1. Приповідки або українсько-народня філософія

видіти

Бачили очі, що купували, тепер хоч і повилізайте.

Хоч і бачив, що купував, то таки ошукався.

Не бачив, Гриць, нагавиць, то скидав, то вбирав.

Зацікавився дуже буденною річчю.

Побачимося на йосафатовій долині.

Побачимося аж по смерти. Народ вірить, що при кінці світа Бог буде судити усіх людей на йосафатовій долині.

Тоді бачитимеш, як на моїй долоні волосся виросте.

Не побачиш ніколи.

Тоді бачитимеш, як ріка до гори вернеться.

Не побачиш ніколи.

Тоді бачитимеш, як своє ухо.

Не побачиш ніколи.

Хай виджу, з ким сиджу.

Най знаю, з ким маю до діла.

Хоч і далеко сиджу, але я все виджу.

Хоч я далеко, але знаю всі подробиці що діється.

Щоб я тебе тоді бачив, коли свої перші штани.

Прокляття. Щоб я тебе ніколи більше не бачив.

Як очі не бачать, то й серце не плаче.

Як не знаємо про свою кривду, то й не відчуваємо її.

Як тебе виджу, так тебе й пишу.

По зверхнім вигляді судять тебе.

Видить чуже під лісом, а не видить свого під носом.

Все вишукує чужі недоліки, а своїх не бачить.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видіти — Бачити [VIII] видіти (21, 436) – “бачити”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. видіти — ви́діти дієслово недоконаного виду бачити діал. Орфографічний словник української мови
  3. видіти — Ви́діти. Бачити. На такі погляди згодити ся не можу. Я не хотів би видіти наших людий дерунами та посіпаками (Б., 1895, 2, 2); Ось і видите, добрі люди, яка рго в тих часах була мудрість паньска, яка вдячність паньска за хліб і сіль (Кміц. Українська літературна мова на Буковині
  4. видіти — -джу, -диш, недок., діал. 1》 Бачити. 2》 Розуміти. Видіш, брате мій! Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. видіти — Бачити, побачити, добачати, добачити, зобачати, зобачити, передбачати, передбачити, попередбачати, убачати, убачити Словник чужослів Павло Штепа
  6. видіти — ВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., розм. Те саме, що ба́чити. – Необходимо [необхідно] мені видіти її. Де вона? (Панас Мирний); Розповідають люди, що виділи на власні очі [машину], і не можуть нахвалитися (І. Словник української мови у 20 томах
  7. видіти — ви́діти бачити (ср, ст): Та ще'м не осліп, ще виджу добре (Франко); У більшости випадків буде так, що лікар є далеко та може лише деколи хорого видіти (Дрималик; Не видять ціли або думають, що вона на тисячі миль далеко... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. видіти — див. бачити Словник синонімів Вусика
  9. видіти — БА́ЧИТИ (сприймати зором), ЗРІ́ТИ (ЗДРІ́ТИ) заст., ВИ́ДІТИ діал.; ВИДА́ТИ розм. (звичайно із знач, повторюваної дії); ЛИЦЕЗРІ́ТИ заст., ірон. (звичайно зблизька); ДИВИ́ТИСЯ (у знач. вставн. сл., 1. ос. теп. ч.). Я й бачив горе скорше, ніж провину. Словник синонімів української мови
  10. видіти — Ви́ді́ти, ви́джу, -диш, -дять = ба́чити Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. видіти — ВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., діал. Бачити. Розповідають люди, що виділи на власні очі [машину], і не можуть нахвалитися (Фр., II, 1950, 38); Виділа я, що на нашому полі Гарне в цім році вродилося жито (Павл., Бистрина, 1959, 105). Словник української мови в 11 томах
  12. видіти — Ви́діти, -джу, -диш гл. Видѣть. Желех. Словник української мови Грінченка