голуб

ГО́ЛУБ (птах родини голубоподібних), ГОЛУБИ́НА поет. рідше, ГУ́ЛЯ дит., фольк.; ГО́РЛИЦЯ (дикий). Рудасті голуби граціозно поводили голівками і ніжно воркотіли (В. Кучер); З-за дерев пурхнула голубина (П. Тичина); Ой, ну, люлі, налетіли гулі (пісня); В розлогій кроні дуба.. туркотіли ніким не сполохані горлиці (А. Шиян).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голуб — [голуб] -ба, м. (на) -б'і/-бов'і, мн. голуби, голуб'іў два голубие Орфоепічний словник української мови
  2. голуб — -а, ч. 1》 Птах ряду голубоподібних із різнобарвним пір'ям та великим волом. 2》 розм. Пестливе називання чоловіка (перев. у звертанні). 3》 заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці. || Виріб із тіста у вигляді такої птиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голуб — Блакіть Словник чужослів Павло Штепа
  4. голуб — ГО́ЛУБ, а, ч. 1. Птах родини голубових із різнобарвним пір'ям та великим волом. По подвір'ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Л. Глібов); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (А. Головко); Через дорогу в ліску заворкотав дикий голуб (М. Словник української мови у 20 томах
  5. Голуб — Го́луб прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  6. голуб — Голуб гукає, як пари шукає. Веселий парубок співає йдучи до любої дівчини. Любляться, як голубів пара. Голуби е символом любови. Дуже любляться. Живуть між собою, як голубів пара. Живуть у злагоді і любові. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. голуб — (-а) ч.; мн. голуби, -ів; крим. Гроші. СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 235. Словник жарґонної лексики української мови
  8. голуб — Го́луб, -ба, -бові, -лубе! голуби́, -бі́в, -ба́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. голуб — ГО́ЛУБ, а, ч. 1. Птах ряду голубоподібних з різнобарвним пір’ям та великим волом. По подвір’ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Гл.,Вибр., 1957,308); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Головко, І, 1957, 190);. *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  10. голуб — Голуб, -ба м. 1) Голубь. Ходить голуб сивий волохатий. Мет. 10. Печені голуби не летять до губи. Ном. № 7185. 2) Ласкательное: голубчикъ. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий. Шевч. ум. голубець, голубчик, голубчичок, голубонько, голубок, голубочок. Словник української мови Грінченка