Каутський Карл

(1854–1938) — німецький теоретик соціалізму. Як видавець основного теоретичного журналу Німецької соціал-демократичної партії «Новий час» («Dіe Neue Zeіt») Каутський відігравав провідну роль як у русі німецьких соціал-демократів, так і в ІІ Інтернаціоналі. Його вплив як чільного представника марксизму значно применшувався упродовж двох останніх десятиліть його життя. Марксизм Каутського був еволюційним і детерміністичним. До того як стати марксистом, він був дарвіністом і до певної міри залишався ним упродовж усього свого життя, тож його концепція соціальної еволюції була завжди пов’язана з концепцією еволюції природної, звідси і його особливий наголос на продуктивних силах та об’єктивній необхідності. Багато часу Каутський згаяв на захист того, що він вважав традиційним ортодоксальним марксизмом. Він наполягав на тому, що поява монополій і картелів є свідченням остаточного загнивання капіталізму і що поглиблення серйозної кризи в результаті перевиробництва пролетаризує навіть зростаючий середній клас і невдовзі призведе до занепаду всієї системи. Проте у двох аспектах думка Каутського була цілковито новаторською. По-перше, у книзі «Аграрне питання» («Agrarfrage», 1899) він спробував детально пояснити, що інтереси німецького селянства – зокрема до запровадження протекційних тарифів і приватної власності на землю – прямо протилежні інтересам пролетаріату; з іншого боку, селянство також починає пролетаризуватися через зростання своєї залежності від капіталістичних інвестицій. По-друге, Каутський розробив поняття «ультраімперіалізму». У своїх ранніх працях згідно зі своїми поглядами на перевиробництво він дотримувався тієї думки, що експорт капіталу є спробою обмежити виробництво і стабілізувати систему. Пізніше Каутський указував на те, що капіталізм у змозі домогтися цього, принаймні на певний час, за допомогою створення міжнародних картелів, які запобігатимуть і гонці озброєнь, і війні. Каутський повсякчас наполягав на існуванні класового конфлікту і на неможливості досягнення компромісу в цьому конфлікті. Але його загальна детерміністська позиція змушувала його до політичної пасивності. Каутський передбачив деякі положення ленінської (Див. Ленін) доктрини соціалістичної свідомості, яка зароджується поза межами робітничого класу, вважаючи, що науковий соціалізм – це теорія, виведена на основі спостереження, що її потім досвідчені вчені застосовують як свого роду соціальну технологію. Він обстоював ідею докорінної перебудови держави за умови встановлення диктатури пролетаріату. Виходячи з цього, він вважав, що завданням прийдешньої пролетарської революції є перетворення Німеччини на цілковито демократичну державу. Це суттєво заторкувало провідну роль пролетаріату при існуванні істинно демократичних – і парламентських – установ. Та в цьому напрямку думка Каутського так далі і не пішла, оскільки він завжди почувався впевненіше в соціологічних та історичних рамках марксизму.