1. Приповідки або українсько-народня філософія

голуб

Голуб гукає, як пари шукає.

Веселий парубок співає йдучи до любої дівчини.

Любляться, як голубів пара.

Голуби е символом любови. Дуже любляться.

Живуть між собою, як голубів пара.

Живуть у злагоді і любові.

Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.

Бідна не може вийти заміж за багатого.

Печені голуби не летять до губи.

Щоб щось мати, треба тяжко працювати, бо саме воно не прийде.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голуб — [голуб] -ба, м. (на) -б'і/-бов'і, мн. голуби, голуб'іў два голубие Орфоепічний словник української мови
  2. голуб — -а, ч. 1》 Птах ряду голубоподібних із різнобарвним пір'ям та великим волом. 2》 розм. Пестливе називання чоловіка (перев. у звертанні). 3》 заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці. || Виріб із тіста у вигляді такої птиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голуб — Блакіть Словник чужослів Павло Штепа
  4. голуб — ГО́ЛУБ, а, ч. 1. Птах родини голубових із різнобарвним пір'ям та великим волом. По подвір'ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Л. Глібов); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (А. Головко); Через дорогу в ліску заворкотав дикий голуб (М. Словник української мови у 20 томах
  5. Голуб — Го́луб прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  6. голуб — (-а) ч.; мн. голуби, -ів; крим. Гроші. СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 235. Словник жарґонної лексики української мови
  7. голуб — ГО́ЛУБ (птах родини голубоподібних), ГОЛУБИ́НА поет. рідше, ГУ́ЛЯ дит., фольк.; ГО́РЛИЦЯ (дикий). Рудасті голуби граціозно поводили голівками і ніжно воркотіли (В. Кучер); З-за дерев пурхнула голубина (П. Словник синонімів української мови
  8. голуб — Го́луб, -ба, -бові, -лубе! голуби́, -бі́в, -ба́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. голуб — ГО́ЛУБ, а, ч. 1. Птах ряду голубоподібних з різнобарвним пір’ям та великим волом. По подвір’ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Гл.,Вибр., 1957,308); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Головко, І, 1957, 190);. *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  10. голуб — Голуб, -ба м. 1) Голубь. Ходить голуб сивий волохатий. Мет. 10. Печені голуби не летять до губи. Ном. № 7185. 2) Ласкательное: голубчикъ. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий. Шевч. ум. голубець, голубчик, голубчичок, голубонько, голубок, голубочок. Словник української мови Грінченка