діалектичний матеріалізм

Філософія марксизму, розроблена послідовниками Маркса, переважно в Німеччині та Радянському Союзі. Вона грунтується на двох основних припущеннях: по-перше, про первинність матерії, на основі чого всі психічні процеси розглядаються як похідні від матеріальних; по-друге, про діалектичний характер усіх процесів (і природних, і соціальних), що його відображають три закони: переходу кількості в якість, єдності протилежностей і заперечення заперечення (Див. діалектика). Діалектичний матеріалізм стверджує, що в гуманітарних науках слід застосовувати ті ж пізнавальні процедури, що й у природничих – ця теза походить з роботи Енгельса про діалектику природи. Пізні марксисти, в тому числі Лукач та представники Франкфуртської школи (Див. критична теорія), відкинули цю теорію як форму позитивізму і стверджували, що діалектичністю відзначаються лише процеси взаємодії між людськими суб’єктами та матеріальним світом.