1. Словник синонімів української мови

видіти

БА́ЧИТИ (сприймати зором), ЗРІ́ТИ (ЗДРІ́ТИ) заст., ВИ́ДІТИ діал.; ВИДА́ТИ розм. (звичайно із знач, повторюваної дії); ЛИЦЕЗРІ́ТИ заст., ірон. (звичайно зблизька); ДИВИ́ТИСЯ (у знач. вставн. сл., 1. ос. теп. ч.). Я й бачив горе скорше, ніж провину. Зрів слабість там, де другі підлість зрять (І. Франко). Еней і сам зо старшиною Анхиза добре поминав; Не здрів нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав (І. Котляревський); Виходячи вчора з господи обозного, Оникій Бевзь уперше лицезрів красуню Роксолану (О. Ільченко); Мій парубок, дивлюсь, ніби почав приставати (Марко Вовчок). — Пор. 1. диви́тися, 1. поба́чити.

ПЕРЕЖИВА́ТИ що (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИ чого, що, ЗНА́ТИ що, ПІЗНАВА́ТИ що, СПІЗНАВА́ТИ що, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВАТИ) що, ЗВІ́ДУВАТИ що, БА́ЧИТИ що, ЗАЖИВА́ТИ що, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯ з чим, рідше, ЗНА́ТИСЯ з чим, розм., ВИДА́ТИ що, розм., ВИ́ДІТИ що, розм., ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) чого, що, розм., ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ДІЛИ́ТИ що, ПОДІЛЯ́ТИ що (разом з ким-небудь). — Док.: пережи́ти, зазна́ти, пізнати, спізна́ти, узна́ти (взна́ти), зві́дати, поба́чити, зажи́ти, пізна́тися, дізна́ти (дозна́ти), дізна́тися (дозна́тися), поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали (солдати і трудівники) розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); (Ханенко:) Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); — Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); — Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). — Пор. 1. надиви́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видіти — Бачити [VIII] видіти (21, 436) – “бачити”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. видіти — ви́діти дієслово недоконаного виду бачити діал. Орфографічний словник української мови
  3. видіти — Ви́діти. Бачити. На такі погляди згодити ся не можу. Я не хотів би видіти наших людий дерунами та посіпаками (Б., 1895, 2, 2); Ось і видите, добрі люди, яка рго в тих часах була мудрість паньска, яка вдячність паньска за хліб і сіль (Кміц. Українська літературна мова на Буковині
  4. видіти — -джу, -диш, недок., діал. 1》 Бачити. 2》 Розуміти. Видіш, брате мій! Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. видіти — Бачити, побачити, добачати, добачити, зобачати, зобачити, передбачати, передбачити, попередбачати, убачати, убачити Словник чужослів Павло Штепа
  6. видіти — ВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., розм. Те саме, що ба́чити. – Необходимо [необхідно] мені видіти її. Де вона? (Панас Мирний); Розповідають люди, що виділи на власні очі [машину], і не можуть нахвалитися (І. Словник української мови у 20 томах
  7. видіти — ви́діти бачити (ср, ст): Та ще'м не осліп, ще виджу добре (Франко); У більшости випадків буде так, що лікар є далеко та може лише деколи хорого видіти (Дрималик; Не видять ціли або думають, що вона на тисячі миль далеко... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. видіти — Бачили очі, що купували, тепер хоч і повилізайте. Хоч і бачив, що купував, то таки ошукався. Не бачив, Гриць, нагавиць, то скидав, то вбирав. Зацікавився дуже буденною річчю. Побачимося на йосафатовій долині. Побачимося аж по смерти. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. видіти — див. бачити Словник синонімів Вусика
  10. видіти — Ви́ді́ти, ви́джу, -диш, -дять = ба́чити Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. видіти — ВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., діал. Бачити. Розповідають люди, що виділи на власні очі [машину], і не можуть нахвалитися (Фр., II, 1950, 38); Виділа я, що на нашому полі Гарне в цім році вродилося жито (Павл., Бистрина, 1959, 105). Словник української мови в 11 томах
  12. видіти — Ви́діти, -джу, -диш гл. Видѣть. Желех. Словник української мови Грінченка