вчити

Значення в інших словниках

1. вчити — вчи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вчити — Вчи дурня розуму, а він тобі голову розвалить. Вчи лукавого, а він тобі більше клопоту наробить, як собі користи. Вчи лінивого не молотом, а голодом. Голод скоріш приневолить лінивого до роботи, як фізична кара. Вчися азбуки, прийде хліб у руки. Приповідки або українсько-народня філософія
3. вчити — навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Фразеологічний словник української мови
4. вчити — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм. Словник синонімів української мови
5. вчити — Вчи́ти, див. учи́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)