1. Приповідки або українсько-народня філософія

відвага

Без відваги зазнаємо зневаги.

Хто себе не обороняє, того зневажають.

Більше відваги, як розуму.

Хто без надумання ризикує.

Відважний Артим, іде сміло у воду і дим.

Характеристика відважного чоловіка.

Відважний, як жид в танці.

Глум з того, що удає відважного, де зовсім не треба.

Де відвага, там і щастя.

Сміливі, та рішучі, здобувають усе.

До відваги треба й розваги.

Без розваги мож наробити багато лиха й клопоту.

Не штука бути тому відважним, хто не боїться.

Оправдання боягуза.

Хто відважний, той здобуває, а хто боягуз, той пропадає.

Значіння, як і сказано.

Чия відвага, того й перемога.

Перемагає сміливий.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвага — відва́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. відвага — Сміливість, хоробрість, відважність, безстрашність, сил. одчайдушність. Словник синонімів Караванського
  3. відвага — [в'ідвага] -гие, д. і м. -аз'і Орфоепічний словник української мови
  4. відвага — -и, ж. Відсутність страху в людини перед небезпекою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відвага — хохл. (отвага) звага звага, зважність, голінність, очайдушність, хоробрість, див. смілий, подвиг Словник чужослів Павло Штепа
  6. відвага — ВІДВА́ГА, и, ж. Сміливість, хоробрість, відсутність страху перед небезпекою. Очі козацькі променіли одвагою (Марко Вовчок); Новий приплив енергії, шалена відвага поняли її волю, і вона кинулась вперед .. з сліпою завзятістю зраненого оленя (М. Словник української мови у 20 томах
  7. відвага — відва́га: ♦ без відва́ги й розва́га пса ва́рта про боязку людину (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. відвага — СМІ́ЛИ́ВІСТЬ, СМІ́ЛІСТЬ рідше, ХОРО́БРІСТЬ, ВІДВА́ГА, ВІДВА́ЖНІСТЬ, МУ́ЖНІСТЬ, МОЛОДЕ́ЦТВО, БЕЗСТРА́ШНІСТЬ підсил., ВІДЧАЙДУ́ШНІСТЬ підсил., ЗУХВА́ЛІСТЬ підсил., ЗУХВА́ЛЬСТВО підсил., БЕЗУ́МСТВО підсил., ДЕРЗНОВЕ́ННІСТЬ підсил. уроч.; ЗВА́ГА заст. Словник синонімів української мови
  9. відвага — ВІДВА́ГА, и, ж. Відсутність страху в людини перед небезпекою. Сміливим відвага володіє (Укр.. присл.., 1955, 75); Очі козацькі променіли одвагою (Вовчок, І, 1955, 332); Новий приплив енергії, шалена відвага поняли її волю, і вона кинулась вперед.. Словник української мови в 11 томах
  10. відвага — Відвага, -ги ж. Отвага. Відвага мед п'є і кайдани тре. Ном. № 4256. Де відвага, там щастя. Ном. № 4253. Словник української мови Грінченка