1. Приповідки або українсько-народня філософія

відбігти

Відбіг, як злодій від краденої речі.

Наляканий труднощами, відцурався користи.

Від свого відбіг, а до чужого не добіг.

Своє покинув, а чужого не навчився.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбігти — відбі́гти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відбігти — див. відбігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбігти — ВІДБІ́ГТИ див. відбіга́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. відбігти — відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду). Стати божевільним; збожеволіти. Він був би розцілував їх (стрільців), але боявся викликати новий переполох. Фразеологічний словник української мови
  5. відбігти — ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. відбігти — ВІДБІ́ГТИ див. відбіга́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. відбігти — Відбігти см. відбігати. Словник української мови Грінченка