братерство

Політична ідея братерства означає такі стосунки між громадянами або членами окремих груп, що, як і ідеальні стосунки між родичами, характеризуються почуттям любові й спільності та спрямуванням на досягнення спільних або подібних цілей. Братерство, як і політика, не є ані механічним, ані безконфліктним. У стосунках між братчиками виникає і затяте суперництво, і непорушна дружба. Братерство вимагає приборкувати братовбивчі пориви і керуватися спільними моральними цінностями та позитивними емоціями (І М. 4:7, 33:1–11; 50:19–20). Вирішальним чинником для братерства є вільне волевиявлення. Стародавні і сучасні ритуали братання підтверджують, що хоча братства і виникають на основі спільного походження та виховання, реальний вступ до братства залежить від доброї волі і прийняття на себе певних обов’язків. У цьому відношенні братерство схоже на дружбу. І в братерських відносинах, й у дружбі люди виступають в однаковій ролі (на противагу стосункам між батьками і дітьми). З огляду на це передумовою братерства, як і дружби, є рівність. Проте на відміну від дружби братерство засновується на однаковому ставленні до влади і вимагає такого ставлення. Братерські стосунки дійсно виникають частіше між суб’єктами ієрархічного суспільства, ніж між громадянами чисто егалітарної держави. Античні політичні теорії розглядали братерство як стосунки між певними особами, що грунтуються на сильних симпатіях та почутті обов’язку. З огляду на це братерство за своїми проявами, якщо не за самою своєю природою, – це відносно незвичайний зв’язок. Братство по крові виникає в племенах і сім’ях, але батьківщиною політичного братерства є polіs. Крім того, adelphіa (братерство) породжує phіlіa (дружбу): найвища форма братерства, як і уявне місто грецьких філософів, грунтується на звичаї братання, що розвинувся в менш добровільних і менш численних організаціях (Arіstotle, «Polіtіcs», 1262b8–25; 1263a41–1263b7). Хоча християнське вчення проголошує, що всі люди – брати від природи (Гал. 3:28), на практиці ця духовну і теоретичну істину прикладають тільки до перероджених людей, для яких «усе і в усьому Христос!» (Кол. 3:11). Згідно з класичним християнським ученням більшість людських істот, засліплені гріхами, не здатні визнати Бога і неспроможні відчути своєї спорідненості з усім людством. У скороминущому світі навіть братерство християн, хоча й обізнаних з його доктриною спорідненості всіх людей, буде відносно надзвичайним і грунтуватиметься на особливих уподобаннях та обов’язках: «Шануйте всіх, братство любіть» (І Петр. 2:17). На противагу цьому теоретики Просвітництва часто намагалися втілити в життя ідеал усесвітнього братерства. За їхнім ученням, люди мають «інстинкт братерства», або потяг до іншої «людської істоти», який стримують вади людської природи та звички. Встановлення братерства всіх людей потребує, по-перше, перемоги над природою переважно шляхом розвитку природничих наук і, по-друге, подолання психологічної влади ієрархії та вузькоглядної відданості за допомогою викриття зв’язків, що пов’язують людських істот із владою та окремими особами, як усього лише людських вигадок, яких існує так багато. Таким чином, братерство стає чимось другорядним і ним нехтують в ім’я свободи і рівності – засобів, котрі, як вважали, уможливлять братерство людей у всьому світі. Попередні, більш раціонально налаштовані теоретики, подібно Гатчсону з його доктриною «загальної виваженої доброзичливості», припускали, що будь-яке космополітичне братерство спиратиметься на неясні почуття, ймовірно, слабші, ніж любов, що об’єднує сім’ю, плем’я і націю. Пізніші, більш романтично настроєні мислителі іноді спростовували таке обмеження, як це робив Емерсон, пророкуючи, що колись «усі люди любитимуть одне одного». Та в обох випадках відданість ідеї братерства всіх людей була пов’язана з підозрою і ворожим ставленням до менш жорстких форм братерства. Сучасна політична думка і практика ставиться неприхильно до братств деяких категорій людей. Сучасні політичні мислителі загалом вважають доведеним, що кожен, хто спеціально не виключений із суспільного життя, є включеним у нього. Виключеним із братства є кожен, хто не включений у нього. Сучасні устрої сприяють розвитку динамічного, спеціалізованого, екстенсивного способу життя. Братерство гартують сталі й тісні стосунки, які породжують подібність характеру й однаковість долі. Визнаючи несумісність братерства і сучасної політики, сучасна політична думка нерозважливо зневажає чи відкидає потребу людей у братерській підтримці. (Див. також спільнота)