1. Словник української мови в 11 томах

голуб

ГО́ЛУБ, а, ч.

1. Птах ряду голубоподібних з різнобарвним пір’ям та великим волом.

По подвір’ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Гл.,Вибр., 1957,308);

Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Головко, І, 1957, 190);.

*У порівн. Вони [Галя і Чіпка] справді — як ті голуби: де одно, там і друге (Мирний, II, 1954, 252).

Го́луб ми́ру — зображення білого голуба як символу миру.

Голуби миру з’явилися в усіх куточках мартенівського цеху (Собко, Біле полум’я, 1952, 106).

2. розм. Пестливе називання чоловіка (перев. при звертанні).

[Одарка:] Ти, певно, втомився, мій голубе? Ходи в хату, спочинеш… (Кроп., І, 1958, 60);

[Романюк:] Дивись, голубе, щоб все було культурно (Корп., II, 1955, 196).

3. заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці.

Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені теж з шпалерів (Кв.-Осн., II, 1956, 311);

// Виріб з тіста у вигляді такої птиці.

Одні руки скручували зубчасті качалки в шишки, другі ліпили голуби, треті наліплювали з чорнушки очі (Н.-Лев., III, 1956, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голуб — [голуб] -ба, м. (на) -б'і/-бов'і, мн. голуби, голуб'іў два голубие Орфоепічний словник української мови
  2. голуб — -а, ч. 1》 Птах ряду голубоподібних із різнобарвним пір'ям та великим волом. 2》 розм. Пестливе називання чоловіка (перев. у звертанні). 3》 заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці. || Виріб із тіста у вигляді такої птиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голуб — Блакіть Словник чужослів Павло Штепа
  4. голуб — ГО́ЛУБ, а, ч. 1. Птах родини голубових із різнобарвним пір'ям та великим волом. По подвір'ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Л. Глібов); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (А. Головко); Через дорогу в ліску заворкотав дикий голуб (М. Словник української мови у 20 томах
  5. Голуб — Го́луб прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  6. голуб — Голуб гукає, як пари шукає. Веселий парубок співає йдучи до любої дівчини. Любляться, як голубів пара. Голуби е символом любови. Дуже любляться. Живуть між собою, як голубів пара. Живуть у злагоді і любові. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. голуб — (-а) ч.; мн. голуби, -ів; крим. Гроші. СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 235. Словник жарґонної лексики української мови
  8. голуб — ГО́ЛУБ (птах родини голубоподібних), ГОЛУБИ́НА поет. рідше, ГУ́ЛЯ дит., фольк.; ГО́РЛИЦЯ (дикий). Рудасті голуби граціозно поводили голівками і ніжно воркотіли (В. Кучер); З-за дерев пурхнула голубина (П. Словник синонімів української мови
  9. голуб — Го́луб, -ба, -бові, -лубе! голуби́, -бі́в, -ба́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. голуб — Голуб, -ба м. 1) Голубь. Ходить голуб сивий волохатий. Мет. 10. Печені голуби не летять до губи. Ном. № 7185. 2) Ласкательное: голубчикъ. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий. Шевч. ум. голубець, голубчик, голубчичок, голубонько, голубок, голубочок. Словник української мови Грінченка