) на нас… як та злодюжка. Як тать. Вночі (П.Тичина).

(як) переї́жджа сва́ха, зі сл. гаса́ти, бі́гати, ї́здити і т. ін. Людина, що часто міняє місце свого перебування. І став Максим жити на два двори: місяць поживе в дружини, місяць — у матері. Справжня переїжджа сваха (З журналу); — Не гасай по селу та по обійстях, як переїжджа сваха, не шибайся по хлівах, мов чорт по пеклу, бо голови позакручуєш нам (Є. Гуцало).

як печери́ця. Нерухомо. — То все, голубонько, дурниці: Нам літечко святе Судилось не на те, Щоб у гнізді сидіть як печериці (Л. Глібов).

як пи́ти да́ти, прост. Безумовно, без усякого сумніву, абсолютно точно. — А що це ствердять — то як пить дать! Бо дуже вже оті верховоди .. залили усім за шкуру сала (Панас Мирний); — За два-три дні пшеничку зріжемо як пить дать (А. Головко); — Іній, брат, первосортний… На урожай, брат, на урожай іній, це вже як пить дати (Ю. Збанацький); Забувши надіти шапку, пішов (Макар) простоволосий надвір.— Пропали ми як пити дати (П. Кочура).

як пі́вень розмальо́ваний. Погано, без смаку, строкато вдягнений. — Чого це ти сьогодні вирядився як півень розмальований (З усн. мови); Ішов по вулиці хлопець. Як півень розмальований (Сл. В. Ужченка).

як під ла́вкою, зі сл. співа́ти, говори́ти і т. ін., ірон. Неголосно, невиразно, негарно тощо. Співає, як під лавкою (Укр.. присл..).

(як) під мітлу́, зі сл. забира́ти, підбира́ти і т. ін. Нічого не залишаючи, акуратно, все підряд. І справді, машина безвідмовно корилася людській волі, ..як під мітлу, забирала руду (С. Чорнобривець); Підбиралося з городів усе, як під мітлу (З усн. мови); В 1932 році хліб вивезли під мітлу. ..В 1933-му .. почався масовий мор людей (З газети).

як піп на ри́зи, зі сл. диви́тися. Гордо, з гідністю. На свою .. латану свитину він (старець) дивився, як піп на ризи, й ставив себе коли не нижче дяка, то ніяк не нижче диякона (І. Нечуй-Левицький).

як поби́тий (поби́та) соба́ка (пес). Усвідомлюючи свою провину; винувато. Виговський, як побитий пес, знітився, наче став менший на зріст, упав знесилено у фотель, опустив голову на руки (Н. Рибак).

як пові́тря, зі сл. потрі́бний. Дуже, надзвичайно. Через сваволю і честолюбство Потьомкіна лишився без діла один із найталановитіших полководців Росії (Суворов) — саме тоді, коли він їй був потрібний як повітря (С. Добровольський).

як поло́ник між ло́жками, зі сл. заміша́тися, потрапля́ти і т. ін. Не в своє середовище, між чужих. Замішався, як полоник між ложками (Укр.. присл..).

як по ма́слу (рідше по ма́слі), перев. зі сл. іти́, піти́ і т. ін. Легко, успішно, чітко, без перешкод і т. ін.; дуже добре. Якщо знайдеш сюжет, далі все йде як по маслу (О. Донченко); (Цокуль:) О, я знаю, що коли ти візьмешся за діло, то воно піде як по маслу (І. Карпенко-Карий); Здавалося, що все буде йти, як по маслі: там він позичить, там оддасть, там купить (Грицько Григоренко). по ма́слу. Все йде по маслу (Укр.. присл..).

як попа́ло. Без ніякого порядку, без певної системи і т. ін.; будь-як. — Які ж ліки підуть на користь, коли їх пити як попало? (Леся Українка); Туристи випадкові й кумедні, зібрані як попало (Т. Масенко); Навколо трибуни маса дітвори, вдягненої як попало (О. Довженко).

як потайни́й соба́ка (потайні́ пси́). Підступно, таємно. Гетьман замислився: — Виходить, мене обсіли з усіх боків вороги..— мовив він з гіркотою. — Може, є й друзі.., а я твій друг і остерігаю тебе від усіх старшин: вони ще не вкусять, вони, як ті потайні пси, виглядатимуть слушної години (М. Лазорський).

як пра́вило, перев. з дієсл. Здебільшого, неодмінно, завжди і т. ін. Грейпфрути подають, як правило, розрізаними впоперек надвоє. Ми спочатку присмачуємо їх поданим цукровим піском, пудрою, медом чи варенням і їмо ложкою (З журналу); Займенники, як правило, змінюються за відмінками (З підручника); Нова техніка, як правило, дуже складна (З журналу).

як прийде́ться. Відповідно до обставин; абияк, сяк-так. Дівчата, було, подоять то пізно, то рано, а увечері як прийдеться. Молоді! Вони спішать погуляти (Нар. опов.)

як прип’я́тий до чого, зі сл. сиді́ти, стоя́ти і т. ін. Непорушно, тихо і т. ін. Андрій лишився один. Він сидів, як прип’ятий, навіть не здатний відірвати щоки від молодої топольки (О. Гуреїв).

як про́клятий. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти. Самовіддано, самозречено. Коли вона спала, я майже не бачив. З рання і до вечора ганяла своїх наймитів і сама працювала, як проклята (В. Минко). 2. Який втратив самовладання, не усвідомлює своїх вчинків, дій і т. ін. Вернулась додому — місця собі не знаходила. Як проклята — Остапка ні за що вибила. Сама плакала потім (А. Головко). 3. зі сл. мота́ти, трясти́ і т. ін. Дуже сильно. До гатки хлопці добралися благополучно. Стали спускатися до Ташані; Дениса мотало в голоблях, як проклятого.— Держіть, хлопці, бо напира,— просив він, з трудом стримуючи воза (Григорій Тютюнник).

як прорва́ло, безос. Хто-небудь несподівано почав висловлюватися, говорити (звичайно після тривалої мовчанки). Як він (Микола Петрович) міг розпустити свого язика! Мовчав, мовчав, і як прорвало (А. Дімаров).

як псів (соба́к). Дуже багато. Панів як псів (М. Номис).

як пуп (бу́бон, буз), зі сл. си́ній, посині́лий і т. ін. Дуже. Заглянула (Горпина) в світлицю, де, як пуп синій, лежав Яків і спав мертвим сном, і повернула в кухню (Панас Мирний); — Тепер я (робітник) бачу теж: добра від вас не ждати. Не дивно, що й продукція у вас така. Не можна ж, бач, критикувати Вже навіть синього як пуп той гусака! (А. Косматенко); Тряслась (Сивилла), кректала, побивалась, Як бубон синя стала вся (І. Котляревський).

як (раз) плю́нути. Дуже просто, легко, швидко. Тепер такий час, такі умови, що як плюнути — підпасти під категорію українофілів (М. Коцюбинський); Розсердити його — як раз плюнути (О. Іваненко). — Шкода, що тато зараз у командировці (відрядженні), а то можна було б його попросити винайти (машину), це б йому, напевне, раз плюнути (Панас Мирний); як плю́нути на во́ду. І як плюнути на воду — Він душі лишився! (С. Руданський).

як раз та два. Дуже швидко; вмить, миттю. — Так і держи все під запором, а то, як раз та два рознесуть (кріпаки)! (Панас Мирний).

як решети́лівська толо́ка, зі сл. розсі́стися, зневажл. Дуже широко, розкішно. Розсілася, як решетилівська толока (Укр.. присл..).

як ри́ба, зі сл. мовча́ти. Нічого не говорити. (Журавель:) Та що ж тепер казати? Я мовчу, як риба (І. Микитенко). як ри́ба під мо́сто́м. Я похитував головою і мовчав, як риба під мостом (Р. Федорів).

як ри́ба у воді́. 1. перев. зі словоспол. почува́ти себе́. Вільно, невимушено, добре. А от економгеографія та фінансові всякі справи мені ніяк не давалися, і я заздрив дівчатам і студентам, що в цих питаннях почували себе як риба у воді (В. Сосюра); Князь Трубецький .. почував себе як риба у воді в позалаштункових дипломатичних комбінаціях (Ю. Смолич); Тут, біля креслень, вона почувала себе як риба в воді (В. Собко). 2. Бути впевненим, обізнаним. Давно минув той час, коли вона, щойно ставши дружиною дипломата, перед кожним прийомом хвилювалась.. Ні, тепер вона тут як риба у воді (О. Гончар); Тепер у нас кожен школяр в електроніці — як риба у воді! (П. Загребельний).

як сак, зі сл. дурни́й. Дуже, надзвичайно. — Сирота (Прокіп) дурний як сак (І. Франко); Дзюнька й скаже .. і по селу ославить, що, мовляв, дурний як сак (Є. Гуцало).

як са́лом по губа́х кому. Кому-небудь приємно, радісно. — Що на майдані робиться? — Мітингують, пане отаман.— Тур заявив, що годі .. гайдамакам як салом по губах (П. Панч).

як све́кор пелюшки́ (пелюшо́к) пра́ти, зі сл. збира́тися, бра́ти і т. ін. З неохотою; повільно, дуже довго. (Галина:) Та говори, а то збирається, як свекор пелюшки прати (М. Зарудний); Отак він діло в руки бере, як свекор пелюшки пере (Укр.. присл..).

як сви́ні з череди́ йти́муть, зі сл. бу́де, ірон. Уживається для повного заперечення змісту речення; нніколи. Тоді це буде, як свині з череди йтимуть (З усн. мови).

як свині́ нари́тники, зі сл. приста́ло, ірон. Уживається для повного заперечення зазначеного слова; зовсім не (пристало). Їй ця сукня пристала, як свині наритники (З усн. мови).

як свиня́ в барло́зі, зі сл. велича́тися, ірон. Дуже, у великій мірі. Пан бундючиться, величається, як свиня в барлозі (З усн. мови).

як свиня́ в дощ, ірон. 1. зі сл. чепурни́й. Уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (чепурний). (Охрім (до Гордія):) Чепурний, як свиня в дощ! (М. Кропивницький). 2. зі сл. велича́тися. Дуже, у великій мірі. Вона чваниться, величається, як свиня в дощ (З усн. мови).

як свиня́ в хомуті́, зі сл. вигляда́ти, ірон. Негарно, недоладно. Весь секрет метаморфози в тому, що він (Лубенець) перший пошив собі форму .. і, одягшись у неї, прибіг похвалитися. Виглядає, як свиня в хомуті (М. Коцюбинський).

як свиня́ на коня́, зі сл. схо́жий, ірон. Уживається для повного заперечення змісту речення; зрвсі не (схожий). Він так схожий на Гарібальді, як свиня на коня (М. Стельмах).

як світ, зі сл. стари́й, да́вній, дре́вній і т. ін. Дуже, надзвичайно. Але Хо не сьогоднішній, він старий, як світ, його не зведеш. Ох, багато він бачив на віку сьому! (М. Коцюбинський); (Мальованов:) Ну, на добраніч. (Хламушка:) На добраніч. Старе, як світ, побажання (І. Кочерга); Він тихо іде, він повільно іде, У нього й чоло ще таке молоде! Хто скаже про нього: старий він, як світ? Він — Данте. Йому тільки тисяча літ (Л. Костенко); — Хто ви така? — знов спитав Бичковський.— Ваша давня, як світ, знайома (І. Нечуй-Левицький).

як (своє́) о́ко; як (свої́) о́чі, зі сл. берегти́, стерегти́ і т. ін. Так, як ніщо інше; ретельно, пильно і т. ін. Як очі свої стереже вона синів, та хіба встережеш від такого, як Наливайко? (Іван Ле); // зі сл. догляда́ти, пильнува́ти, хова́ти і т. ін. Дуже старанно, дбайливо і т. ін. Хима відчинила скриню, вийняла ганчірку з п’ятизлотником, розгорнула її, оглянула свій скарб, що тридцять літ ховала, як око, і знов загорнула (М. Коцюбинський); Цілий гай молодих дарувань, що виростають з року в рік, тішить наш погляд, і ми, старші письменники, як око своє, повинні пильнувати, берегти й доглядати цей гай (М. Рильський).

як свої́ (свої́х) п’ять па́льців, зі сл. зна́ти, ви́вчити і под. Дуже добре, досконало. Знаю я вже їх (селян), як свої п’ять пальців (В. Винниченко); Він знав місто і прилеглі райони, як свої п’ять пальців (А. Хижняк); Санаторці — хитрющий народ, не довго тут жили, а норов кожного, як свої п’ять пальців, вивчили (Ю. Збанацький).

як свою́ ду́шу, зі сл. люби́ти. Дуже. Поважав же і він (Наум) її (дружину), скільки міг, і любив її як свою душу (Г. Квітка-Основ’яненко); Лаврін докоряє її (Мелашку) за те, що він любив її як свою душу, жалував її, як мати дитину, а вона покинула його (І. Нечуй-Левицький).

як семисо́тна верства́. Неприродно рівно, дуже виструнчено. Випросталась як семисотна верства (Укр.. присл..).

як си́дорову козу́, зі сл. би́ти, лупцюва́ти, чихво́стити і под. Дуже сильно, нещадно. (Митька:) І били ж мене батько за се, драли як сидорову козу!.. (М. Кропивницький); — Так мене мій покійний чоловіченько лупцював як сидорову козу (П. Рєзніков); Їдуть (дегустатори) звідси, їдуть звідти, ведеш їх у підвали, пригощаєш, а декотрий ще й каністру підмостить — наточи й додому! А тоді на всіх активах ще тебе ж і чихвостять як сидорову козу (О. Гончар).

як сир у ма́слі, зі сл. жи́ти. Дуже добре, у достатках, у розкошах. (Возний:) До кого ж ласкава ся доля лукава, Такий живе, як сир у маслі (І. Котляревський).

як сіль у воді́, зі сл. пропа́сти. Безслідно. — Не сунь носа, куди не треба! Роби так, щоб були всі за нами! А то пропадеш, як сіль у воді! (І. Чендей).

як сім га́лок, зі сл. чо́рний. Дуже, надзвичайно. На моє щастя полковник їхав не сам. З ним була дочка — чорна, як сім галок. Їй було років шістнадцять (Л. Яновська).

як Сірко́ в (на) база́рі, зі сл. пропа́сти, ще́знути і под. Безслідно. Пропали! Як Сірко в базарі! (І. Котляревський).

як Сірко́ на при́в’язі. 1. зі сл. набі́гатися, намота́тися і т. ін. Дуже, надзвичайно. — Обов’язково буду завтра, бо сьогодні намотався за день, як Сірко на прив’язі, кості старечі щось ломить (Ю. Збанацький). 2. зі сл. нагуля́тися, ірон. Уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (нагулятися). — Ну, нагулявся? — Та де там! Нагулявся, як Сірко на прив’язі (З усн. мови).

як сірко́ па́скою, зі сл. поживи́тися. Уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (поживитися). Пожививсь, як Сірко паскою (Укр.. присл.).

як скло. Бездоганний у моральному відношенні. Було п’є (Нечипір) ніч, гуляє, з парубками бурлакує, а удень як скло перед хазяїном (Г. Квітка-Основ’яненко); (Данченко:) І знов я тепер стою перед громадою чистий, як скло (Б. Грінченко).

як сліпи́й ди́виться, зі сл. гори́ть. Дуже слабо, погано. Горить, як сліпий дивиться (Укр.. присл..).

як сліпи́й пло́та (ціпка́) зі сл. трима́тися, держа́тися і т. ін. Дуже, надзвичайно міцно. — А я вже вас держусь, як сліпий плота,— шепотів Іван до Соломії, йдучи за нею (М. Коцюбинський); Триматися канонів, як сліпий ціпка, теж не слід (П. Загребельний).

як сльоза́, із сл. чи́стий. 1. Дуже, надзвичайно. Проміння од свічок пронизувало пляшку з обох боків, вигравало в жовтій, чистій, як сльоза, горілці (І. Нечуй-Левицький). 2. Істинний, справжній. Левко щасливо засміявся: — Не верзу, а чисту, як сльоза, правду кажу, не комусь, а тобі приніс її (М. Стельмах). 3. Який не мав статевих зносин; незайманий, цнотливий. — На веранді сидить стара діва й плаче.— “Чого плачете?” — Тоді вона скаржиться, що вона, мовляв, до сорока літ була чиста, мов сльоза, а тепер її спокусив курортний лікар (М. Хвильовий).

як сльота́. Невідступно, надокучливо. Вона (біда) й за ним ходила змалку, як сльота, поки не відкрився перед ним чарівний світ книжок, повний незнаних чудес (П. Колесник).

як сме́ртний гріх, зі сл. пога́ний, гидки́й і т. ін., зневажл. Уживається для підсилення значення наведених слів; дуже, у великій мірі, надто. — Скажіть, як вам здається тая Gіrod? Правда ж, вона погана, як смертний гріх? (Леся Українка).

як смерть, зі сл. бліди́й, побілі́ти і т. ін. Дуже, надзвичайно. Хима, що стояла досі німа та бліда, як смерть, почувши про п’ятизлотника, прожогом кинулась до скрині (М. Коцюбинський); Іноді він, спотикаючись на бігу, озирається, тоді видно його бліде, як смерть, обличчя (О. Гончар).

як смі́ття. Дуже багато; безліч. — Годинників у них, як сміття..,— зауважує Денис Блаженко (О. Гончар); — Певне, хлопці на роботі були. Роботящі вони. Кілька груп карателів у дим розметали. Ну й на залізниці порядки наводять. Лежить там обгорілого залізяччя, як сміття (М. Стельмах).

як смола́, зі сл. чо́рний. Дуже, надзвичайно. З десять скирт хліба палало, а од їх піднімався густий дим, то чорний як смола, то білий, як осінній туман (І. Нечуй-Левицький).

як смола́ в спе́ку, зі сл. чіпки́й. Дуже, надто. Той чабан з орденом, чіпкий, як смола в спеку, Явтух Сторчак підняв цілий ґвалт, що його худоба стоїть у загороді, під відкритим небом (В. Кучер).

як сніг, зі сл. бі́лий, побілі́ти і под. Дуже, надзвичайно. Еней, пожар такий уздрівши, Злякався, побілів, як сніг, І бігти всім туди звелівши, Чимдуж до човнів сам побіг (І. Котляревський); — А я ото посивіла отак,— додала Ольга Семенівна, перебираючи пальцями прядку сивого, як сніг, волосся (Г. Хоткевич).

як сніп, зі сл. повали́тися, звали́тися, впа́сти і под. Дуже важко, всім тілом. Коп’є булатне... серце пробива, Як сніп на землю повалився (І. Котляревський); Виморений, мов після тяжкої роботи, як сніп, звалився він (Петро) на ліжко (Панас Мирний); В куточках губ набігли червоні бульки, безрукий божевільно глянув на натовп, сполотнів і, як сніп, впав з воза (М. Лазорський).

як снопі́в на во́зі. Дуже багато. — Один раз пройшов вагон від дверей до дверей, потім ще раз — всюди напаковано людей, як снопів на возі (М. Ю. Тарновський).

як соба́ка, зі сл. голо́дний, злий і т. ін. Дуже, надзвичайно. Обмок — як вовк, обкис — як лис, голоден — як собака (Укр.. присл..); — Ну, то поклади мене у віз із рибою.— Ай! Риба! По всій Польщі люди голодні, як собаки. Рибу розкрадуть (О. Довженко); Каже жінка.— Він (чоловік) мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П. Куліш).

як соба́ка в човні́, зі сл. бу́ти, сиді́ти і т. ін. У незручному, непевному становищі. “Знаю я тебе, пане, добре знаю! Се ти тепер величаєшся, а коли я до тебе приїздив ото недавно з козаками, то ти так збентежився, що був ні в сих ні в тих, як собака в човні” (Д. Мордовець); (Маруся:) Бачу, бачу, що пристало вам старостувати, як собаці в човні сидіти (З усн. мови).

як соба́ка за обгри́зену кі́стку, зі сл. трима́тися. Дуже міцно. “А все ж таки трималася вона, як собака за обгризену кістку, за те життя!” (Грицько Григоренко).

як соба́ка з ожере́ду, зі сл. пусти́тися. Швидко, остаточно. Після того (тюрми) пустилася я, як там кажуть: як собака з ожереду (Панас Мирний).

як соба́ка на при́в’язі, зі сл. гуля́ти, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (гуляти). Парубки на вечорницях .. наробили пожежі. Згорів трохи не весь куток. От тепер гуляй, як собака на прив’язі! (І. Нечуй-Левицький).

як соба́ка па́лицю (ре́дьку, цибу́лю і т. ін.), зі сл. люби́ти, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити). Дід .. польську панщину любив, як собака цибулю (І. Нечуй-Левицький).

(як) соба́ка (пес) на сі́ні. Такий, що сам не користується чим-небудь й іншим не дає. (Старшина:) Та ти (Сидір) мені не кажи, я його знаю добре,— збірщиком при ньому був,— як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає, вредний ірод (І. Карпенко-Карий); Ось візьме (Ткачук)… та й виїде світ за очі .. Хай тоді Боровик пошукає собі дурнішого завідувача, хай дістане собі собаку на сіні, щоб коло меду ходив і пальців не облизав (Ю. Збанацький).

як соба́ці дру́гий хвіст, зі сл. потрі́бний, тре́ба і т. ін. Уживається для повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібен, треба). — Жартуй собі, молодий чоловіче, з дівчатами.., а нам вони — як собаці другий хвіст,— вже трохи м’якше зауважив Перегуда (А. Іщук).

як соба́ці п’я́та нога́, перев. зі сл. потрі́бний, грубо. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (потрібний). На свій пост Сидір вже ніколи не повернеться, .. те чинування Сидорові було потрібне, як собаці п’ята нога (М. Рудь); — А в’юни їсть (пан), як простий,— додав Григорій.— Чи ж знає він, як з них толокно робити? — Потрібне воно йому, як собаці п’ята нога,— хмикнув Левко (М. Стельмах).

як соба́ці (Сірко́ві, Сірку́) на перела́зі. Дуже погане. Життя, як собаці на перелазі (М. Номис).

як собі́ хо́чеш (хо́чете, хо́чте). Незважаючи ні на що. — От, тату, дали мені жінку, тепер візьміть її собі, бо я з нею не житиму. — Чому ж це так?..— Як собі хочете, а ми вкупі не будемо… (М. Коцюбинський); — Головний приз буде мій, це вже як собі хочте (О. Гончар).

як со́ви, зі сл. диви́тися. Широко відкритими очима. Москвини, вже сп’янілі, дивились на дяка, як сови. Один з них вже мацав лаву і мостився лягти. Гостям постелили в комірчині й відвели спочивати з далекої дороги (М. Лазорський).

як соро́ка в (на го́лу) кі́стку, зі сл. диви́тися, загляда́ти і т. ін. Дуже уважно приглядаючись до чого-небудь. Цілий вечір він просидів навпочіпки біля коритечка, раз по раз, перехнябивши .. голову, зазирав у нього, як сорока в кістку, чманів від курива (Григорій Тютюнник); Заглядає, як сорока на голу кістку (М. Номис).

як соро́ка на тину́ (на кілку́, рідко на терни́ні). 1. зі сл. сиді́ти, примости́тися і т. ін. Незручно, неприродно. — Хитра яка! От побачить твоя мати... — примощується (Левко) на воротях, як сорока на кілку (М. Стельмах). 2. зі сл. жи́ти. Невлаштовано, непостійно. Він живе, як сорока на тернині: вітер повернувся — полетіла (Укр.. присл..). 3. зі сл. верті́тися, крути́тися і т. ін. Неспокійно. Вертиться, як сорока на тину (Укр.. присл..).

як соро́ка на хвості́, зі сл. рознести. Хто-небудь дуже швидко поширює якісь чутки (переважно ті, які хтось хоче утаїти). — Тепер Борух, як сорока на хвості, рознесе по всіх усюдах про весілля! (І. Нечуй-Левицький).

як соро́ка по тину́, перев. зі сл. писа́ти. Незграбно, неакуратно. Він пише, як сорока по тину (З усн. мови).

як стій. 1. Тієї ж миті, тут же, негайно. Коли б не оця досадна рана, він знявся б як стій і пішов на роботу (М. Коцюбинський); А Володько, роздягаючись, заквилив: — .. Їсти! Їсти! .. А на печі як стій вигулькує і Хведотів голосочок: — Я також хоцу… Мамо! (У. Самчук); Христя не дослухала козакових слів. Вона як стій кинулась бігти додому (П. Панч). 2. Зненацька, несподівано. Все ішло звичайним порядком в пасічниковій хаті, коли нараз .. учув старий Семіон, що поліція як стій має спасти на його тиху і мирну досі хату (І. Франко). 3. Упевнено, твердо. Стояла (служниця) перед майором як стій, не пускала далі (П. Загребельний).

як стій та бач (диви́сь). 1. Безпричинно, без видимих підстав. — А чого ж він лаявся? — питає (Варку) Василенко.— Та чого ж… Як стій та бач — з дурної голови… (Ю. Збанацький). 2. Зненацька, несподівано. Наша Затиркевич-Карпинська, в хаті якої не було, звичайно, ніякого телефону, раз у раз говорила нам: “Чого ж це ви приїхали отак як стій та дивись?.. Хоч би подзвонили були..” (М. Рильський).

як сфінкс, зі сл. мовча́ти. Повно, абсолютно. — О, мої наївності! Мовчу, як сфінкс.— І раптом додала: — А все-таки ваші розмови про франкмасонів я підслухала (М. Хвильовий).

як ся ма́єш (ма́єте, ма́є і т. ін.). Усталена форма запитування про здоров’я, життя (при зустрічі, вітанні з кимсь). (Виборний:) Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? (І. Котляревський); — А-а-а, чумаченько винозорий,— мертво проскрипів Гарматій. Як ся маєш? — Хвалити Бога. — ..Молодець, молодець! Козарлюга з тебе хоч куди, справжня чумацька кров (М. Стельмах); Іван підійшов до старого гуцула і голосно привітався: — Здоровенькі були, діду Лукіяне! Як ся маєте? (І. Муратов); (Орленко:) Як ся має твоя небога — як її? Еге, Настя! (І. Кочерга).

як таба́ка в ро́зі, перев. зі сл. те́мний, сліпи́й і т. ін. Зовсім, абсолютно неосвічений, некультурний. — Що мені рідний батько? — пустив на світ темного, як табака в розі, та й звікуй отак… (М. Коцюбинський); (Перун:) Та що ви її, дурної баби, слухаєте?.. Сліпа, як табака в розі, а плете щось про податки і кавції (грошові застави) (І. Франко).

як таки́й. Узятий сам по собі, безвідносно до іншого. Грабунок як такий ніколи не лежав йому (Довбушу) на серці (Г. Хоткевич).

як там (і) був. Ніби так і треба, звично. І перекинулась (фурія) клубочком, Кітькіть з Олімпа, як стріла; Як йшла черідка вечорочком, К Аматі шусть — як там була! (І. Котляревський).

як тете́ря, зі сл. глухи́й. Дуже, надвичайно, зовсім. Був один знаменитий глушман на всю Яблунівку — ну, глухий же, як тетеря, ти до нього говори — мов до гори, ти йому про Тараса — а він тобі про півтораста! (Є. Гуцало).

як (той) мак наче́тверо, перев. зі сл. бі́дний. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, надзвичайно (бідний). (Настя:) Ой бідний ти, кумочку, бідний! (Микола:) Ой бідний, кумочко, бідний, як той мак начетверо! (І. Франко); Гивині батьки дуже хотіли бути багатими, але так, щоб усім людям здавалося, що вони бідні, як мак начетверо (М. Стельмах); Такий багатий, як той мак начетверо (З усн. мови).

як (той) Тара́с Бу́льба з Андрі́єм, зі сл. стоя́ти, протистоя́ти і т. ін. Один проти одного. Григорій звівся .. Стояли так, як той Тарас Бульба з Андрієм, тільки це не Андрій,— це Григорій, і голова в нього не схилена погноблено, а гордо піднесена (І. Багряний).

як (то́му) уто́пленику (уто́пленому), зі сл. щасти́ти, ве́зти і т. ін. Уживається для вираження повного заперечення змісту речення. Везе йому, як тому втопленику (Укр.. присл..); На п’ятий день заявився Марко..— Щастить тобі (Тимку), як утопленику,— засміявся він.— Орися кличе (Григорій Тютюнник).

як торі́шній (поза́торішній) сніг, зі сл. потрі́бен, вплива́ти і под., ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібен, впливати). — Дайте спокій. Ваш гетьман так мені потрібен, як торішній сніг! (П. Панч); — Потрібна ти тому Лимареві, як торішній сніг (І. Цюпа); — Не бійтесь, діду, ви тим бандитам потрібні, як торішній сніг (О. Слісаренко); Сидів на гауптвахті, та все це так на нього впливало, як торішній сніг (І. Микитенко). як поза́торішній сніг на лі́тню пого́ду. — То що ж гадаєте? Вплинуло це на отця Нокентія? Як позаторішній сніг на літню погоду (Ю. Збанацький).

як торі́шнього сні́гу, зі сл. боя́тися, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (боятися). Боюся я тебе, як торішнього снігу (Укр.. присл..); — Ну й язик у тебе, — тільки здивовано брови підвів Мірошниченко.— Гляди, Іванові скажу.— Боюсь я його, як торішнього снігу,— стрепенулась Марійка (М. Стельмах).

як трава́. Несмачний. — Погана у тебе й яєшня! Як трава! (Панас Мирний).

як у бездо́нну (діря́ву) бо́чку. У великій кількості, безконечно, марно. Гроші пливуть, як у бездонну бочку (З усн. мови).

як у віно́чку (у вінку́). Дуже гарно, чисто, охайно. — Гарно, як у віночку. Двоє дзеркал аж під стелю між двома вікнами! (І. Нечуй-Левицький); (Текля:) Ви не думайте, що я яка-небудь нетіпаха, ви ж мене знаєте. То тільки інший день невправка буває... А так то в мене в хаті завжди як у віночку (О. Левада); — В хаті було як у вінку (О. Гончар).

як у вогні́. У нестерпних фізичних або моральних муках. Він (Чіпка) лежав як у вогні... Душа мліла й боліла — помстою (Панас Мирний).

як у голомо́зого чупри́ни, зі сл. бага́то, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (багато). Багацько, як у голомозого чуприни (Укр.. присл..).

як уде́нь, зі сл. ви́дно, ви́дко і т. ін. Дуже добре. Біля заводських воріт видно, як удень (Григорій Тютюнник); Надворі видко, як удень (І. Нечуй-Левицький).

як у домови́ні. Тихо, сумно; безлюдно. А в Чигирині як у домовині, Сумно-сумно. Людей не чуть (Т. Шевченко).

як у дурно́го на ха́ті, зневажл. Неохайний (про зачіску). Нещадно сварила вихователька за дівчачі як у дурного на хаті зачіски, за немиті руки, за нестрижені чуби у хлопців, за пом’ятий одяг (З журналу).

як у забі́й би́ти. Не припинятися, не переставати виявлятися з великою силою. Як у забій б’є мороз (М. Номис).

як укра́сти. Дуже мало. Побачивши мішок із зерном, Григір трохи пом’якшав, хоча й не виявив особливого захоплення: дали як украли (Григорій Тютюнник).

як у ли́сого воло́сся, ірон. Зовсім немає. Та милосердя в пана як у лисого волосся (Казки Буковини..).

як у люде́й. 1. Такий як треба; звичайний. І сорочка на ньому — не як у людей; замість білої, як закон повеліва, вона в нього або червона, або синя (Г. Квітка-Основ’яненко); // Пристойний, хороший, кращий. (Килина:) Та я б і цілий ліс продати рада, .. Був би ґрунт як у людей, не ся чортівська пуща (Леся Українка). 2. Як звичайно має бути; так як треба, добре. — У нас ніколи так, як у людей (Панас Мирний); — Якось посеред літа вирішили ми всім сімейством прибудувати до хати веранду — “щоб було, як у людей” (Григір Тютюнник).

як у о́ко впа́сти, зі сл. схо́жий. Дуже, точно, абсолютно. Дочка в неї уродилася схожа,— як у око впала,— на того чумака-кремеза, що ото її батька покійного питав (Марко Вовчок).

як у реп’яха́х, зі словоспол. у борга́х, жарт. Уживається для підкреслення великої кількості чого-небудь. Панок це був задрипаний — в боргах як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б. Антоненко-Давидович).

як у ре́шеті води́, ірон. Зовсім немає. Стільки правди, як у решеті води (Укр.. присл..); (Ярошенко:) Я проти вашої статті тому, що критики в ній немає. Є тільки видимість критики.. Там правди — як в решеті води (О. Левада).

як у Сірка́ із зубі́в, зі сл. не ви́рвати. Зовсім, ніяк. — Ой, сину, .. У добрих людей, у таких, щоб поділились, в самих нічого немає, а в тих, у кого є,— не вирвеш, як у Сірка із зубів (Ю. Збанацький).

як у Спа́сівку солове́йко заспіва́є, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; ніколи. (Марися:) За вас я тоді вийду заміж, як у Спасівку соловейко заспіває (І. Карпенко-Карий).

як (у чо́му, у чім і т. ін.) ма́ти (на світ) народи́ла (породи́ла). Зовсім голий, без одягу. Краще б я гола, як мати народила, по полю носилася, ніж мені в цій тюрмі мучитися (Панас Мирний); Перед людьми явився Плачинда в чому на світ мати породила… (М. Стельмах); — Там (у лазні) — кам’яний ослін, і сиди, в чому мати народила (Б. Харчук); Голі — як мати родила — бійці милися на сонці, стриглися (О. Гончар). у чім ма́ма народи́ла. Поки Софія діставала шмаття, він уже стояв по той бік коня у чім мама народила (В. Бабляк). як ма́ма вроди́ла. Хомі й самому було трохи незвично стояти отак, не маскуючись, немов з’явився на людях голий-голісінький, як мама вродила (О. Гончар).

як хрін у (під) ніс, зневажл. Бути надзвичайно неприємним, дуже не подобатися. — Це ж звідкіля? Щось я не чув такого.— З мого “Кавказу”,— вийняв (Тарас) з кишені зошита.— У мене тут новеньке, таке, що панству й цензорам як хрін у ніс!.. (Василь Шевчук).

як цап (вовк) у (на) зо́рях, зі сл. розбира́тися, розумі́ти і т. ін., ірон. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (розбиратися, розуміти і т. ін.). — Е-е, Йванку, ти кумекаєш у тютюнах як цап у зорях (З газети); Розуміється як вовк на зорях (Укр.. присл..).

як цу́цик, зі сл. бі́гати. Невідступно. (Домця:) Ледачий спокою не дає, бігає за мною слідком як цуцик (І. Карпенко-Карий).

як цу́цика, зі сл. ганя́ти. Дуже, сильно. Від рання й до ночі на ріллі так ухоркаєшся, що не тільки за книжку, а й за ложку не візьмешся. А є трохи вільного часу — мати ганяє як цуцика. Дров нарубай, води принеси, в корови повичищай (Григорій Тютюнник).

як чарі́вна (чарівни́ча, чароді́йна і т. ін.) па́личка. Дуже легко, просто, швидко і т. ін. Обробка різними хімічними сумішами в спеціальних автоматах як чарівна паличка приносить речам “другу молодість” (З газети).

як чіп, зі сл. дурни́й, п’я́ний, напи́тися і т. ін. Дуже сильно, надзвичайно. — Хоч і кажуть, що ти відьма, і бояться люди тебе, а я прямо скажу — дурна, дурна як чіп, та й годі! (Панас Мирний); Вусатий дядько в смушевій шапці, в чумарці, п’яний як чіп, розкидавши руки і ноги, голосно посвистував носом (А. Дімаров); Нап’юся.. як чіп, як швець! (Л. Костенко); Бригадир одмовив тихо На запитання моє: — Лиходід… то наше лихо! Тільки “звіти” подає, Та як чіп горілку п’є! (С. Олійник). як чопо́к. П’яний як чопок (М. Номис).

як (чо́рний) віл (у ярмі́), зі сл. роби́ти, працюва́ти і под. Дуже важко, надмірно. Сам робив як віл чорний і Мотрю “запріг” — аби здужала, без випрягу (А. Головко); Ладний був до господарства її Стефан.. Робив як чорний віл (С. Чорнобривець); Сливе дві неділі робила Олександра як віл у ярмі. Потому охота до праці щезла, а дедалі почала вона ходити й до корчми (М. Коцюбинський).

як (ше́вська) смола́ (до чо́бота (до кожу́ха)), зі сл. причепи́тися, пристава́ти, чіпля́тися і т. ін. 1. Дуже, надто. Пан сотник поглядав на Розумиху і приємно всміхався...— Я чув, що вам прислали таку цінну робу (сукню), якої ще не мала й жінка пана Наришкиіна: одягнете тую робу, а до неї зараз же причепиться, як шевська смола, і пиха, і бундючність (М. Лазорський); — Що ж він, переслідував тебе з своїми домаганнями? — Як шевська смола пристав був. Аж мусила з дому тікати через нього (А. Головко); Заміжня дочка для батька — одрізаний шматок хліба, а вона чіпляється, як смола до чобота! Є чоловік,— чого ж ще? (Грицько Григоренко); (Храпко:) А почім ти знаєш, що то він (Передерій причепився)? (Тхориха:) Ще б не знати, коли він причепився, як шевська смола до кожуха! (Панас Мирний). 2. Невідривно, невідступно. Вони (есесівці), як шевська смола, тягнуться за нами вдень і вночі, але вперто уникають рішучих дій (І. Головченко та О. Мусієнко).

як штик. 1. Зовсім здоровий. Он дід Вигон торік розігнутись не міг, так йому спину звело. Поїхав у Косопілля, покололи його і через місяць ходив як штик… (М. Зарудний); // Слухняний, такий, як належить. Кашовар зрадів: — Та я його, братці, як рідного сина догляну! Навчу борщ, кашу варить. Він у мене буде як штик! (Є. Кравченко). 2. Цілком, абсолютно. Коли старшина запитав Хаєцького, чи він готовий, то .. відповів рішуче: Як штик! (О. Гончар).

як щупа́к на сковорі́дці, з дієсл. Дуже сильно, надзвичайно. Мав неспокійний сон. Хропів, харчав, аж мала дитина збудилася, а над ранок став через сон кричати, кидав собою як щупак на сковорідці (Б. Лепкий).