Роулз

Роулз Джон (нар. 1921) — американський філософ. У 1951 році Роулз опублікував книгу під назвою «Теорія справедливості», яка від моменту своєї появи протягом останніх п’ятдесяти років справляла найсильніший окремий вплив на англо-американську політичну філософію. У ранніх його роботах, видрукуваних у провідних наукових журналах, було намічено головні теми цієї книги, а в пізніші статті та лекції було включено певну кількість теоретичних висновків. Головний свій внесок на філософській ниві він зробив, сформулювавши протилежну утилітаризму етичну теорію. В політичній царині його оцінка справедливості вважається словом на захист лібералізму в його американському розумінні, або ж соціальної демократії в європейському. Книги Роулза іноді розглядають як відродження в політичній думці традиції суспільного договору, але насправді коло його інтересів і методи дослідження значно відрізняються від основних напрямків цієї традиції. Він безпосередньо займається не виправданням політичної влади, а встановленням принципів соціальної справедливості. Для цього він уявляє людей на тому місці, що його він називає «вихідною позицією». Це суто гіпотетичне становище, коли люди позбавлені відомостей про свої таланти, здібності, місце, яке вони посідають у суспільстві. Потім їх просять сформулювати закони розподілу, за допомогою яких ними керуватимуть, коли вони повернуться в нормальне суспільство. Вони не знають своїх конкретних цілей у житті, але знають, що їм знадобляться різноманітні «блага першорядного значення», перелік яких подає Роулз: це права, свободи, можливості і спроможність, прибуток, достаток і підстави для самоповаги. Припускається, що кожен хоче мати якомога більш таких благ, але незнання, пов’язане з вихідною позицією, змушує їх створювати такі закони розподілу, що є майже загальними за своєю формою. Роулз стверджує, що ця побудова дозволяє уникнути основних слабких сторін утилітаризму, а саме що інтереси окремих індивідів можна принести в жертву сукупному добробуту цілого, водночас ідучи на поступку принципам справедливості, які відображають найглибші наші переконання. Це твердження теж далеко не беззаперечне. Деякі критики доводять, що концепція вихідної позиції насправді має бути різновидом утилітаризму, інші – що принципи, які, за твердженням Роулза, випливають з неї, суперечать щонайменше кільком глибоко вкоріненим переконанням. Це такі принципи: 1. Кожна людина має рівне право на якнайбільшу свободу, яка б не обмежувала таку ж само свободу інших. 2. Соціальна та економічна нерівність мають регулюватися таким чином, щоб це забезпечувало: а) найбільшу вигоду найменш привілейованим; в) відкритий для всіх доступ до призначень на посади і в установи за умови справедливої рівності можливостей. Перший принцип відображає знайому ліберальну ідею, однак використання її Роулзом має три особливості, які заслуговують на увагу. По-перше, свободу він розуміє в дуже вузькому смислі, відносячи до неї законодавчо визначену свободу пересування, слова, політичної участі (Див. також свобода). По-друге, визнаючи, що цінність такої свободи для кожної людини повинна залежати від матеріальних ресурсів, якими вона володіє, він попри це вимагає, щоб рівним було надання самої свободи, а не її цінність. По-третє, принцип свободи він вважає безумовно пріоритетним у порівнянні з іншими принципами, принаймні в економічно розвинених суспільствах. Свободою ніколи не можна жертвувати заради зростання матеріального добробуту. Якщо перший принцип демонструє, що Роулз потрапив у тенета лібералізму, то другий, а особливо частина а) – так званий «принцип відмінності», – як здається, надає теорії переважно егалітарного забарвлення. Цей принцип вимагає від нас урегулювання соціальної нерівності таким чином, щоб люди з найменшими матеріальними статками (прибуток, багатство, підстави для самоповаги) незважаючи на це отримували якомога більшу частку. Роулз не заперечував проти ринкової економіки, у якій матеріальна нерівність відіграє роль стимулу, зумовлюючи збільшення загального обсягу виробництва товарів, придатних для розподілу. На практиці його принцип означає, що податкова система має застосовуватися для перерозподілу товарів на користь найбідніших у чимдалі більших масштабах, аж поки не сягне тієї межі, за якою знеохочувальні наслідки подальшого підвищення рівня оподаткування зумовлюватимуть зниження загального рівня виробництва. Який ефект можуть дати егалітарні принципи Роулза, залежить від емпіричних даних про психологію людини. Ліві критики вбачають у цьому його слабку сторону, переконуючи, що потреба в спонуканні – це не брутальна реальність, а принаймні частково продукт панівних економічних інституцій. На противагу цьому праві критики доводять, що ті, хто добивається успіху в конкурентному ринковому середовищі, заслуговують на збереження своєї винагороди, навіть якби було економічно доцільним віддавати її у вигляді податків. Теорію Роулза піддавали сумніву і на більш фундаментальному рівні. Дехто розглядав його концепцію благ першорядного значення як відображення невиправданого індивідуалізму: з цих позицій, здається, не помічається вагомості того, що більшість із нас схильні до колективного способу суспільного життя (такого як життя в гармонійному суспільстві). Інші доводили, що ця теорія є відверто позаісторичною в її намаганні цілковито відірвати принципи справедливості від основоположного припущення про наміри людей. Роулз відповів на ці закиди своїми пізнішими працями, а особливо теннерівськими та дьюейськими лекціями. Зокрема відтепер він уже вважав свою теорію справедливості не вічною істиною, а відображенням «традицій сучасної демократичної держави». Блага першорядного значення слід розуміти в світлі «Кантової» концепції людей як моральних діячів, здатних дотримуватися народних принципів справедливості, а водночас мати свої власні ідеали доброго життя і добиватися їх реалізації. Хоча теорія Роулза здобула небагато палких прихильників, вона викликала до життя яскраву критичну течію в політичній філософії і привернула увагу політиків ліберального та соціал-демократичного спрямування як прийнятна філософська основа для політики, якій вони віддають перевагу.