вчити

Вчи дурня розуму, а він тобі голову розвалить.

Вчи лукавого, а він тобі більше клопоту наробить, як собі користи.

Вчи лінивого не молотом, а голодом.

Голод скоріш приневолить лінивого до роботи, як фізична кара.

Вчися азбуки, прийде хліб у руки.

Так заохочують учнів до науки.

Вчися від дурня, аби ти не був такий, як він.

Не роби тих помилок, що вже хтось зробив.

Вчися зза-молоду, та не зазнаєш голоду.

Найлегше учитись молодим, то й ціле життя користатимеш з науки.

Заки навчишся, то не раз накричишся.

Давно педагоги дуже карали лозовими прутами за незнання лекції.

Нам Бога, не вчити, як хліб родити.

Бог знає, що робить.

Чого Івась не навчиться, того Іван не зможе.

Молодому легко навчитися, а старому ні. Молода пам'ять є гнучка та дуже вразлива.

Чоловік вчиться від колиски аж до гробової дошки.

Ціле наше життя, це наука, бо здобуваємо досвід за досвідом.

Чоловік учиться до смерти, та й дурним умирає.

Якби чоловік не вчився, то всієї науки не навчиться.

Що малого не навчиш, то так, якби старому вкрав.

На старости літ користаємо з того, що зза молоду навчилися.

Гарно того вчити, хто хоче все знати.

Приємно вчити ту людину, яка хоче навчитися.

Грамоти вчиться — завжди пригодиться.

Знання можуть пригодитися за будь-яких життєвих обставин.

Книга вчить як на світі жить.

В книжках зберігається людська мудрість.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вчити — вчи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вчити — ВЧИ́ТИ див. учи́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. вчити — навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Фразеологічний словник української мови
  4. вчити — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм. Словник синонімів української мови
  5. вчити — Вчи́ти, див. учи́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)