голуб
ГО́ЛУБ, а, ч.
1. Птах родини голубових із різнобарвним пір'ям та великим волом.
По подвір'ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Л. Глібов);
Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (А. Головко);
Через дорогу в ліску заворкотав дикий голуб (М. Стельмах);
* У порівн. Вони справді – як ті голуби: де одно, там і друге (Панас Мирний).
2. розм. Пестливе називання юнака, чоловіка (перев. при звертанні).
[Одарка:] Ти, певно, втомився, мій голубе? Ходи в хату, спочинеш... (М. Кропивницький);
[Романюк:] Дивись, голубе, щоб все було культурно (О. Корнійчук);
– Прощай, мій Грицю, мій сизокрилий голубе, мій ясночолий місяцю... (Василь Шевчук).
3. заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці.
Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені теж із шпалерів (Г. Квітка-Основ'яненко);
Паперові голуби, підвішені до сволока, порозпускали пишні хвости, але не могли злетіти (Б. Харчук);
// Виріб із тіста у вигляді такої птиці.
Одні руки скручували зубчасті качалки в шишки, другі ліпили голуби, треті наліплювали з чорнушки очі (І. Нечуй-Левицький).
Ганя́ти голубі́в див. ганя́ти;
(1) Го́луб ми́ру – зображення білого голуба як символу миру.
Голуби миру з'явилися в усіх куточках мартенівського цеху (В. Собко);
(2) Пошто́вий го́луб – голуб, спеціально натренований для пересилання листів, несення поштової служби.
Були в римлян також спеціальні породи поштових голубів (з наук.-попул. літ.).
◇ (3) Як го́луб (голу́бка), зі сл. сивий – зовсім, повністю.
Гриць уже сивий як голуб був, а все ходив у Крим (Марко Вовчок);
Довгий час пан бунчуковий жив удівцем і нарешті взяв шлюб удруге. Сивий як голуб, він упадав біля жінки (М. Лазорський);
Перед очима ненька. Некваплива, сумовита, вся сива як голубка (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- голуб — [голуб] -ба, м. (на) -б'і/-бов'і, мн. голуби, голуб'іў два голубие Орфоепічний словник української мови
- голуб — -а, ч. 1》 Птах ряду голубоподібних із різнобарвним пір'ям та великим волом. 2》 розм. Пестливе називання чоловіка (перев. у звертанні). 3》 заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці. || Виріб із тіста у вигляді такої птиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голуб — Блакіть Словник чужослів Павло Штепа
- Голуб — Го́луб прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- голуб — Голуб гукає, як пари шукає. Веселий парубок співає йдучи до любої дівчини. Любляться, як голубів пара. Голуби е символом любови. Дуже любляться. Живуть між собою, як голубів пара. Живуть у злагоді і любові. Приповідки або українсько-народня філософія
- голуб — (-а) ч.; мн. голуби, -ів; крим. Гроші. СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 235. Словник жарґонної лексики української мови
- голуб — ГО́ЛУБ (птах родини голубоподібних), ГОЛУБИ́НА поет. рідше, ГУ́ЛЯ дит., фольк.; ГО́РЛИЦЯ (дикий). Рудасті голуби граціозно поводили голівками і ніжно воркотіли (В. Кучер); З-за дерев пурхнула голубина (П. Словник синонімів української мови
- голуб — Го́луб, -ба, -бові, -лубе! голуби́, -бі́в, -ба́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- голуб — ГО́ЛУБ, а, ч. 1. Птах ряду голубоподібних з різнобарвним пір’ям та великим волом. По подвір’ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Гл.,Вибр., 1957,308); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Головко, І, 1957, 190);. *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- голуб — Голуб, -ба м. 1) Голубь. Ходить голуб сивий волохатий. Мет. 10. Печені голуби не летять до губи. Ном. № 7185. 2) Ласкательное: голубчикъ. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий. Шевч. ум. голубець, голубчик, голубчичок, голубонько, голубок, голубочок. Словник української мови Грінченка