Фур’є Шарль

(1772–1837) — французький соціаліст-утопіст. Фур’є народився в Безансоні, був дрібним комівояжером і жив головним чином у Парижі. Під час французької революції він бачив і засуджував махінації торговців, які приховували або знищували зерно, керуючись власною вигодою; його було позбавлено і власної спадщини. Загалом же він жив тихим та усамітненим життям. Фур’є був самоуком і рідко посилався на інших мислителів, хоча на його історичну схему справили вплив розвинені Просвітництвом ідеї прогресу. В усіх його численних працях повторюються одні й ті самі основні ідеї, що їх було найвичерпніше викладено в творі «Теорія єдності всесвіту» («Theґorіe de l’unіteґ unіverselle», 1822). Утопізм Фур’є почався з виявлення «144 пороків цивілізованого суспільства», до числа яких входять комерція, шахрайство і перелюб. Він розробив складну історичну систематику, основану на нумерології, згідно з якою цивілізація (тогочасне суспільство) є найнижчою формою суспільства, недалекою від варварства. Услід за гармонією – найвищою суспільною формою – має настати занепад, а історичний цикл розвитку людства складатиме близько 80000 років. На думку Фур’є, людські істоти наділені дванадцятьма основними «потягами», які потребують задоволення: переваги п’яти органів почуттів; потяг до дружби, любові, родинності та честолюбства; «містична» пристрасть до інтриг; потяг «метелика» до розмаїття та стремління «сполуки» до поєднання фізичних і розумових насолод. За ідеальних обставин всі інші пристрасті об’єднує тринадцятий потяг до гармонії. Характер кожної особи визначається притаманною їй комбінацією панівних пристрастей, але в добу цивілізації пристрасті людини обмежуються і спотворюються поганими соціальними інститутами, такими як шлюб та торгівля, і завдають страждання і їй самій, і іншим. Утопічна громада Фур’є – «фаланстер» – була формою соціальної організації, за якої потяги кожної людини можуть повноцінно розвиватися і задовольнятися. Фаланстер, що складається із 1610 осіб з різними характерами, грунтується на принципі «привабливої праці». Кожний виконує ту роботу, яка йому (чи їй) найбільше до вподоби: любитель троянд вирощує троянди, тоді як діти, що люблять гратися зі сміттям, працюють сміттярами. Люди працюють групами, що називаються низками: щодень вони виконують дванадцять різних робіт, задовольняючи потяг «метелика», і харчуються дев’ять разів на день! Оскільки будь-яка суспільна діяльність і будь-яка робота базуються на природній привабливості й схильності, не потрібна жодна формальна політична організація, суспільство функціонує спонтанно. Винагороди розподіляються пропорційно внеску в спільну справу, таланту й інвестиціям, але різниця між бідними і багатими втрачає будь-який сенс, тому що всі живуть громадою. Діти теж виховуються громадою – тими людьми, що мають схильність до виховання дітей. В іншій своїй утопії «Новий закоханий світ» (до 1967 року не видавалася) Фур’є описує сексуальну організацію фаланстеру, основану на палкій пристрасті, вільному коханні та численних зв’язках. Соціальна згуртованість міцніє, тому що люди прив’язуються до своїх співтоваришів із різних низок та численних сексуальних партнерів. Фур’є уявляв собі всесвітню федерацію незалежних фаланстерів та мандрівні «армії» шевців, кондитерів, коханців тощо, які відвідують поселення, щоб взяти участь у змаганнях і святах. Фур’є день-у-день просиджував у кав’ярні, чекаючи на багатого благодійника, який би взявся втілювати в життя його ідеї. Таку людину йому не пощастило зустріти, проте він надихнув своїх численних послідовників. За проектами Фур’є здійснювалися експерименти в Румунії, швейцарській Юрі, а нещодавно в Каліфорнії. Фур’є, затаврованого Марксом та Енгельсом прізвиськом «соціаліста-утопіста» за відсутність у нього відповідного історичного та класового аналізу, Енгельс шанував за його «діалектичний аналіз» соціальних проблем. Сюрреаліст Бретон в «Оді Фур’є» дав високу оцінку його психологічній інтуїції. Ідеї Фур’є дістали гаряче схвалення багатьох французьких студентів під час заворушень 1968 року, оскільки він стояв за стихійність і розвиток особистості. Попри свої численні специфічні особливості теорія Фур’є викликає незмінний інтерес завдяки поєднанню в ній соціальної філософії із психологічною інтуїцією та наголошенню на цінності особистого щастя людини. Див. також утопізм.