1. Фразеологічний словник української мови

вчити

навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Стельмах); Хіба ж я її не гляділа, хіба не ростила, доброму розумові не навчала? (Панас Мирний); — Хівря з серця почала Наталцю бити — уму-розуму вчити (Грицько Григоренко); Подумав, подумав (горобчик) та й почав просити курку: — Навчіть мене розуму, пані матусю! (Леся Українка). навчи́ти на до́брий ро́зум. — А дитина наша,— каже,— ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо та навчимо на розум добрий (Марко Вовчок). навча́ти добру́ і ро́зуму. Доглядала ж (мати) сама його, сама й навчала Добру і розуму (Т. Шевченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вчити — вчи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вчити — ВЧИ́ТИ див. учи́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. вчити — Вчи дурня розуму, а він тобі голову розвалить. Вчи лукавого, а він тобі більше клопоту наробить, як собі користи. Вчи лінивого не молотом, а голодом. Голод скоріш приневолить лінивого до роботи, як фізична кара. Вчися азбуки, прийде хліб у руки. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. вчити — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм. Словник синонімів української мови
  5. вчити — Вчи́ти, див. учи́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)